Рішення від 14 вересня 2026 р. у справі №302/408/26 — Міжгірський районний суд Закарпатської області

Справа № 302/408/26

Провадження № 2/302/303/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2026 року селище Міжгір`я

Міжгірський районний суд Закарпатської області в складі судді Повідайчика О.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, цивільну справу за позовною заявою Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» звернулося до суду з вказаним позовом, в обґрунтування якого представник зазначало, що відповідно до укладеного Договору № 492196-КС-005 про надання кредиту від 16.10.2025, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаного в порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію», останній отримав кредит у розмірі 7 000,00 грн, шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 (котру позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті), що підтверджується довідкою про видачу коштів (або платіжним дорученням).

Позивач вказує, що відповідач належним чином не виконував своїх зобов`язань щодо погашення кредиту, відсотків, а тому станом на 13.03.2026 за ним утворилась заборгованість в розмірі 110 013,02 грн, з яких: сума прострочених платежів по тілу кредиту - 7 000,00 грн, сума прострочених платежів по процентах - 7 910,00 грн, суми заборгованості по відсотках відповідально до ст. 625 ЦК України - 3 500,00 грн, та суми прострочених платежів за комісією - 1 400,00 грн. На підставі викладеного позивач просив стягнути з відповідача суму заборгованості та понесені судові витрати.

Ухвалою судді від 30.03.2026 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Відповідачу ОСОБА_1 в ухвалі суду було запропоновано протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву та протягом п`яти днів - заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

07 квітня 2026 року відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просить у задоволенні позову відмовити повністю. Відзив обґрунтовує тим, що матеріали справи не містять доказів узгодження конкретних умов кредитування, зауважуючи, що поданий позивачем кредитний договір не містить підпису позичальника. Заявив, що не укладав договір позики, який долучений до матеріалів справи, а також не отримував кредиту та клопотав про витребування оригіналу кредитного договору. Стверджує про незаконність нарахування комісій та відсотків річних, відповідно до ст. 625 ЦК України.

Сторона позивача надала відповідь на відзив у якому наполягає на тому, що між сторонами було укладено в електронній формі, в установленому законом порядку кредитний договір. На підтвердження цього до відповіді на відзив додає оригінал кредитного договору в електронній формі й заперечує проти задоволення клопотання про витребування зазначеного доказу, а також докази їх направлення відповідачу після укладення. Стверджує про правомірність і обґрунтованість нарахування відсотків за користування кредитом, а також комісії за надання кредиту. Вказує на те, що позивачем не здійснювалось нарахування відсотків поза межами строку кредитування, не здійснювалось нарахування неустойки, відсотків та інфляційних втрат, відповідно до ст. 625 ЦК України. Заявляє про обґрунтованість розрахунку заборгованості за договором та наполягає на задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідно до частини 5 статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Клопотань про виклик сторін у судове засідання не надходило.

Враховуючи позиції сторін, суд вирішив провести розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Фіксація судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалась відповідно до частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Дослідивши письмові матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, давши їм оцінку у сукупності, суд установив такі фактичні обставини й дійшов таких висновків.

16 жовтня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» та позичальником ОСОБА_1 укладено Договір № 492196-КС-005 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний в порядку, визначеному ст.12 Законом України «Про електронну комерцію». Термін дії договору до 07.02.2026 (п.2.8 Договору).

Відповідно до п. 2.1 Договору кредиту, ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» надає Позичальнику ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 7 000,00 грн, на засадах строковості, поворотності, платності (Далі - Кредит), а Позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит.

Пунктом 3.2 Кредитного договору визначено, що протягом строку кредитування процентна ставка за Кредитом (надалі Проценти за користування Кредитом), нараховуються на залишок заборгованості по Кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування Кредитом, із урахуванням дня видачі Кредиту та дня повернення Кредиту згідно Графіку платежів. Комісія за надання кредиту становить 1 400,00 грн. (п.2.5 Договору).

Пунктом 3.2.3 Кредитного договору встановлений графік платежів, які має здійснювати Позичальник для належного виконання умов Кредитного договору.

