Постанова від 10 вересня 2026 р. у справі №640/12312/22 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/12312/22 Суддя (судді) першої інстанції: Аканов О.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий суддя Грибан І.О.

судді: Ключкович В.Ю.

Парінов А.Б.

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 липня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві, Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, -

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві (далі - відповідач 1) та Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області (далі - відповідач 2), у якому просив суд:

- визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області №262240012677 від 03.02.2022 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку;

- зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до пільгового стажу наступні періоди: 01.09.1981 - 15.07.1983 навчання в технічному училищі м. Козятина Вінницької області за спеціальністю «помічник машиніста тепловоза і електровоза»; 20.07.1983 - 03.11.1984 на посаді помічника машиніста електровоза локомотивного депо «Дарниця» Південно-Західної залізниці; 14.11.1984 - 28.11.1986 служба в радянській армії; 24.12.1986 - 01.10.1987 на посаді помічника машиніста електровоза локомотивного депо «Дарниця» Південно-Західної залізниці; 04.07.1988 - 01.01.1992 - на посаді помічника машиніста електровоза локомотивного депо «Дарниця» Південно-Західної залізниці та призначити, починаючи з дня досягнення відповідного віку, тобто з 26.01.2022, пенсію за віком із зменшенням віку відповідно до пункту «б» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та рішення Конституційного Суду №1-р 2020 від 23.01.2020 року.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Харківській області винесено рішення №262240012677 від 03.02.2022 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового та страхового стажу. Позивач вважає, що ним подані до Пенсійного фонду весь пакет документів для призначення йому пенсії на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку, проте відповідачем 2 безпідставно прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 02 липня 2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково:

- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області №262240012677 від 03.02.2022 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 ;

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області призначити ОСОБА_1 з 27.01.2022 року пенсію на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п. б ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року справа (№1-5/2018(746/15), з зарахуванням до пільгового стажу за Списком №2 періодів роботи з 01.09.1981 по 15.07.1983, з 20.07.1983 по 03.11.1984, з 14.11.1984 по 28.11.1986, з 24.12.1986 по 01.10.1987, з 04.07.1988 по 01.01.1992 року.

В іншій частині позову - відмовлено.

Відповідач 2, не погоджуючись з вказаним рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що надана позивачем довідка №Г4-9-5/264 від 07.02.2020 за періоди роботи з 20.07.1983 по 03.11.1984 - помічником машиніста електровоза, з 24.12.1986 по 01.10.1987 - помічником машиніста електровоза, з 04.07.1988 по 29.07.1992 помічником машиніста електровоза, з 29.07.1992 по 01.01.1992 - машиніст електровоза не відповідає вимогам п. 20 Порядку 637, зокрема: відсутні підписи начальника відділу кадрів, головного бухгалтера, містить посиланням на Список №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, який не був чинний на період роботи заявника та некоректно вказані відомості про період роботи з 29.07.1992 по 01.01.1992 року. Оскільки не підтверджено періоди роботи за Списком №2 з 20.07.1983 по 03.11.1984, з 24.12.1986 по 01.10.1987, з 04.07.1988 по 29.07.1992, з 29.07.1992 по 01.01.1992 відсутні підстави для зарахування до стажу роботи за Списком №2 періоду навчання з 01.09.1981 по 15.07.1983 та періоду строкової військової служби з 14.11.1984 по 28.11.1986 року.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 липня 2025 року та на підставі частини 2 статті 311 КАС України призначено справу до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження.

Позивачем заперечує проти апеляційної скарги відповідача 2 у повному обсязі та зазначає, що судом першої інстанції законно встановлено, що відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги на предмет законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, колегія суддів виходить з наступного.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 .

Рішенням відповідача №262240012677 від 03.02.2022 позивачу за заявою від 28.01.2022 відмовлено в призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового та пільгового стажу на дату звернення за призначенням пенсії, передбаченого статтею 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Необхідний страховий стаж становить 28 років 06 місяців, страховий стаж 27 років 0 місяців 01 день, необхідний пільговий стаж 12 років 06 місяців.

До пільгового стажу за Списком №2 не зараховано періоди роботи з 20.07.1983 по 03.11.1984, з 24.12.1986 по 01.10.1987, з 04.07.1988 по 29.07.1992, з 29.07.1992 по 01.01.1992, оскільки довідка №ГУ-9-5/264 від 07.02.2020 не відповідає вимогам додатку №5 п.20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 та некоректно вказані відомості про періоди роботи, а саме, вказаний пільговий період з 29.07.1992 по 01.01.1992 року.

