Вирок від 13 вересня 2026 р. у справі №761/7134/25 — Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/7134/25

Провадження №1-кп/761/631/2026

В И Р О К

іменем України

14 вересня 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретарів с/з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження № 12024100000001279, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11 листопада 2024 року щодо:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Одрадокам`янка Бериславського району Херсонської області, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, офіційно працевлаштованого, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

за участі сторін кримінального провадження:

прокурорів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

захисника ОСОБА_10 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

представника потерпілого ОСОБА_11 ,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_5 , 10 листопада 2024 року, приблизно о 15 годині 50 хвилин, керуючи технічно справним автомобілем марки «Skoda Fabia» н.з. НОМЕР_1 рухаючись у крайній правій смузі руху проїзної частини бульвару Т. Шевченка у м. Києві, зі сторони площі Галицької у напрямку вул. С. Петлюри, приступив до виконання маневру розвороту ліворуч. В салоні вказаного автомобіля, на задньому сидінні справа, перебував пасажир ОСОБА_12 ( ОСОБА_13 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В цей час, порушуючи вимоги пункту 12.4 та 12.9. підпункт «б» ПДР України, (які з технічної точки зору не перебувають у причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками), по проїзній частині бульвару Т. Шевченка у м. Києві, у другій смузі руху в попутному напрямку, зі швидкістю 54,9 км/год. + 2.19 км/год., яка перевищувала максимально дозволену на даній ділянці дороги 50 км/год., рухався технічно справний автомобіль марки «Toyota Camry» н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_14 .

Під час руху, ОСОБА_5 допустив порушення вимог пунктів 1.3, 1.5, 2.3 підпункт «б», 10.1 та 10.4 Правил дорожнього руху України, відповідно до яких:

- п. 1.3: учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими;

- п. 1.5: дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків;

- п. 2.3: для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний:

- підпункт «б»: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим транспортом у дорозі;

- п. 10.1: перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;

- п. 10.4: перед поворотом праворуч та ліворуч, у тому числі в напрямку головної дороги, або розворотом водій повинен завчасно зайняти відповідне крайнє положення на проїзній частині, призначеній для руху в цьому напрямку, крім випадків, коли здійснюється поворот у разі в`їзду на перехрестя, де організовано круговий рух, напрямок руху визначено дорожніми знаками чи дорожньою розміткою або рух можливий лише в одному напрямку, установленому конфігурацією проїзної частини, дорожніми знаками чи розміткою.

Порушення вищевказаних вимог Правил дорожнього руху України з боку водія ОСОБА_5 виявились у тому що він, керуючи технічно справним автомобілем марки «Skoda Fabia» н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по проїзній частині бульвару Т. Шевченка у м. Києві, маючи об`єктивну змогу виявити автомобіль марки «Toyota Camry» н.з. НОМЕР_2 (який наближався по другій смузі руху проїзної частини до його траєкторії руху) та обрати безпечні прийоми керування, не маючи причин технічного характеру, які б заважали цьому, не зміг вірно оцінити дорожню обстановку і її зміни, відволікся від керування транспортним засобом у дорозі, та створюючи небезпеку для руху, а також загрозу здоров`ю громадян, навпроти буд. № 27 по бульвару Т. Шевченка у м. Києві розпочав маневр розвороту ліворуч, завчасно не зайняв ліве крайнє положення на проїзній частині, не переконався, що цей маневр буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, під час виконання якого, виїхав у другу смугу руху проїзної частини, де здійснив зіткнення з автомобілем марки «Toyota Camry» н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_14 .

Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля марки «Skoda Fabia» н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_12 ( ОСОБА_13 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримав тілесні ушкодження та був госпіталізований до КНП «КМКЛ № 17», де ІНФОРМАЦІЯ_3 помер під час стаціонарного лікування.

