Постанова від 10 вересня 2026 р. у справі №530/1544/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 530/1544/25 Номер провадження 33/814/392/26Головуючий у 1-й інстанції Ситник О. В. Доповідач ап. інст. Герасименко В. М.

ПОСТАНОВА ПО СПРАВІ ПРО АДМІНПРАВОПОРУШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2026 року м. Полтава

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду Герасименко В.М., з секретарем судового засідання Леуською Л.Я., за участі: особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , адвоката Пугача С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Зінківського районного суду Полтавської області від 11 грудня 2025 року,

В С Т А Н О В И В:

Цією постановою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 гривень.

Згідно з постановою судді, 29.07.2025 року, о 01 годині 57 хвилин на 1 км автодороги О-1706082, водій ОСОБА_1 керувала автомобілем Ауді А4, д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився зі згоди водія у встановленому законом порядку за допомогою приладу Алкотестер Драгер 6810 № 936 результат огляду 0,55 проміле, здійснювалася безперервна відеофіксація на боді-камеру, чим порушила п.2.9 А ПДР України.

В апеляційній скарзі особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 просить скасувати постанову судді, провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю в діях події та складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначає, що висновки суду не відповідають дійсним матеріалам справи. Вказує, що судом проігноровано письмові пояснення, які було подано до початку розгляду справи.

Зауважує, що постанова судді винесена з порушенням вимог чинного законодавства та порушення права на захист, оскільки судове засідання проведене без участі захисника. Окрім того стверджує, що розгляд справи має відбуватися за участі прокурора.

Одночасно ставить питання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді від 11.12.2025, оскільки повний текст постанови було виготовлено 16.12.2025, а її копію ОСОБА_1 не отримувала.

04.05.2026 року на адресу Полтавського апеляційного суду надійшли додаткові пояснення, у яких ОСОБА_1 вказує на те, що працівниками поліції допущено порушення під час складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

ОСОБА_1 наголошує на тому, що їй не було роз`яснено права, зокрема право на захист, а також не було запропоновано пройти огляд у закладі охорони здоров`я.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вислухавши особу, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та її адвоката Пугача С.В. в підтримку поданої апеляційної скарги, приходжу до наступних висновків.

Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником та в окремих випадках прокурором. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні цього строку відмовлено.

Як встановлено апеляційним судом, ОСОБА_1 хоч і брала участь в судовому засіданні суду першої інстанції, однак копію судового рішення за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП отримала лише 31.12.2025 року (а.с. 38).

Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови судді Зінківського районного суду Полтавської області від 11 грудня 2025 року є поважними, оскільки, як вбачається з матеріалів справи особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 копію судового рішення в день розгляду справи не отримувала, строк на апеляційне оскарження пропущено з поважних причин, а тому з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, права на апеляційне оскарження, апеляційний суд вважає за необхідне, поновити їй строк на апеляційне оскарження постанови судді Зінківського районного суду Полтавської області від 11 грудня 2025 року.

Згідно вимог ст. ст. 245, 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративні правопорушення забезпечується всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи, підлягають для з`ясування питання про те, чи було вчинене адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчинені, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, рішення приймається на підставі доказів, оцінених суддею за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженню всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Дані вимоги закону судом першої інстанції були виконані.

Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП є законними та обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи.

За приписами пп. «а» п. 2.9 Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

За наслідками перевірки рішення суду першої інстанції в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, встановлено, що при розгляді матеріалів справи про адміністративне правопорушення судом належним чином були досліджені докази, що містяться в матеріалах справи, а саме:

– протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 405724 від 29.07.2025 року;

– роздруківка з газоаналізатора Drager Alcotest 6810, відповідно до якого вміст алкоголю у видихаємому повітрі складає 0,55% проміле;

– акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, в якому зазначені виявлені в ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, та зазначено результат – 0,55%;

– направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп`яніння;

– копія постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №5339457 від 29.07.2025, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу;

– відеозапис з нагрудної бодікамери працівника поліції.

Ці докази є належними, допустимими та достатніми на підтвердження вини ОСОБА_1 у керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Дані висновки суду першої інстанції в апеляційній скарзі спростовані не були.

В суду апеляційної інстанції відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об`єктивно відображені у протоколі про адміністративне правопорушення.

Із наявного акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів вбачається, що огляд ОСОБА_1 29 липня 2025 року на місці зупинки проводився за допомогою приладу Alcotest Drager 6810, з результатом остання погодилася та підписала без жодних зауважень.

Факт перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння підтверджується результатами проведеного тесту за допомогою газоаналізатора Drager Alcotest 6810, відповідно до якого вміст алкоголю у видихаємому повітрі складає 0,55% проміле. Цей результат ОСОБА_1 не оспорювала, про що свідчить її власноручний підпис у цій роздруківці.