Разом з тим, в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_2 містяться записи, з яких вбачається, що позивач:

з 01.09.1981 по 15.07.1983 навчався в ТУ-5 м.Козатин (диплом НОМЕР_3 від 15.07.1983);

20.07.1983 прийнятий помічником машиніста електровоза до локомативного депо Дарниця (наказ №70 від 21.07.1983);

03.11.1984 звільнений в зв`язку з призовом до армії (наказ №113 від 03.11.1984);

14.11.1984 - 28.11.1986 служба в радянській армії (в/к НОМЕР_4 );

24.12.1986 прийнятий помічником машиніста електровоза до локомотивного депо Дарниця (наказ №468 від 24.12.1986);

01.10.1987 направлений на курси підготовки машиніста електровоза до Київської технічної школи машиністів (наказ №442 від 01.10.1987);

04.07.1988 відрахований в зв`язку з закінченням і направлений на колишнє місце роботи (наказ №105 від 30.06.1988);

04.07.1988 прийнятий помічником машиніста електровоза до локомотивного депо Дарниця (наказ №119 від 14.07.1988);

27.06.1994 звільнений за власним бажанням (наказ №193 від 27.06.1994).

Згідно довідки від 07.02.2020 №Г4-9-5/264 від 07.02.2020, виданої регіональною філією виробничим підрозділом Локомотивне депо Дарниця «Південно-Західна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», позивач працював з помічником машиніста електровоза з 20.07.1983 по 03.11.1984 наказ №111 від 01.11.1984, помічником машиніста електровоза з 24.12.1986 по 01.10.1987 наказ №442 від 01.10.1987, помічником машиніста електровоза з 04.07.1988 по 29.07.1992 наказ №119 від 04.07.1988, машиністом електровоза з 29.07.1992 по 01.01.1992 наказ №344 від 29.07.1992 року. Довідка видана на підставі Списку №2.

ОСОБА_1 , вважаючи протиправним рішення відповідача 2 щодо не призначення позивачу пенсії на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку, він звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що трудова книжка позивача, зокрема, в частині записів про роботу в спірні періоди, є належним доказом роботи позивача на вказаній посаді і у наведений період часу, а отже юридичний факт роботи позивача протягом вказаного періоду часу є підтвердженим належними та допустимими доказами. Також, суд першої інстанції зазначив, що відповідно до диплому НОМЕР_3 , виданого 15.07.1983 року вбачається, що позивач вступив до технічного училища №5 01.09.1981 та 15 липня 1983 закінчив повний курс технічного училища за професією помічник машиніста тепловоза/електровоза та ідентичний запис міститься в трудовій книжці позивача.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами врегульовані Конституцією України, Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV), Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №№1788-XII-XII (далі - Закон №№1788-XII-XII).

Відповідно до абзаців першого, другого пункту 2 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-VI пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

В силу положень частини першої статті 114 Закону №1058-VI, право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-VI на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.

Відповідно до пункту «б» частини 1 статті 13 Закону №№1788-XII-XII на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Отже, пунктом «б» частини 1 статті 13 Закону №№1788-XII-XII пенсія на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи призначається працівникам за наявності трьох обов`язкових умов у сукупності:

- зайняття повний робочий день на відповідних роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України;

- атестація робочих місць;

- досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

В свою чергу, статтю 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), рішенням Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020. Порядок застосування статті 13 визначає пункт 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020.

Так, відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б»-»г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №№1788-XII-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року №213-VIII.

Згідно з пунктом 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020 стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-»г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №№1788-XII-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року №213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020 встановлено, що застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-»г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №№1788-XII-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:

«На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам;

б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам».

При цьому, Конституційний Суд в пункті 4.1 Рішення №1-р/2020 від 23.01.2020 зазначив, що статтею 13 Закону №№1788-XII-XII до внесення змін Законом №213 було передбачено зменшення пенсійного віку для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку (60 років для чоловіків і 55 років для жінок) з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 10 років для працівників, зайнятих повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, та на 5 років для працівників, зайнятих повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці; зменшення пенсійного віку та стажу для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 5 років.

Отже, у статті 13 Закону №№1788-XII-XII до внесення змін Законом №213 було встановлено такий пенсійний вік: у пункті «а» для чоловіків - 50 років, для жінок - 45 років; у пунктах «б»-»з» для чоловіків - 55 років, для жінок - 50 років.

У Законі №1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213, збережено вказану пропорцію щодо зменшення пенсійного віку для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку без урахування різниці між пенсійним віком для чоловіків і жінок. У частині першій статті 13 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213, встановлено однаковий пенсійний вік для чоловіків та жінок, а саме: у пункті «а»- 50 років (на 10 років менше, ніж загальний пенсійний вік), у пунктах «б»-»з»- 55 років (на 5 років менше, ніж загальний пенсійний вік).