Так ОСОБА_12 ( ОСОБА_13 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримав тілесні ушкодження у вигляді забійної рани в лівій лобно-скроневій ділянці, масивний крововилив в м`які тканини голови в лівій лобно-тім`яно-скроневій ділянці; фрагментарно-осколковий перелом лобної, тім`яної та скроневої кісток зліва з переходом на основу черепа в середню та передню черепну ямки, переломи кісток лиця, розриви твердої мозковій оболонки, субдуральна гематома над лівою гемисферою головного мозку (при операції РДТЧ в лівій лобно-скронево-тім`яній ділянці, виявлена субдуральна гематома у вигляді згортків до 200см3), обмежено-дифузні крововиливи під м`яку мозкову оболонку в ділянці великих півкуль, крововилив у шлуночки головного мозку, синус-тромбоз, множинні вторинні крововиливи в тканину головного мозку, набряк-набухання головного мозку. Смерть ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , настала від відкритої черепно-мозкової травми, з забійною раною на голові, крововиливом у м`які тканини голови, фрагментарно-осколковим переломом кісток склепіння та основи черепа, кісток лиця, ушкодженням головного мозку, яка ускладнилась синус-тромбозом, набряком-набуханням головного мозку. Така причина смерті підтверджується наявністю множинних ушкоджень голови - кісток склепіння, основи черепа, кісток лиця, оболонок та тканини головного мозку, синус-тромбозом, набряком-набуханням головного мозку. Наявна у ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відкрита черепно-мозкова травма (комплекс ушкоджень м`яких покривів голови, кісток черепа, оболонок та тканини головного мозку), з забійною раною на голові, крововиливом у м`які тканини голови, фрагментарно-осколковим переломом кісток склепіння та основи черепа, кісток лиця, ушкодженням головного мозку, яка ускладнилась синус-тромбозом, набряком-набуханням головного мозку, має ознаки тяжкого тілесного ушкодження, за критерієм небезпеки для життя та знаходиться у прямому причинно-наслідковому зв`язку із настанням смерті. Наявна черепно-мозкова травма утворилась від дії тупого(-их) предмета(-ів). Характер та локалізація ушкоджень голови вказує на утворення її при автомобільній травмі - травмі в салоні автомобіля при зіткненні його з іншим транспортним засобом. Об`єм, характер та розташування ушкоджень на тілі потерпілого вказують на утворення їх від дії деталей та елементів салону автомобіля, при інерційному зміщенні тіла вперед.

В діях водія ОСОБА_5 вбачаються невідповідності вимогам пунктів 10.1 та 10.4 Правил дорожнього руху України, які, з технічної точки зору, є причиною виникнення дорожньо-транспортної події.

Крім того, в ході досудового розслідування в діях ОСОБА_5 виявлено порушення вимог пунктів 1.3, 1.5 та 2.3 підпункт «б» Правил дорожнього руху України.

Порушення вимог пунктів 1.3, 1.5, 2.3 підпункт «б», 10.1 та 10.4 Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_5 знаходиться у прямому причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди і її наслідками.

Такі дії ОСОБА_5 органом досудового розслідування були кваліфіковані за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_5 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України визнав. Суду повідомив, що 10 листопада 2024 року, приблизно о 16 годині почав рухатися від будинку №27 по бульвару Шевченка. Під час руху подивився в дзеркало та побачив автомобіль, який був далеко. Сам же рухався у правій смузі, після чого навігатор показав, що потрібно йти на розворот, він поїхав і вже тоді в ліві задні двері його вдарив інший автомобіль.

Вказав, що в автомобілі їхав з пасажиром, було замовлення за адресою: бульвар Шевченка, буд. №27, пасажир був американцем.

На запитання прокурора зазначив, що керував технічно справним транспортним засобом, видимість в той день була хороша. Вказав, що дорога, яка мала три полоси, була з дорожньою розміткою. Права крайня смуга була призначена для руху автобусів. Оскільки, забирав пасажира біля будинку, то почав рух від бордюра з автобусної полоси.

Повідомив, що провину в учиненому визнає. До скоєного ставиться негативно, якби міг змінити щось, такого б не зробив. На стадії досудового розслідування до нього жоден з потерпілих не звертався щодо відшкодування шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

На запитання захисника вказав, що в тій смузі, де він забирав пасажира він міг зупинитися, пасажир був не пристебнутий паском безпеки.

Свідок ОСОБА_14 , який був допитаний в судовому засіданні 09 березня 2026 року, зазначив, що 10 листопада 2024 року рухався з проспекту Берестейського у напрямку станції метро «Університет» по бульвару Шевченка. Їхав у середньому ряду та не міг передбачити, що водій автомобіля марки «Шкода», моделі «Фабіа» буде здійснювати розворот з крайньої правої смуги, перетнувши суцільні лінії, чим повністю закрив йому дорогу, після чого він екстрено застосував гальма і відчув удар.

Коли прийшов до тями зрозумів, що відбулося ДТП. Запитав у водія автомобіля марки «Шкода», моделі «Фабіа» чи потрібна йому медична допомога, після чого викликав швидку допомогу та поліцію.

На запитання прокурора зазначив, що подія відбулася у денний час доби, видимість була нормальна. Вказав, що рухався в межах дозволеної швидкості, приблизно в межах 50 км/год., автомобіль був технічно справним.

