Рішення від 30 серпня 2026 р. у справі №523/16496/25 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

31.08.26

Справа № 523/16496/25

Номер провадження № 2/521/1161/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 року

Хаджибейський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді – Роїк Д.Я.,

секретаря судового засідання Каліної П.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу,

в с т а н о в и в :

Представник МТСБУ, звернувся до Хаджибейського районного суду м. Одеси із позовною заявою, в якій просить стягнути з ОСОБА_1 на свою користь у відшкодування шкоди в порядку регресу, пов`язаною з регламентною виплатою, - 10506,71 гривень.

Також, позивач просить вирішити питання розподілу судових витрат у справі, шляхом стягнення з відповідача сплачену суму судового збору у розмірі 3028 (тритисячі двадцятьвісім) гривень 00 копійок.

Ухвалою судді Хаджибейського районного суду м. Одеси від 29.10.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні без повідомлення (виклику) сторін по справі.

У судове засідання представник позивача не з`явився, про дату, час і місце проведення якого повідомлявся належним чином, однак у позовній заяві зазначив, що заявлені вимоги підтримує, розгляд справи просив суд провести за його відсутності, заперечень проти заочного розгляду справи не має.

Відповідно до ч.1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнова проти України»).

У справах «Рябих проти Росії» (заява № 52854/99, рішення від 24 липня 2003 року, пункт 52) та «Пономарьов проти України» (заява № 3236/03 від 03 квітня 2008 року, пункт 40) Європейський суд з прав людини зазначив, що сторона, яка приймає участь у судовому процесі, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Відповідно до ст. 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Крім того, на вимогу зазначених норм процесуального права, датою ухвалення судового рішення, ухваленого за відсутності осіб, які беруть участь у справі, є дата складення повного судового рішення.

Суд, дослідивши надані позивачем докази, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Позивач МТСБУ є непідприємницькою (неприбутковою) організацією і здійснює свою діяльність відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», законодавства України та свого Статуту.

Згідно вимог п. 39.1 ст. 39 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об`єднанням страховиків, які здійснюють обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Основними завданнями позивача є: виконання гарантійних функцій стосовно відшкодування шкоди, завданої третім особам при експлуатації наземних транспортних засобів, відповідно до чинного законодавства України та угод, укладених Бюро з уповноваженими організаціями інших країн зі страхування цивільно-правової відповідальності; забезпечення членства України в міжнародній системі автомобільного страхування «Зелена картка» та виконання загальновизнаних зобов`язань перед уповноваженими організаціями інших країн-членів цієї системи; управління централізованими страховими резервними фондами, що створюються при Бюро для забезпечення виконання покладених на нього функцій Фонд захисту потерпілих, Фонд страхових гарантій; координація роботи страховиків - його членів у сфері страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну третім особам внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, як на території України, так і за її межами; виконання страхових зобов`язань з обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у тому числі, за договорами міжнародного страхування) за страховиків - членів Бюро у разі недостатності коштів та майна цих страховиків, що визнані банкрутом та/або ліквідовані; співробітництво з органами Міністерства внутрішніх справ України та іншими органами державної влади з питань обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності;

Метою діяльності позивача є: виконання гарантійних функцій стосовно відшкодування шкоди, завданої третім особам при експлуатації наземних транспортних засобів, відповідно до чинного законодавства України та угод, укладених Бюро з уповноваженими організаціями інших країн зі страхування цивільно-правової відповідальності; взаємне врегулювання питань стосовно відшкодування шкоди.

Внаслідок вищевказаної ДТП транспортним засобам було завдано механічних пошкоджень. Цивільно-правова відповідальність транспортного засобу «DAF», реєстраційний № НОМЕР_1 було застраховано за полісом обов`язкового страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР.207125867.

З заявою про виплату страхового відшкодування внаслідок настання страхового випадку звернувся Відповідач та надав всі необхідні документи. На підставі даної заяви та наданих потерпілою стороною документів було складено страховий акт. На підставі вище зазначеного страхового акту ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» здійснила виплату страхового відшкодування у розмірі 7 000,00 грн.

Для забезпечення виконання зобов`язань перед страхувальниками і третіми особами при Позивачеві створюються централізовані страхові резервні фонди, зокрема: Фонд захисту потерпілих у дорожньо-транспортних пригодах (фонд захисту потерпілих) призначений для здійснення розрахунків з потерпілими у випадках, передбачених чинним законодавством про страхування цивільно-правової відповідальності.

Таким чином, позивач є спеціальним суб`єктом у сфері страхування, а саме організацією, яка за рахунок коштів централізованого страхового резервного фонду відшкодовує потерпілим шкоду у разі її заподіяння власником транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Судом установлено, що 23.06.2022 р. відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу Mitsubishi, реєстраційний № НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 (далі - Відповідач) та транспортного засобу DAF, реєстраційний № НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 .

Постановою Приморського районного суду м.Одеси винним у вчиненні ДТП було визнано та притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ст..124 КУпАП.

