Рішення від 10 вересня 2026 р. у справі №196/727/26 — Царичанський районний суд Дніпропетровської області

УКРАЇНА

Справа № 196/727/26

№ провадження 2/196/693/2026

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2026 року с-ще Царичанка

Царичанський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді: Костюкова Д.Г.,

за участю секретаря судового засідання: Дорошенко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в режимі відеоконференції в залі суду в с-щі Царичанка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" звернулося до Царичанського районного суду Дніпропетровської області із позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 05.10.2021 р. між ТОВ «1Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №927496, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 3 000,00 грн., шляхом підписання електронним підписом позичальника. Кредит надається строком на 30 днів з 05.10.2021 р.; термін повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу) 04.11.2021 р.; Базова процентна ставка (фіксована) – 2,00 % яка нараховується з другого дня користування позикою до дати повернення позики. До моменту підписання відповідач ознайомився з договором та Правилами надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті https://clickcredit.com.ua/documents-license.htm. Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

23.02.2022 р. між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу №23/02/2022/1, відповідно до якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до позичальників, в тому числі за Договором №927496.

10.01.2023 р. між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» укладено договір факторингу №10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» право вимоги до позичальників, в тому числі за Договором №927496.

Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом вимоги до відповідача за договором №927496.

Відповідач не виконав свого зобов`язання за договором №927496, тіло кредиту та проценти за користування кредитними коштами не повернув.

Загальний розмір заборгованості за Договором №927496 від 05.10.2021 р. на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 10 200,24 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту – 3 000,00 грн., заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги – 7 200,00 грн.; нараховані 3% річних – 0,24 грн.

У зв`язку з чим, позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за договором №927496 від 05.10.2021 р. у загальному розмірі 10 200,24 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту – 3 000,00 грн., заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги – 7 200,00 грн., нараховані 3% річних – 0,24 грн., а також судовий збір в розмірі 2 662,40 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 9 000,00 грн.

Ухвалою судді Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 12 червня 2026 р. позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення сторін та призначено справу до розгляду по суті (а.с.116).

30 червня 2026 року через систему "Електронний суд" від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Сільвановича Г.Б. надійшов відзив на позов, відповідно до якого сторона відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 в розмірі 5 400,00 грн. незаконно нарахованих відсотків за договором № 927496 від 05.10.2021 р. та здійснити справедливий розподіл судових витрат за наслідком розгляду справи пропорційно розміру задоволених позовних вимог, посилаючись на наступні обставини. Відповідач не заперечує отримання грошових коштів у розмірі 3 000,00 грн. згідно договору позики №927496 від 05.10.2021 р. Дійсно непогашена сума тіла кредиту становить 3 000,00 грн., однак відповідач не погоджується із розрахунком позивача в частині стягнення заборгованості за відсотками за вказаним договором. Із розрахунку заборгованості, наданий позивачем за договором встановлено, що проценти нараховувались відповідачу, починаючи з дати укладення договору 05.10.2021 р. до 02.02.2022 р. включно. Разом з тим, вказаний договір був укладений із відповідачем строком на 30 днів. Умов пролонгації договір не містить. Нарахування процентів за користування кредитними коштами повинно було відбуватись лише у період дії договору, а саме із моменту укладання 05.10.2021 р. і до моменту закінчення строку дії договору, тобто до 04.11.2021 р. (включно). Таким чином, до стягнення підлягає тіло кредиту в сумі 3 000,00 грн. та проценти за користування кредитом у розмірі визначеному п. 2.3. договору, тобто в розмірі 2,0 процентів за один день користування кредитом, а саме в сумі 1 800,00 грн. Крім того, відшкодування витрат на правничу допомогу в розмірі 9 000,00 грн. є завищеною, та повинно виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. А тому, обґрунтованим є розмір витрат на правничу допомогу в сумі 3 000,00 грн. Таким чином, позивачем не доведено перед судом з допомогою належних та достовірних доказів розміру заборгованості, що згідно з усталеною судовою практикою в кредитних правовідносинах є підставою для відмови у задоволенні позову (а.с.123-129).