Вказаний договір укладений в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» і Правилами про надання споживчих кредитів ТОВ «БІЗПОЗИКА», через особистий кабінет позичальника на сайті кредитодавця - в інформаційно-комунікаційній системі останнього.

Укладенню договору передувала реєстрація та вхід відповідача до інформаційно-комунікаційної системи (ІКС) кредитодавця. Реєстрація та вхід до ІКС позивача передбачала надання позичальником сукупності ідентифікуючих відомостей - персональних даних, а також його послідуюча ідентифікація.

Порядок укладення кредитного договору вперше та повторно(клієнтом, який зареєстрований в ІКС) регламентовані положенням пунктів 3.2. та 3.3., які передбачають чіткі алгоритми реєстрації та ідентифікацій особи, в порядку установленому діючим законодавством, зокрема Законом України «Про електронну комерцію».

Факт надання позичальником кредитодавця при реєстрації в ІКС сукупності персональних даних підтверджується анкетою позичальника та кредитним договором, які містять відомості про ім`я (прізвище, ім`я, по батькові відповідача), адресу, паспорт, електронний платіжний засіб та засоби зв`язку.

До укладення кредитного договору відповідач ознайомився з умовами кредитування й підписав паспорт кредиту з використанням одноразового ідентифікатора UA-2071.

Як вбачається з позову та доданих до нього документів, кредитний договір між кредитором та позичальником був підписаний електронним підписом останнього, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора UA-2966, отриманого на номер телефону НОМЕР_2 , тобто був укладений в електронній формі, відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію».

Укладення договору підтверджується візуальною формою послідовності дій клієнта, щодо укладення електронного договору про надання кредиту № 495686-КС-011 від 16.10.2025.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18 (провадження №61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19 (провадження №61-7203св20); від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19 (провадження №61-16243ск20), від 02 листопада 2021 року у справі №243/6552/20.

Таким чином, суд уважає встановленим факт укладення між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та відповідачем ОСОБА_1 договору № 492196-КС-005 про надання кредиту від 16.10.2025 із дотриманням вимог статті 12 Закону України «Про електронну комерцію.

Суд відхиляє заперечення відповідача щодо підписання в електронній формі договору № 492196-КС-005 про надання кредиту від 16.10.2025 з урахуванням установлених обставин, а також зважаючи на ненадання останнім редакції кредитного договору, умови якої мали б відмінності від наданої позивачем.

Сторонами в п. 3.2 Договору кредиту погоджено «Графік платежів», відповідно до якого визначено розмір та дату внесення позичальником платежів.

Факт укладення договору також підтверджується відомостями про його виконання з боку кредитодавця.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно із статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Враховуючи положення ч.1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Згідно із ч. 1, 2ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Відповідно до ч. 1ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону.

Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» регламентовано порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Пунктом 12 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що одноразовий Ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно до ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (ст. 642 ЦК України).

При цьому, на виконання вимог ч.1 ст. 638 ЦК України сторони у вказаному договорі досягли згоди щодо всіх істотних умов цього правочину, в зв`язку з чим він в силу положень ст.629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

З договору №495686-КС-011 від 16.10.2025 про надання кредиту, укладеного між ТОВ «Бізпозика» та ОСОБА_1 , вбачається, що відповідно до вимог частини першої статті 638 ЦК України сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.

ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» свої зобов`язання за договором кредиту виконало, надало позичальнику ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 7 000,00 грн, шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 . Вказані факти підтверджуються відомостями АТ «КБ «ПриватБанк» та банківською випискою. Додатково факт перерахування позичальнику кредитних коштів доводиться підтвердженням Товариства з обмеженою відповідальністю «ПрофітГід» (вулиця Кожум`яцька, будинок 12-Г, місто Київ, 04071, Україна), щодо здійснення успішного переказу на користь ОСОБА_1 за реквізитами: номер платіжної інструкції eebba076-aaa4-11f0-b910-000c29d57ed2_1; надавач платіжних послуг ТОВ «ПрофітГід», код ЄДРПОУ: 39932827, ліцензія на переказ коштів без відкриття рахунку Національного банку України №21/991-рк від 29.05.2023; платник ТОВ БІЗНЕС ПОЗИКА, код ЄДРПОУ 41084239; номер транзакції 46062-85853-76664; дата/час здійснення переказу 16.10.2025 18:29; сума переказу, грн 7000,00; номер платіжної картки отримувача НОМЕР_1 ; емітент платіжної картки отримувача PRIVAT BANK; код авторизації 383591; код RRN 528918570617; призначення переказу Перерах. коштiв Демко В. В. ІПН НОМЕР_4 зг. кред.дог. №492196-КС-005 від 16.10.2025.