Повідомив, що внаслідок ДТП була пошкоджена передня частина його автомобіля, зокрема, крила, радіатор, бампер, дві фари, лобове скло та капот. В іншого ж учасника ДТП було пошкоджено лівий передній бампер, крило та двері.

Після дорожньо-транспортної пригоди, інший учасник події повідомив, що в нього на задньому сидінні є пасажир з розбитою головою і потрібно викликати швидку допомогу.

На запитання сторони захисту вказав, що з метою уникнення зіткнення зміщався саме в ліву сторону, тому що коли йому інший учасник ДТП перекрив рух по середньому ряду, він почав уникати зіткнення за допомогою екстреного гальмування та зміщення ліворуч, до того ж не міг собі уявити, що він буде їхати повністю перпендикулярно на ліву смугу.

Зазначив, що станом на день дорожньо-транспортної пригоди мав досвід водіння два роки.

Крім того, вина обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України підтверджується дослідженими письмовими доказами, які долучені до матеріалів судового провадження, а саме:

- протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 10 листопада 2024 року, схемою та фототаблицею до нього. З яких вбачається, що 10 листопада 2024 року, старшим слідчим СВ Печерського УП ГУ Національної поліції у м. Києві майором поліції ОСОБА_15 з 17 години 00 хвилин по 18 годину 30 хвилин, за участі слідчого ОСОБА_16 , понятих ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , водіїв ОСОБА_5 та ОСОБА_14 , було проведено огляд місця ДТП, що сталася за адресою: м. Київ, бульв. Т. Шевченка, 27. Оглядом, зокрема, встановлено, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, транспортний засіб марки «Skoda», моделі «Fabia», д.н.з. НОМЕР_1 має наступні пошкодження: деформовані в напрямку салону ліві задні двері, поріг, вм`ятини на лівих передніх дверях, деформоване заднє ліве крило, розбитий передній бампер з лівої сторони, деформоване ліве переднє крило спереду, розбитий задній лівий стоп-ліхтар.

Транспортний засіб марки «Toyota», моделі «Camry», д.н.з. НОМЕР_2 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди отримав пошкодження: розбитий передній бампер, деформований капот, вм`ятини на лівому передньому крилі, деформоване праве переднє крило, розбитий передній блок фари.

Згідно актів огляду та направлення транспортного засобу на майданчик тимчасового утримання транспорту від 10.11.2024 року, автомобіль марки «Skoda», моделі «Fabia», д.н.з. НОМЕР_1 та автомобіль марки «Toyota», моделі «Camry», д.н.з. НОМЕР_2 , направлені на майданчик тимчасового утримання транспорту;

- висновком експерта №011-4486-2024 від 20.12.2024 року, згідно якого, при судово-медичному дослідженні трупа ОСОБА_12 виявлено: забійну рану в лівій лобно-скроневій ділянці, масивний крововилив в м?які тканини голови в лівій лобно-тім?яно-скроневій ділянці; фрагментарно-осколковий перелом лобної, тім?яної та скроневої кісток зліва з переходом на основу черепа в середню та передню черепну ямки, переломи кісток лиця, розриви твердої мозкової оболонки, субдуральна гематома над лівою гемисферою головного мозку (при операції РДТЧ в лівій лобно-скронево-тім?яній ділянці, виявлена субдуральна гематома у вигляді згортків до 200см3), обмежено-дифузні крововиливи під м?яку мозкову оболонку в ділянці великих півкуль, крововилив у шлуночки головного мозку, синус-тромбоз, множинні вторинні крововиливи в тканину головного мозку, набряк-набухання головного мозку.

Смерть ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , настала від відкритої черепно-мозкової травми, з забійною раною на голові, крововиливом у м?які тканини голови, фрагментарно-осколковим переломом кісток склепіння та основи черепа, кісток лиця, ушкодженням головного мозку, яка ускладнилась синус-тромбозом, набряком-набуханням головного мозку. Така причина смерті підтверджується наявністю множинних ушкоджень голови - кісток склепіння, основи черепа, кісток лиця, оболонок та тканини головного мозку, синус - тромбозом, набряком - набуханням головного мозку.

Наявна у ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відкрита черепно-мозкова травма (комплекс ушкоджень м`яких покривів голови, кісток черепа, оболонок та тканини головного мозку), з забійною раною на голові, крововиливом у м?які тканини голови, фрагментарно-осколковим переломом кісток склепіння та основи черепа, кісток лиця, ушкодженням головного мозку, яка ускладнилась синус-тромбозом, набряком-набуханням головного мозку, має ознаки тяжкого тілесного ушкодження, за критерієм небезпеки для життя та знаходиться у прямому причинно-наслідковому зв?язку із настанням смерті.

