Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №553/1962/26 — Подільський районний суд міста Полтави

Справа № 553/1962/26

Провадження № 2/553/1595/2026

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

(заочне)

14.09.2026м. Полтава

Подільський районний суд міста Полтави у складі:

головуючої - судді Подмаркової Ю.М.,

за участі: секретаря судового засідання - Макаренка Я.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович, приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Гуріна Тетяна Вікторівна, Київське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

в с т а н о в и в:

Адвокат Джумеля Н.Г. в інтересах позивача ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою до ТОВ «Бізнес позика», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда В.О., приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Гуріна Т.В., Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) з вимогами: визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 14638, вчинений 22.06.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О., щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес позика» заборгованості у розмірі 23 938,77 грн та судових витрат.

На обґрунтування позову зазначено, що після встановлення на телефон додатку «Дія» позивачу стало відомо, що існує виконавче провадження №66641117 щодо виконання виконавчого напису №14638, вчиненого 22.06.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О., який зроблено на підставі кредитного договору №109977-ПО1-003 від 30.08.2020, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Бізнес Позика».

Вважає, що вказаний виконавчий напис має бути визнано таким, що не підлягає виконанню, оскільки його вчинено з порушенням вимог чинного законодавства, а саме з порушенням Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5 та Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172. Відповідачем не перевірено безспірність заборгованості, ніякої заборгованості він не має.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав.

Треті особи приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович, приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Гуріна Тетяна Вікторівна письмових пояснень на позов не надали, з будь-якими клопотаннями та заявами до суду не звертались.

31.07.2026 від представника Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Данкулинець А.В. надійшли письмові пояснення у справі в яких остання зазначила щодо безпідставності залучення Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України до участі у справі в якості третьої особи. Вказує, що питання щодо визнання виконавчого напису, таким що не підлягає виконанню має бути вирішене судом за результатами всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів у справі.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Подільського районного суду міста Полтави від 21.05.2026 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу семиденний строк для усунення недоліків зазначених в ухвалі.

26.05.2026 від представника позивача – адвоката Джумелі Н.Г. надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Подільського районного суду міста Полтави від 27.05.2026 прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження.

25.06.2026, 22.07.2026 належним чином повідомлені учасники судового процесу в судове засідання не з`явилися, у зв`язку з чим судовий розгляд було відкладено.

Ухвалою Подільського районного суду міста Полтави від 22.07.2026 залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ).

14.09.2026 ухвалою Подільського районного суду міста Полтави змінено найменування третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на Київське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України.

14.09.2026 учасники справи повторно на судовий розгляд не з`явилися.

Участь у справі сторін.

Належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи учасники справи у судове засідання не прибули.

Від представника позивача - адвоката Джумелі Н.Г. надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримують у повному обсязі.

Від приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Гуріної Т.В. надійшла заява про розгляд справи без її участі.

Представник відповідача ТОВ "Бізнес Позика", приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда В.О., представник Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про причини неявки не повідомили.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється за відсутністю сторін, що відповідає положенням ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин. Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду.

22.06.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О. вчинено виконавчий напис, реєстровий номер № 14638, яким запропоновано звернути стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Бізнес Позика" заборгованості за кредитним договором № 109977-ПО1-003 від 30.08.2020, за період з 27.09.2020 по 01.06.2021 у розмірі 23938,77 грн. (а. с. 12)

Зазначений виконавчий напис перебуває на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Гуріної Т.В., ВП № 66641117.

За загальним правилом статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 18 Цивільного кодексу України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною першою статті 39 Закону України «Про нотаріат» порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом та іншими актами законодавства України.

Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів, відповідно до якої нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»).

Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акту має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (стаття 50 Закону України «Про нотаріат»).

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти висновків, що з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 Цивільного кодексу України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Відповідно до частини 4 статті 263 Цивільного процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису».

Правове регулювання процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів визначено главою 14 Закону України «Про нотаріат» та главою 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5.

Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Згідно із пунктом 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Крім того, у абзаці 3 пункту 284 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року № 20/5, вказано, що заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Відповідно до пункту 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 для одержання виконавчого напису щодо стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

З матеріалів справи вбачається, що виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бригіди В.О., яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» заборгованість за кредитним договором № 109977-ПО1-003 від 30.08.2020, видано на підставі пункту 2 Переліку документів, за яким стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172.

Постановою Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», внесено зміни до Переліку документів, за яким стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, зокрема, в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».

Частиною першою статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав та свобод людини та практику суду як джерело права. У преамбулі та статті 6 параграфа 1 Конвенції, у рішенні Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі «Совтрансавто-Холдінг» проти України» (заява № 48553/99), а також у рішенні Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії» (заява № 28342/95) встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.

Аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить, що постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 березня 2015 року у справі № 826/20084/14, яка була залишена без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017, яка набрала законної сили, було визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у тому числі: «Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».

