Рішення від 18 серпня 2026 р. у справі №314/4920/25 — Вільнянський районний суд Запорізької області

Справа № 314/4920/25

Провадження № 2/314/511/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.08.2026 року м.Вільнянськ

Вільнянський районний суд Запорізької області в складі:

головуючого судді Кононенка І.О.,

секретар судового засідання Баланюк Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вільнянськ справу за позовом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ), Виконавчого комітету Вільнянської міської ради (код ЄДРПОУ 04526963, адреса: 70002, Запорізька область, м. Вільнянськ, вул. Бочарова, 4), третя особа: Вільнянська державна нотаріальна контора Запорізької області (код ЄДРПОУ 02884090, адреса: Запорізька область, м. Вільнянськ, вул. Бочарова, 6) про визнання права власності в порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла його мати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . За життя, ОСОБА_4 була власником житлового будинку: загальною площею 64,1 кв.м., житловою площею 30,7 кв.м., допоміжною площею житлових приміщень 33,4 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та житлового будинку: загальною площею 67,1 кв.м., житловою площею 33,8 кв.м., допоміжною житловою площею 33,3 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_3 . Дані житлові будинки, перебували у власності ОСОБА_4 до моменту її смерті та не припинялися. ІНФОРМАЦІЯ_5 після смерті ОСОБА_4 , за зверненням її синів, спадкоємців першої черги, була заведена спадкова справа №111/2021 у Вільнянській державній нотаріальній конторі. Спадкоємцями після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 є її сини: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У лютому 2022 року, між спадкоємцями першої черги, після відкриття спадщини, було укладено Договір про поділ спадщини, зареєстрований в реєстрі за №163 від 05.02.2022 року державним нотаріусом Вільнянської державної нотаріальної контори Запорізької області Євграфовою О.М. Згідно Договору про поділ спадщини від 05.02.2022 до ОСОБА_1 перейшла у праві власності земельна ділянка, площею 0,25 га, розташована за адресою: АДРЕСА_3 , цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер земельної ділянки: 2321585600:04:006:0032. На вказаній земельній ділянки, розташований одноповерховий житловий будинок, загальною площею 67,1 кв.м., житловою площею 33,8 кв.м., допоміжною площею житлових приміщень 33,3 кв.м. Земельній ділянці, площею 0,25 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на якій знаходиться одноповерховий житловий будинок: загальною площею 64,1 кв.м., житловою площею 30,7 кв.м., допоміжною площею 33,4 кв.м. кадастровий номер не присвоювався. 05.02.2022 року, ОСОБА_1 звернувся до Вільнянської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 матері – ОСОБА_4 , на житлові будинки розташовані за адресою: АДРЕСА_3 та АДРЕСА_3 (змінено номер будинку на АДРЕСА_1 , згідно рішення виконавчого комітету Новогупалівської сільської ради №50 від 10.03.1992), які перейшли йому у спадок та якими він користується до теперішнього часу та проживає, для оформлення права власності на належні житлові будинки відповідно до норм чинного законодавства. У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 разом із заявою про видачу свідоцтва на спадщину за законом не було надано до Вільнянської державної нотаріальної документи, що посвідчують право власності на житлові будинки за вище вказаними адресами, державний нотаріус постановив Постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії №148/02-31 від 05.02.2022, та роз`яснив процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку. Оскільки даний факт перешкоджає ОСОБА_1 , як спадкоємцю першої черги вирішити питання, щодо оформлення спадкових прав на одноповерхові житлові будинки, розташовані за адресою: АДРЕСА_3 та АДРЕСА_1 та у інший спосіб вирішити питання неможливо, позивач змушений звернутися до суду для захисту своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою суду від 14.11.2025 відкрито провадження у вказаній у цивільній справі у порядку загального позовного провадження.

Від представника позивача надійшла заява, згідно якої просить позов задовольнити, розгляд справи проводити без її участі.

Від відповідача ОСОБА_2 , 09.04.2026 року до суду надійшли письмові пояснення, згідно яких останній не заперечує проти задоволення позовних вимог, розгляд справи просить проводити без його участі.

Від інших учасників заяв, клопотань до суду не надходило.

Дослідивши матеріали справи вважає, що заявлений позов підлягає задоволенню з таких підстав.

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть виданим 21.01.2021 Вільнянським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро).

Померла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є матір`ю позивача ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження виданим 28.03.1963 року Новогупалівською сільською радою Червоноармійського району Запорізької області іншим спадкоємцем є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження виданим Новогупалівською сільською радою Червоноармійського району Запорізької області 01.10.1960 року

07.04.2021 року після смерті ОСОБА_3 , за зверненням синів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , спадкоємців першої черги, була заведена спадкова справа №111/2021 у Вільнянській державній нотаріальній конторі.