Наявна черепно-мозкова травма утворилась від дії тупого(-их) предмета(-ів). Характер та локалізація ушкоджень голови вказує на утворення її при автомобільній травмі - травмі в салоні автомобіля при зіткненні його з іншим транспортним засобом. Об`єм, характер та розташування ушкоджень на тілі потерпілого вказують на утворення їх від дії деталей та елементів салону автомобіля, при інерційному зміщенні тіла вперед;

- висновком експертного дослідження №061-1971-2024 від 18 грудня 2024 року, згідно якого встановлено дифузний субарахноїдальний крововилив в півкулі мозку з вогнищевими крововиливами на ділянках деструкції кори мозку з частковим некрозом мозкової речовини. Набряк-набухання головного мозку з вторинними крововиливами в білій речовині мозку. Накладання гемолізованих еритроцитів на поверхні твердої мозкової оболонки з тромбозом синусу. Респіраторний дістрес-синдром. Фокуси некротичного нефрозу. Деліпідізація спонгіоцитів кори наднирника. Білкова дистрофія паренхіми, слабке кровонаповнення судин внутрішніх органів з порушенням реологічних властивостей крові. Стромогенний кардіосклероз з гіпоксичною дистрофією міокарду. Зональний жировий гепатоз. Фіброз строми, ліпоматоз підшлункової залози;

- висновком експерта №042-1891-2024 від 02 грудня 2024 року, згідно якого вбачається, що під час первинно відомого звернення по медичну допомогу 10.11.2024 о 20 годині 55 хвилин (під час огляду лікарем/лікарями травмпункту з КНП «КМКЛ №7») з урахуванням даних, які віддзеркалюють послідуюче проведення інструментальних досліджень, є підстави стверджувати, що у ОСОБА_5 , було виявлене таке тілесне ушкодження: закрита травма грудної клітки: переломи 3,5 ребер по задній аксіальній лінії ліворуч; 10 ребра по середній аксілярній лінії праворуч.

Виходячи з того, що у звичайному клінічному перебігу, відновлення порушеної анатомічної цілісності травмованих ребер (байдуже, чи було проведено оперативне втручання чи було обрано консервативну тактику лікування) та початок відновлення порушеної функції травмованої ділянки (по місцю утворення виявлених переломів, враховуючи функціональне навантаження травмованої ділянки грудної клітки) у звичайному клінічному перебігу спостерігається у строк понад 21 добу. Вказані строки віддзеркалюють тривалість розладу здоров`я, як загальновизначеного судово-медичного критерію визначення ступеню тяжкості, а тому є підстави, виявлене тілесне ушкодження, відносити до тілесного ушкодження середнього ступеню тяжкості, відповідно п.п. 1.5.2, 2.2.1/в. та 4.6 «Правил».

Враховуючи відомі часові дані, обставини події, характер виявленого тілесного ушкодження, є підстави вважати, що виявлене тілесне ушкодження утворилося за рахунок дії тупого/тупих твердого/твердих предмету/предметів у строк, вказаний у описовій частині Постанови, тобто, 10.11.2024 (до 20 години 55 хвилин) внаслідок транспортної травми - травма водія у салоні автомобіля (який рухався), під час його зіткнення з іншим транспортним засобом;

- висновком експерта №СЕ-19/111-24/65799-ІТ від 13.12.2024, згідно якого, на момент огляду автомобіля Skoda Fabia (н.з. НОМЕР_1 ) гальмівна система, система рульового керування та ходова частина знаходяться в працездатному стані. Гальмівна система, система рульового керування та ходова частина автомобіля Skoda Fabia (н.з. НОМЕР_1 ) знаходяться у працездатному стані, тому вирішення питання щодо часу виникнення технічних несправностей та їх виявлення до ДТП не має технічного сенсу;

- висновком експерта №СЕ-19/111-24/65797-ІТ від 13.12.2024, згідно якого на момент огляду автомобіля Toyota Camry (н.з. НОМЕР_2 ) гальмівна система, система рульового керування та ходова частина знаходяться в працездатному стані. Гальмівна система, система рульового керування та ходова частина автомобіля Skoda Fabia (н.з. НОМЕР_1 ) знаходяться у працездатному стані, тому вирішення питання щодо часу виникнення технічних несправностей та їх виявлення до ДТП не має технічного сенсу;

