Рішення від 02 вересня 2026 р. у справі №196/277/26 — Царичанський районний суд Дніпропетровської області

УКРАЇНА

Справа № 196/277/26

№ провадження 2/196/438/2026

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2026 року с-ще Царичанка

Царичанський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді: Костюкова Д.Г.,

за участю секретаря судового засідання: Дорошенко В.В.,

представника позивачки: адвоката Ткаленка М.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в с-щі Царичанка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Китайгородської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до Царичанського районного суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача Китайгородської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом.

В обґрунтування позовних вимог позивачка послалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_2 (свідоцтво про смерть серія НОМЕР_1 , видане Китайгородською сільською радою Царичанського району Дніпропетровської області 21.06.1989 р.), яка була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1 .

? ? ? ? ? ? Мати позивачки ОСОБА_2 з батьком позивачки ОСОБА_3 03.12.1982 р. розірвали шлюб (03.12.1982 р. народним судом Царичанського району шлюб було розірвано). Вона є єдиною дочкою померлої ОСОБА_2

? ? ? ? ? ? ? В 1973 р. її? ? батьки побудували житловий будинок та господарські споруди, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Батьки разом з позивачкою в даному будинку проживали та були зареєстровані. Відповідно до свідоцтва №83 на забудову садиби в сільських населених пунктах Української СРС було видано на ім`я батька позивачки ОСОБА_3 від 12.09.1973 р., про що в погосподарській книзі за 1974-1976 р.р. за особистим рахунком № НОМЕР_2 в 1974 р. було зроблено запис, де зазначено, що загальними зборами колгоспу від 12.04.1973 р. виділено 0,25 га, на той час приватизація землі громадянами не передбачалась. Вона разом з матір`ю були записані, як члени родини.

? ? ? Після розлучення батьки 15.11.1984 р. уклали договір купівлі-продажу 1/2 частини будинку, який був посвідчено секретарем виконавчого комітету Китайгородської сільської ради народних депутатів Царичанського району Дніпропетровської області, зареєстрований в реєстрі за №91., та її мати - ОСОБА_2 сплатила половину вартості будинку батькові ОСОБА_3 та стала власником даного будинку, про що внесено відповідний запис в погосподарську книгу за 1983-1984 р.р., запис - «домоволодіння продано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ».

? ? ? ? Після смерті матері вона була вагітна, народила дитину, та звернулась в Китайгородську сільську раду для оформлення будинку в погосподарську книгу за 1986-1989 р.р., було внесено інформацію про смерть власника будинку, інформацію про декретну відпустку та пологи, а також, що вона являється спадкоємцем та рекомендовано звернутися до державного нотаріуса в с-ще Царичанка для оформлення спадщини. Звернутися вчасно до нотаріуса не мала змоги, оскільки дитина була маленькою та потребувала постійного догляду, а також за браком коштів не змогла оформити право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами.

? ? ? ? ? ? У 2025 р. для оформлення спадку вона звернулася до Царичанської державної нотаріальної контори. Державним нотаріусом Царичанської державної нотаріальної контори було заведено спадкову справу номер у спадковому реєстрі 74560584, номер у нотаріуса 110/2025, але 05.12.2025 р. отримала постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами.

Враховуючи вищевикладені обставини, просить визнати за нею як спадкоємцем за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_2 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою судді Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 06 березня 2026 року відкрито провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до Китайгородської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом. Розгляд справи вирішено проводити в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання (а.с.38).

Ухвалою Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 24 березня 2026 року за клопотанням позивачки ОСОБА_1 витребувано копію спадкової справи померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 , яка на день смерті була зареєстрована та постійно проживала за адресою: АДРЕСА_1 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 , видане Китайгородською сільською радою Царичанського району Дніпропетровській області 21 червня 1989 року) (а.с.46).

Ухвалою Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 01 червня 2026 року підготовче провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Китайгородської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом закрито, справу призначено до судового розгляду (а.с.74).

Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та прохає їх задовольнити (а.с.72).

Представник позивачки ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та прохав їх задовольнити.

Представник відповідача виконавчого комітету Китайгородської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області в судове засідання не з`явився, до суду надійшла заява, в якій Китайгородська сільська рада позовні вимоги визнає повністю та просить розглянути справу без участі представника Китайгородської сільської ради (а.с.40).

