Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №212/8660/26 — Покровський районний суд міста Кривого Рогу

Справа № 212/8660/26

2/212/6025/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2026 року м.Кривий Ріг

Покровський районний суд міста Кривого Рогу у складі головуючої судді Швець М. В., за участі секретаря судового засідання Горб В.С., розглянувши в порядку загального позовного провадження без фіксування за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів та зміну форми їх стягнення,

встановив таке.

Позивач звернувся до суду із зазначеною позовною заявою. Суд виніс ухвалу про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Сторони скористалися можливостями обміну змагальними документами, клопотали про розгляд справи за їх відсутності.

Ухвалою суду від 01.07.2026 року суд постановив закрити підготовче провадження та перейти до розгляду справи по суті.

В судовому засіданні 04.09.2026 року на підставі ст. 244 ЦПК України суд перейшов до стадії ухвалення рішення, оголосивши дату і час його проголошення: 14 вересня 2026 року о 16:55 годині.

Позиції сторін.

Позивач просить суд змінити розмір та форму аліментів, встановлених судовим наказом Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 06.05.2026 у справі № 212/4789/26, і встановити розмір аліментів, який стягується з позивача на утримання неповнолітніх дітей, у твердій грошовій сумі у розмірі 1 500,00 грн щомісячно (по 750,00 грн на кожну дитину) до досягнення дітьми повноліття, а також скасувати присуджене судовим наказом стягнення з нього судового збору на користь держави за видачу судового наказу, судові витрати за подачу позовної заяви покласти на відповідачку.

Позов обґрунтовано таким. 06 травня 2026 року Покровським районним судом міста Кривого Рогу було винесено Судовий наказ у справі № 212/4789/26, яким з позивача на користь відповідача було стягнуто аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей у розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно. Позивач не відмовляється від свого батьківського обов`язку щодо утримання дітей, проте встановлений судом розмір аліментів у розмірі 1/3 частини від усіх видів доходів наразі є повністю невідповідним реальному матеріальному стану, фізичному здоров`ю та створює штучний, завідомо непосильний борг. Позивач має безстрокову інвалідність другої групи, а також онкологічне захворювання четвертої стадії, у зв`язку з чим наразі перебуває під постійним медичним наглядом. Наявність онкологічного діагнозу IV стадії, перенесене важке лікування (хіміотерапія) та загальний стан здоров`я разом із безстроковою інвалідністю II групи на думку позивача роблять його повністю та офіційно непрацездатним. Єдиним офіційним джерелом доходу в Україні є державна пенсія по інвалідності, розмір якої наразі становить 3 725,00 грн на місяць. В Україні на ім`я позивача зареєстровано ФОП, однак, у зв`язку з настанням інвалідності у 2024 році та фізичною неможливістю вести бізнес, підприємницька діяльність фактично не ведеться, а податкова звітність здається з нульовими показниками доходу. Наразі позивач перебуває у Німеччині та зареєстрований як одинока особа у Комітеті району Дармштадт-Дібург, Центрі зайнятості, отримує німецьку соціальну допомогу на життєзабезпечення. Українська пенсія по інвалідності вираховується з суми матеріальної допомоги, яка надається Німеччиною. Фактично він отримує 490,29 євро на харчування та предмети першої необхідності, а решта коштів автоматично перераховується за цільовим призначенням (оренда, медичне страхування). Таким чином, соціальні кошти є цільовими і призначені для забезпечення базових потреб; вони не є заробітком/прибутком позивача, і стягнення аліментів за рахунок цих коштів не передбачене законодавством. Відповідачка із дітьми теж евакуювалися до Німеччини, і перебувають на державному забезпеченні, в тому числі відповідачка отримує виплати на дітей від держави, крім того, має особистий дохід від центру зайнятості на її утримання, та всі їхні потреби закриває німецька сторона, в той час як з позивача через примусові механізми намагаються стягнути штучно нараховану заборгованість. Призначені судовим наказом форма та розмір стягуваних аліментів в обставинах позивача є неможливими до виконання, і тому позивач вважає справедливим встановлення розміру аліментів у твердій грошовій сумі у розмірі 1 500,00 грн (по 750,00 грн на кожну дитини).