- висновком експерта №СЕ-19/111-24/71987-ФП від 16.12.2024, згідно якого, виходячи з даних відеофайлу «10.9.14.44_Шевченка 54_20241110154858_to_20241110155159.mp4» та вихідних даних, наданих на дослідження, швидкість руху автомобіля марки «Toyota Camry» (н.з. НОМЕР_2 ), перед зіткненням становить 54,9 км/год ±2,19 км/год. Виходячи з даних відеофайлу «10.9.14.44_Шевченка 54_20241110154858_to_20241110155159.mp4», з моменту в`їзду автомобілем «Skoda Fabia», н.з. НОМЕР_1 в смугу руху автомобіля марки «Toyota Camry», (н.з. НОМЕР_2 ) до моменту зіткнення проходить 1,72 с. ± 0,06 с.;

- висновком експерта №СЕ-19/111-24/74079-ІТ від 23.12.2024, згідно якого, у дорожньо-транспортній ситуації, що досліджувалася, водій автомобіля Skoda Fabia (р.н. НОМЕР_3 ) ОСОБА_5 повинен був керуватися вимогами пунктів: 10.1; 10.4 Правил дорожнього руху.

У дорожньо-транспортній ситуації, що досліджувалася водій автомобіля Toyota Camry (р.н. НОМЕР_2 ) ОСОБА_14 повинен був керуватися вимогами пунктів: 12.3; 12.4; 12.9.б) Правил дорожнього руху.

У дорожньо-транспортній ситуації, що досліджувалася, водій автомобіля Skoda Fabia (р.н. НОМЕР_1 ) ОСОБА_5 мав технічну можливість запобігти зіткненню з автомобілем Toyota Camry (р.н. НОМЕР_2 ) шляхом виконання вимог пунктів: 10.1; 10.4 Правил дорожнього руху.

У дорожньо-транспортній ситуації, що досліджувалася, водій автомобіля Toyota Camry (р.н. НОМЕР_2 ) ОСОБА_14 , з моменту виникнення небезпеки для його руху, не мав технічної можливості запобігти зіткненню з автомобілем Skoda Fabia (р.н. НОМЕР_4 ) шляхом застосування екстреного гальмування.

У дорожньо-транспортній ситуації, що досліджувалася, в діях водія автомобіля Skoda Fabia (р.н. НОМЕР_5 ) ОСОБА_5 експертом, з технічної точки зору, вбачаються невідповідності вимогам пунктів: 10.1; 10.4 Правил дорожнього руху, які перебувають у причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди.

У дорожньо-транспортній ситуації, що досліджувалася, в діях водія автомобіля Toyota Camry (р.н. НОМЕР_2 ) ОСОБА_14 експертом, з технічної точки зору, не вбачається невідповідностей вимогам пункту 12.3 Правил дорожнього руху та вбачаються невідповідності вимогам пунктів: 12,4; 12.9.б) Правил дорожнього руху, які не перебувають у причинному зв?язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди;

Аналізуючи висновок експерта №СЕ-19/111-24/74079-ІТ від 23.12.2024, суд приходить до переконання, що дії ОСОБА_5 знаходяться у причинно-наслідковому зв`язку з виникненням вказаної ДТП, оскільки встановлено невідповідність дій водія ОСОБА_5 вимогам пунктів 10.1; 10.4 Правил дорожнього руху.

- протоколом про зняття показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-, кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото-, кінозйомки, відеозапису від 12 листопада 2024 року, проведеним слідчим відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві, старшим лейтенантом поліції ОСОБА_19 , слідчу дію розпочато о 09 год. 20 хв та завершеноо 09 год. 55 хв., згідно якого здійснено зняття показань з камери відеоспостереження №10.9.14.44 з медіафайлом «10.9.14.44_Шевченка 54_20241110154958_to_ 2024111015 5159» за період часу з 15.49 год. до 15.52 год. 10 листопада 2024 року, на яких зафіксовано рух автомобіля марки «Skoda Fabia» н.з. НОМЕР_1 та автомобіля марки «Toyota Camry» н.з. НОМЕР_2 перед виникненням пригоди проїзною частиною та момент зіткнення;

- протоколом перегляду відеозапису від 12 листопада 2024 року, складеним старшим слідчим в ОВС СУ ГУНП у місті Києві, майором поліції ОСОБА_20 , згідно якого, у відповідності до вимог статей 104, 105, 106, 107, 223 та 237 КПК України, проведено перегляд відеозапису з камери відеоспостереження «10.9.14.44» міської системи відеоспостереження Київської міської державної адміністрації, що розташована за адресою: м. Київ, бульвар Т. Шевченка, 27, що проводився 10 листопада 2024 року в період часу із 15 години 48 хвилин 58 секунди по 15 годину 52 хвилини 00 секунд.