Таким чином, статтею 13 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213, передбачено поетапне збільшення пенсійного віку та стажу для працівників, зайнятих на роботах, визначених у цих нормах.

Відповідно до пункту 4.4 Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020 перевіряючи статтю 13, частину 2 статті 14, пункти «б»-»г» статті 54 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213, на відповідність Конституції України, Конституційний Суд України виходив з такого.

Вказаними положеннями Закону №№1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213, передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років.

Згідно зі статтею 13, частиною 2 статті 14, пунктами «б»-»г» статті 54 Закону №1788-XII у редакції до внесення змін Законом №213 у осіб, які належать до категорій працівників, вказаних у цих нормах, виникли легітимні очікування щодо реалізації права виходу на пенсію. Однак оспорюваними положеннями Закону №213 змінено нормативне регулювання призначення пенсій таким особам.

Конституційний Суд України, дослідивши правовідносини, пов`язані зі змінами підстав реалізації права на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років, зазначає, що ці зміни вплинули на очікування осіб стосовно настання юридичних наслідків, пов`язаних із реалізацією права виходу на пенсію.

Отже, особи, що належать до певної категорії працівників, були учасниками правовідносин, у яких вони об`єктивно передбачали настання відповідних наслідків, а саме призначення пенсій, тобто їх легітимні очікування були пов`язані саме з положеннями Закону №1788-XII у редакції до внесення змін Законом №213. Отже, зміна умов призначення пенсій особам, які належать до певної категорії працівників, з урахуванням наявності відповідного стажу роботи, призвела до такого нормативного регулювання призначення пенсій, яке суттєво вплинуло на очікування вказаних осіб, погіршило їх юридичне становище стосовно права на призначення пенсій, що має реалізовуватися при зміні нормативного регулювання лише у разі справедливого поліпшення умов праці та впевненості у настанні відповідних юридичних наслідків, пов`язаних із реалізацією права виходу на пенсію.

Таким чином, стаття 13, частина 2 статті 14, пункти «б»-»г» статті 54 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині першій статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

За вказаних обставин, така обов`язкова умова для призначення пенсії на пільгових умовах: необхідний вік та стаж роботи, має застосовуватися в порядку, визначеному пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020, та виходячи з принципу правої визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого статтею 8 Конституції України. Таке застосування судом вищевказаних норм права, усуває колізію в їх застосуванні, у спосіб застосування тієї норми, яка створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність.

Отже, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно пункту 2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року №58, якщо працівник має право на пенсію за віком на пільгових умовах, запис у трудовій книжці робиться на підставі наказу, виданого за результатами атестації робочих місць, і має відповідати найменуванню Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення. Показники, зазначені у цих Списках обов`язково повинні бути підтверджені у карті оцінки умов праці робочого місця за результатами атестації і можуть записуватись у дужках.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Відповідно до пункту 20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Тобто, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Проаналізувавши норми права, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що підтвердження пільгового стажу для призначення пільгової пенсії здійснюється на підставі даних трудової книжки, а за їх відсутності, на підставі даних уточнюючої довідки, виданої підприємством, на якому працювала особа.

Відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 у період з 01.09.1981 по 15.07.1983 навчався в ТУ-5 м.Козатин (диплом НОМЕР_3 від 15.07.1983); 20.07.1983 прийнятий помічником машиніста електровоза до локомативного депо Дарниця (наказ №70 від 21.07.1983); 03.11.1984 звільнений в зв`язку з призовом до армії (наказ №113 від 03.11.1984); 14.11.1984 - 28.11.1986 служба в радянській армії (в/к НОМЕР_4 ); 24.12.1986 прийнятий помічником машиніста електровоза до локомотивного депо Дарниця (наказ №468 від 24.12.1986); 01.10.1987 направлений на курси підготовки машиніста електровоза до Київської технічної школи машиністів (наказ №442 від 01.10.1987); 04.07.1988 відрахований в зв`язку з закінченням і направлений на колишнє місце роботи (наказ №105 від 30.06.1988); 04.07.1988 прийнятий помічником машиніста електровоза до локомотивного депо Дарниця (наказ №119 від 14.07.1988); 27.06.1994 звільнений за власним бажанням (наказ №193 від 27.06.1994) (а.с.11-12).