У своєму відзиві на позовну заяву відповідачка заперечила проти заявлених позовних вимог та просила відмовити в їх задоволенні, посилаючись на таке. Відповідно до ст. 192 Сімейного кодексу України, зміна розміру аліментів можлива лише у разі істотної зміни матеріального або сімейного стану чи стану здоров`я платника. Позивач не довів наявності нових істотних обставин, які виникли після винесення судового наказу від 06.05.2026 року, та які могли б обґрунтувати зменшення аліментів. Надані позивачем медичні документи стосуються 2024 року, вони не підтверджують істотного погіршення стану здоров`я після винесення судового наказу, не доводять втрати працездатності на момент звернення до суду. Позивач отримує пенсію по інвалідності в Україні, соціальну допомогу в Німеччині (Jobcenter), державне забезпечення житлом та медичним страхуванням. Посилання позивача на зменшення доходу є необґрунтованими, оскільки українська пенсія фактично виплачується. Твердження Позивача про те, що його фактичний дохід становить лише 490,29 євро на місяць, не відповідає змісту наданих ним же документів. Із рішення Jobcenter вбачається, що українська пенсія по інвалідності враховується лише під час розрахунку розміру соціальної допомоги, однак не припиняється та продовжує виплачуватися позивачу окремо. Отже, його загальне матеріальне забезпечення не обмежується лише сумою соціальної допомоги, яка перераховується Jobcenter на банківський рахунок. Твердження позивача про матеріальне забезпечення відповідача та дітей ґрунтуються на вибіркових документах, які не дають можливості повністю встановити фактичний розмір отримуваних виплат. Надані позивачем документи не містять повної інформації щодо всіх складових соціального забезпечення та порядку їх розрахунку, тому самі по собі не можуть підтверджувати наведені ним висновки про розмір її доходу та матеріального забезпечення дітей. Твердження позивача про те, що відповідач та діти перебувають на повному матеріальному забезпеченні Німеччини у розмірі, зазначеному в позовній заяві, не відповідають змісту наданих ним документів. Значна частина зазначених сум є цільовими виплатами на оплату житла, медичного страхування та інших обов`язкових витрат і не є коштами, що перебувають у вільному розпорядженні. Фактичний розмір грошових виплат є меншим, ніж зазначає позивач. Отримання соціальної допомоги або наявність інвалідності не звільняє батьків від обов`язків утримувати своїх дітей. Позивач просить встановити аліменти у розмірі, який є меншим за встановлений законом мінімальний гарантований розмір аліментів та не відповідає вимогам сімейного законодавства.

У відповіді на відзив від 23.06.2026 позивач заперечив проти усіх аргументів відповідача з підстав, викладених у позові; повторив свої аргументи. Зазначив також, що твердження Відповідача про те, що онкологічний діагноз залишився у 2024 році, повністю нівелюється доданим до матеріалів справи Медичним висновком від 02.03.2026 року, виданого німецьким профільним лікарем. Наявність безстрокової інвалідності II групи та триваюче лікування раку IV стадії (після перенесених 15 курсів хіміотерапії) роблять його (позивача) повністю непрацездатним, а дохід від ФОП дорівнює 0,00 грн. Фактичний чистий дохід Позивача «на руки» суворо обмежений державою Німеччина до розміру базової норми харчування і не збільшується ні на один цент. Відповідач називає щомісячні 2 040,00 євро на оплату житла від німецької держави та безкоштовне медичне страхування в касу AOK Hessen «цільовими коштами». Однак наявність цих виплат повністю звільняє відповідача від необхідності самостійно оплачувати житлово-комунальні послуги та медицину для себе та дітей, що в розумінні ст. 182 СК України є суттєвим покращенням її матеріального становища порівняно з аналогічними умовами проживання громадян в Україні. Більш того, державні європейські виплати нарахувуються на кожного члена сім`ї окремо, що формує великий та стабільний сукупний бюджет у євро. Зокрема, у червні 2026 року чисті щомісячні виплати на утримання та життєві потреби становлять: на відповідача особисто їй на поточні витрати, харчування та побут Центр зайнятості (Jobcenter) перераховує чисті кошти у розмірі 476,41 євро на місяць (рядок «Перераховано ОСОБА_13»); на доньку ОСОБА_3 : гарантована державою чиста сума на її життєві потреби становить 471,00 євро на місяць (з яких 259,00 євро виплачує Familienkasse як дитячі гроші Kindergeld, а 212,00 євро доплачує Jobcenter ); на сина ОСОБА_5 : гарантована державою чиста сума на його життєві потреби становить 390,00 євро на місяць (з яких 259,00 євро виплачує Familienkasse, а 131,00 євро доплачує Jobcenter). Таким чином, загальна сума прямих щомісячних нарахувань суто на поточне життя трьох членів сім`ї становить 1 337,41 євро на місяць (понад 58 000 грн). Усі їхні життєві, побутові, медичні та житлові потреби повністю закриті європейською стороною. Відповідач не надала суду жодної довідки про свої реальні доходи.