Кредитор, перерахувавши відповідачу обумовлені грошові кошти, виконав умови кредитного договору, натомість ОСОБА_1 свої зобов`язання з повернення коштів за кредитним договором не виконав.

Наведені обставини свідчать про те, що між сторонами у цій справі виникли договірні зобов`язання, які випливають з договору № 492196-КС-005 від 16.10.2025 про надання кредиту, ними дотримано письмову форму укладення кредитного договору, цей договір є укладеним відповідно до вимог ст. 639, 1054 ЦК України, оскільки передача грошей відбулася і сторонами кредитного договору було досягнуто згоди відносно всіх його істотних умов.

Такі ж висновки викладені у постанові Верховного Суду від 23.03.2020 у справі №404/502/18 (провадження № 61-8449св19), від 09.09.2020 у справі №732/670/19 (провадження № 61-7203св20).

Оскільки відповідачу надано кредитні кошти у розмірі 7 000,00 грн шляхом перерахування суми кредиту на банківську картку, вказану ним при укладенні договору, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог щодо стягнення з ОСОБА_1 суми кредиту в розмірі - 7 000,00 грн на користь ТзОВ «Бізпозика». Позивач, надавши відповідачу кредит, свої зобов`язання за договором виконав, внаслідок чого у відповідача виник обов`язок виконання передбачених договором зобов`язань і кореспондуюче йому право кредитодавця вимагати такого виконання.

Відтак суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту в сумі 7 000,00 грн.

Щодо позовних вимог ТОВ «БІЗПОЗИКА» в частині стягнення відсотків за договором позики, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа N 444/9519/12), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Наведений підхід до вирішення спорів у подібних відносинах підтверджений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року (справа N 910/4518/16), де викладені зокрема правові висновки, що поняття "користування кредитом", яким послуговуються скаржники, є окремим випадком "користування чужими коштами". Термін "користування чужими коштами" Велика Палата Верховного Суду розтлумачила в постанові від 10.04.2018 у справі N 910/10156/17 (пункти 34, 35, 37 відповідно). Термін "користування чужими коштами" може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин у силу частини другої статті 1054 ЦК України та до відносин із комерційного кредиту - в силу частини другої статті 1057 цього Кодексу.

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, "користування кредитом" - це можливість позичальника за плату правомірно не повертати кредитору борг (кредит) протягом певного періоду часу, погодженого сторонами кредитного договору.

Припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

У разі порушення позичальником зобов`язання з повернення кредиту настає відповідальність - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.

Тобто в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Вказаний висновок сформульований в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі N 444/9519/12 (пункт 54) та від 04.02.2020 у справі N 912/1120/16 (пункт 6.19). Велика Палата Верховного Суду вважає, що підстав для відступу від цього висновку немає.

У статті 627 ЦК України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, ця стаття також не допускає свободу договору в частині порушення, зокрема, вимог ЦК України та інших актів цивільного законодавства.

Тому сторони не можуть з посиланням на принцип свободи договору домовитись про те, що їхні відносини будуть регулюватися певною нормою закону за їхнім вибором, а не тією нормою, яка регулює їхні відносини виходячи з правової природи останніх.

Зазначене не означає, що сторони не можуть домовитися про те, що в разі прострочення повернення кредиту позичальник сплачує кредитору проценти саме як міру відповідальності, зокрема в тому ж розмірі, в якому він сплачував проценти як плату за наданий кредит, або в іншому розмірі. Водночас така домовленість за правовою природою є домовленістю про сплату процентів річних у визначеному договором розмірі на підставі статті 625 ЦК України, і цей розмір може зменшити суд (пункт 107 цієї постанови).

