Рішення від 10 вересня 2026 р. у справі №541/2197/26 — Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 541/2197/26

Номер провадження 2-а/541/41/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11 вересня 2026 року м.Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Морозовської О.А.,

за участю секретаря судового засідання Калініченко Л.О.,

представників позивача, адвоката Паламарчука Д.В., Цимбалюка А.С.,

представника третьої особи Линник К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миргород справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та повернення сплачених коштів, третя особа Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській області,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та повернення сплачених коштів, третя особа Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській області. Свій позов мотивував тим, що відповідачем стосовно позивача, ОСОБА_1 , було винесено постанову № R550428 від 26.05.2026 року про накладення штрафу у сумі 17000,00 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Постанову винесено ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 . Зі змісту вказаної постанови вбачається, що позивач нібито не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці. При цьому, у постанові зазначено, що її винесено на підставі заяви, яка надійшла 25.05.2026 через електронний кабінет, де особа нібито не оспорює допущене порушення. З метою зняття незаконного статусу щодо подання на затримання та доставлення, а також користуючись передбаченим у постанові правом на сплату 50% штрафу протягом 10 днів, 26.05.2026 об 21:49:50 Позивач сплатив кошти у розмірі 8500,00 грн. Отримувачем платежу є ГУК у Полт.обл/тг м. Миргород/21081100, призначення: «121;21081100; Адміністративний штраф; R550428; 26.05.2026...». Позивач категорично не погоджується з винесеною постановою, вважає її незаконною та такою, що підлягає скасуванню. Зазначає, що факт добровільної сплати штрафу не свідчить про згоду позивача з винесеною постановою та не позбавляє його права на судовий захист. Сплата штрафу є лише виконанням постанови як правозастосовного акта, але не підтверджує законність її винесення. Відповідно до частини 3 статті 38 КУпАП, адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення. Як вбачається з інформації в системі "Резерв+", датою звернення відповідача до Національної поліції України з приводу нібито неприбуття позивача за повісткою є 04.12.2025 року. Це означає, що Відповідач виявив факт ймовірного правопорушення щонайменше 04 грудня 2025 року. З огляду на вимоги ч. 3 ст. 38 КУпАП, тримісячний строк з дня виявлення правопорушення, протягом якого особу могло бути притягнуто до відповідальності, сплив ще 04 березня 2026 року. Оскільки оскаржувана постанова, вочевидь, була винесена поза межами вказаного тримісячного строку вона є незаконною. Згідно з пунктом 7 частини 1 статті 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу. Отже, Відповідач діяв поза межами наданих йому повноважень та з грубим порушенням строків накладення адміністративного стягнення, що є самостійною та безумовною підставою для скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження у справі. Позивач зазначає, що у разі скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу, сплачені кошти підлягають поверненню. Оскільки сума штрафу в розмірі 8500,00 грн була зарахована до державного бюджету, її належить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. На підставі викладеного позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову № R550428 від 26.05.2026 року ІНФОРМАЦІЯ_1 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу; провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 закрити на підставі пункту 7 (закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 КУпАП) частини 1 статті 247 КУпАП; стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 безпідставно сплачені кошти в рахунок виконання скасованої постанови у розмірі 8500,00 грн та понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 532,48 грн (з урахуванням застосування понижуючого коефіцієнта 0,8 при поданні позову через підсистему «Електронний суд»).

Ухвалою суду від 09 червня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Позивач в судове засідання не з`явився.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав. Позов просив задовольнити.

Представник відповідач в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, відповідач відзив на позовну заяву не направив.

Представник третьої особи не заперечувала проти задоволення позову.

Відповідно до положень ст. 205 КАС України суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності відповідача.

Суд заслухавши пояснення позивача, дослідивши докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов висновку.

Як вбачається з матеріалів справиТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 виніс постанову № R550428 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 26.05.2026 року, якою на позивачаОСОБА_1 накладено адміністративного стягнення у вигляді штрафу у сумі 17000,00 грн. за те, що ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення , передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

У вищевказаній постанові зазначено, що за результатами вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці (ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»), чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію та скоїв адмінстативне правопорушення , передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП (а.с. 5).

26.05.2026 року об 21:49:50 позивач сплатив кошти розмірі 8500,00 грн в рахунок штрафу призначеного постановою № R550428 від від 26.05.2026 року: Отримувачем платежу є ГУК у Полт.обл/тг м. Миргород/21081100, призначення: «121; НОМЕР_1 ; Адміністративний штраф; R550428; 26.05.2026; 3242807416; ОСОБА_1 », що підтверджується квитанцією АБ «УКРГАЗБАНК» від 26.05.2026 року (а.с. 10).

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України до компетенції адміністративних судів віднесена перевірка, чи вчинені дії суб`єктом владних повноважень на підставі, у межах повноважень та спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Згідно п. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративне правопорушення обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення.

Наявність події та складу правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Статтею ст. 245 КУпАП встановлено, що завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог ст. 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.