Відповідачка надала суду додаткові пояснення від 27.06.2026, де, крім раніше висловлених аргументів, зазначила таке. Медична довідка лікаря від 02.03.2026 року не містить висновку про повну втрату працездатності, а також не містить заборони на здійснення трудової діяльності. У зазначеній довідці йдеться про перебування Позивача під медичним наглядом після перенесеного онкологічного захворювання та рекомендацію щодо забезпечення спокійних житлових умов для його психологічної стабільності. Формулювання «після онкологічного захворювання» свідчить про стан медичного спостереження після лікування, однак не підтверджує повної непрацездатності. Крім того, відповідно до наданої самим Позивачем довідки МСЕК, йому встановлено ІІ групу інвалідності за загальним захворюванням. Отже, твердження позивача про повну непрацездатність не підтверджується поданими ним медичними документами та є його власною оцінкою. Як відомо відповідачці, позивач відвідує мовні курси за направленням Jobcenter. Сам по собі факт перебування Позивача на обліку в Jobcenter не є доказом його повної непрацездатності та не підтверджує його твердження про повну втрату працездатності. До пояснень додала фотоматеріали, на яких, за її твердженням, зафіксовано, що у березні 2026 року Позивач переносив великогабаритні речі (шафу та холодильник). За її особистими спостереженнями позивач користується у Німеччині автомобілем HONDA ACCORD, державний номер НОМЕР_1 . Матеріальне забезпечення позивача не обмежується лише сумою соціальної допомоги Jobcenter.

Матеріали, досліджені судом (докази, надані позивачем). Фактичні обставини, встановлені судом.

Позивач та відповідач, а також їх діти перебувають та проживають у Німеччині, що не заперечується сторонами.

Згідно із Судовим наказом Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 06.05.2026 року присуджено стягнення з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 в даний час проживає в Німеччині за адресою: АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_2 на користь ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 в даний час проживає в Німеччині за адресою: АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_3 ел. пошта: ІНФОРМАЦІЯ_3 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: доньки - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та сина - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у розмірі 1/3 частки від усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, розмір аліментів не може бути меншим за розмір, визначений ч. 2 ст. 182 СК України та не більше розміру, визначеного п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України, починаючи стягнення з дня пред`явлення заяви до суду, а саме з 03 квітня 2026 року і до досягнення кожною дитиною повноліття. Крім того, постановлено стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 332,80 грн на користь держави.

У Податкових деклараціях платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за період 2024 рік - І квартал 2026 року, у яких відображено відсутність доходу від підприємницької діяльності позивача (а. с. 6-24). Наявні квитанції про прийняття відповідних декларацій ГУ ДПС у Донецькій області, Волноваська ДПІ (а. с. 18-23).

У Довідці до акту огляду медико-соціальною експертною комісією від 14.02.2024 № 787258 зазначено про те, що ОСОБА_1 має другу групу інвалідності, встановлену 06.02.2024 безстроково. У цій же Довідці зазначено про те, що останній може виконувати легку працю (а. с. 34).

Випискою з медичної картки стаціонарного хворого на злоякісне утворення від 01.03.2024 року підтверджується обставина наявності у позивача ембріональної карциноми яєчка 4-ї стадії, дата встановлення діагнозу - 08.02.2024 року (а. с. 41-42). Наявні також виписки від 01.04.2024 та 22.04.2024 із зазначенням про проведене хірургічне лікування, хіміо-, гормоно-, імунотерапію; дата вибуття зі стаціонару: 22.04.2024; рекомендації: різні види досліджень після 20.05.2024, консультація та нагляд в динаміці уролога (а. с. 43-46).

Розмір української пенсії по інвалідності позивача складає, як він сам зазначив у позові, 3 725,00 грн.

До відповіді на відзив позивач долучив надані з позовом документи німецькою мовою із нотаріально засвідченим перекладом українською мовою.

Серед зазначених документів міститься Медична довідка від 02.03.2026, видана позивачу, де зафіксовано що ОСОБА_1 перебуває під медичним наглядом після онкологічного захворювання (а. с. 69-70). Зазначено також, що для стабілізації його здоров`я медично необхідна спокійна та психосоціальна стабільна життєва ситуація. Його поточне проживання в комунальному закладі становить значне психологічне навантаження та може загрожувати його здоров`ю. Тому своєчасне просторове розділення та забезпечення окремого, тихого житлового простору є медично необхідними. Довідка видана для подання до житлово-комунального управління/управління соціального забезпечення.

