Постанова від 01 вересня 2026 р. у справі №183/4208/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6024/26 Справа № 183/4208/25 Головуючий у першій інстанції: Фролова В. О. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2026 року Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого – Красвітної Т.П.,

суддів: Агєєва О.В., Халаджи О.В.,

за участю секретаря Сахарова Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» на рішення Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області у складі судді Фролової В.О. від 03 лютого 2026 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,–

ВСТАНОВИВ:

У травні 2025 року ТОВ «Таліон Плюс» звернулось до суду з даним позовом, посилаючись на те, що між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем укладено договір кредитної лінії №410094691 від 02.09.2024 про надання фінансового кредиту, який підписаний електронним підписом позичальника шляхом використання одноразового ідентифікатора. Згідно з укладеним сторонами кредитним договором, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» надав відповідачу грошові кошти в розмірі 21565,00 гривень, перерахувавши на банківську картку відповідача № НОМЕР_1 . 05.11.2024 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № МВ-ТП/7, відповідно до умов якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги за переліком в Реєстрі прав вимоги, а ТОВ «Таліон Плюс» зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за плату на умовах, визначених договором. Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, у зв`язку із чим, станом на 29.01.2025 має заборгованість у розмірі 64479,35 гривень, проте позивач, діючи в межах своїх прав, просить стягнути суд частину заборгованості за вказаним договором в сумі 53 696,85 грн., з яких: 21565 грн. - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 32131,85 грн. - прострочена заборгованість по процентам за користування кредитом. Тому позивач просив стягнути на свою користь з відповідачки вказану заборгованість у загальному розмірі 53696,85 грн.

Рішенням Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 лютого 2026 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» заборгованість за кредитним договором №410094691 від 02.09.2024 у розмірі 22858,90 грн, яка складається з наступного: 21565,00 грн. - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 1293,90 грн. - прострочена заборгованість за процентами. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» судовий збір у розмірі 1031,22 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн., а всього 4031,22 грн. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ТОВ «Таліон Плюс», посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом учасники справи повідомлені належним чином у відповідності до вимог ст. 128-130 ЦПК України.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, часткового скасування оскаржуваного рішення з ухваленням у скасованій частині нового судового рішення, виходячи з наступного.

Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що 02.09.2024 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено оговір кредитної лінії №410094691, за умовами якого позивач надає позичальнику кредит у вигляді кредитної лінії, в сумі кредитного ліміту у розмірі 21565,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у договорі, додатках до нього та Правилах надання коштів та банківських металів у кредит ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Відповідно до п.3.1 Позичальнику надається Дисконтний період кредитування, протягом якого позичальник може отримати черговий транш в межах кредитного ліміту, шляхом ініціювання такої операції в особистому кабінеті, а також частково повернути суму кредиту. На момент укладання договору строк дисконтного періоду користування складає 30 днів від дати отримання позичальником першого траншу.

Для здійснення першої пролонгації дисконтного періоду за цим договором, позичальнику необхідно сплатити всі нараховані за перші 30 днів дисконтного періоду проценти у розмірі 1293,90 грн. Про суму нарахованих процентів, що позичальнику необхідно сплатити для оформлення другої і наступних пролонгації позичальник інформується через особистий кабінет. (п.3.3 Договору).

Пунктами 7.1, 7.3 договору визначено дата дострокового повного повернення всієї суми кредиту за всіма наданими траншами, якою є дата закінчення Дисконтного періоду кредитування – 02.10.2024, а саме протягом 30 днів від дати першого траншу позичальником. Кінцева дата повернення кредиту - 02.10.2029.

За період від 02.09.2024 до 02.10.2024 кредитодавець надає позичальнику знижку у розмірі 80% від розміру базової процентної ставки, відповідно до чого розрахунок витрат за кредитом може здійснюватися за Дисконтною процентною ставкою 0,20% від суми кредиту за кожен день користування ним, що становить 73% річних.

Відповідно до умов зазначеного договору кредитодавець не має права в односторонньому порядку продовжувати строк кредитування, установлених договором та строк дії договору (п. 11.4 Договору).

Вказаний договір а також паспорт споживчого кредиту «Смарт» підписано сторонами з використанням електронного підпису, шляхом використання одноразового ідентифікатора FUXM та 5984, який введено 02.09.2024 о 16:22:38 год., надісланий на номер мобільного телефону відповідача НОМЕР_2 (розділ 15 кредитного договору), що також підтверджується заявкою на отримання коштів в кредит від 02.09.2024. Підписуючи договір відповідач підтвердила, що вона ознайомилась з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно їх дотримуватися (п.4.1,4.10.5,4.10.6,4.10.7 кредитного договору).

Факт отримання коштів позичальником підтверджується підтвердженням щодо здійснення переказу грошових коштів ТОВ «Профіт Гід», відповідно до якої 02.09.2024 на банківську картку НОМЕР_3 (PRIVAT BANK) перераховано кошти в сумі 21565,00 грн.

У пункті 5.1 кредитного договору, зазначено рахунок позичальника № НОМЕР_3 для здійснення переказу грошових коштів з рахунку кредитодавця на рахунок позичальника, що відбувається не пізніше ніж протягом 3 банківських днів з моменту укладення Договору чи ініціювання отримання чергового траншу

Відповідно до розрахунку ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за кредитним договором №410094691, станом на 05.11.2024 загальний розмір заборгованості за кредитним договором становить 45933,45 грн., яка складається з наступного: 21565,00 грн. - прострочена заборгованість за сумою кредиту, 32131,85 грн. - прострочена заборгованість за процентами.

Між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» 05.11.2024 укладено договір факторингу №МВ-ТП/07 відповідно до умов якого, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги за переліком в Реєстрі прав вимоги, а ТОВ «Таліон Плюс» зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за плату на умовах, визначених договором.