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що позивачка є його дочкою. Дійсно з ОСОБА_2 перебували в шлюбі, який у 1982 році було розірвано. Після розірвання шлюбу він пішов з будинку, а в ньому залишилися проживати його дочка з матір`ю, після смерті якої дочка доглядала з будинком. До будинку жодних претензій не має.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснила, що добре знає позивачку, оскільки вони є односельчанами. Таким чином, їй достовірно відомо, що позивачка проживала разом з матір`ю в АДРЕСА_1 . Після смерті матері, позивачка залишилася проживати в цьому будинку з дітьми та вела там господарство. Також, їй відомо, що ОСОБА_3 віддав свою половину будинку позивачці.

Відповідно до ч. 1 ст. 206 ЦПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову (ч.4 ст.206 ЦПК України).

Заслухавши представника позивачки, пояснення свідків, вивчивши та дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

В силу ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Процесуальний закон містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними (стаття 77 ЦПК), допустимими (стаття 78 ЦПК), достовірними (стаття 79 ЦПК), а у своїй сукупності - достатніми (стаття 80 ЦПК ).

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла мати позивачки ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 , виданим Китайгородською сільською радою Царичанського району Дніпропетровській області 21.06.1989р. (а.с.13).

За життя ОСОБА_2 заповіту не складала.

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, до складу якої входить, зокрема: житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до свідоцтва про народження позивачки серії НОМЕР_3 від 05.01.1968 р., батьками зазначені ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (а.с.15).

Рішенням народного суду Царичанського району Дніпропетровської області від 03.12.1982 р. шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 розірвано. (а.с. 14).

Відповідно до свідоцтва про одруження позивачки від 12.08.1989р. серії НОМЕР_4 , 12.08.1989 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6 зареєстрували шлюб та прізвище після одруження чоловіка - ОСОБА_5 та дружини - ОСОБА_5 (а.с.15).

Відповідно до Свідоцтва № НОМЕР_5 на забудову садиби в сільських населених пунктах Української РСР від 12.09.1973 р. забудовнику ОСОБА_3 виділено земельну ділянку під забудову площею 0,15 гектарів, земельна ділянка виділена з Колгоспних земель КСП «Шевченко». Забудова ділянки дозволена виконкомом Китайгородської сільської ради депутатів трудящих від 24.10.1973 р. № 908. (а.с. 21-22).

Відповідно до договору купівлі-продажу від 15.11.1984 року, ОСОБА_3 продав ОСОБА_2 житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Договір купівлі-продажу будинку посвідчений секретарем виконавчого комітету Китайгородської сільської Ради народних депутатів Царичанського району Стратій М.І., зареєстрований в реєстрі за №91? ? (а.с.23).

Відповідно до довідки виконавчого комітету Китайгородської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області від 08.09.2025 №969/01.26, ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , з 1974 року по день її смерті. Відомості про ОСОБА_2 , внесені в 1989 році (погосподарська книга №3 за 1989 рік). Разом з ОСОБА_2 постійно проживали та були зареєстровані співмешканець ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 10 грудня 1984 року і по 27 червня 1989 року, та донька - ОСОБА_8 зареєстрована та проживає по даний час. Заповіт від імені померлої гр. ОСОБА_2 у сільській раді не зареєстровано. Заборони чи арешту на майно померлої не накладалося. (а.с.12).

Відповідно до довідки КП "Самарівське міжрайонне бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради" від 29.10.2025 №392, згідно з матеріалами інвентаризаційної справи станом на 31.12.2012р. житловий будинок з приналежними до нього господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , ні за ким не зареєстрований. За рахунок уточнення лінійних розмірів більш точними приладами вимірювання та переобладнання нежитлової кімнати в житлову, змінилася житлова площа будинку, таке переобладнання не належить до самочинного будівництва та не підлягає прийняттю в експлуатацію (а.с.16-20).

Згідно з довідкою управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 10.10.2025 №2661/299-25, станом на 01 січня 2013 року відповідно до Книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі відомості щодо державної реєстрації земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , відсутні (а.с.24).

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №460393618 від 15.01.2026, за адресою: АДРЕСА_1 , право власності, інші речові права на будь-який об`єкт нерухомого майна не зареєстроване (а.с.25).

