Постанова від 13 вересня 2026 р. у справі №295/11372/26 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №295/11372/26 Головуючий у 1-й інст. Стрілецька О.В.

Категорія 39 Доповідач Павицька Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого Павицької Т.М.,

суддів Бондар О.О., Шевчук А.М.

за участю секретаря судового засідання Трикиши Ю.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №295/11372/26 за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 – ОСОБА_3 на ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 01 липня 2026 року, постановлену під головуванням судді Стрілецької О.В. в м. Житомирі,

в с т а н о в и в :

У червні 2026 року ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу по договору позики, оформленого розпискою від 12.12.2024 в загальному розмірі 332 162,76 грн., а саме: суму позики в розмірі 250 000 грн., суму процентів в розмірі 44 573,72 грн., суму збитків від інфляції в розмірі 33 500 грн та суму 3% річних в розмірі 4089,04 грн.

Одночасно з позовом ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 подав заяву про вжиття заходів забезпечення позову, в якій просив наклести арешт на грошові кошти в сумі 332 162,76 грн на усіх рахунках ОСОБА_2 .

В обґрунтування заяви зазначав, що загальна сума боргу відповідача перед позивачем станом на 29.06.2026 складає 332 162,76 грн. Вважає, що оскільки відповідач ухиляється від виконання своїх зобов`язань за договором позики, зокрема щодо повернення суми позики у розмірі 250 000 грн існують обґрунтовані підстави вважати, що він так само ухилятиметься від виконання рішення суду у разі задоволення позову. Враховуючи вищевикладене просив задовольнити заяву в повному обсязі.

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 01 липня 2026 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції представник ОСОБА_1 – ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, у якій просить її скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким заяву про забезпечення позову задовольнити.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана ухвала є незаконною, необґрунтованою та такою, що постановлена із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Вказує, що виключний перелік відомостей, що мають бути зазначені в заяві про забезпечення позову, вказані в ст. 151 ЦПК України. При цьому, у даній статті вимога про зазначення чіткого переліку банківських установ, в яких відкриті рахунки відповідача, відсутня, а значить, така вимога суду першої інстанції є протиправною. Зазначає, що накладення арешту на грошові кошти відповідача на всіх його рахунках, але в межах суми позову, є звичайною практикою Верховного Суду, що не було враховано судом першої інстанції при постановленні ухвали. Звертає увагу на те, що ні позивач, ні він, як представник не мають правової можливості самостійно взнати і надати суду відомості про рахунки відповідача, оскільки це є прямою забороною, встановленою нормами ч.1 ст.1076 ЦК України. Враховуючи вищевикладене просить скасувати ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 01 липня 2026 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви про забезпечення позову.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ст. 2 ЦПК України).

У справі, що переглядається предметом позову є матеріально-правова вимога про стягнення 332 162,76 грн.

Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Згідно з пунктами 1, 2 частини першої, частиною третьою статті 150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2024 року у справі №754/5683/22 (провадження №14-28цс23) зазначено, що жодних обмежень щодо застосування такого виду забезпечення позову, як накладення арешту на майно (грошові кошти), лише у сфері майнових спорів або заборони його застосування при вирішенні немайнового спору цивільне процесуальне законодавство не містить. Велика Палата Верховного Суду виснувала, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням встановлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.

Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду у постанові від 11 грудня 2023 року у cправі №904/1934/23, виснував, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (постанова Верховного Суду в складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 березня 2023 року у справі №905/448/22).

За таких обставин, у разі звернення із позовом про стягнення грошових коштів, саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач, зокрема і ту обставину, що застосовані заходи забезпечення позову створять перешкоди його господарській діяльності (постанова Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 06 жовтня 2022 року у справі №905/446/22).

У постанові Верховного Суду від 21 серпня 2020 року у справі № 904/2357/20, від 17 серпня 2022 року в справі №361/3446/21 зазначено, що предметом позову у справі є вимоги позивача про стягнення коштів й виконання в майбутньому судового рішення у разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів. Тому застосування заходу забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти на банківських рахунках відповідача безпосередньо пов`язано із предметом позову.

У постановах Верховного Суду від 02 серпня 2019 року в справі №915/538/19 та від 06 листопада 2018 року в справі №923/560/17 викладена правова позиція, що накладення арешту на грошові кошти відповідачів слід обмежувати розміром ціни позову та можливих судових витрат. Суд вправі накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру загальної суми позовних вимог та можливих судових витрат.

Сам лише факт відсутності вказаних позивачем відкритих банківських рахунків, майна боржника не є безумовною підставою для відмови в задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові кошти в межах суми позову, що належить відповідачу, оскільки, як передбачено частиною першою статті 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

При цьому, не зазначення стороною позивача чіткої інформації про конкретні рахунки, що належать відповідачу, у яких саме банківських установах, не може бути підставою для відмови у задоволенні вимоги про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на грошові кошти, оскільки, з врахуванням вимог законодавства про банки та банківську діяльність, така інформація не є у загальному доступі, становить банківську таємницю, відповідно не може бути надана заявником.

Подібні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 14 січня 2021 року у справі провадження №61-16635ав20, від 28 вересня 2023 року у справі провадження №61-11439ав23, від 14 грудня 2023 року у справі провадження №61-14128ав23.

З огляду на наявність між сторонами майнового спору, існування загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову, враховуючи предмет та підстави позову та приймаючи до уваги, що обраний позивачем спосіб забезпечення позову спрямований на ефективний захист та поновлення порушених прав і може забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову, колегія суддів вважає, що у даній справі є доцільним вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать ОСОБА_2 , які знаходяться на будь-яких рахунках в будь-яких банківських або інших фінансово-кредитних установах у межах суми позову 332 162,76 грн.

Накладення арешту на грошові кошти та майно відповідача, в межах суми позову, є співмірним з позовними вимогами, сприятиме позивачу в можливості захистити свої права та інтереси шляхом забезпечення належного виконання рішення в разі задоволення позову.

З урахуванням вищевикладеного, оскаржувана ухвала не може вважатись такою, що постановлена з додержанням норм процесуального закону, а тому підлягає скасуванню на підставі п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України з постановленням нового судового рішення про задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Відповідно до п. в, ч. 4 ст. 382 ЦПК України у резолютивній частині постанови апеляційного суду зазначається про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Водночас розподіл судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат, про що зазначив Верховний Суд у постанові від 11 травня 2023 року у справі №910/4631/22.

Таким чином, питання про відшкодування судових витрат за апеляційний перегляд ухвали підлягає вирішенню по завершенню розгляду справи по суті.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 01 липня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви про забезпечення позову.

Накласти арешт у межах ціни позову в сумі 332 162,76 грн на грошові кошти у гривні, які знаходяться в усіх банківських установах на рахунках ОСОБА_2 .

Стягувач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_1 , виданий 29.07.2009 Богунським РВ УМВС України в Житомирській області, РНОКПП НОМЕР_2 .

Боржник: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , паспорт НОМЕР_3 , виданий 24.02.2007 Житомирським МВ УМВС України в Житомирській області, РНОКПП НОМЕР_4 .

Строк пред`явлення постанови до виконання по 14 вересня 2029 року.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 14 вересня 2026 року.

Головуючий Павицька Т. М.

Судді Бондар О. О.

Шевчук А. М.