У відповідностідо ч.4 ст.82ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який набрав законної сили. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами (постанова Верховного Суду від 26.11.2019 у справі № 902/201/19).

У постанові від 11.12.2019 у справі № 320/4938/17 Верховний Суд наголосив, що преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішення у такій справі правовідносини.

На момент настання ДТП цивільно-правова відповідальність транспортного засобу «DAF», реєстраційний № НОМЕР_1 було застраховано за полісом обов`язкового страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР.207125867.

На момент настання ДТП цивільно-правова відповідальність Відповідача застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не була.

Страхування - це правовідносини щодо захисту страхових інтересів фізичних та юридичних осіб (страховий захист) при страхуванні ризиків, пов`язаних з життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням, з володінням, користуванням і розпорядженням майном, з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі, у разі настання страхових випадків, визначених договором страхування, за рахунок коштів фондів, що формуються шляхом сплати страхувальниками страхових премій (платежів, внесків), доходів від розміщення коштів таких фондів та інших доходів страховика, отриманих згідно із законодавством (ст. 1 Закону України «Про страхування»).

Відповідно до ст. 980 ЦК України предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов`язаного з об`єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України.

Згідно з ст. 999 ЦК України, Законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування).

Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (ст. З Закону).

Відповідно до ст. 5 Закону, об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Таким чином, відповідач на момент ДТП не виконав вимоги Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» та не мав чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів.

Статтею 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» встановлено порядок дій осіб, у разі настання ДТП, яка може бути підставою для здійснення регламентної виплати.

Зміст та строки вчинення цих дій розкриваються в наступних приписах Закону. Так, за правилами п. 35.1 ст. 35 та п. 41.1 ст. 41 Закону, для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, подає страховику (або за умови наявності підстав, передбачених у ст. 41 - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування. У заяві про страхове відшкодування має міститися: а) найменування страховика, до якого подається заява, або МТСБУ; б) найменування (для юридичної особи), прізвище, ім`я, по батькові (для фізичної особи) заявника, його місцезнаходження або місце проживання; в) зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування завданих збитків та відомості, що їх підтверджують; г) інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована та потерпілих; ґ) підпис заявника і дата подання заяви. До заяви додаються документи згідно з переліком, визначеним у п. 35.2 ст. 35 Закону.

Цивільно-правова відповідальність транспортного засобу «DAF», реєстраційний № НОМЕР_1 було застраховано за полісом обов`язкового страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР.207125867.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. З заявою про виплату страхового відшкодування внаслідок настання страхового випадку звернувся Відповідач та надав всі необхідні документи. На підставі даної заяви та наданих потерпілою стороною документів було складено страховий акт. На підставі вище зазначеного страхового акту ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» здійснила виплату страхового відшкодування у розмірі 7 000,00 грн

Згідно з ч. 1 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, заподіяна майну фізичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

На підставі ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності) володіє транспортним засобом, використання якого створює підвищену небезпеку.

На підставі ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до п. п. а) п. 41.1 ст. 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Отже, у силу настання передбачених Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підстав у позивача виник обов`язок відшкодувати потерпілому заподіяну відповідачем шкоду.

Згідно з п. 40.3 ст. 40 цього Закону позивач з метою встановлення розміру заподіяння шкоди, має право залучати аварійних комісарів, експертів або юридичних осіб, у штаті яких є зокрема експерти, у порядку, встановленому Уповноваженим органом, для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків у випадках, визначених у ст. 41 цього Закону. Таким Уповноваженим органом є Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг, яка розпорядженням № 5417 від 23.02.2006 затвердила "Порядок залучення МСТБУ аварійних комісарів, експертів або юридичних осіб, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти, для визначення причин настання страхових випадків та розміру збитків".

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Згідно з п. 41.4 ст. 41 Закону, МТСБУ за рахунок коштів відповідного централізованого страхового резервного Фонду здійснює оплату послуг осіб, залучених для встановлення причин, обставин події, за якими може бути проведена регламентна виплата та розміру, заподіяних внаслідок них шкоди, а також банківських витрат МТСБУ при здійсненні регламентних витрат.

Відповідно до п. 36.1ст. 36 Закону Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Відповідно до ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Регресом (з лат. "regressus" - зворотній рух) є право особи, яка здійснила відшкодування шкоди, заподіяної не її діями, звернутися з вимогою про повернення виплаченого до боржника, з вини якого заподіяно шкоду. При регресі основне (деліктне) зобов`язання припиняється та виникає нове (регресне) зобов`язання, в межах якого у кредитора (третьої особи, що виконала обов`язок замість винної особи перед потерпілим) виникає право регресної вимоги до такої винної особи. Це виходить із змісту ст. 559 та ст. 1191 ЦК України, згідно яких зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином; особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, визначених у страховому полісі відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Зазначені витрати мають бути підтверджені документально. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно з п. п. 38.1, 38.2.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив ДТП та не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у п. 13.1 ст. 13 цього Закону.

Відповідно до ст. 993 ЦК України, до страховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки (такий же висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц).