Відповідно до інформації виконавчого комітету Китайгородської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області від 15.10.2025 р. № 1115/01-26, вбачається, що згідно погосподарської книги №3 Китайгородської сільської ради на 1974-1976 за особовим рахунком № НОМЕР_2 (голова сім`ї ОСОБА_3 ), погосподарської книги № 3 Китайгородської сільської ради на 1983-1985 р. за основним рахунком №271 (голова сім`ї ОСОБА_7 ) та погосподарської книги №3 Китайгородської сільської ради на 1986-1990 роки за особовим рахунком № НОМЕР_6 (голова сім`ї ОСОБА_1 ). Згідно наявних архівних даних інформації про укладення договору купівлі-продажу 1/2 частки житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 - відсутня. Відповідно до розпорядження сільського голови Китайгородської сільської ради від 28.01.2016 р. №16-р АДРЕСА_2 перейменовано на АДРЕСА_2 , відповідно до розпорядження сільського голови Китайгородської сільської ради від 19.02.2016 р. №19-р (а.с.26-34).

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії 05.12.2025 року державним нотаріусом Царичанської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Фрізен Н.Ю. було відмовлено позивачці ОСОБА_1 в оформленні права власності в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно (а.с.11).

Отже, судом встановлено, що позивачка є єдиним спадкоємцем за законом після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , інших спадкоємців на спірне спадкове майно ні за законом, ні за заповітом, які у встановленому порядку прийняли спадщину, не має, що підтверджується копією спадкової справи №110/2025 від 08.09.2025 року, Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину), Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори), наявними у спадковій справі №110/2025 (а.с.50-67).

Крім того, судом встановлено, що позивачка не може оформити право власності на спадкове майно, яке залишилося після смерті спадкодавця у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно.

Відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 01 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

Правовідносини, що є предметом розгляду у даній справі, виникли до набрання чинності ЦК України, отже для вирішення цієї справи підлягають застосуванню норми ЦК Української РСР.

Відповідно до статті 524 ЦК УРСР 1963 року спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

За змістом статті 525 ЦК УРСР 1963 року часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.

Згідно з частиною першою статті 529 ЦК УРСР 1963 року при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.

Статтею 548 ЦК УРСР 1963 року встановлено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Відповідно до статті 549 ЦК УРСР 1963 року визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.? ? Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Згідно зі статтею 4 ЦК Української РСР цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За вимогами статті 42 ЦК Української РСР угоди могли укладатись усно або в письмовій формі (простій чи нотаріальній).

За змістом статті 44 ЦК Української РСР у письмовій формі повинні укладатися угоди громадян між собою на суму понад сто карбованців та інші угоди, відносно яких закон вимагає додержання письмової форми. Письмові угоди повинні бути підписані особами, які їх укладають.

Договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнанні такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї із сторін повинно бути досягнуто згоди (стаття 153 ЦК Української РСР).

Коли сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому обумовленої форми, хоч би за законом для даного виду договорів ця форма і не потребувалась. Якщо згідно з законом або угодою сторін договір повинен бути укладений в письмовій формі, він може бути укладений як шляхом складання одного документа, підписаного сторонами, так і шляхом обміну листами, телеграмами, телефонограмами та ін., підписаними стороною, яка їх надсилає. В передбачених законом випадках договір може бути укладений шляхом прийняття до виконання замовлення (стаття 154 ЦК Української РСР).

Відповідно до статті 224 ЦК Української РСР за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 47 ЦК Української РСР передбачалося, що нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу.

Відповідно до статті 227 ЦК Української РСР договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу). Договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.

Відповідно до абз.5, 6 ст.3 Закону України "Про державний нотаріат" від 25.12.1974 №3377-VIII (тут? ? і далі в редакції чинній на час укладення договору купівлі-продажу спадкового будинку від 15.11.1984р.), у населених пунктах, де немає державних нотаріальних контор,? ? нотаріальні дії, передбачені Законом СРСР "Про державний нотаріат"? ? та цим Законом,? ? вчиняють виконавчі? ? комітети? ? міських,? ? селищних,? ? сільських Рад народних депутатів. Нотаріальні дії? ? у? ? виконавчих? ? комітетах міських,? ? селищних,? ? сільських Рад народних депутатів вчиняють голова, заступник голови? ? або секретар виконавчого Комітету, на яких за рішенням виконавчого? ? комітету? ? відповідної? ? Ради? ? народних депутатів покладено вчинення нотаріальних дій.

Пунктом 2 статті 14 Закону України "Про державний нотаріат" від 25.12.1974 №3377-VIII, визначено, що у населених пунктах, де немає державних нотаріальних контор,? ? виконавчі? ? комітети? ? міських,? ? селищних,? ? сільських? ? Рад? ? народних депутатів вчиняють нотаріальні дії щодо посвідчення інших угод (договори,? ? довіреності? ? та? ? ін.), крім? ? договорів? ? про? ? надання у безстрокове користування земельних ділянок для спорудження індивідуальних жилих будинків і угод,? ? які стосуються майна,? ? що знаходиться за кордоном, або прав, які мають бути здійснені за кордоном.

