Рішення від 10 вересня 2026 р. у справі №308/12870/26 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/12870/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді - Малюк В.М.,

при секретарі судового засідання - Вереш А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Ужгороді, цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 , про видачу обмежувального припису,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із заявою про видачу обмежувального припису відносно ОСОБА_2 , яку обґрунтовує тим, що між нею та ОСОБА_2 виникають конфліктні ситуації, під час яких остання проявляє агресію, чинить психологічний тиск, ображає заявницю та застосовує до неї фізичне насильство.

Зазначена поведінка не має характеру одиничного побутового конфлікту, а є систематичною. Це підтверджується, зокрема, неодноразовим зверненням заявниці до правоохоронних органів та наявністю судових проваджень щодо ОСОБА_2 .

Так, щодо ОСОБА_2 раніше розглядалися справи про адміністративні правопорушення, зокрема за ст. 184 КУпАП, за результатами яких постанови суду набрали законної сили.

Крім того, у липні 2026 року щодо ОСОБА_2 до суду повторно надходили матеріали про адміністративні правопорушення, у тому числі за ч. 1 та ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, а також за ч. 2 ст. 173-8 КУпАП. Частина з цих проваджень на момент звернення із цією заявою вже розглянута, інші перебувають на стадії судового розгляду.

Особливої уваги заслуговують події, що відбулися 16 липня 2026 року.

Як повідомила заявниця, у нічний час 16 липня 2026 року за місцем проживання між нею та ОСОБА_2 виник конфлікт, під час якого остання поводилася агресивно, висловлювалася на адресу заявниці нецензурною лайкою та застосувала до неї фізичну силу.

Зокрема, ОСОБА_2 наносила заявниці удари та хапала її за волосся, внаслідок чого заявниця отримала тілесні ушкодження.

За вказаним фактом ОСОБА_1 звернулася до правоохоронних органів. Відомості про подію були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026078030000364 від 17.07.2026 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України. У межах кримінального провадження призначено судово-медичну експертизу з метою встановлення характеру, механізму спричинення та ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, отриманих заявницею.

Таким чином, факт звернення заявниці за захистом до правоохоронних органів підтверджується не лише її поясненнями, але й об`єктивними документами, зокрема витягом з ЄРДР та постановою про призначення судово-медичної експертизи.

При цьому вчинення щодо заявниці насильницьких дій не припинилося після попередніх звернень до правоохоронних органів та суду. Навпаки, наявність нових епізодів у 2026 році свідчить про те, що застосування до ОСОБА_2 попередніх заходів реагування не забезпечило припинення її агресивної поведінки.

З огляду на викладене, заявниця має обґрунтовані побоювання щодо повторного вчинення стосовно неї домашнього насильства, у тому числі фізичного та психологічного, а також щодо можливого посилення його інтенсивності.

Заявниця не почувається у безпеці за місцем проживання та потребує належного і дієвого заходу захисту від подальших протиправних дій ОСОБА_2 .

Вважає, що сукупність наведених обставин, зокрема систематичність конфліктів та насильницької поведінки, неодноразове звернення до правоохоронних органів, наявність адміністративних проваджень щодо ОСОБА_2 , а також останній випадок фізичного насильства 16.07.2026 року, свідчить про наявність реальної та актуальної загрози безпеці заявниці та необхідність застосування щодо кривдниці обмежувального припису.

За таких обставин, заявниця просить суд видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 6 місяців. Заборонити ОСОБА_2 перебувати в місці спільного проживання (перебування) із ОСОБА_1 , а саме за адресою: АДРЕСА_1 . Заборонити ОСОБА_2 наближатися на відстань менше 100 метрів до місця проживання (перебування). Заборонити ОСОБА_2 особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому ОСОБА_2 , переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею. Заборонити ОСОБА_2 вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_1 або контактувати з нею через інші засоби зв`язку чи електронні комунікації особисто або через третіх осіб.

Заявниця ОСОБА_1 та її представник - адвокат Івашко Я.С. у судове засідання не з`явилися, однак адвокат надала суду заяву про розгляд справи без її участі.

ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялася своєчасно та належним чином.

Відповідно до приписів ч. ч. 1, 2 ст. 350-5 ЦПК України, справа про видачу обмежувального припису розглядається судом за участю заявника та заінтересованих осіб. Неявка належним чином повідомлених заінтересованих осіб не перешкоджає розгляду справи про видачу обмежувального припису.

Суд, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, дійшов висновку, що заява не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Розділом IV глави 13 Цивільного процесуального кодексу України визначено порядок розгляду судом справ про видачу і продовження обмежувального припису.

Відповідно до ст. 350-2 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства або її представником у випадках визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Обмежувальний припис стосовно кривдника - встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.

Враховуючи положення Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Основним нормативно-правовим актом, яким регулюються спірні правовідносини, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», який визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.

Згідно з пунктами 3, 4, 14 та 17 ч.1. ст. 1 згаданого Закону домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Економічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.

Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

З урахуванням змісту вищевказаних норм, видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних обставин та наявності ризиків.

Суди під час вирішення заяви про видачу обмежувального припису мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів дітей і батьків, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження прав у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви.

Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено перелік осіб, на яких поширюється дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання, серед яких : 1) подружжя; 2) колишнє подружжя; 3) наречені; 4) мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); 5) особи, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти; 6) особи, які мають спільну дитину (дітей); 7) батьки (мати, батько) і дитина (діти); 8) дід (баба) та онук (онука); 9) прадід (прабаба) та правнук (правнучка); 10) вітчим (мачуха) та пасинок (падчерка); 11) рідні брати і сестри; 12) інші родичі: дядько (тітка) та племінник (племінниця), двоюрідні брати і сестри, двоюрідний дід (баба) та двоюрідний онук (онука); 13) діти подружжя, колишнього подружжя, наречених, осіб, які мають спільну дитину (дітей), які не є спільними або всиновленими; 14) опікуни, піклувальники, їхні діти та особи, які перебувають (перебували) під опікою, піклуванням; 15) прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, їхні діти та прийомні діти, діти-вихованці, діти, які проживають (проживали) в сім`ї патронатного вихователя.

Відповідно до ч.3 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству поширюється також на інших родичів, інших осіб, які пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, за умови спільного проживання, а також на суб`єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.

Як встановлено у судовому засіданні ОСОБА_2 є невісткою заявниці - ОСОБА_1 , з якою остання не пов`язана спільним побутом, у неї відсутні взаємні права та обов`язки із заінтересованою особою.

Крім цього, встановлено, що ОСОБА_2 та заявниця ОСОБА_1 , зареєстровані та проживають за різними адресами.

Тобто, з наведеного слідує, що ОСОБА_2 не відноситься до кола осіб на яких поширюється дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству.

Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків (оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи).

У п.9 ч.1 ст.1 Закону оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.

Однак судом встановлено, що до заяви ОСОБА_1 не долучено будь яких офіційних відомостей про проведенні працівниками поліції оцінки ризиків, проведеної в установленому законом порядку за належною формою, що з урахуванням ч. 3 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидія домашньому насильству» виключає можливість суду оцінювати ризики продовження в майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.

З огляду на встановлені судом фактичні обставини справи, суд вважає, що обставини, викладені в заяві про видачу обмежувального припису не підтверджені належними та допустимими доказами, а тому подана заява до задоволення не підлягає.

Керуючись ст.ст.259, 265, 294, главою 13 ЦПК України, Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 , про видачу обмежувального припису - відмовити.

Судові витрати, пов`язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, віднести на рахунок держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Повний текст рішення суду складено 14.09.2026 року.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду В.М.Малюк