Згідно договору про поділ спадщини від 05.02.2022 року зареєстрованого в реєстрі за №163 від 05.02.2022 року державним нотаріусом Вільнянської державної нотаріальної контори Запорізької області Євграфовою О.М. укладеного між спадкоємцями після відкриття спадщини, до ОСОБА_1 перейшла на праві власності земельна ділянка, площею 0,25 га, розташована за адресою: АДРЕСА_3 , цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер земельної ділянки: 2321585600:04:006:0032.

Згідно постанови державного нотаріуса № 148/02-31 від 05.02.2022 ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої матері ОСОБА_3 , на інше майна а саме на житлові будинки, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 та АДРЕСА_3 , у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів.

Згідно листа ТОВ «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» №6111 від 12.08.2021 встановлено згідно матеріалів інвентаризаційної справи на об`єкт нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 (стара адреса: АДРЕСА_3 ) , що за даними останньої технічної інвентаризації житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 станом на 29.03.1988 р. на земельній ділянці були розташовані: житловий будинок літ А, веранда літа, літня кухня літ. Б, сарай літ. В, сарай Д, погріб літ.пг, вбиральня літ.Г, колодязь №1. Станом на 29.03.1988 р. житловий будинок літ.А складався з: кухні 1-1 площею 12,5 м? , кімнати 1-2 площею 8,9 м2,кімнати 1-3 площею 8,7 м2 , кімнати 1-4 площею 13,1м2 ,веранди І площею 10,9м2 -загальною площею 54,1 м2 у тому числі житловою-30,7м2.

Згідно довідки від 13.06.2024 №02-02-12/615 виданою Вільнянською міською радою, встановлено, що розпорядженням Вільнянського міського голови від 24.04.2024 №85-р «Про перейменування об`єктів топоніміки Вільнянської міської територіальної громади» АДРЕСА_3 перейменовано на АДРЕСА_1 . Згідно довідки від 30.09.2021 №207 виданою старостою Вільнянської міської територіальної громади, яка видана в тому, що гр. ОСОБА_3 згідно погосподарської книги на роки 1964-1966 №6 с. Новогупалівка Червоноармійського (Вільнянського) району Запорізької області була власником (користувачем) житлового будинку, якому присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_1 . Біля вказаного житлового будинку значиться земельна ділянка, загальною площею 0,7300 га.

В матеріалах справи наявний витяг з додатку з рішення виконавчого комітету Новогупалівської сільської ради народних депутатів №50 від 10.03.1992 року список власників будинків по селу Новогупалівка Вільнянського району Запорізької області власником будинку по АДРЕСА_4 є ОСОБА_3 .

В матеріалах справи міститься технічний паспорт на житловий будинок АДРЕСА_1 та технічний паспорт на житловий будинок АДРЕСА_1 .

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_3 була власником житлових будинків, та ці будинки були побудовані в період дії Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР.

Так , питання набуття права власності регулювались Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» (Указ від 26 серпня 1948 року), що був визнаний таким, що втратив чинність, Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22 лютого 1988 року № 8502-ІІ, і прийнятою відповідно до Указу від 26 серпня 1948 року постановою Ради Міністрів СРСР від 26 серпня 1948 року «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» (Постанова від 26 серпня 1948 року), які, зокрема, визначали умови та правові наслідки будівництва. Згідно зі статтею 1 Указу від 26 серпня 1948 року кожен громадянин і кожна громадянка мали право купити або збудувати для себе на праві особистої власності жилий будинок на один або два поверхи з числом кімнат від однієї до п`яти як у місті, так і поза містом. Пункт 2 Постанови від 26 серпня 1948 року визначав, що земельні ділянки для будівництва індивідуальних жилих будинків відводяться за рахунок земель міст, селищ, держземфонду і земель держлісфонду у безстрокове користування, а збудовані на цих ділянках будинки є особистою власністю забудовника.

В подальшому, 31 січня 1966 року, Міністерством комунального господарства Української РСР була затверджена Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, за правилами якої і відбувалась державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди. Вказана інструкція втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року №56. Згідно з пунктами 6, 7 Розділу II Інструкції, реєстрації підлягали всі будинки і домоволодіння, у тому числі належні громадянам на праві особистої власності, і здійснювалась вона на підставі документів, що встановлюють право власності (правовстановлюючих документів, перелік яких додано до вказаної Інструкції). У додатку 1 до Інструкції було визначено перелік правовстановлюючих документів, на підставі яких провадиться реєстрація будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР. Зокрема пунктами 10, 14 додатку передбачено такі документи як нотаріально посвідчені договори про право забудови, складені до видання Указу Президії Верховної Ради УРСР від 14 травня 1949 року «Про внесення змін у законодавство Української РСР у зв`язку з виданням Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948р. «Про право громадян на купівлю та будівництво індивідуальних жилих будинків» та затверджений виконкомом місцевої Ради депутатів трудящих акт державної комісії про прийняття будинку в експлуатацію; нотаріально посвідчені договори про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального жилого будинку та затверджений виконкомом місцевої Ради акт про прийняття будинку в експлуатацію. Крім того за п.6 Розділу II Інструкції: не підлягають реєстрації будинки та домоволодіння, які розташовані на територіях, що вилучені з віддання місцевих Рад депутатів трудящих постановами Уряду на землях промислових підприємств, транспорту, Міністерства оборони СРСР та ін.).