Згідно зі ст.34 Закону України "Про державний нотаріат" від 25.12.1974 №3377-VIII, державні нотаріуси, службові особи виконавчих комітетів міських, селищних, сільських Рад народних депутатів, які вчиняють нотаріальні дії, посвідчують угоди, для яких законодавством? ? встановлено обов`язкову нотаріальну форму.

Аналогічні вищевказаним містяться положення у п.п.1, 2 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих від 19.01.76 №1/5.

Таким чином, договір купівлі-продажу будинку від 15.11.1984, на підставі якого спадкодавець набула право власності на весь спадковий житловий будинок, відповідає вимогам законодавства чинного на час його укладення та посвідчення.

Поміж тим, порядок завершення спорудження будинку та набуття на нього права власності визначається законодавством, який існував на час завершення його будівництва, тобто 1974 рік.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Суд зауважує, що відповідно до положень Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Міністерстві юстиції України від 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з наступними змінами) передбачалася державна реєстрацію будівель, споруд, державна реєстрація права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК України та Законом України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Поміж тим, відповідно до Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, не підлягали реєстрації будинки і домоволодіння, що розташовані в сільських населених пунктах, які адміністративно підпорядковані містам або селищам міського типу, але до них не приєднані (пункт 6 Інструкції).

Зазначена Інструкція передбачала обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (пункт 4 Інструкції), у тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (пункт 20 Інструкції).

Тобто записи у погосподарських книгах визнавались як акти органів влади (публічні акти), що підтверджують право приватної власності.

При вирішенні питання щодо визнання права власності на житловий будинок у порядку спадкування суд оцінює записи у погосподарських книгах у сукупності з іншими доказами.

Відповідно до пункту 3.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року № 127, не належать до самочинного будівництва індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них, побудовані до 05 серпня 1992 року.

Згідно з пунктом 3.1 Порядку прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків І та ІІ категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства від 24 червня 2011 року № 91, що діяв на час виникнення спірних правовідносин, документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 05 серпня 1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації.

При цьому документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта (індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, громадські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них, побудовані до 05 серпня 1992 року) не подається виходячи з положень Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Таким чином, індивідуальні житлові будинки, збудовані у період до 05 серпня 1992 року, не підлягають проходженню процедури прийняття в експлуатацію, у тому числі по окремо визначеній «спрощеній» процедурі. Єдиним документом, що засвідчує факт існування об`єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений за результатами його технічної інвентаризації.

Відповідно до Технічного паспорту від 17.10.2025, виданого КП "Самарівське міжрайонне БТІ" ДОР", всі будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , побудовані до 05 серпня 1992 року, таке будівництво регулюється Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127, що не є самочинним будівництвом (а.с.16-20).

Згідно п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 11 ЦК України, однією з умов виникнення прав та обов`язків учасників цивільних правовідносин є рішення суду.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Виходячи з того, що позивачка є спадкоємцем за законом на майно, яке належало спадкодавцю, однак не може скористатись в повному обсязі своїм правом на спадкове майно шляхом нотаріального оформлення спадщини та позбавлена іншої можливості захистити свої спадкові права, крім визнання її права власності на спадкове майно в судовому порядку, її вимоги ґрунтуються на законному праві на спадщину та не суперечать правам та інтересам інших осіб, відповідач позовні вимоги визнав в повному обсязі та не заперечував проти їх задоволення, суд вважає можливим задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

При вирішенні питання про розподіл судового збору, судом враховується позиція позивачки не стягувати судовий збір із відповідача.

Керуючись ст.ст. 12, 76-81, 141, 206, 259, 263- 265, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Китайгородської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , рнокпп НОМЕР_7 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Судовий збір залишити за позивачкою ОСОБА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду, а у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженка села Аполлонівка Солонянського району Дніпропетровської області, паспорт серія НОМЕР_8 , виданий Царичанським РВ УМВС України в Дніпропетровській області 19.06.1996р., рнокпп НОМЕР_7 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Китайгородська сільська рада Дніпровського району Дніпропетровської області, місцезнаходження: Дніпропетровська область, Дніпровський район, с.Китайгород, вул.Китайгородська, буд. 11, код ЄДРПОУ: 41826716.

Повне рішення складено 14.09.2026 року.

Суддя: Д.Г. Костюков