Зазначена постанова апеляційного суду у відповідності до пункту 4 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набрала законної сили з моменту проголошення, з 22.02.2017, а отже з цієї ж дати законодавство не передбачало можливості вчинення виконавчого напису щодо заборгованості, яка випливає із кредитних відносин.

Із матеріалів справи вбачається, що оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 12.03.2021, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Крім того, відповідачем не доведено, що заборгованість за укладеним кредитним договором є безспірною.

Враховуючи наведене вище, оцінивши надані сторонами докази, судом встановлено те, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів про те, що позивач мав безспірну заборгованість перед відповідачем. Отже, між сторонами існує спір з приводу наявності і розміру заборгованості за указаним кредитним договором.

Орім того, з оскаржуваного виконавчого напису № 14638 від 22.06.2021 слідує, що останній вчинений на підставі п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172, тобто пункту, який втратив чинність з 22.02.2017.

Таким чином, оскільки в момент вчинення виконавчого напису 22.06.2021 були відсутні правові підстави для його вчинення, тому такий виконавчий напис не підлягає виконанню.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 158/2157/17.

Судові витрати.

Питання про розподіл судових витрат між сторонами суд вирішує відповідно до положень статті 141 Цивільного процесуального кодексу України.

Позивачем понесено витрати пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви у розмірі 1 064,96 грн, які належить стягнути з відповідача.

Позивач просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 7500,00 грн.

05.06.2025 від представника відповідача ТОВ "Бізнес Позика" Крилової С.С. надійшло клопотання про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу, оскільки вартість витрат є суттєво завищеною та неспівмірною фактично наданим послугам, та прохає зменшити їх до 2000,00 грн.

Так, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, у числі інших, витрати на професійну правничу допомогу (частини 1, 3 статті 133 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 6 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України обов`язок доведення не співмірності витрата покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно статті 137 Цивільного процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частинами 2, 3 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу позивачем надано: договір про надання правничої (правової) допомоги від 14.05.2026 згідно якого за правову допомогу замовник сплачує адвокату 7500,00 грн, детальний опис робіт (наданих послуг) позивачу ( ОСОБА_1 ) на виконання договору про надання правничої (правової) допомоги б/н від 14.05.2026, ордер про надання правничої допомоги ОСОБА_1 адвокатом Джумелею Н.Г.

Частиною 8 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до постанови Об`єднаної палати Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року по справі №922/445/19, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Таким чином, розподілу підлягають не лише фактично понесені витрати (відповідно можуть бути підтверджені фінансовими документами) та і ті, що будуть в майбутньому сплачені стороною (відповідно не можуть бути підтверджені фінансовими документами).

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо в визначаються в договорі про надання правової допомоги (ст. 30 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Засади обчислення гонорару (фіксована сума, погодинна оплата, доплата гонорару за позитивний результат по справі тощо) визначаються за домовленістю між адвокатом та клієнтом і також мають бути закріплені в угоді.

Європейським судом з прав людини висловлена правова позиція, згідно з якою при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим (остаточне рішення Європейського суду з прав людини від 10 січня 2010 року, №33210/07 і 41866/08) та «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, №37246/04).

Із матеріалів справи та наданих представником позивача документів на підтвердження понесення позивачем витрат по сплаті правничої допомоги адвоката вбачається, що витрати на правничу допомогу є неспівмірними зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), з часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, а також з обсягом, наданих адвокатом послуг та значенням справи для сторони.

Враховуючи встановлені судом обставини справи, те що справа розглядалася у порядку спрощеного позовного провадження, справа за своєю суттю є нескладною, із приводу спірних правовідносин існує стала судова практика, суд зменшує витрати позивача на правничу допомогу до 4 000,00 грн, з урахуванням критеріїв співмірності, розумності та пропорційності.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 81, 247, 258, 259, 264-265, 352, 354 ЦПК України,-

у х в а л и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович, приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Гуріна Тетяна Вікторівна, Київське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 22.06.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олександровичем, зареєстрований в реєстрі за № 14638, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" заборгованості в розмірі 23 938,77 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 064 (одна тисяча шістдесят чотири) грн 96 к. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000 (чотири тисячі) грн 00 к.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 14.09.2026.

Найменування (ім`я) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження:

позивач - ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ;

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика", місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Лесі Українки, буд. 26, офіс 411, код ЄДРПОУ: 41084239;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович, місцезнаходження: 02068, м. Київ, просп. Григоренка, буд. 15, прим. 3;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Гуріна Тетяна Вікторівна, місцезнаходження: 36014, м. Полтава, вул. Соборності, буд. 54,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Київське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України, місцезнаходження: 01001, м. Київ, провулок Музейний, будинок 2-Д, ЄДРПОУ 43315602.

Головуюча Ю.М. Подмаркова