Згідно довідки від 07.02.2020 №Г4-9-5/264, від 13.07.2022 №Т4-9-5/718, виданої регіональною філією виробничим підрозділом Локомотивне депо Дарниця «Південно-Західна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», позивач працював з помічником машиніста електровоза з 20.07.1983 по 03.11.1984 наказ №111 від 01.11.1984, помічником машиніста електровоза з 24.12.1986 по 01.10.1987 наказ №442 від 01.10.1987, помічником машиніста електровоза з 04.07.1988 по 29.07.1992 наказ №119 від 04.07.1988, машиністом електровоза з 29.07.1992 по 01.01.1992 наказ №344 від 29.07.1992 року. Довідка видана на підставі Списку №2 (а.с.15-17).

Враховуючи норми права та матеріали справи, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що відповідачем протиправно не зараховані до пільгового стажу позивача за Списком 2 спірні періоди роботи, оскільки вказані періоди роботи підтверджуються трудовою книжкою позивача, яка є основним документом, що підтверджує стаж роботи.

Таким чином, зазначені періоди роботи мають бути зарахований до пільгового стажу позивача за Списком №2.

На підставі пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25 листопада 2005 року, в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1) при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Згідно пункту 4.7 Порядку право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Щодо включення до пільгового стажу строкової військової служби, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно пункту 109 Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій, затвердженого постановою Раду Міністрів СРСР від 03.08.1972 року №590, надавалось право особі на зарахування періоду військової служби у лавах Збройних сил СРСР до роботи, яка передувала даному періоду, або до роботи, яка слідувала за закінченням цього періоду.

Статтею 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2012-XII (зі змінами і доповненнями) передбачені основні права військовослужбовців, пов`язані з проходженням військової служби.

Абзацом 2 пункту 1 статті 8 Закону №2012-XII передбачено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1.4 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», затвердженого Указом Президента України від 12.06.2009 №430/2009, загальний строк військової служби військовослужбовця зараховується громадянам України до їх стажу з урахуванням випадків, передбачених пунктами 143, 195, 209 цього Положення,

Умовою зарахування часу проходження строкової військової служби до стажу роботи, що дає право на призначення пільгової пенсії, є, зокрема, факт роботи особи на момент призову за професією чи обіймання посади, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах.

Згідно з абзацу 1 частини 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-XII (далі - Закон №2232-XII), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я та віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби (частина перша статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII і абзац 2 частини першої статті 2 Закону №2232-XII).

Час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією чи займала посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію Закону №№1788-XII-XII або на пенсію за віком на пільгових умовах до набрання чинності Законом №1058-IV.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 8 Закону Закон №2011-ХІІ час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час проходження строкової військової служби, який зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинен перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Судом першої інстанції встановлено, і це правильним, що військовій службі передувало влаштування на роботу з 20.07.1983 по 03.11.1984 за професією «помічник машиніста електровоза» про, що зазначено в трудовій книжці позивача та відповідний запис в особистій справі позивача.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно встановив підстави для зарахування строкової військової служби до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Щодо зарахування до пільгового стажу періоду навчання в технічному училищі м.Козятина Вінницької області з 01.09.1981 по 15.07.1983, колегія суддів зазначає наступне.

Пункт 8 Порядку №637 встановлює, що період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

Згідно з пунктом «д» частини 3 статті 56 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується також: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців (абзац 1 частини першої статті 38 Закону України від 10.02.1998 №103/98-ВР «Про професійно-технічну освіту»).

Аналізом зазначених правових норм встановлено, що необхідними умовами для зарахування до пільгового стажу часу навчання в професійно-технічному навчальному закладі є те, що перерва між днем закінчення навчання та днем зарахування на роботу не повинна перевищувати трьох місяців та те, що після закінчення навчання особа повинна бути зарахована на роботу за здобутою спеціальністю.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до диплому НОМЕР_3 , виданого 15.07.1983 року позивач вступив до технічного училища №5 та проходив навчання з 01.09.1981 та 15.07.1983 закінчив повний курс технічного училища за професією помічник машиніста тепловоза/електровоза та ідентичний запис міститься в трудовій книжці позивача.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів вважає, що судом першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідачем протиправно не зараховано до пільгового стажу позивача період навчання з 01.09.1981 та 15.07.1983 року.

Суд апеляційної інстанції доходить висновку, що доводи апеляційної скарги відповідача 2 не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності і достатніх і необхідних правових підстав для задоволення частково позовних вимог ОСОБА_1 .

Відповідно до п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 250, 287, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 липня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий суддя І.О. Грибан

Судді: В.Ю. Ключкович

А.Б. Парінов

(повний текст постанови складено 11.09.2026р.)