Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №299/2824/26 — Виноградівський районний суд Закарпатської області

Виноградівський районний суд Закарпатської області

_______________________________________________________________________________________________ Справа № 299/2824/26

Номер провадження 2/299/1392/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.09.2026 року м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого-судді Трагнюк В.Р., секретар судового засідання Конар В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮНІТ КАПІТАЛ" звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивує тим, що 15.10.2025 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» (надалі Первісний Кредитор, Кредитодавець) та ОСОБА_1 (далі Відповідач, Позичальник) укладено кредитний договір про споживчий кредит № 204823 на суму 15 295,00 грн.

Кредитний договір складається з індивідуальної частини, яка містить персональні умови кредитування Позичальника, графіку платежів та публічної частини, спільної для всіх клієнтів Кредитодавця розміщеної на сайті за посиланням: https://finx.com.ua/docs.

Зокрема, згідно з Правилами, до укладення Кредитного договору, Позичальнику для ознайомлення в особистий кабінет надано Паспорт споживчого кредиту у вигляді додатку до оферти/проекту кредитного договору.

Під час реєстрації, відповідно до встановленого порядку та інструкцій розміщених на сайті Кредитодавця, Відповідач пройшов процедури встановлення особи та підтвердження її достовірності, надавши необхідні персональні дані для укладення кредитного договору.

Первісний кредитор здійснив ідентифікацію та верифікацію Позичальника на підставі отриманих від нього відомостей та документів, а також за допомогою системи BankID НБУ, що було передбачено та погоджено умовами Кредитного договору.

Позивач стверджує, що позичальник приєднався до публічної частини, прийняв умови індивідуальної частини та графіку платежів, що разом становлять єдиний Кредитний договір, шляхом підписання індивідуальної частини електронним підписом НОМЕР_1 .

На виконання умов Кредитного договору, 15.10.2025 Первісний кредитор ініціював переказ коштів безготівковим зарахуванням на платіжну картку № НОМЕР_2 (далі Платіжна картка) Відповідача, що, в свою чергу, свідчить доказом того, що Відповідач прийняв пропозицію Первісного кредитора. Кредитодавець виконав свої зобов`язання щодо надання грошових коштів у повному обсязі, що підтверджується Довідкою про перерахування коштів

10.10.2025 Первісний Кредитор та Позивач уклали Договір факторингу № 10102025 (далі Договір факторингу 1) згідно умов якого, позивач набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.

Таким чином, відповідно до Реєстру прав вимог № 5 від 03.02.2026 до Договору Факторингу 1 та Акту приймання-передачі Реєстру прав вимог № 5 від 03.02.2026 до Договору факторингу 1 до Позивача перейшло право вимоги до Відповідача.

Враховуючи вищезазначене, загальна сума заборгованості Відповідача перед Позивачем, на момент подання позовної заяви, за Кредитним договором, становить 16 899,60 грн, яка складається з: 15 295,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 3,60 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом; 401,00 грн - заборгованість по комісії; 1 200,00 грн – заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

Дана сума також підтверджується випискою з особового рахунку за період 03.02.2026 - 01.05.2026. Разом з тим Позивач вказує, що вимоги щодо стягнення штрафних санкцій у межах даного позову не заявляються, у зв`язку з чим загальний розмір грошових вимог до стягнення становить 15 699,60 грн.

Позивач просить стягнути із відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором, судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Виноградівського районного суду Закарпатської області від 27.07.2026 року суд вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами, також клопотання про витребування доказів задоволено. Витребувано в Банка-емітента АТ КБ "ПРИВАТБАНК" (ЄДРПОУ 14360570) інформацію про імітовану картку на ім`я ОСОБА_1 , номер телефону на який направлялася інформація про операції за платіжною карткою та інформацію щодо зарахування коштів на картку відповідача.

Відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи (п.4 ч.7 ст.128 ЦПК України), у наданий судом строк відповідач своїм правом подання до суду відзиву на позовну заяву не скористався, відзив на позов не подав, суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.

Суд розглянув справу за наявними у справі матеріалами (ч. 8 ст.178 та ч. 5 ст. 279 ЦПК України).

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).