02.07.2026 року через систему «Електронний суд» від представника позивача ТОВ "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" надійшла відповідь на відзив, в якій представник прохав задовольнити позовні вимоги, посилаючись на наступні обставини. У розрахунку заборгованості (розрахунку і первісного кредитора, і фактора) вказано з чого складається заявлена сума заборгованості, відповідно до яких умов договору та за який період вона була нарахована. Відповідно до Постанови Верховного Суду від 07.06.2023 року по справі №234/3840/15 визначено, що непогодження (незгода) з розрахунком, наданим позивачем, не є підставою для відмови у задоволенні позову у повному обсязі. Незгода Відповідача із розрахунком заборгованості не позбавляє його можливості, на підтвердження своїх доводів, надати свій «контррозрахунок». Відповідачем не було надано ніяких доказів виконання зобов`язань, в тому числі доказів невірного нарахування виниклої суми заборгованості по відсоткам, відповідно до умов Договору. 05.10.2021 між ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" та ОСОБА_1 укладено Договір № 927496. Відповідно до п.2 Договору сума Позики 3 000,00 грн. Строк позики 30 днів. Знижена процентна ставка – 0,01%, процентна ставка за понадстрокове користування Позикою за день становить 2,70%. Відповідно до п.4 Договору проценти за цим Договором нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та погашення, на залишок Позики. Підписанням цього договору позики відповідач підтверджує, що він ознайомився на сайті http://clickcredit.com.ua/documents-license.html з повною інформацією щодо позикодавця та його послуги, що передбачена ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (п. п. 5.1 договору позики). Також відповідач погодився, що до моменту підписання договору позики вивчив цей договір та правила надання грошових коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового розміщені на сайті http://clickcredit.com.ua/documentslicense.html, їх зміст, суть, об`єм, зобов`язань сторін та наслідки укладення цього договору йому зрозумілі (п. п. 5.2 договору позики). Правила надання грошових коштів у позику ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» перебувають у загальному доступі, будучи опублікованими на сайті кредитодавця та були долучені до матеріалів справи. До матеріалів справи додано Правила №29/07/2021 в редакції від 29.07.2021 року. Доказів того, що на дату укладення договору були наявні Правила в іншій редакції, які мають відмінні умови, матеріали справи не містять. Відповідно до п.6.2 Правил проценти за користування позикою нараховуються на залишок суми позики, виходячи із строку фактичного користування позикою. Відповідно до п.6.5 Правил у разі невнесення чергового ануїтетного платежу, до складу якого входить частина Позики, позичальнику на таку частину позики нараховується процентна ставка у розмірі, передбаченому договором позики за кожний день понадстрокового користування позикою (або її частиною), починаючи з першого дня такого понадстрокового користування та закінчуючи днем сплати такого ануїтетного платежу, але в будь якому випадку не більше 90 календарних днів. Позичальник розуміє та погоджується з тим, що нарахування процентів на позику (або її частину) за понадстрокове користування позикою за договором позики не є штрафом, пенею чи будь-якою іншою штрафною санкцією в розумінні чинного законодавства, а застосовується виключно в якості процентної ставки на позику за понадстрокове користування. Відповідно до п. 6.8 Правил сторони домовились, що у разі неповернення позичальником заборгованості у встановлені договором позики строки (дата повернення позики), товариство має право: 6.8.1. нараховувати проценти за понадстрокове користування позикою (її частиною) у порядку, визначеному цими правилами та договором позики. 6.8.2. змінити кінцеву дату строку дії договору позики на дату фактичного виконання позичальником своїх зобов`язань за договором позики, що тягне за собою зміну кінцевої дати строку позики на відповідну дату. Відповідно до п. 6.9 Правил позичальник надає свою згоду, що у період з першого дня понадстрокового користування позикою (її частиною) і до дати повного виконання позичальником своїх зобов`язань за договором позики, на суму позики (її частину) нараховуються проценти у розмірі, встановленому договором позики. Із вищезазначеного слідує, що умовами договору та Правилами передбачено нарахування відсотків за фактичний строк користування позикою поза межами 30-денного (пільгового) строку користування позикою. Отже, нарахування відсотків здійснювалось відповідно до умов Договору. Відповідачем було укладено Кредитні договори за власним бажанням, добровільно, без будь-якого примусу з боку третіх осіб. Перед укладенням кредитного договору Позичальник отримав від Кредитодавця всю інформацію стосовно кредиту, ознайомився з усіма умовами Договору та правильно зрозумів суть фінансової послуги. Під час укладання Договору, Відповідач усвідомлював всі ризики, пов`язані з укладенням даного договору, а також наслідки і відповідальність у разі неналежного виконання умов договору. Зокрема, Відповідачу було відомо про реальну відсоткову ставку за користування кредитними коштами, порядок її зміни та порядок нарахування відсотків. Відповідно до ст. 625 ЦК України Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошовогозобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Щодо стягнення витрат на правничу допомогу на користь Позивача обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Проте, Відповідач не наводить обґрунтування неспівмірності витрат із складністю справи та не надає суду будь-яких доказів на підтвердження такої позиції. Наголошуємо, що сторонами погоджено саме такі умови надання юридичної допомоги. Заперечення Відповідача не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та є лише особистою думкою Відповідача. Отже, такі твердження є припущеннями. На підставі вищевикладеного просить суд позовну заяву ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості – задовольнити в повному обсязі (а.с.134-140).

Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛЛЕКТ-ЦЕНТР" в судове засідання не з`явився, до суду надійшла заява про проведення розгляду справи у відсутність представника позивача, позовні вимоги підтримують повністю та прохають їх задовольнити (а.с.149-152).

Відповідач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Сільванович Г.Б. в судове засідання не з`явилися, від представника надійшла заява про проведення розгляду справи без участі відповідача та його представника, врахувавши позицію сторони відповідача, викладену у відзиві на позов від 30.06.2026 р. (а.с.146-147).

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України в зв`язку з неявкою учасників справи фіксація судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалась.

Дослідивши письмові докази, повно та об`єктивно з`ясувавши обставини справи, оцінивши надані сторонами докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. ст. 76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.4 ст.263 ЦПК України).

Так, судом встановлено, що 05.10.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір №927496, відповідно до якого Товариство надало позичальнику грошові кошти (кредит) у сумі 3 000,00 грн., строком на 30 днів з 05.10.2021 року (строк кредитування), а позичальник зобов`язався повернути кредитодавцю кредит, у день закінчення строку позики, або достроково та сплатити плату процентів від суми позики. (п. 1 Договору) (а.с. 13-14).

Базова процентна ставка з другого дня користування позикою до дати повернення позики 2,00%. Дата надання позики 05.10.2021 р., дата повернення 04.11.2021 р., процентна ставка за перший день користування позикою % становить 29,71; знижена процентна ставка з другого дня користування позикою до дати повернення позики % 0,01; процентна ставка за понадстрокове користування позикою (її частиною) за день % (не застосовується у період карантину) 2,70; пеня % день (не застосовується в період карантину) 2,70. (п. 2.3. Договору).

Проценти за договором нараховуються щоденно, включаючи дату отримання та повернення, на залишок позики. (п. 4 договору).

Відповідно до п. 6.2. договору, позичальник до моменту підписання договору вивчив цей договір та Правила надання грошових коштів у позику за допомогою мобільного додатку «СlickСredit» (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті https://clickcredit.com.ua/documents-license.htm, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань стороні та наслідки укладання договору, а також зазначена в правилах процедура і наслідки оформлення позичальником подовження строку користування позикою (пролонгація) йому зрозумілі.

Позичальник розуміє та погоджується, що у випадку продовження строку користування позикою (пролонгації) процентна ставка за кожен день подовження становить 2.00% від суми позики (її частини). (п. 6.3. договору).

Кредитний договір укладений сторонами дистанційно, в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцент) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. (п. 13 Договору).

ОСОБА_1 підписав кредитний договір електронним підписом (одноразовим ідентифікатором) sJ5CLJeGo1. (а.с. 14).

Додатком № 1 до договору про споживчий кредит №927496 від 05.10.2021 року, визначено таблицю загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, відповідно до якої сума кредиту 3000,00 грн., дата видачі кредиту 05.10.2021 р. до 04.11.2021 р., кількість днів 30, проценти за користування кредитом 900,00 грн. (а.с.14).

ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» виконало свої зобов`язання за Договором, надавши позичальнику кредитні кошти згідно договору №927496 від 05.10.2021 в сумі 3 000,00 грн., що підтверджується довідкою ТОВ «ФК «ФІНЕКСПРЕС» вих. № КД-000019394/ТНПП від 19.03.2025 р. (а.с.90).