Наявне Повідомлення про окреме життя та відмову від дитячої допомоги, у якому зазначено, що позивач з 18.03.2026 року розлучений зі своєю дружиною (відповідачкою), їхні спільні діти проживають з матір`ю, у зв`язку з чим ОСОБА_1 відмовився від своїх обов`язків як особи, яка має право на отримання допомоги на дитину, на користь матері (а. с. 71-72).

Відповідно до повідомлення щодо внесення змін до тимчасових постійних виплат для забезпечення існування згідно з Другою книгою Соціального кодексу, з урахуванням економічний та особистих обставин позивача розмір його потреб визначено у розмірі 899,92 євро, водночас, з урахуванням доходу у вигляді української пенсії, яка становить 77,71 євро, фактично виділено на забезпечення потреб ОСОБА_1 за період з 01.06.2026 до 30.06.2026 допомоги на прожиття 852,21 євро та внеску на медичне страхування 176,30 євро; загальна сума послуг: 1 028,51 євро; одержувачами платежів є: ОСОБА_11 - 490,29 євро; Федеральне страхове відомство - 176,30 євро; ОСОБА_12 - 361,92 євро (а. с. 75-79).

Наявне також подібне повідомлення щодо виплат за період з 01.03.2026 до 30.06.2026 для ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , де зазначено: березень 2026 - ОСОБА_8 - 991,70 євро, ОСОБА_9 - 991,71 євро, ОСОБА_10 - 625,68 євро, ОСОБА_10 - 625,68 євро; квітень 2026 - ОСОБА_8 - 991,70 євро, ОСОБА_9 - 991,71 євро, ОСОБА_10 - 625,68 євро, ОСОБА_10 - 625,68 євро; травень 2026 - ОСОБА_8 - 472,40 євро, ОСОБА_9 - 472,38 євро, ОСОБА_10 - 182,79 євро, ОСОБА_10 - 122,30 євро; червень 2026 - ОСОБА_8 - 476,42 євро, ОСОБА_9 - 476,41 євро, ОСОБА_10 - 199,60 євро, ОСОБА_10 - 123,34 євро (а. с. 80-86).

До своїх додаткових пояснень відповідачка долучила роздруківки світлин на підтвердження обставин відсутності повної непрацездатності у позивача та на спростування скрутності його матеріального становища, на яких зображено, що нібито позивач переносить важкі меблі, та авто, яким нібито користується позивач. На думку суду, ці світлини не є належними доказами обставин, на підтвердження яких вони подані, оскільки вони не дають можливості достовірно встановити осіб, що на них зображені, вони не підтверджують та не спростовують доводи учасників щодо стану здоров`я позивача тощо. Світлина, де зображено автомобіль, не свідчить про належність цього авто позивачеві, або ж перебування авто у використанні позивача, і не дозволяє суду пов`язати автомобіль з позивачем.

Відповідно до частини першої статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Разом із тим зі змісту наданих світлин не вбачається відомостей, які б підтверджували або спростовували обставини, що входять до предмета доказування у даній справі та мають значення для правильного вирішення спору. За таких обставин суд доходить висновку, що зазначені світлини не є належними доказами у розумінні статті 77 ЦПК України, у зв`язку з чим не враховує їх при вирішенні справи.

Зміст спірних правовідносин. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування. Оцінка аргументів сторін та висновки суду.

Згідно з ст. 180 Сімейного кодексу України (далі - «СК України») батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб. Отже, законом передбачено безспірний порядок стягнення аліментів у розмірі 1/3 на двох дітей не у порядку позовного провадження, а в порядку наказного провадження.

Позивач просить суд не лише зменшити розмір стягуваних аліментів, а й змінити порядок їх стягнення - шляхом встановлення твердої грошової суми аліментів.

Згідно зі ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 184 СК України суд визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі за заявою одержувача аліментів. Суд звертає увагу позивача на те, що у зазначеній статті СК України мова йде саме про заяву одержувача аліментів, а не платника; тобто правом ініціювати стягнення аліментів в твердій грошовій сумі закон наділив одержувача таких аліментів. Також, згідно з актуальною судовою практикою, стягнення аліментів у твердій грошовій сумі відбувається, як правило, у разі мінливого нестабільного доходу платника аліментів. Разом з тим суд не вбачає у позивача ознак такого доходу.

Крім того, згідно з ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Частиною 3 ст. 184 СК України визначено, що той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Отже, українське законодавство гарантує розмір аліментів на дитину не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Дітям сторін зараз - 13 та 14 років. Мінімальний прожитковий мінімум на дитину віці від 6 до 18 років в України на 2026 рік встановлено у розмірі 3 512 грн (згідно зі ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік»). Отже, 50 % від цієї суми - 1 756 грн (на кожну дитину). У зв`язку з цим вимога про стягнення з позивача аліментів у твердій грошовій сумі в розмірі 750,00 грн на кожну дитину не може бути задоволена.