Відповідно до витягу з Реєстру прав вимоги до Договору факторингу №МВ-ТП/07 від 05.11.2024, ТОВ «Таліон Плюс» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 згідно з кредитним договором №410094691 від 02.09.2024 на суму 46149,10 грн.

Матеріалами справи підтверджено сплату на користь ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за відступлення права вимоги згідно з договором факторингу № МВ-ТП/7 від 05.11.2024, про що надано платіжну інструкцію кредитованого переказу коштів № 1000 від 30.12.2024.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1055 Цивільного кодексу України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно з ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами. Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 6 Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” №2664-III договір про надання фінансових послуг, якщо інше не передбачено законом, повинен містити підписи сторін.

Відповідно до ст. 12 Закону "Про електронну комерцію" якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання в тому числі "електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом (абз. 3 ч. 1 ст. 12). У свою чергу згідно з визначенням одноразового ідентифікатора, наведеного у п. 6 ч. 1 ст.3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Саме у такий спосіб було підписано кредитний договір від 02.01.2024 року №1325-2826 року за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором пароль С4263.

Згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 639 Цивільного кодексу України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

При цьому у відповідності до ч. 3 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію" Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

При цьому принцип юридичної сили електронного правочину найбільш повно відображається у вимогах щодо форми правочину. Це підтверджується закріпленими на рівні міжнародних документів правовими нормами: ч. 1 ст. 8 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про використання електронних повідомлень у міжнародних договорах - повідомлення або договір не можуть бути позбавлені дійсності або позовної сили лише на тій підставі, що вони складені у формі електронного повідомлення; стаття 5 Типового закону про електронну торгівлю Комісії Організації Об`єднаних Націй з права міжнародної торгівлі - інформація не може бути позбавлена юридичної сили, дійсності або позовного захисту лише на тій підставі, що вона складена у формі повідомлення даних. Аналогічна норма міститься й у частині першій статті 8 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг": юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.

Відповідна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 31.08.2022 у справі №280/4456/20, від 09.02.2023 у справі №640/7029/19, від 09.06.2023 у справі №280/4461/20.

Отже, відповідач шляхом власноручного введення одноразового ідентифікатора, отриманого від позикодавця, прийняв публічну пропозицію (оферту) та підписав кредитний договір від 02.09.2024 року №410094691 (здійснив акцепт пропозиції), тобто договір вважається укладеним у відповідності до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Разом з тим, відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Отже, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Позивач як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги чинного законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

Необхідно зазначити, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Вказане узгоджується із положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року №39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено, що, визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

Пунктами 1, 2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985 року №39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973 року №543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, зокрема у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.

У наведених Керівних принципах для захисту інтересів споживачів визначено, що споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Відповідно до положень Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005 року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов`язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином, ефективного вибору.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року №15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

У Рішенні від 11 липня 2013 року №7-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками - фізичними особами.

Такого ж самого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020 року у справі №132/1006/19 провадження №61-1602св20.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

Також у цій постанові зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних, як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, яка викладена, зокрема, у постанові від 12 лютого 2025 року у справі №679/1103/23.

Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; встановивши укладення 02.09.2024 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 кредитного договору №410094691 та отримання позичальником кредитних коштів; враховуючи, що заявлена позивачем до стягнення сума заборгованості за нарахованими процентами в розмірі 32131,85 грн не є співрозмірною сумі кредиту у 21565,00 грн, а встановлений сторонами договору розмір відсотків є несправедливим у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, як споживача послуг, - колегія дійшла висновку про зменшення суми заборгованості за процентами та стягнення з відповідача на користь позивача 21565,00 грн заборгованості по процентам.

На викладене вище місцевий суд уваги не звернув, залишив поза увагою погоджений сторонами строк кредитування по 02.09.2029, тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині вирішення позовної вимоги про стягнення з відповідачки заборгованості за відсотками та в частині розподілу судових витрат, з ухваленням у цій частині нового судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія звертає увагу, що рішення місцевого суду, згідно змісту апеляційної скарги, оскаржене лише в частині часткової відмови у стягненні з ОСОБА_1 простроченої заборгованості за процентами. Тому суд апеляційної інстанції справу в частині стягнення на користь позивача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 21565,00 грн, – не переглядає, згідно вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України.

За змістом ч.ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Приймаючи до уваги часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у вигляді сплаченого позивачем судового збору при поданні позовної заяви (2422,40 грн) та апеляційної скарги (3633,60 грн), а також документально доведених витрат на професійну правничу допомогу (5000,00 грн), пропорційно задоволеним позовним вимогам (11056,00 грн х 80,32%) у розмірі 8880,18 грн.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення місцевого суду підлягає частковому скасуванню з ухваленням у скасованій частині нового судового рішення.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 376, 381-383 ЦПК України, суд, –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс»– задовольнити частково.

Рішення Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області у складі судді Фролової В.О. від 03 лютого 2026 року в частині вирішення позовної вимоги про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» простроченої заборгованості за процентами та в частині розподілу судових витрат – скасувати та у скасованій частині ухвалити нове судове рішення.

Позовну вимогу Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення простроченої заборгованості за процентами – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (код ЄДРПОУ 39700642) прострочену заборгованість за процентами в розмірі 21565 (двадцять одна тисяча п`ятсот шістдесят п`ять) грн 00 коп.

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення простроченої заборгованості за процентами в іншій частині – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (код ЄДРПОУ 39700642) судові витрати у розмірі 8880 (вісім тисяч вісімсот вісімдесят) грн 18 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 14 вересня 2026 року.

Головуючий Т.П. Красвітна

Судді О.В. Агєєв

О.В. Халаджи