Для вирішення подібних спорів важливим є тлумачення умов договорів, на яких ґрунтуються вимоги кредиторів, для з`ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування. Для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розміщення в структурі договору (в розділах, які регулюють правомірну чи неправомірну поведінку сторін), співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо. У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Отже, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за "користування кредитом"). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

За умовами п. 2.3, 2.4, 2.7, 2.14 кредитного договору кредит в сумі 7 000,00 грн надається строком на 16 тижнів, терміном до 05.02.2026 з установленням стандартної фіксованої відсоткової ставки - 1%.

Пунктом 4.22. кредитного договору визначено графік платежів, відповідно до якого позичальник був зобов`язаний, зокрема здійснювати погашення суми основного боргу в такому порядку: 13.11.2025 - 130,00 грн, залишок боргу - 6 870,00 грн; 27.11.2025 - 818,20 грн, залишок боргу - 6 051,80 грн; 11.12.2025 - 932,72 грн, залишок боргу - 5 119,08 грн; 25.12.2025 - 1 063,34 грн, залишок боргу - 4 055,74 грн; 08.01.2026 - 1 212,16 грн, залишок боргу - 2 843,58 грн, 22.01.2026 - 1 381,84 грн, залишок боргу - 1 461,74 грн; 05.02.2026 - 1 461,74 грн, залишок боргу - 0,0 грн.

З врахуванням наведених положень чинного законодавства і практики їх правозастосування, зважаючи на узгодження сторонами порядку погашення кредиту впродовж строку кредитування частинами, відповідно до встановленого графіку - в такий же спосіб законним є нарахування відсотків на залишок заборгованості. При цьому суд зауважує, що несплачена відповідно до графіку частина основного боргу є простроченою, відтак право кредитодавця в цій частині захищається ст. 625 ЦК України - на неї можуть бути нараховані відсотки річних та інфляційні втрати, за наявності для цього законних підстав.

Суд здійснив перерахунок відсотків за договором відповідно до умов договору та графіку платежів:

- сума заборгованості 7 000,00 грн, відсоткова ставка 1% (70,00 грн), період нарахування з 16.10.2025 по 13.11.2025 (29 днів), розмір відсотків - 2 030,00 грн (7 000,00 грн х 1% х 29 днів = 2 030,00 грн);

- сума заборгованості 6 870,00 грн, відсоткова ставка 1% (68,70 грн), період нарахування з 14.11.2025 по 27.11.2025 (14 днів), розмір відсотків - 961,80 грн (6 870,00 грн х 1% х 14 днів = 961,80 грн);

- сума заборгованості 6 051,80 грн, відсоткова ставка 1% (60,52 грн), період нарахування 28.11.2025 - 11.12.2025 (14 днів), розмір відсотків - 847,28 грн (6 051,80 грн х 1% х 14 днів = 847,28 грн);

- сума заборгованості 5 119,08 грн, відсоткова ставка 1% (51,19 грн) період нарахування з 12.12.2025 по 25.12.2025 (14 днів), розмір відсотків - 716,66 грн(5 119,08 грн х 1% х 14 днів = 716,66 грн);

- сума заборгованості 4 055,74 грн, відсоткова ставка 1% (40,56 грн), період нарахування з 26.12.2025 по 08.01.2026 (14 днів) розмір відсотків - 567,84 грн (4 055,74 грн х 1 % х 14 днів = 567,84 грн);

- сума заборгованості 2 843,58 грн, відсоткова ставка 1% (28,44 грн), період нарахування з 09.01.2026 по 22.01.2026 (14 днів), розмір відсотків - 398,16 грн (2 843,58 грн х 1% х 14 днів = 398,16 грн);

- сума заборгованості 1 461,74 грн, відсоткова ставка 1% (14,62 грн), період нарахування з 23.01.2026 по 05.02.2026 (14 днів), розмір відсотків - 204,68 грн (1 461,74 грн х 1% х 14 днів = 204,68 грн).