Не підлягають реєстрації також будинки і домоволодіння, що розташовані в сільських населених пунктах, які адміністративно підпорядковані містам або селищам міського типу, але до них не приєднані. Таким чином згідно даних нормативних актів, підставою виникнення у громадянина права власності на жилий будинок був сам факт збудування ним будинку з додержанням вимог законодавства і ці правові акти не пов`язували виникнення права власності на житловий будинок із проведенням його реєстрації. До аналогічного висновку прийшов Верховний Суд України 18 грудня 2013 року ухвалюючи рішення по справі № 6-137цс13. Зокрема в правовій позиції по даній справі він зазначив, що право власності на житловий будинок набувається у порядку, який був чинним на час завершення його будівництва.

Крім того як зазначив в своєму інформаційному листі Вищий Спеціалізований Суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16.05.2013 року №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», у разі відсутності державної реєстрації права власності на нерухоме майно, створене та оформлене в передбаченому законом порядку до набрання чинності Законом України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», спадкоємці, які прийняли спадщину, мають право на оформлення спадкових прав шляхом звернення до нотаріальної контори за видачею свідоцтва про право на спадщину.

При вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове майно судам слід керуватися законодавством, яке регулювало виникнення права власності у самих спадкодавців на момент закінчення будівництва будинків, зокрема положеннями ЦК УРСР 1963 року, Законом України «Про власність», Законом України від 07 грудня 1990 року №553-XII «Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування», Законом України від 25 грудня 1974 року «Про державний нотаріат», постановою Ради Міністрів Української РСР від 11 березня 1985 року №105 «Про порядок обліку житлового фонду в Українській РСР», Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 13 квітня 1979 року за №112/5, Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року №5-24-26, Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 31 січня 1966 року, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженою наказом Міністра юстиції Української РСР від 31 жовтня 1975 року №45/5, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих, затвердженою наказом Міністра юстиції УРСР від 19 січня 1976 року №1/5, та іншими нормативними актами.

За змістом п.62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.

На виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 11.03.1985 року № 105 у 1985-1988 роках сільськими, селищними, районними Радами народних депутатів ухвалювалось рішення щодо оформлення права власності та реєстрації будинків у бюро технічної інвентаризації за даними погосподарських книг сільських, селищних Рад із додатками списків громадян, яким ці будинки належали. До компетенції виконкомів місцевих Рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих Рад.

Крім того, Вищій Спеціалізований Суд України у своєму листі зазначив, що при вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.

Як встановлено судом, на підтвердження права власності померлого чоловіка ОСОБА_5 , на спірний будинок, наявні вищезазначені довідка сільської ради та технічний паспорт. Статтею 80 ЦПК України закріплює поняття достатності доказів. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

На переконання суду, матеріали справи які містять копію довідки сільської ради та копія технічного паспорту у сукупності інших матеріалів справи є достатнім для підтвердження обставин щодо підтвердження власності спадкодавця на спірний будинок, зазначена інформація не викликає сумнів та не спростована.

На теперішній час позивач має намір прийняти спадщину, в зв`язку чим звернувся до нотаріуса, яка завела спадкову справу після смерті ОСОБА_3 (№ 111 за 2021), але отримав Постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 05.02.2022 р. № 148/02-31, оскільки відсутні правовстановлюючі документи необхідні для видачі свідоцтва про право на спадщину.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Частиною 1 ст. 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину.

Відповідно до глави 10 п. 4.15 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженої наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року за № 296/5 передбачено, що видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусами після подання оригіналів правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкоємцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. Якщо нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні. Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Пленум Верховного Суду України у постанові від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» також роз`яснив, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Враховуючи, що ОСОБА_3 , отримала право власності на спірні житлові будинки, хоча й не оформлювала, а після смерті останньої спадщину прийняв позивач по справі в порядку спадкування за законом, відповідач та треті особи проти позову не заперечували, інших спадкоємців немає, в справі наявна постанова про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії , що є підставою для задоволення позову,

керуючись ст.12, 13, 258, 263-265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) право власності на одноповерховий житловий будинок: загальною площею 67,1 кв.м., житловою площею 33,8 кв.м., допоміжною площею 33,3 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_3 у порядку спадкування за законом після його матері, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) право власності на одноповерховий житловий будинок: загальною площею 64,1 кв.м., житловою площею 30,7 кв.м., допоміжною площею 33,4 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після його матері, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Іван Олександрович Кононенко

19.08.2026