Натомість, відповідач в установлений кредитним договором строк не повернув грошові кошти в повному обсязі, не сплатив проценти за користування ними.

На день подання позовної заяви розмір заборгованості за кредитним договором склав 10 200,24 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту - 3000,00 грн., заборгованість за відсотками – 7200,00 грн. нараховані 3% річних – 0,24 грн. (а.с.19-20).

23.02.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу № 23/02/2022/1, відповідно до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до позичальників, у тому числі і за договором про споживчий кредит №927496 від 05.10.2021, що укладений між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 (а.с.22-26).

На виконання Договору факторингу № 23/02/2022/1 від 23.02.2022 року, 23.02.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» та Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» було підписано Акти приймання-передачі реєстру боржників до договору факторингу № 23/02/2022/1 від 23.02.2022 року (а.с. 27-28).

До матеріалів справи долучено платіжне доручення №189 від 23.02.2022 року про перерахування позивачем на користь первісного кредитора 54 987,25 грн. за договором факторингу № 23/02/2022/1 від 23.02.2022 року (а.с. 30).

Відповідно до Реєстру боржників від 23.02.2022 року до Договору факторингу № 23/02/2022/1 від 23.02.2022 року, ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) за кредитним договором №927496 від 05.10.2021 р. у сумі 10 200,24 грн., із яких: 3 000,00 грн. - заборгованість за кредитом (тіло кредиту), 7200,00 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом. (а.с.33-36, 37).

У подальшому, Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до позичальників Товариству з обмеженою відповідальністю "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" відповідно до Договору відступлення права вимоги №10-01/2023 від 10 січня 2023 року, у тому числі і за договором про споживчий кредит №927496 від 05.10.2021 р., що укладений між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 (а. с. 38-43).

Пунктом 5.4. договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023 від 10 січня 2023 року передбачено, що до Нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, зокрема, Новий кредитор має право здійснювати нарахування та стягнення процентів та/чи процентів за прострочення виконання грошового зобов`язання (відповідно до ст. 625 ЦК України) за договорами позики (кредитними договорами) (в тому числі за періоди, що передували відступленню прав вимоги, якщо такі нарахування не були здійснені Первісним кредитором) за умови дотримання вимог чинного законодавства України, нарахування та стягнення штрафних санкцій за порушення Боржниками грошових зобов`язань, нарахування будь-яких платежів і комісій, а також право вимагати у боржників відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням грошових зобов`язань, відповідно до законодавства та умов договорів позики (кредитних договорів).

10 січня 2023 року між ТОВ "Вердикт Капітал" та ТОВ "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" було підписано акт прийому-передачі реєстру боржників за договором №10-01/2023 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 10 січня 2023 року (а.с.44).

Відповідно до реєстру боржників до договору №10-01/2023 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 10 січня 2023 року ТОВ "Вердикт Капітал" відступило, а ТОВ "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" набуло право грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором №927496 від 05.10.2021 в сумі 10 200,24 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту – 3 000,00 грн., заборгованість за відсотками – 7 200,00 грн. відповідальність за порушення грошового зобов`язання згідно ст. 625 ЦК України, 0,24 грн. (а.с.54-57, 58).

До матеріалів справи долучено Акт зарахування зустрічих однорідних вимог від 28.02.2023 (а.с.49-51).

ТОВ "Коллект Центр" є фінансовою установою, яка здійснює діяльність з надання фінансових послуг (а.с.59-60).

Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР", ОСОБА_1 має непогашену заборгованість за договором №927496 від 05.10.2021 у сумі 10 200,24 грн., із яких: 3 000,00 грн. - заборгованість за кредитом (тіло кредиту), 7 200,00 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом, відповідальність за порушення зобов`язання згідно ст. 625 ЦКУ – 0,24 грн. (а.с. 58).

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України.)

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Пунктами 5, 6, 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» встановлено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додається до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним із моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Правилами ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» регламентовано, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205,207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.

Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом, наприклад, у постановах від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20), від 10.06.2021 у справі №234/7159/20 (провадження № 61-18967св20).

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію».

Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму (ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).

Так, судом встановлено, що 05 жовтня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит №927496, який підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором.