На відеозаписі зафіксовано рух транспортних засобів по проїзній частині бульв. Т. Шевченка, за напрямком руху транспорту зі сторони площі Галицької у напрямку вул. С. Петлюри. Зафіксовано, що у крайній правій смузі руху проїзної частини бульв. Т. Шевченка, за напрямком руху транспорту до вул. С. Петлюри, рухається автомобіль «таксі», з матеріалів кримінального провадження відомо, як автомобіль «Skoda Fabia», н.з. НОМЕР_1 . Автомобіль «Skoda Fabia», н.з. НОМЕР_1 , доїжджаючи до стоп лінії, яка розташована перед світлофором вмикає покажчик лівого повороту та починає зміщуватись ліворуч у другу смугу руху проїзної частини. Надалі зафіксовано, що автомобіль «Skoda Fabia», н.з. НОМЕР_1 зміщується ліворуч у напрямку другої смуги руху проїзної частини, а в другій смузі руху проїзної частини рухається автомобіль, як встановлено з матеріалів кримінального провадження «Toyota Camry», (н.з. НОМЕР_2 ). Автомобіль «Skoda Fabia», н.з. НОМЕР_1 в`їжджає в другу смугу руху проїзної частини, та в цей час зафіксовано, що в другій смузі руху проїзної частини рухається автомобіль «Toyota Camry», (н.з. НОМЕР_2 ). Надалі зафіксовано зіткнення автомобілів Skoda Fabia», н.з. НОМЕР_1 та «Toyota Camry», (н.з. НОМЕР_2 ).

Згідно висновків щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 14 листопада 2024 року, виданого КНП «Київська міська наркологічна клінічна лікарня» «Соціотерапія», у ОСОБА_5 та ОСОБА_14 ознак сп`яніння не виявлено.

Вказані письмові та речові докази у своїй сукупності цілком та беззаперечно підтверджують наявність в діях ОСОБА_5 вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, внаслідок чого спричинено смерть потерпілого ОСОБА_12 ( ОСОБА_13 ). Вони доводять той факт, що ОСОБА_5 , під час керування автомобілем, проявив неуважність, невірно оцінив дорожню обстановку та перед перестроюванням,, не переконався, що це буде безпечним та не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, виконуючи поворот ліворуч з відповідного крайнього положення на проїзній частині даного напрямку не надав перевагу попутному транспортному засобу, виїхав у другу смугу руху проїзної частини, де здійснив зіткнення з автомобілем марки «Toyota Camry», н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_14 .

Аналізуючи вище перелічені докази в їх сукупності, провівши судовий розгляд в межах висунутого обвинувачення, відповідно до обвинувального акту, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому досліджені всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів, з точки зору достатності та взаємозв`язку, а також в сукупності з показаннями обвинуваченого, потерпілого, свідків, суд приходить до висновку, що вказані докази належні, оскільки вони підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, допустимі, оскільки вони отримані в порядку встановленому КПК України, достовірні, оскільки фактичні дані отримані з цих доказів, не спростовані жодним іншим доказом, наданим сторонами кримінального провадження.

Отже, оскільки обвинувачений ОСОБА_5 беззаперечно визнав свою вину у скоєнні інкримінованого йому кримінальному правопорушенні, не оспорює фактичні обставини справи та правильно розуміє зміст цих обставин, у суду відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності його позиції, з урахуванням викладеного вище, суд дійшов висновку щодо доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_5 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, за вчинення якого до нього необхідно застосувати покарання передбачене санкцією відповідної статті КК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України метою покарання є не тільки кара, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Конституційний Суд України у своєму рішенні за № 15-рп/2004 зазначив про те, що, окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину.

Тобто, покарання повинно перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами вчиненого і особою винного.

Обвинувачений ОСОБА_5 раніше несудимий, вчинив необережний тяжкий злочин, який виразився у порушенні ним правил дорожнього руху, що стало наслідком дорожньо-транспортної події та спричинило настання тяжких наслідків у вигляді смерті потерпілого, на обліку у лікаря-нарколога та на обліку у лікаря-психіатра не перебуває, має на утриманні неповнолітню дитину, позитивно характеризується за місцем роботи.

Так, загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї з форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування. Завданням такої форми є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст. 75 КК України.

Системне тлумачення цих правових норм дозволяє дійти висновку, що питання призначення кримінального покарання та звільнення від його відбування повинні вирішуватися з урахуванням мети покарання як такого, що включає не тільки кару, а й виправлення засуджених, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. При цьому, з огляду на положення ст. 75 КК України, законодавець підкреслює важливість такої цілі покарання як виправлення засудженого, передбачивши, що при призначенні низки покарань, у тому числі у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, особу може бути звільнено від відбування покарання з іспитовим строком, якщо суд дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, при цьому суд має врахувати не тільки тяжкість злочину, особу винного, але й інші обставини справи.