За приписами ст. 22.1 Закону, у разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 1187 ЦК України, джерелом, підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням, транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням., зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням, диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом, підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним, засобом, механізмом, іншим, об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

У відповідності до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Вирішуючи спори зазначеної категорії, суди дотримуються усталеної практики, згідно з якою до страховика (МТСБУ), який виплатив страхове відшкодування, переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, яка одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Судом установлено, що позивач виплатив потерпілому відшкодування на підставі підпункту а) п. 41.1. ст. 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оскільки винуватець ДТП - відповідач ОСОБА_1 не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові № 910/17324/19 від 12.10.2021 зазначає, що суб`єкт, до якого МТСБУ може заявити регресний позов на підставі підпункту 38.2.1 пункту 38.2 статті 38 Закону № 1961-1V, є чітко визначеним. Коли МТСБУ виплатило відшкодування через те, що шкоду заподіяв транспортний засіб, власник (водій) якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність (тобто, коли зробило виплату на підставі підпункту "а" пункту 41.1 статті 41 Закону № 1961-IV), воно набуває право на регресний позов на підставі підпункту 38.2.1 пункту 38.2 статті 38 Закону № 1961-IV до власника чи водія транспортного засобу, який спричинив ДТП, бо саме він відповідальний за невиконання обов`язку зі страхування своєї цивільно-правової відповідальності.

Крім того, судом установлено, що ДТП настало 10.09.2024 року, а відшкодування у повному обсязі шкоди позивачем потерпілому відбулось 26.07.2022 року.

Слід врахувати, що моментом початку позовної давності для регресної вимоги з огляду на положення ч. 6 ст. 261 ЦК України страховика є день виконання основного зобов`язання і фактично день припинення цього зобов`язання належним виконанням - день проведення страховиком виплати страхового відшкодування третій особі (потерпілому в деліктному зобов`язанні) (висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 05.04.2017 у справі № 6-2806цс16).

При регресі право регресної вимоги виникає, тобто є новим правом кредитора за новим в даному випадку регресним зобов`язанням, що виникло внаслідок припинення основного (деліктного) зобов`язання шляхом виконання обов`язку боржника (винної особи) у такому деліктному зобов`язанні третьою особою (див. пункти 44-46 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 910/2603/17).

Час виникнення права подачі на позов виникає з моменту ДТП в результаті якого заподіяно шкоду (висновок викладений у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 28.02.2018 у справі 521/16989/13-ц).

Отже, при регресі строк позовної давності відраховується з моменту здійснення відповідної виплати страхового відшкодування (аналогічний висновок викладено у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 199/1848/16, від 27.12.2018 у справі № 373/2348/16-ц, від 10.01.2019 у справі № 200/13392/13-ц).

З огляду на наведене, суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення позову МТСБУ, та задоволення його вимог у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно п. 2) ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, пов`язані із залученням експертів та проведенням експертизи.

Питання про розподіл судових витрат між сторонами суд вирішує відповідно до положеньст. 141 ЦПК України.

Так,відповідно доч.1та п.1)ч.2ст.141ЦПК України судовий збірпокладається насторони пропорційнорозміру задоволенихпозовних вимог. Іншісудові витрати,пов`язані зрозглядом справи,покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Частиною 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенніпитання пророзподіл судовихвитрат судвраховує: (1)чи пов`язаніці витратиз розглядомсправи; (2)чи єрозмір такихвитрат обґрунтованимта пропорційнимдо предметаспору зурахуванням цінипозову,значення справидля сторін,в томучислі чиміг результатїї вирішеннявплинути нарепутацію сторониабо чивикликала справапублічний інтерес; (3)поведінку сторонипід часрозгляду справи,що призвеладо затягування розгляду справи,зокрема,подання стороноюявно необґрунтованих заяв іклопотань,безпідставне твердженняабо запереченнястороною певнихобставин,які маютьзначення длясправи,безпідставне завищенняпозивачем позовнихвимог тощо; (4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч. 8 ст. 141 ЦПК України).

Як убачається із матеріалів справи, позивачем при поданні до суду позову сплачено судовий збір у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок, а також при підготовці позову понесено витрати на оплату послуг експерта у розмірі 1580 (одна тисяча п`ятсот вісімдесят) гривень 00 копійок, які, з урахуванням задоволення позовних вимог у повному обсязі, підлягають стягненню з відповідача на користь МТСБУ.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 247, 263-265, 279 ,280-283 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позов Моторного (транспортного) страхового бюро України, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце мешкання: АДРЕСА_1 ) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України у відшкодування шкоди в порядку регресу, пов`язаною з регламентною виплатою – 10506 (десять тисяч п`ятсот шість ) гривень 71 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце мешкання: м.Одеса. проїзд Бузьковий 1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України сплачену суму судового збору у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок та витрати на оплату послуг експерта у розмірі 1580 (одна тисяча п`ятсот вісімдесят) гривень 00 копійок.

Рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено протягом 30 днів з дати виготовлення повного тексту рішення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Суддя Д.Я. Роїк