У постанові Верховного Суду від 21.02.2018 №910/5226/17 зазначено, що при здійсненні безготівкових розрахунків допускаються розрахунки із застосуванням платіжних доручень, акредитивів, розрахункових чеків, розрахунки за інкасо, а також інші розрахунки, передбачені законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту; безготівкові розрахунки провадяться через банки, інші фінансові установи (далі - банки), в яких відкрито відповідні рахунки, якщо інше не випливає із закону та не обумовлено видом безготівкових розрахунків.

Встановивши, що без отримання смс-повідомлення, без здійснення входу на вебсайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений, суд вважає, що укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача, цей правочин відповідно до Закону України "Про електронну комерцію" вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі N 234/7160/20 (провадження N 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі N 234/8084/20 (провадження N 61-2303св21).

Отже, між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір позики, за умовами якого відповідач зобов`язався прийняти грошові кошти, повернути їх протягом 30 днів та сплати проценти за користування позикою.

Доказів протилежного матеріали справи не містять, стороною відповідача таких не надано, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком. Та у відзиві на позовну заяву, відповідач не заперечував факту укладення ним Договору позики та отримання грошових коштів у позику в розмірі 3 000,00 грн.

Отже, зазначений договір є чинним та підлягає виконанню сторонами.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 530 ЦК України передбачає, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини першої статті 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із частиною першою статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові (ч. 1ст. 1084 ЦК України).

Разом із тим щодо суб`єктного складу таких правовідносин ч.3 ст.1079 ЦК України визначає, що фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» встановлює загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг.

Зокрема, у п. 1 ч. 1 ст.1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» визначено, що фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст.1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

За п. 11 ч. 1 ст.4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» факторинг є фінансовою послугою.

У ч. 1 ст.7 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» зазначено, що юридична особа, яка має намір надавати фінансові послуги, зобов`язана звернутися до відповідного органу державного регулювання ринків фінансових послуг протягом тридцяти календарних днів з дати державної реєстрації для включення її до державного реєстру фінансових установ.

Таким чином, фактор для надання фінансової послуги повинен бути включеним до державного реєстру фінансових установ.

Виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" (а.с.59) підтверджує, що ТОВ "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" за своїм правовим статусом відноситься до юридичних осіб, що мають статус фінансових установ, які відповідно до Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» мають право здійснювати діяльність з надання фінансових послуг на території України.

Отже, з огляду на наведені обставини та докази у справі, судом встановлено, що відбулася заміна кредитодавця на підставі укладених договорів факторингу, а тому до ТОВ "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР", перейшло право вимоги за кредитним договором №927496 від 05.10.2021, укладеного між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 .

Отже, позивач є належним кредитором та отримав дійсне право вимоги за кредитним договором №927496 від 05.10.2021 р.

В постанові від 18.10.2023 у справі №905/306/17 Верховний Суд дійшов висновку, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 року у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 року у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 року у справі №5026/886/2012).

Суд звертає увагу, що боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на її погашення первісному кредитору і таке виконання є належним відповідно до вимог ст.516 ЦК України.

Відповідно до правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України у постанові від 25 вересня 2015 року по справі № 6-979цс15, неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Таким чином, судом установлено, що між відповідачем та первісним кредитором укладено у належній формі договір кредиту, первісним кредитором виконані умови договору кредиту належним чином, надано відповідачу кредитні кошти. Право вимоги за договором перейшло до позивача внаслідок заміни кредитора. Відповідачем не надано належних та допустимих доказів повернення ним у повному обсязі отриманих у кредит коштів у повному обсязі зі сплатою відсотків за користування кредитом, у межах визначеного сторонами строку кредитування як первісному кредиторові, так і новим кредиторам. Відповідачем не надано доказів сплати заборгованості. З огляду на викладене, суд приходить висновку про те, що відповідач не виконав зобов`язання за договором про надання споживчого кредиту, а тому з нього на користь позивача, як правонаступника кредитора у зобов`язанні, слід стягнути заборгованість за основним зобов`язанням в розмірі 3 000,00 грн.

Що стосується вимог про стягнення відсотків за користування кредитом, суд зазначає таке.

З розрахунку заборгованості за договором про споживчий кредит №927496 від 05.10.2021 р. вбачається, що розмір відсотків, які позивач просить стягнути з відповідача, становить 7 200,00 грн.