У наведених положеннях цього Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.

Водночас вказані положення є законодавчими гарантіями об`єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією фіксування адміністративного правопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хто притягається до адміністративної відповідальності.

Також у наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності. Водночас вказані положення є законодавчими гарантіями об`єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією виявлення адміністративного правопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хто притягається до адміністративної відповідальності.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Однак, суду взагалі не надано доказів скоєння позивачем правопорушення зазначеного в оскаржуваній постанові, в порядку ст. 251 КУпАП. Таким чином, постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності прийнята за відсутності належних та допустимих доказів винуватості позивача.

Крім того, відповідачем не спростовано твердження позивача, що оскаржувана постанова винесена поза межами, передбаченого ч. 3 ст. 38 КУпАП, тримісячного строку з дня виявлення правопорушення, протягом якого особу могло бути притягнуто до відповідальності і тому є незаконною.

З огляду на вказане, суд вважає, що ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 в порушення вимог ст. 280 КУпАП не було встановлено, чи було вчинено правопорушення, чи винен позивач в його вчиненні, чи підлягає він адміністративній відповідальності та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Слід зазначити, що норми ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Принцип презумпції невинуватості, передбачає, що всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, в даному випадку є недоведеним.

У відповідності до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги або заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Відповідно до положень ч.ч. 2, 6 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Однак, відповідач, який був належним чином повідомлений про дату, місце і час розгляду справи, не надав суду будь-яких доказів в обґрунтування правомірності своїх дій, не направив обґрунтованого відзиву на позовну заяву.

Таким чином відповідно до вимог ч. 4 ст. 159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Враховуючи наведене, оскільки відповідачем як суб`єктом владних повноважень не доведено правомірність прийняття оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення, як не надано до суду і судом не досліджено жодних заперечень проти заявленого позову та викладених в ньому обставин, суд приходить до висновку, що позов в частині скасування постанови про накладення адміністративного стягнення є обгрунтованим та підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно позивача підлягає закриттю.

Щодо позовних вимог, про стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь позивача ОСОБА_1 безпідставно сплачених кошти у розмірі 8500,00 грн. в рахунок виконання постанови № R550428 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 26.05.2026 року, винесену ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , яка є протиправною та підлягає скасуванню суд зазначає наступне.

Сума штрафу, перерахованого до бюджету на підставі постанови про застосування такого стягнення, яку надалі адміністративний суд визнав протиправною та скасував, дійсно можна стягнути на користь платника.

Вказаний висновок відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 08.08.2023 по справі №910/5880/21.

У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду виснувала, що після визнання протиправною та скасування адміністративним судом постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу кошти, які платник сплатив на виконання цієї постанови, знаходяться у Державному бюджеті України без достатньої правової підстави. Тому повернення таких коштів платникові стосується захисту його майнових прав як суб`єкта господарювання, а вимога про стягнення цих коштів належить до юрисдикції господарського суду.

Беручи до уваги наведені висновки Великої Палати Верховного Суду в контексті спірних правовідносин, суд зазначає, що у випадку набрання даним рішенням суду законної сили (в частині скасування постанови про накладення штрафу), сплачені до Державного бюджету України кошти згідно скасованої постанови будуть вважатися такими, що знаходяться у бюджеті без достатньої правової підстави, що слугуватиме подальшою підставою для звернення позивача до суду за захистом майнових прав в порядку статті 1212 ЦК України.

Крім того, суд звертає увагу позивача, що сплачені позивачем кошти згідно оскаржуваної постанови знаходяться у Державному бюджеті України, а тому вимога про стягнення таких коштів за рахунок бюджетних асигнувань відповідача є безпідставною, адже кошти підлягатимуть стягненню, саме з Державного бюджету України. Тобто, сплачені кошти не є коштами відповідача та не перебувають у його розпорядженні як бюджетні асигнування.

За наведених вище мотивів, суд відмовляє у задоволенні вказаних позовних вимог з огляду на їх передчасність та безпідставність.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач, звертаючись до суду із зазначеним позовом, сплатив судовий збір у розмірі 532 грн 48 коп (а.с. 9), оскільки позов підлягає задоволенню, то зазначені судові витрати, відповідно до положень ч. 1 ст. 139 КАСУ підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Керуючись ст. ст. 2, 5 - 9, 72 - 77, 79, 90, 139, 159, 162, 194, 229, 241 - 246, 250, 251, 255, 268,269, 271, 272, 286, 293 КАС України, суд, -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та повернення сплачених коштів, третя особа Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській області - задовольнити.

Скасувати постанову№ R550428 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 26.05.2026 року, винесену ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 17000 грн. 00 коп. і закрити справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 , адреса знаходження: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання якого зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 ) судовий збір в розмірі 532 (п`ятсот тридцять дві) грн 48 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання якого зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса знаходження: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 .

Третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській області: адреса знаходження: вул. Шевченка, буд. 1, м. Полтава 36011, код ЄДРПОУ 37959255.

Суддя: О. А. Морозовська