У відповідності з ст.ст. 610, 611, 612 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частиною другою ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які на свій розсуд розпоряджаються процесуальними правами, реалізують право на судовий захист; кожна сторона зобов`язана належно довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, обов`язок доказування позову лежить на позивачеві; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях; зловживання процесуальними правами недопустиме ( ч. 1 ст. 20 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 44, 76-82 ЦПК України). Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України). Про задоволення позову рішення може бути прийняте лише за умови обґрунтованості та доведеності позовних вимог ( ст.ст. 89, 263-265 ЦПК України).

Суд, дослідивши письмові докази (подані в електронному виді) та відповідь Банка-емітента АТ КБ "ПРИВАТБАНК", приходить до висновку про відмову в задоволенні позову виходячи із наступного.

Судом встановлено, що згідно обставин зазначених у позовній заяві 15.10.2025 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір про споживчий кредит № 204823 на суму 15 295,00 грн.

Первісний кредитор здійснив ідентифікацію та верифікацію Позичальника на підставі отриманих від нього відомостей та документів, а також за допомогою системи BankID НБУ, що було передбачено та погоджено умовами Кредитного договору.

Позичальник приєднався до публічної частини, прийняв умови індивідуальної частини та графіку платежів, що разом становлять єдиний Кредитний договір, шляхом підписання індивідуальної частини електронним підписом НОМЕР_1 .

На виконання умов Кредитного договору 15.10.2025 року первісний кредитор ніби ініціював переказ коштів безготівковим зарахуванням на платіжну картку № НОМЕР_3 -XXXX-7547 відповідача.

Однак матеріали справи та приєднані докази (ксерокопії подані в електронному виді) не містять довідки про перерахунок коштів первісним кредитором відповідачу ОСОБА_1 та підтвердження отримання таким коштів у розмірі заначеному позивачем –«15295 гривень».

Зазначене також підтверджується наданою Банком-емітентом - АТ КБ "ПРИВАТБАНК" (ЄДРПОУ 14360570) інформацію про імітовану картку на ім`я ОСОБА_1 , номер телефону на який направлялася інформація про операції за платіжною карткою та інформацію щодо зарахування коштів на картку відповідача, оскільки банком повідомлено наступне.

На ім`я ОСОБА_1 імітовано карту № НОМЕР_2 . Також імітувались інші картки, вказано номер (фінансового) телефону та в період з 15.10.2025 року по 20.10.2025 року на рахунок № НОМЕР_2 було зарахування коштів на суму 2.75 UAH.

Зазначене спростовує той факт, що первісним кредитором в період з 15.10.2025 року по 20.10.2025 року пререраховано зарахуванням на платіжну картку № 4731-18XX-XXXX-7547 відповідачу ОСОБА_1 кошти в сумі 15295 грн. та відповідно такі той не отримав.

Разом з тим суд завувавжує наступне.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі Закон).

Згідно з пунктом шостим частини першої статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Водночас одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як зазначено в позові 10.10.2025 Первісний Кредитор та Позивач уклали Договір факторингу № 10102025. Таким чином, відповідно до Реєстру прав вимог № 5 від 03.02.2026 до Договору Факторингу 1 та Акту приймання-передачі Реєстру прав вимог № 5 від 03.02.2026 до Договору факторингу 1 до Позивача перейшло право вимоги до Відповідача.

Додатково, для підтвердження факту передачі грошових коштів у розпорядження (фінансування) Первісного кредитора зі сторони Позивача згідно Договору Факторингу 1 саме за відступлення права вимоги у обсязі кредитних договорів, які зазначені у Реєстрі прав вимог № 5 від 03.02.2026 до Договору Факторингу 1.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підтвердження заявлених вимог позивач надав: копію витягу з Реєстру прав вимог №5 від 03.02.2026 до Договору № 10102025 від 10.10.2025, копію акту приймання-передачі Реєстру прав вимог №5 від 03.02.2026до Договору факторингу № 10102025 від 10.10.2025; розрахунок заборгованості; скан-копію виписки з особового рахунку Боржника.

При цьому у позовній заяві позивач вказав, що на веб-сайті первинного кредитора розміщено публічний договір кредитної лінії, до якого приєдналася відповідач, уклавши Спеціальні умови договору кредитної лінії в порядку, передбаченому ЗакономУкраїни «Про електронну комерцію».