Визначаючи розмір заборгованості за процентами за Кредитним договором суд перевірив розрахунок заборгованості, наданий позивачем та отриманий від первісного кредитора умовам самого Кредитного договору з огляду на узгоджений сторонами порядок нарахування процентів та їх розмір, строк, протягом якого таке нарахування проведене.

За ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За ч. 1, 2 ст. 1056-1 процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

З умов укладеного між сторонами кредитного договору вбачається, що нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом - 2.00% - яка є базовою процентною ставкою та нараховується з другого дня користування позикою до дати повернення позики. (пункт 2.3 кредитного договору).

Відповідно до п. 4 Договору проценти нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення на залишок позики.

Згідно з п. 5. Договору знижена процентна ставка з другого дня користування позикою встановлюється позичальнику відповідно до умов акції «Економ». У разі порушення позичальником умов зазначеної акції. Позичальник є таким , що не відповідає умовам акції, від так не має право на отримання зниженої процентної ставки, визначеної в п. 2 Договору, у зв`язку із чим нараховані згідно умов договору проценти за зниженою процентною ставкою підлягають перерахуванню до базової процентної ставки, розмір якої зазначається в п.2.3 п.2 Договору та підлягають оплаті позичальником в повному обсязі на загальних умовах незалежно від запропонованих особливих умов.

Як встановлено, за умовами договору позики позичальнику було надано позику у розмірі 3 000,00 грн. на строк 30 днів (строк договору), з 05.10.2021 р. по 04.11.2021 р. Строк позики сплив 04.11.2021 р.

ПРи цьому, договір позики не містить умов щодо порядку пролонгації договору позики, у пункті 6.2. договору зазначено лише, що зазначено в Правилах надання грошових коштів у позику процедура і наслідки оформлення позичальником продовження строку користування позикою (пролонгація) позичальнику зрозумілі.

Тобто, положення договору позики містить відсильний характер до Правил надання грошових коштів у позику.

Відповідно до розділу 7 Правил надання грошових коштів у позику містить певні умови продовження строку користування позикою та у пункті 7.1. закріплено, зокрема, що позичальник має право продовжити строк користування позикою (пролонгація).

За умовами пункту 6.5 цих Правил, у разі неповернення/повернення не в повному розмірі/несвоєчасного повернення позики та процентів, позичальнику на таку неповернуту позику (або її частину) Товариство має право нараховувати проценти у розмірі, передбаченому договором позики, за кожний день понадстрокового користування позикою (або її частиною), починаючи з першого дня такого понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення позики (або її частини) та процентів, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів.

Визначальним у даній справі є не безпосередньо вид чи характеристика умов, які включені до договору позики чи містяться в Правилах надання грошових коштів у позику, а саме встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов та їх погодження сторонами договору позики, після чого їх можна буде розцінювати як невід`ємну складову змісту договору.

Але, матеріали справи не містять підтверджень, що саме наявні у справі Правила надання грошових коштів у позику були надані при укладенні договору позичальнику.

Вказані Правила підпису відповідача не містять та позивач не надав доказів, які б підтверджували, що саме ці Правила є складовою частиною укладеного між сторонами договору позики і що саме ці Правила мав на увазі відповідач, підписуючи Договір позики.

Заразом, надані позивачем Правила надання грошових коштів у позику, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою договору позики й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання позикодавцем додаткових заходів, які збільшують вартість позики, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку, в договорі, який безпосередньо підписаний відповідачем. І лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому Правил надання грошових коштів як другої сторони до запропонованого договору.

Зазначення в Договорі позики про те, що інші умови цього правочину регулюються Правилами, які є невід`ємною частиною цього договору, без ідентифікації самих умов, як таких, що погоджені підписом відповідача, не може бути належним доказом ознайомлення та погодження відповідача саме з тією редакцією Правил, на якій наполягає позивач.

Тому, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовій формі умови пролонгації по позики.

До того ж, позивачем не надано доказів звернення позичальника за продовженням строку користування позикою у будь-який спосіб, чи то визначений договором, чи законом.

Будь-яких доказів про погодження між позикодавцем та позичальником пролонгації строку договору позики чи продовження строку нарахування процентів матеріали справи не містять.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018року в справі №444/9519/12, від 04 липня 2018року в справі №310/11534/13-ц дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти, а також обумовлену в договорі неустойку за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. При цьому суд зазначив, що кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання, відповідно до частини другої статті 625 ЦК, а не у вигляді стягнення процентів та неустойки.

