Вирок від 10 вересня 2026 р. у справі №465/3923/26 — Франківський районний суд м. Львова

465/3923/26

1-кп/465/1001/26

Вирок

Іменем України

11.09.2026 року Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові кримінальне провадження №12026141370000073 від 07.02.2026 року про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Львова, із середньою освітою, неодруженого, тимчасово не працюючого, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.382 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 притягнутий до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, відповідно до постанови Галицького районного суду міста Львова від 17.06.2024 року (судова справа №461/4626/24, провадження №3/461/1981/24), згідно якої останньому призначено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі дві тисячі чотириста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 гривень, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 5 років.

Однак, достовірно знаючи про наявність вищевказаної постанови суду, яка набрала законної сили, та будучи ознайомленим з такою, ОСОБА_4 не виконав дану постанову суду в частині позбавлення права керування транспортними засобами, маючи реальну можливість її виконувати, та, усвідомлюючи протиправність своїх дій, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення п.9 ч.1 ст.129 Конституції України, ч.2 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до яких судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими для виконання всіма фізичними особами на всій території України, діючи умисно, 06.02.2026 року перебував за кермом автомобіля марки «Opel Vivaro», номерний знак « НОМЕР_1 », та керував ним. При цьому, ОСОБА_4 , рухаючись по автодорозі у м. Львові, близько 21:00 год. був зупинений на вул. Стрийській, поблизу будинку №338, працівниками УПП у Львівській області ДПП НПУ, які в подальшому відносно нього винесли протокол серії ЕПР1 №574938 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.126 КУпАП (керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, вчинене повторно протягом року).

Крім цього, ОСОБА_4 притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, відповідно до постанови Личаківського районного суду міста Львова від 12.11.2024 року (судова справа №463/9525/24, провадження №3/463/2366/24), згідно якої останньому призначено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі дві тисячі чотириста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 гривень, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 5 років

Однак, достовірно знаючи про наявність вищевказаної постанови суду, яка набрала законної сили, та, будучи ознайомленим з такою, ОСОБА_4 не виконав дану постанову суду в частині позбавлення права керування транспортними засобами, маючи реальну можливість її виконувати, та, усвідомлюючи протиправність своїх дій, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення п.9 ч.1 ст.129 Конституції України, ч.2 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до яких судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими для виконання всіма фізичними особами на всій території України, діючи умисно, 06.02.2026 року перебував за кермом автомобіля марки «Оpel Vivaro», номерний знак « НОМЕР_1 », та керував ним. При цьому, ОСОБА_4 , рухаючись по автодорозі у м. Львові, близько 21:00 год. був зупинений на вул. Стрийській, поблизу будинку №338, працівниками УПП у Львівській області ДПП НПУ, які в подальшому відносно нього винесли протокол серії ЕПР1 №574938 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.126 КУпАП (керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, вчинене повторно протягом року).

Також ОСОБА_4 притягнутий до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, відповідно до постанови Галицького районного суду міста Львова від 15.04.2025 року (судова справа №461/2270/25, провадження №3/461/937/25), згідно якої останньому призначено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі дві тисячі чотириста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 гривень, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 5 років.

Однак, достовірно знаючи про наявність вищевказаної постанови суду, яка набрала законної сили, та будучи ознайомленим з такою, ОСОБА_4 не виконав дану постанову суду в частині позбавлення права керування транспортними засобами, маючи реальну можливість її виконувати, та, усвідомлюючи протиправність своїх дій, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення п.9 ч.1 ст.129 Конституції України, ч.2 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до яких судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими для виконання всіма фізичними особами на всій території України, діючи умисно, 06.02.2026 року перебував за кермом автомобіля марки «Opel Vivaro», номерний знак « НОМЕР_1 », та керував ним. При цьому, ОСОБА_4 , рухаючись по автодорозі у м. Львові, близько 21:00 год. був зупинений на вул. Стрийській, поблизу будинку №338, працівниками УПП у Львівській області ДПП НПУ, які в подальшому відносно нього винесли протокол серії ЕПР1 №574938 про притягнення його до адміністративної відповідальності, за ч.5 ст.126 КУпАП (керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, вчинене повторно протягом року).

Крім цього, ОСОБА_4 притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, відповідно до постанови Сихівського районного суду міста Львова від 23.06.2025 року (судова справа №464/3507/25, провадження №3/464/1237/25), згідно якої останньому призначено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі дві тисячі чотириста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 гривень, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 5 років.

Незважаючи на це, ОСОБА_4 , достовірно знаючи про наявність вищевказаної постанови суду, яка набрала законної сили, та будучи ознайомленим з такою, не виконав дану постанову суду в частині позбавлення права керування транспортними засобами, маючи реальну можливість її виконувати, та, усвідомлюючи протиправність своїх дій, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення п.9 ч.1 ст.129 Конституції України, ч. 2 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до яких судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими для виконання всіма фізичними особами на всій території України, діючи умисно 06.02.2026 року перебував за кермом автомобіля марки «Opel Vivaro», номерний знак « НОМЕР_1 », та керував ним. При цьому, ОСОБА_4 , рухаючись по автодорозі у м. Львові, близько 21:00 год. був зупинений на вул. Стрийській, поблизу будинку №338, працівниками УПП у Львівській області ДПП НПУ, які в подальшому відносно нього винесли протокол серії ЕПР1 №574938 про притягнення його до адміністративної відповідальності, за ч.5 ст.126 КУпАП (керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, вчинене повторно протягом року).

