Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №308/11957/26 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/11957/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі головуючого судді Бедьо В.І., за участю секретаря судового засідання Малиновської І.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Ужгород за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою представника позивача Сахарової Ольги Ігорівни, яка діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, –

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №516664696 від 02.07.2019 року у розмірі 15852,00 грн, з яких: 6 000,00 грн – заборгованість за тілом кредиту та 9852,00 грн – заборгованість за процентами за користування кредитом, а також судового збору у розмірі 2 662,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 02.07.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №516664696, відповідно до умов якого відповідачу надано кредитні кошти у сумі 6 000,00 грн.

Позивач зазначає, що перед укладенням кредитного договору відповідач самостійно за допомогою мережі Інтернет перейшов на офіційний вебсайт первісного кредитора www.moneyveo.ua, зареєструвався на ньому та створив особистий кабінет позичальника.

За допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи первісного кредитора відповідач заповнив та подав заявку на отримання кредиту, в якій зазначив свої персональні дані, паспортні дані, реєстраційний номер облікової картки платника податків, номер мобільного телефону, адресу електронної пошти, місце проживання та реквізити банківської картки, на яку просив перерахувати кредитні кошти.

Відповідач пройшов процедуру ідентифікації та верифікації, ознайомився з умовами кредитування, індивідуальною частиною кредитного договору і Правилами надання грошових коштів у кредит та підтвердив свою згоду з ними.

Первісний кредитор належним чином виконав свої зобов`язання за кредитним договором та надав відповідачу кредитні кошти у сумі 6 000,00 грн шляхом їх перерахування через банк-провайдер на зазначену відповідачем банківську картку.

Натомість відповідач своїх зобов`язань щодо своєчасного та повного повернення кредитних коштів і сплати процентів за користування ними належним чином не виконав, унаслідок чого утворилася заборгованість.

28.11.2018 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого первісний кредитор зобов`язався відступати ТОВ «Таліон Плюс» права грошової вимоги до позичальників, зазначених у відповідних реєстрах прав вимоги.

На виконання вказаного договору сторонами підписано Реєстр прав вимоги № 50 від 29.10.2019 року, відповідно до якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №516664696 від 02.07.2019 року.

05.08.2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01.

Відповідно до Реєстру прав вимоги № 2 від 04.11.2020 року до договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 року ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №516664696 від 02.07.2019 року.

05.06.2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» укладено договір факторингу № 05/06/25-Е, відповідно до умов якого позивачу відступлено права грошової вимоги до боржників, зазначених у Реєстрі боржників.

Згідно з Реєстром боржників від 05.06.2025 року та Актом приймання-передачі Реєстру боржників від 05.06.2025 року до ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №516664696 від 02.07.2019 року у розмірі 20220,00 грн.

Вказана заборгованість складалася з: 6 000,00 грн – заборгованості за тілом кредиту; 9852,00 грн – заборгованості за процентами за користування кредитом та 4368,00 грн – заборгованості за штрафними санкціями.

Разом із тим позивач не заявляє вимог про стягнення штрафних санкцій у розмірі 4368,00 грн, у зв`язку із чим просить стягнути з відповідача лише заборгованість за тілом кредиту та процентами у загальному розмірі 15852,00 грн.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив проводити розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся шляхом направлення йому смс-повідомлення про виклик в судове засідання на номер телефону, зазначений у позовній заяві, яке ним було отримано, причини неявки суду не повідомив, відзиву на позовну заяву не подав.

У зв`язку з розглядом справи за відсутності учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснювалося.

Інші процесуальні дії у справі.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.08.2026 року вказану справу передано на розгляд судді Бедьо В.І.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 25.08.2026 року відкрито провадження у справі та постановлено проводити її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані суду докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності у взаємному зв`язку, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 02.07.2019 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №516664696, відповідно до умов якого кредитодавець надав позичальнику грошові кошти у сумі 6 000,00 грн, а позичальник зобов`язався повернути отримані кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку і строки, передбачені договором.

Перед укладенням кредитного договору відповідач за допомогою мережі Інтернет зареєструвався на офіційному вебсайті первісного кредитора www.moneyveo.ua, створив особистий кабінет позичальника, заповнив заявку на отримання кредиту із зазначенням своїх персональних даних і реквізитів банківської картки, пройшов процедуру ідентифікації та верифікації, ознайомився з умовами кредитування і підтвердив свою згоду з ними.

Наведені обставини підтверджуються кредитним договором №516664696 від 02.07.2019 року, заявкою на отримання грошових коштів у кредит, Правилами надання грошових коштів у позику, довідкою щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі первісного кредитора, алгоритмами дій позичальника та первісного кредитора, а також іншими матеріалами справи.

Первісний кредитор свої зобов`язання за кредитним договором виконав та надав відповідачу кредитні кошти у сумі 6000,00 грн шляхом їх перерахування через банк-провайдер на банківську картку, зазначену відповідачем під час оформлення кредиту.

Факт надання відповідачу кредитних коштів підтверджується довідкою та письмовими поясненнями первісного кредитора щодо перерахування коштів, а також іншими доказами, наявними у матеріалах справи.