Тож, протягом погодженого строку користування позикою позикодавець мав право нараховувати відсотки, передбачені договором позики, а саме протягом 30 днів, що передбачено частиною першою статті 1048 ЦК України. Водночас, поза межами такого строку позикодавець мав право застосувати до відповідача лише норми про відповідальність, передбачену статтею 625 ЦК України.

Нарахування процентів за користування позикою поза межами строку надання позики не ґрунтується на вимогах законодавства.

Оскільки сторонами договору позики було погоджено строк позики протягом 30 днів, то тільки в межах строку його дії, а саме за період з 05 жовтня 2021року по 04 листопада 2021 року включно, позикодавець мав право нараховувати відповідачу проценти.

Отже, відповідач повинен сплатити відсотки за 30 днів в розмірі 1 800,00 грн., (3 000 грн. х 2.00% х 30 днів = 1 800,00 грн.).

Сума відсотків в розмірі 5 400,00 грн. за період з 05.11.2021 р. по 23.02.2022 р., та 3% річних за період 23.02.2022-23.02.2022 в розмірі 0,24 грн., які зазначені в розрахунку заборгованості (а.с190) нараховані поза межами строку кредитування, а саме після 04.11.2021 р., тому нарахування таких сум є безпідставним.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, суд вважає, що позов ТОВ "КОЛЛЕКТ-ЦЕНТР" про стягнення заборгованості за кредитним договором необхідно задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №927496 від 05.10.2021 р. в загальній сумі 4 800,00 грн., яка складається із: 3 000,00 грн. заборгованість по тілу кредиту, 1 800,00 грн. заборгованість за відсотками.

Щодо витрат на правничу допомогу, то суд зазначає наступне.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша друга статті 133 ЦПК України).

Судом встановлено, що позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 9 000,00 грн. надано договір про надання правової допомоги №01-07/2024 від 01.07.2024 р. (а.с.81-83); заявка на надання юридичної допомоги (а.с. 83), прайс-лист АО "Лігал Ассістанс", затверджений рішенням загальних зборів №01-12/2025 від 01.12.2025 р. (а.с.85-87); заявка на надання юридичної допомоги №1127 від 01.04.2026 р. (а.с.88); витяг з акту №21 про надання юридичної допомоги від 30.04.2026 р. (а.с.89).

Відповідно до ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд враховує, що вказана категорія справ відноситься до малозначних та розглядається у порядку спрощеного позовного провадження, з урахуванням ціни позову, а також те, що судова практика з вказаної категорії справ є сталою, тому заявлена сума у 9 000,00 грн. є завищеною.

Отже, суд вважає за необхідне, виходячи з засад розумності, беручи до уваги співмірність розміру витрат на виконання професійної правничої допомоги з ціною позову та обсягом фактично виконаних робіт, а також пропорційності стягнення судових витрат, стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 2 000,00 грн.

Щодо вирішення питання про стягнення судового збору, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем надана платіжна інструкція кредитового переказу коштів №0648130426 від 18.05.2026 р. про сплату судового збору у розмірі 2 662,40 грн (а.с.1).

Враховуючи те, що задоволено 47,05% позовних вимог (4 800,00 грн. від 10 200,24 грн. становить 47,05 %), суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму понесених судових витрат пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, яка становить 1 252,65 грн. (2 662,40 грн. х 47,05 % : 100).

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 12, 76-81, 141, 247, 259, 263-265, 268, 274-279, 280-284, 289, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором- задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛЛЕКТ-ЦЕНТР" (код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд.3, офіс 306) заборгованість за Договором позики №927496 від 05.10.2021р. у розмірі 4 800 (чотири тисячі вісімсот) грн. 00 коп., яка складається із: 3 000,00 грн. заборгованість по тілу кредиту, 1 800,00 грн. заборгованість за відсотками.

У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛЛЕКТ-ЦЕНТР" (код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд.3, офіс 306) судовий збір в розмірі 1 252,65 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 2 000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду, а у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 11.09.2026 року.

Суддя: ? ? ? ? Д.Г. Костюков