Протокол складений працівниками поліції без жодних зауважень та заперечень ОСОБА_1 щодо незгоди з результатами проведеного огляду на стан сп`яніння. До того ж, у графі «пояснення особи…» міститься запис «продувала алкотестер з власної згоди – 0.55 пром.», також ОСОБА_1 просила суд призначити мінімальне покарання.

Крім того, як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, працівниками поліції було роз`яснено ОСОБА_1 про її права та обов`язки, передбачені ст.63 Конституції України, ст.268 КУпАП та повідомлено про місце, дату та час розгляду справи, про що свідчить її особистий підпис у відповідних графах.

Відеозапис у повній мірі узгоджується з протоколом про адміністративне правопорушення та іншими матеріалами справи.

Як убачається з відеозапису, працівниками поліції було зупинено транспортний засіб Ауді А4, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 .. Під час спілкування з водієм, працівники поліції виявили в останньої ознаки алкогольного сп`яніння та запропоновали їй пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки з використанням спеціальних технічних засобів, на що ОСОБА_1 погодилась. За результатами тестування за допомогою з газоаналізатора Drager Alcotest 6810 показники вказаного тесту склали 0,55% проміле алкоголю, щодо якого ОСОБА_1 жодних зауважень не висловлювала, погодилася із результатами огляду. На проходженні огляду на стан алкогольного сп`яніння у медичному закладі ОСОБА_1 не наполягала.

Доводи сторони захисту про висловлення незгоди з результатами огляду, на переконання суду апеляційної інстанції, є голослівними та не узгоджуються з наявними матеріалами справи.

Так, водій ОСОБА_1 пройшла огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, результат якого склав 0,55‰ проміле. Заперечень щодо результатів огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу не виказувала, жодних наполягань з боку водія щодо проходження такого огляду на стан сп`яніння в медичному закладі висловлено не було, що фактично свідчить про згоду особи з результатами огляду, що і стало підставою для складання адміністративного протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Матеріалами справи встановлено, що працівниками поліції забезпечено та дотримано процедуру проведення огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння на місці за її згодою, як того вимагають положення статті 266 КУпАП.

Враховуючи зазначене апеляційний суд дійшов переконливого висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно встановлено фактичні обставини справи про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції та не впливають на правильність висновку суду про доведеність факту порушення водієм ОСОБА_1 пункту 2.9а Правил дорожнього руху України, та її дії за ч. 1 ст. 130 КУпАП кваліфіковані правильно.

Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що переконливих доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції і були підставами для скасування постанови та закриття провадження в справі, при розгляді апеляційної скарги не встановлено.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції встановив, що відповідно до матеріалів справи та пояснень особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 не має посвідчення водія на право керування транспортним засобом, а тому суд першої інстанції необґрунтовано застосував до неї адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік.

Згідно зі ст. 33 КУпАП України стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні адміністративного стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Положеннями ч. 2 ст. 30 цього ж Кодексу визначено, що позбавлення наданого громадянинові права керування транспортними засобами застосовується на строк до трьох років за грубе або повторне порушення порядку користування цим правом або на строк до десяти років за систематичне порушення порядку користування цим правом.

Санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП України передбачає безальтернативне адміністративне стягнення у виді накладення штрафу на водіїв у розмірі тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Однак, як встановлено апеляційним судом, ОСОБА_1 є особою, яка на момент вчинення адміністративного правопорушення не була наділена спеціальним правом на керування транспортними засобами, а отже, за змістом ч. 2 ст. 30 КУпАП України, її не можна такого права позбавити.

Залишивши поза увагою дані обставини, суддя безпідставно застосував до правопорушника додаткове стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік.

З урахуванням викладеного, вважаю, що в даному випадку до ОСОБА_1 необхідно застосувати лише основне адміністративне стягнення у виді штрафу в межах санкції ч. 1 ст.1 30 КУпАП України.

За наведених обставин, постанову судді необхідно змінити в частині накладення адміністративного стягнення, виключивши із резолютивної частини постанови необхідну вказівку.

Керуючись ст. 294 КУпАП суддя апеляційного суду,

П О С Т А Н О В И В :

Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Зінківського районного суду Полтавської області від 11 грудня 2025 року.

Апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову судді Зінківського районного суду Полтавської області від 11 грудня 2025 року щодо ОСОБА_1 змінити.

Виключити з резолютивної частини постанови вказівку про накладення адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на 1 рік.

Вважати ОСОБА_1 притягнутою до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України з накладенням стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень без позбавлення права керування транспортними засобами.

В іншій частині постанову судді залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя Полтавського

апеляційного суду В.М. Герасименко