Загальний розмір відсотків за правомірне користування кредитними коштами, відповідно до умов договору, становить 5 726,42 грн (2 030,00 грн + 961,80 грн + 847,28 грн + 716,66 грн + 567,84 грн + 398,16 грн + 204,68 грн = 5 726,42 грн).

Суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача нарахованих відсотків за користування кредитними коштами у сумі 5 726,42 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо стягнення суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України в сумі 3 500,00 грн суд зауважує про таке. Позивач у позовній заяві та відзиві на позов неодноразово стверджує про те, що після завершення строку кредитування жодні нарахування відсотків, відсотків річних та інфляційних втрат, відповідно до ст. 625 ЦК України не здійснювались. Водночас в позові просить стягнути з відповідача суму заборгованості по відсотках, відповідно до ст. 625 ЦК України в сумі 3 500,00 грн.

Відповідно до п. 18 розділу «Прикінцеві й перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Відтак вимоги щодо сплати відповідачем заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України в сумі 3 500,00 грн не ґрунтуються на положеннях закону, а тому задоволенню не підлягають.

Пунктом 2.5. кредитного договору № 495686-КС-011 від 16.10.2025передбачено, зокрема, що комісія за видачу кредиту (надалі - Комісія) становить 1 400,00 грн. Суд не залишає поза увагою посилання позивача щодо можливості, відповідно до положень ЗУ «Про споживче кредитування», установлення в кредитних договорах комісій за надання визначених послуг. Водночас суд зауважує, що в кредитному договорі не наведено, за які саме послуги пов`язані з наданням кредиту встановлена комісії, тобто не розкрито економічної сутності зазначеної комісії.

Відповідно до правового висновку Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду, викладеного в постанові від 06 листопада 2023 року в справі № 204/224/21 якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Суд акцентує увагу на тому, що економічною сутністю кредитного договору є встановлення плати за користування кредитними коштами у виді процентів. Тобто при укладенні зазначеного правочину є взаємна зацікавленість сторін у наданні й отриманні кредиту. При цьому економічна зацікавленість кредитодавця у видачі кредиту полягає в отриманні плати за користування кредитними коштами за період кредитування й повернення кредиту в установлений строк. Встановлення плати за надання кредитних коштів на строковій, поворотній і платній основі, без розкриття сутності вказаної комісії, має вигляд подвійної оплати за користування кредитними коштами або ж безпідставної оплати. При цьому суд бере до уваги, що умовами договору передбачено встановлення комісії в сумі 1 400,00 грн, що складає 20% від суми кредиту, тобто вказана плата є істотною.

Враховуючи наведене, оскільки Кредитодавець не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані наданням кредиту, що надаються позивачу та за які встановлена вказана комісія за обслуговування кредиту, то положення пункту 2.5. кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплатити комісію за надання кредиту, а також положення, що регламентують нарахування й сплати комісії за надання кредиту є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Відтак суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за комісіє в сумі 1 400,00 грн.

На підставі наведеного, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором № 495686-КС-011 від 16.10.2025 у розмірі 12 726,42 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 7 000,00 грн та суми нарахованих відсотків - 5 726,42 грн. З наведених мотивів і міркувань суд уважає, що в задоволенні решти позовних вимог щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача сум: нарахованих відсотків за користування кредитом у сумі 2 183,58 грн, заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦКУ - 3 500,00 грн. та прострочених платежів за комісією - 1 400,00 гр - належить відмовити.

Згідно з приписами ст. 141 ЦПК України, з врахуванням часткового задоволення позову (64%), з відповідача на користь позивача слід стягнути на часткове відшкодування витрат із сплати судового збору суму 1 703,94 грн (одна тисяча сімсот три гривні 94 коп.).

Керуючись статтями 2, 3, 10-13, 19, 76-81, 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП - НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" (код ЄДРПОУ - 41084239; адреса місцезнаходження: бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411, м. Київ, 01133) заборгованість за Договором № 492196-КС-005 про надання кредиту від 16.10.2025 в розмірі 12 726,42 грн (дванадцять тисяч сімсот двадцять шість гривень 42 коп.) та 1 703,94 грн (одна тисяча сімсот три гривні 94 коп.) - на часткове відшкодування понесених судових витрат.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О. І. Повідайчик