Згідно зі ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з п. 1 ст. 3 Конвенції ООН про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27.02.91, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У п. 32, 33 Загального коментаря № 14 (2013) щодо права дитини на приділення першочергової уваги найкращим інтересам дитини (пункт 1 статті 3), ухваленим Комітетом з прав дитини ООН 14 січня - 01 лютого 2013 року (далі - «Коментар № 14»), про найкращі інтереси дитини зазначено таке: «Концепція найкращих інтересів дитини є складною, і її зміст необхідно визначати в кожному конкретному випадку. Усвідомлення цієї концепції та її конкретне застосування законодавцем, суддею, адміністративним, соціальним або освітнім органом можливе саме завдяки тлумаченню та реалізації пункту 1 статті 3 відповідно до інших положень Конвенції. Відповідно, концепція найкращих інтересів дитини є гнучкою і може бути адаптована. Її слід коригувати та визначати в індивідуальному порядку, відповідно до конкретної ситуації відповідної дитини або дітей, з урахуванням їхніх особистих обставин, ситуації та потреб. У випадку ухвалення індивідуальних рішень найкращі інтереси дитини необхідно оцінювати та визначати з огляду на конкретні обставини цієї дитини. Принцип найкращих інтересів дитини необхідно застосовувати до всіх питань, які стосуються дитини або дітей.»

Згідно з принципом 6 Декларації прав дитини, прийнятої резолюцією 1386 (ХIV) Генеральної Асамблеї ООН від 20.11.1959, дитина має, якщо це можливо, серед іншого, зростати у будь-якому разі в атмосфері моральної і матеріальної забезпеченості.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку; батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про охорону дитинства» забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити.

Суд має зважати та керуватися у будь-яких справах, що стосуються інтересів дітей (а ця справа безпосередньо стосується інтересів малолітніх дітей сторін, оскільки мова йде про аліменти на їхнє утримання), саме принципом забезпечення найкращих інтересів дитини. Суд також враховує, що закон (а саме норма ст. 161 ЦПК України) дозволяє стягувати аліменти в розмірі 1/3 на двох дітей в безспірному (наказному) порядку - тобто у процесі, в якому не відбувається змагання сторін як такого; а дитині, відповідно, такий розмір «безспірних» аліментів - гарантований. У зв`язку з цим, аргумент позивача наведений у відповіді на відзив, про те що відповідачка звернулась до суду «таємно», суд не бере до уваги, адже мова йде про наказне провадження, в межах якого відсутня змагальність сторін, отже права відповідача як боржника за судовим наказом не було порушено.

Суд бере до уваги те, що в медичній довідці з Німеччини, яку позивач надав суду, зазначено, що він перебуває під медичним наглядом у стані «після онкологічного захворювання». Крім того, довідка видавалася з метою отримати компенсацію за окреме житло для позивача (до житлово-комунального управління/управління соціального забезпечення). Позивач не довів суду обставину своєї повної непрацездатності, як він про це зазначив у позовній заяві: адже у Довідці МСЕК (описана вище) зазначено, що йому показана легка праця. У сукупності з обставиною неприпинення позивачем свого статусу як фізичної особи-підприємця в Україні, незважаючи на відсутність офіційних доходів ФОП з 2024 року, суд оцінює це як об`єктивну можливість працювати. Позивач не довів суду зміну свого матеріального стану та стану здоров`я (погіршення такого стану) з моменту видачі наказу про стягнення з нього аліментів. Його українська пенсія не змінилася; в Німеччині йому покривається приймаючою стороною медичне страхування, витрати на житло, отримувачем коштів в сумі 490 євро зазначений безпосередньо він. За таких обставин він не довів суду обставину неможливості забезпечення ним своїх потреб за умови сплати аліментів у тому розмірі, який був раніше визначений судом (згідно з наказом про стягнення аліментів).

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Суд також не наділений повноваженнями скасувати стягнення з ОСОБА_1 судового збору в розмірі 332,80 грн (за видачу судового наказу від 06.05.2026).

На підставі зазначеного, керуючись статтями 180, 182, 184 СК України, статтями 4, 12, 13, 76-83, 141, 259, 263, 264, 265, 279, 430 ЦПК України, суд

ухвалив:

відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів та зміну форми їх стягнення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .

Повний текст рішення суду складено та підписано 14 вересня 2026 року.

Суддя: М. В. Швець