Відповідач належним чином не виконав узятих на себе зобов`язань, кредитні кошти у встановлені договором строки не повернув та проценти за користування кредитом у повному обсязі не сплатив, унаслідок чого виникла заборгованість.

Оцінка суду.

Між сторонами виник спір щодо стягнення заборгованості за кредитним договором.

Специфіка спірних правовідносин свідчить про те, що для правильного вирішення спору необхідно встановити:

1.чи було укладено кредитний договір із відповідачем;

2.чи були надані відповідачу кредитні кошти;

3.чи перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» право вимоги за спірним кредитним договором;

4.чи наявні підстави для стягнення заборгованості та в якому розмірі.

Відповідаючи на вказані питання, суд виходить із наступного.

Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій, у тому числі електронній, формі.

Згідно зі ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а воля сторін виражена за допомогою електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

За змістом ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладення договорів в електронній формі визначаються Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до частин 3, 4, 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти однією стороною та її прийняття другою стороною.

Частиною дванадцятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин повинен бути підписаний сторонами, моментом його підписання є, зокрема, використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що кредитний договір №516664696 від 02.07.2019 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 був укладений у належній письмовій електронній формі.

Такий висновок узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 23.03.2020 року у справі № 404/502/18, від 09.09.2020 року у справі № 732/670/19 та від 12.01.2021 року у справі № 524/5556/19.

Факт надання відповідачу кредитних коштів у сумі 6 000,00 грн підтверджується доказами, наданими позивачем, які суд оцінює у сукупності з іншими матеріалами справи.

Доказів, які б спростовували факт укладення кредитного договору або отримання кредитних коштів, відповідачем суду не надано.

Доказів належного виконання зобов`язань та повного погашення заборгованості за кредитним договором №516664696 від 02.07.2019 року відповідач також не надав.

Щодо переходу права вимоги суд зазначає наступне.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона – фактор – передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони – клієнта – за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи – боржника.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав, а також право вимоги, яке виникне в майбутньому. Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим із моменту настання цієї події.

28.11.2018 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01.

Відповідно до п. 1.3 вказаного договору факторингу під правом вимоги розуміється весь обсяг прав грошових вимог клієнта за кредитними договорами, як наявних, так і майбутніх, зокрема прав грошових вимог до боржників щодо сплати сум заборгованості за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також прав вимоги, які виникнуть у майбутньому.

Згідно з п. 2.1 договору факторингу ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» зобов`язалося відступати ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ «Таліон Плюс» зобов`язалося приймати такі права вимоги та передавати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених договором.

Пунктом 4.1 договору факторингу передбачено, що наявне право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами відповідного Реєстру прав вимоги, а майбутнє право вимоги вважається переданим із моменту виникнення такого права та додаткового оформлення не потребує.

На виконання договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» підписали Реєстр прав вимоги № 50 від 29.10.2019 року, відповідно до якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №516664696 від 02.07.2019 року.

Відступлення права вимоги підтверджується витягом із Реєстру прав вимоги № 50 від 29.10.2019 року, Актом звірки взаємних розрахунків та Протоколом узгодження предмета факторингової операції й обсягу переданих прав вимоги, долученими до матеріалів справи.

Та обставина, що договір факторингу № 28/1118-01 укладено раніше, ніж кредитний договір із відповідачем, не спростовує факту переходу права вимоги до ТОВ «Таліон Плюс», оскільки умовами договору факторингу прямо передбачено можливість відступлення майбутніх прав вимоги.

Безпосереднє відступлення права вимоги до відповідача відбулося на підставі Реєстру прав вимоги № 50 від 29.10.2019 року, який було підписано після укладення кредитного договору №516664696 від 02.07.2019 року та виникнення відповідного права грошової вимоги.

05.08.2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01.

Відповідно до умов цього договору ТОВ «Таліон Плюс» зобов`язалося відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» – прийняти такі права вимоги та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату.

На виконання договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 року його сторонами підписано Реєстр прав вимоги № 2 від 04.11.2020 року, відповідно до якого до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №516664696 від 02.07.2019 року.

Факт переходу права вимоги та здійснення фінансування за договором факторингу підтверджується витягом із Реєстру прав вимоги № 2 від 04.11.2020 року та відповідною платіжною інструкцією, наявними в матеріалах справи.

05.06.2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» укладено договір факторингу № 05/06/25-Е.

Згідно з п. 1.2 вказаного договору перехід до ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акта приймання-передачі Реєстру боржників, після чого ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» стає новим кредитором щодо зазначених у Реєстрі боржників зобов`язань.

Факт переходу права вимоги до позивача та здійснення ним фінансування підтверджується договором факторингу № 05/06/25-Е від 05.06.2025 року, витягом із Реєстру боржників, Актом приймання-передачі Реєстру боржників і відповідною платіжною інструкцією.

Таким чином, наявними у матеріалах справи доказами підтверджено безперервний перехід права грошової вимоги за кредитним договором №516664696 від 02.07.2019 року від первісного кредитора ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», у подальшому – до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», а від останнього – до ТОВ «Фінансова компанія «Ейс».