Таким чином, ОСОБА_4 вчинив умисні невиконання постанов суду, що набрали законної сили, тобто кримінальні правопорушення, передбачені ч.1 ст.382 КК України.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.382 КК України, визнав повністю, надав детальні показання про мотиви та обставини вчинення кримінальних правопорушень. Зокрема, вказав, що дійсно постановами Галицького, Личаківського та Сихівського районних судів м. Львова за вчинення адміністративних правопорушень у 2024 та 2025 роках був позбавлений права керування транспортними засобами строком на п`ять років. Однак, незважаючи на це, у лютому 2026 року, точної дати по спливу часу вже не пригадує, керував автомобілем марки «Opel Vivaro», який орендував для робочих потреб та яким надавав послуги таксі з перевезення пасажирів і вантажів. Про позбавлення права керування йому було достовірно відомо, однак, продовжував їздити на транспортному засобі для того, щоб заробляти на прожиття. При цьому, зазначив, що єдина робота, яку він міг виконувати, - це водій, адже за станом здоров`я не може виконувати будь-яку фізичну роботу через високий артеріальний тиск та проблеми із серцем. У скоєному кається, розуміє, що вчинив неправильно, запевнив, що з того, що відбулось, зробив для себе правильні висновки на майбутнє, на виконання постанов суду на даний час не керує автомобілями і будь-яких порушень на стадії виконання постанов не допускає, в даний момент займається пошуком підходящої роботи, не пов`язаної із керуванням транспортними засобами. З урахуванням наведеного просив суворого його не карати.

Суд з`ясував, що обставини справи ніким із учасників судового провадження не оспорюються і кожен з них правильно розуміє зміст цих обставин. Суд також впевнився у добровільності їх позиції та роз`яснив їм процесуальні наслідки зазначених дій, передбачені ч.2 ст.394 КПК України. З урахуванням думки всіх учасників процесу та на підставі ч.3 ст.349 КПК України судом було визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються, і судовий розгляд було обмежено допитом обвинуваченого, дослідженням характеризуючих даних на його особу, а також документів, що стосуються речових доказів у справі для вирішення питання їхньої подальшої долі.

Отже, суд вважає доведеним факт вчинення ОСОБА_4 умисного невиконання постанов суду, що набрали законної сили, тобто кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.382 КК України.

Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст.65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно із ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належить, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад кримінального правопорушення та рамки покарання повинні відповідати один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

З огляду на викладене при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує тяжкість вчинених ним кримінальних правопорушень, які з урахуванням положень ст.12 КК України відносяться до категорії нетяжких злочинів, характер та ступінь суспільної небезпеки кримінальних правопорушень, які посягають на правосуддя та пов`язані з умисним невиконанням постанов суду в справах про адміністративні правопорушення, мету вчинення суспільно небезпечних дій (зокрема, виконання роботи водія для отримання доходу), наявність обтяжуючої покарання обставини, якою з огляду на кількість епізодів суспільно небезпечної діяльності є вчинення злочину повторно, наявність пом`якшуючої обставини, якою суд визнає щире каяття обвинуваченого, а також особу ОСОБА_4 , який на обліку в лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, раніше не судимий.

Тому, з урахуванням тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, характеру і ступеня їх суспільної небезпеки, кількості епізодів вчинення суспільно небезпечних дій, порушення вчиненням кримінальних правопорушень вимог чотирьох постанов судів, ухвалених щодо обвинуваченого, якими його позбавлено права керування транспортними засобами строком на п`ять років, що свідчить про наявність в обвинуваченого стійкого наміру ігнорувати ухвалені стосовно нього судові рішення, мети вчинення кримінальних правопорушень, та з огляду на особу обвинуваченого останньому слід призначити покарання у виді позбавлення волі. При цьому, зважаючи на повне визнання обвинуваченим своєї вини, наявність пом`якшуючої покарання обставини, відсутність в ОСОБА_4 судимостей таке покарання суд вважає за можливе і доцільне призначити на рівні мінімальної межі, визначеної санкцією ч.1 ст.382 КК України для даного виду покарання.

Водночас відповідно до ч.1 ст.75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

У даному випадку, на переконання суду, до ОСОБА_4 можуть бути застосовані положення ст.75 КК України, оскільки встановлені в ході судового розгляду обставини, зокрема, усвідомлення обвинуваченим своєї провини, щире каяття останнього, публічне вибачення в судовому засідання за вчинене, готовність відповідати за скоєне, відсутність негативних характеристик та судимостей, а також думка прокурора про доцільність застосування до обвинуваченого положень ст.75 КК України, є достатніми для висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання. Разом з тим, на ОСОБА_4 слід покласти обов`язки, визначені ст.76 КК України, які відповідатимуть завданням контролю за поведінкою засудженого з метою встановлення факту його виправлення.

Таке покарання, на переконання суду, є достатнім та спроможне стимулювати в подальшому належну поведінку обвинуваченого і сприяти запобіганню вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.

Запобіжний захід ОСОБА_4 під час досудового розслідування та протягом судового розгляду даного кримінального провадження не обирався і підстав для його обрання немає.

Цивільний позов у кримінальному проваджені не заявлявся.

Процесуальні витрати у справі відсутні.

Долю речових доказів слід вирішити в порядку ст.100 КПК України.

Підстав для застосування правових приписів ст.174 КПК України немає.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.349, 368-371, 373, 374, 394 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.382 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного йому покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.

Відповідно до п.п.1, 2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України зобов`язати ОСОБА_4 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Речові докази у справі – 2 DVD-R диски із записами з портативних відеореєстраторів поліцейських – залишити при матеріалах кримінального провадження №12026141370000073 (в матеріалах досудового розслідування).

Вирок може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Франківський районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1