Водночас не навів даних про характер та послідовність дій відповіда час приєднання до публічного договору (отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, здійснення входу на сайт кредитора за допомогою логіна і пароля особистого кабінету, отримання та введення смс-коду, надісланого на телефон тощо).

Доказів вчинення таких дій відповідачем або іншою особою з використанням засобів телекомунікаційного зв`язку, що перебувають у його володінні, не надав, клопотання про витребування належних доказів від операторів, провайдерів надання відповідних послуг не заявляв.

З огляду паспорт споживчого кредиту, загальні умови договору кредитної лінії та додаткові угоди до спеціальних умов для короткострокового кредиту, що не містять електронних підписів сторін, відсутня довідка первісного кредитора щодо використання відповідачем одноразового ідентифікатора.

Згідно з частиною першою статті 1050 ЦК України з урахуванням положень статей 526, 527, 530 ЦК України кредитор має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором (постанова Верховного Суду від 30.01.2018 у справі №161/16891/15-ц).

У позовній заяві стверджується, що первісний кредитор виконав умови кредитного договору та перерахував на рахунок відповідача безготівковим шляхом грошові кошти.

Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно з указаною нормою Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Водночас розрахунок заборгованості не є документом первинного бухгалтерського обліку, а є одностороннім арифметичним розрахунком стягуваних сум, який повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку).

Такий висновок щодо оцінки односторонніх документів банку відповідає висновку Великої Палати Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17 та Верховного Суду України в постанові від 11.03.2015 р. № 6-16цс15.

Пункт 51 Розділу 3 Положення про організацію бухгалтерського обліку бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України № 75 від 04 липня 2018 року встановлює, що Первинні документи в паперовій/електронній формі повинні мати такі обов`язкові реквізити: 1) назву документа (форми); 2) дату складання; 3) найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) фізичної особи, який/яка склав/склала документ/від імені якого/якої складений документ; 4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру; 5) посади осіб, відповідальних за здійснення операції та правильність її оформлення; 6) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції. Залежно від характеру операції та технології оброблення облікової інформації до первинних документів можуть уключатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції). Банк має право самостійно визначати інші додаткові реквізити первинних документів у паперовій/електронній формі.

Також пункт 52 Положення вказує, що первинні документи, які не містять обов`язкових реквізитів, є недійсними і не можуть бути підставою для бухгалтерського обліку, а унесення виправлень до первинних документів не допускається (п. 53).

Разом з тим відповідно до пункту 62 Положення виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Таким чином, виписки по рахункам або касовий документ, заява про видачу готівки можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором, в разі якщо останні відповідають вимогам первинних документів.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.04.2021 у справі №752/9423/15-ц, від 16.09.2020 у справі №200/5647/18.

Попри те, що відповідно до положень статті 517 ЦК України новому кредиторові у зобов`язанні передаються від первісного кредитора документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, позивач не надав суду відомості щодо банківських установ і номерів рахунків, між якими відбулася зазначена транзакція, та належні докази (банківські документи) на підтвердження здійснення такої операції. Клопотання про витребування судом доказів не заявляв.

За обставин, коли, наявність у кредитора одних лише персональних даних відповідача та інформації про засоби зв`язку, а також сформованих кредитором в односторонньому порядку документів по споживчому кредиту № 204823 від 15.10.2025 року, не є беззаперечним свідченням існування між ними кредитних правовідношень.

На підставі викладеного слід вважати, що позивач не довів належними, допустимими та достовірними доказами факт укладення з відповідачем кредитного договору та отримання ним позики.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами для підтвердження обставин, на які він посилається, а саме факт укладення з відповідачем кредитного договору та отримання ним позики. Таким чином відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

У зв`язку з відмовою в задоволенні позову, судові витрати позивача пов`язані з розглядом справи, відповідно до ст. 141 ЦПК України, покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 19, 76-81, 89, 229, 258, 259, 263-265 ЦПК України,-

У Х В А Л И В :

Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його прийняття до Закарпатського апеляційного суду.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення складено 14.09.2026 року.

ГоловуючийТрагнюк В. Р.