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі № 2-383/2010 зазначено, що закріплена статтею 204 ЦК України презумпція правомірності правочину означає, що вчинений правочин вважається таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Доказів визнання недійсними договорів факторингу, на підставі яких здійснювався перехід права вимоги до відповідача, матеріали справи не містять.

Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови одержання письмового повідомлення про відступлення права грошової вимоги. Водночас неповідомлення боржника про зміну кредитора не припиняє його зобов`язання та не звільняє від обов`язку погасити заборгованість.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 23.09.2015 року у справі № 6-979цс15, відповідно до якої боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не звільняється від обов`язку погашення заборгованості, а лише має право виконати зобов`язання первісному кредитору.

Матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем заборгованості ні первісному кредитору, ні наступним кредиторам.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною першою ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні визначений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно зі ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З наданих позивачем розрахунків заборгованості вбачається, що загальна сума заборгованості відповідача за кредитним договором №516664696 від 02.07.2019 року становить 15852,00 грн та складається з: 6 000,00 грн – заборгованості за тілом кредиту; 9852,00 грн – заборгованості за процентами за користування кредитом.

З наданих доказів убачається, що ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» не здійснювали нових нарахувань за кредитним договором, а розмір переданої заборгованості залишився незмінним.

Відображене у розрахунках балансове списання заборгованості у зв`язку з її переданням наступному кредитору є бухгалтерською операцією та не свідчить про здійснення відповідачем платежів або припинення його зобов`язання.

У період перебування права вимоги у ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» відповідач платежів на погашення заборгованості не здійснював. Станом на дату звернення до суду кошти на погашення заборгованості на рахунок ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» від відповідача також не надходили.

Доказів на спростування наданого позивачем розрахунку заборгованості відповідач суду не подав. Власного розрахунку заборгованості або доказів повного чи часткового виконання зобов`язань за кредитним договором відповідачем також не надано.

За таких обставин суд доходить висновку, що позивачем доведено факт укладення кредитного договору, надання відповідачу кредитних коштів, неналежного виконання ним своїх договірних зобов`язань, розмір заявленої до стягнення заборгованості та належний перехід права вимоги до ТОВ «Фінансова компанія «Ейс».

Отже, вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №516664696 від 02.07.2019 року у розмірі 15852,00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн суд зазначає наступне.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано; копія Розрахунку заборгованості ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС»; Копія Договору правничої допомоги № 20/01/26-01 від 20.01.2026; копія Додаткової угоди № 25771020146 від 19.06.2026 до Договору правничої допомоги № 20/01/26-01 від 20.01.2026; копія Акту прийому-передачі наданих послуг (оригінали знаходяться у Позивача та АБ «Тимошенко та партнери»); копія свідоцтва адвоката про право на зайняття адвокатською діяльністю (оригінал знаходяться у Копія довіреності адвоката (оригінал знаходяться у Позивача та АБ «Тимошенко та партнери»); копія довіреності Представника Позивача (оригінал знаходяться у Позивача).

Відповідно до положень ч. 1 та п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи, до яких належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу учасник справи подає докази щодо обсягу наданих адвокатом послуг і виконаних робіт та їхньої вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.

Верховний Суд у постанові від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19 зазначив, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи за умови підтвердження їх розміру та обсягу наданих послуг відповідними доказами незалежно від того, чи вони вже фактично сплачені, чи лише підлягають сплаті.

Відповідно до частин 4–6 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони. У разі недотримання цих вимог суд може зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу за клопотанням іншої сторони, на яку покладається обов`язок доведення їх неспівмірності.

Відповідач клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу не заявляв та доказів їх неспівмірності суду не надав.

Враховуючи характер і складність спору, обсяг виконаної адвокатом роботи, ціну позову, надані позивачем докази та відсутність заперечень відповідача щодо неспівмірності заявлених витрат, суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, сплачений позивачем під час звернення до суду судовий збір у розмірі 2 662,40 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилався позивач, підтверджених доказами, дослідженими судом, суд дійшов висновку про наявність підстав для повного задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

З цих підстав, керуючись статтями 2, 5, 10–13, 76–81, 89, 133, 137, 141, 247, 258–259, 263–265, 280–283 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 204, 205, 207, 512, 514, 525, 526, 530, 610–612, 638, 1054, 1055, 1077, 1078, 1082 Цивільного кодексу України, Законом України «Про електронну комерцію», суд, –

У Х В А Л И В:

Позов представника позивача Сахарової Ольги Ігорівни, яка діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 – задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження: 02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд. 6, каб. 13) заборгованість за кредитним договором №516664696 від 02.07.2019 року в розмірі 15 852,00 (п`ятнадцять тисяч вісімсот п`ятдесят дві) гривні 00 копійок, з яких: 6 000,00 (шість тисяч) гривень 00 копійок – заборгованість за тілом кредиту; 9 852,00 (дев`ять тисяч вісімсот п`ятдесят дві) гривні 00 копійок – заборгованість за процентами за користування кредитом та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 (сім тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження: 02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд. 6, каб. 13) судовий збір у розмірі 2 662,40 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.

Рішення може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя Ужгородського міськрайонного

суду Закарпатської області Бедьо В.І.