Суд враховує, що під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом`якшують і обтяжують, відповідно до положень ст. 66, 67 КК України, покарання, що відповідає правовій позиції викладеній у п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», з якої вбачається, що встановлення пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного його призначення, судам необхідно всебічно досліджувати матеріали справи щодо наявності таких обставин і наводити у вироку мотиви прийнятого рішення.

Відповідно до обвинувального акту, обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_5 є повне визнання вини та щире каяття.

Крім того, під час судового розгляду справи ОСОБА_5 беззаперечно та дійсно визнав свою вину за обставин, які ставляться йому в провину, усвідомлюючи усю тяжкість скоєного, висловив суду усі відомі йому обставини вчиненого діяння, неодноразово засуджував свою поведінку, надаючи їй відверту негативну оцінку, неодноразово виражав щирий жаль та співчуття з приводу цього, осуджуючи свою поведінку.

Судом враховано правовий висновок Верховного Суду у постанові від 20.04.2021 в справі № 457/529/20, з якого вбачається, що щире каяття це обставина, яка відображає психічний стан особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, і передбачає глибокі внутрішні переживання особою того, що сталося, моральне засудження своєї кримінально караної поведінки, почуття сорому, докорів сумління і готовність нести кримінальну відповідальність. Щире каяття проявляється у самозасудженні особою вчиненого кримінального правопорушення, його наслідків, прагненні усунути нанесену шкоду та рішенні не вчиняти більше кримінальних правопорушень. Вказана форма посткримінальної поведінки особи свідчить про те, що в особи відбулися суттєві позитивні зміни соціальних орієнтацій, які знижують ступінь її соціальної небезпечності.

З урахуванням наведеного, суд визнає обставинами, що пом`якшують покарання, відповідно до ст. 66 КК України, щире каяття та визнання вини.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_5 у ході досудового розслідування та судового розгляду судом не встановлено.

Враховуючи особу обвинуваченого ОСОБА_5 , його вік, матеріальний та сімейний стан, його міцні соціальні зв`язки, конкретні обставини вчинення ним кримінального правопорушення, наслідки, які настали від його вчинення, відношення обвинуваченого до вчиненого і його поведінку після вчинення кримінального правопорушення, наявність обставин, які пом`якшують покарання, разом з тим відсутність обставин, що обтяжують покарання; з урахуванням позиції сторін кримінального провадження, використовуючи дискреційні повноваження, суд дійшов висновку призначити ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі у межах, передбачених санкцією частини 2 статті 286 КК України з призначенням додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, та про можливість його виправлення без відбування покарання у виді позбавлення волі та звільнення від відбування покарання з випробуванням, відповідно до положень статті 75 КК України та покладанням на нього обов`язків, передбачених статтею 76 КК України: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Так, в даному конкретному випадку судом враховується також і те, що застосування статті 75 КК не забороняється кримінальним законом в даній конкретній ситуації.

Суд вважає, що призначення покарання у виді позбавлення волі із застосуванням положень статей 75, 76 КК України є співмірним протиправному діянню, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень і таким, що не може вважатися явно несправедливим внаслідок м`якості чи недостатнім для досягнення мети покарання.

Закріплення в законі можливості звільнення особи від відбуття покарання з випробуванням є вираженням конституційних принципів додержання гуманізму, справедливості й законності.

Щодо додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Санкція ч. 2 ст. 286 КК України передбачає можливе додаткове покарання у виді позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років.

Суд зауважує, що вказане положення носить альтернативний характер, що дозволяє суду в межах наданих законом дискреційних повноважень як обрати цей вид додаткового покарання, так і не застосовувати його.

Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Суд зауважує, правова природа додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами не зводиться виключно до вилучення посвідчення водія та не вичерпується такою дією, а застосовується на певний період, тривалість якого визначається судом відповідно до санкції відповідної частини статей 286, 286-1 КК України, і полягає у забороні керувати транспортними засобами.

Позбавлення права керувати транспортними засобами має відповідати загальній меті будь-якого покарання, передбаченій ч. 2 ст. 50 КК України. У контексті розглядуваного питання особливої уваги набуває досягнення мети покарання щодо запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами, з дотриманням засади справедливості та принципу рівності всіх перед законом.

Так, унаслідок порушення особою правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту створюється реальна небезпека для життя і здоров`я інших осіб та спричиняється відповідна шкода, а тому додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в окремих випадках є необхідним з метою попередження спричинення такою особою шкоди здоров`ю чи навіть смерті іншим особам через порушення нею правил дорожнього руху в майбутньому, а також для дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями (постанова Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 04 вересня 2023 року у справі № 702/301/20).

Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року указав, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Ураховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, зокрема, нехтування обвинуваченим Правилами дорожнього руху України, а також наслідки у виді спричинення тяжких тілесних ушкоджень потерпілому, від яких останній помер, суд вважає, що виправлення обвинуваченого можливе лише з призначенням йому додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Крім того, в рамках даного кримінального провадження представником потерпілого ОСОБА_21 ( ОСОБА_22 ) - адвокатом ОСОБА_11 було пред`явлено цивільний позов до ОСОБА_5 та Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Так, представник цивільного позивача - адвокат ОСОБА_11 просить стягнути на користь ОСОБА_21 ( ОСОБА_22 ) з ОСОБА_5 моральну шкоду в розмірі 1 154 000 (один мільйон сто п`ятдесят чотири тисячі) гривень 00 копійок, з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» моральну шкоду в розмірі 96 000 (дев`яносто шість тисяч) гривень 00 копійок.

Цивільний позов представник потерпілого ОСОБА_21 ( ОСОБА_22 ) - адвокат ОСОБА_11 мотивує тим, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 10 листопада 2024 року та смерті ОСОБА_12 ( ОСОБА_13 ), ОСОБА_21 ( ОСОБА_22 ), який є рідним сином потерпілого зазнав глибоких та тривалих душевних страждань.

Вказав, що ОСОБА_21 ( ОСОБА_22 ), перебуваючи у США, дізнався про смерть батька з повідомлень українських органів та засобів масової інформації. Неможливість бути поруч у момент трагедії та після, допомогти, з`ясувати обставини чи попрощатися з батьком особисто спричинила глибокі моральні переживання та почуття безпорадності. Організація перевезення тіла батька до Сполучених Штатів, численні бюрократичні процедури, спілкування з рідними та знайомими батька та листування з дипломатичними представництвами спричинили додатковий психологічний тиск і тривале емоційне виснаження ОСОБА_21 ( ОСОБА_22 ). Окремим болючим моментом стало те, що похорон відбувся у закритій труні, через що останній не мав змоги попрощатися з померлим за родинними звичаями.

Душевні страждання ОСОБА_21 ( ОСОБА_22 ) значно посилилися після публікацій у російських засобах масової інформації, де смерть його батька була цинічно використана з пропагандистською метою - ОСОБА_12 ( ОСОБА_13 ) називали "найманцем" або навіть "терористом". Для ОСОБА_21 ( ОСОБА_22 ), який знає, ким насправді був його батько - військовим із бездоганною репутацією, людиною честі, що все життя рятувала інших, - такі неправдиві твердження стали особливо болючими й принизливими.

Смерть батька призвела до тяжких моральних наслідків для ОСОБА_21 ( ОСОБА_22 ). Він постійно відчуває емоційну напругу, глибокий сум і провину за те, що не зміг бути поруч із батьком у його останні дні. Люк ОСОБА_23 ( ОСОБА_22 ) і досі гостро переживає втрату, має труднощі з емоційним відновленням, що вплинуло на його загальний психоемоційний стан, сімейні відносини та соціальну активність.

Обвинувачений (відповідач) ОСОБА_5 заперечив проти задоволення цивільного позову.

У відзиві захисник обвинуваченого ОСОБА_5 - ОСОБА_10 зазначив, що цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_5 застрахована в Публічному акціонерному товаристві «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» на підставі страхового полісу №218748683 від 03.01.2024 р. На момент видачі вказаного страхового полісу діяв Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01 липня 2004 року №1961-IV. За матеріалами кримінального провадження №12024100000001279 від 11.11.2024 р. дорожньо-траспортна пригода, в результаті якої загинув ОСОБА_12 ( ОСОБА_13 ), відбулася 10.11.2024 року. Таким чином, на дату виникнення страхового випадку розмір страхової суми за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №218748683 від 03.01.2024 р. має становити не менше 320 000 гривень за одну потерпілу особу. Отже, Позивач не правильно визначив розмір страхового відшкодування.

Вказав, що позивачем не надано суду жодного доказу того, що дійсно смерть батька на нього глибоко вплинула. Немає ані підтвердження погіршення здоров`я, ані свідчень жодного свідка, ані підтвердження втрати працездатності через страждання і сильний стрес. Вказав, що в позовній заяві Позивач стверджує, що «Він здійснював організацію перевезення ОСОБА_12 ( ОСОБА_13 ) до США та численні бюрократичні процедури спричинили психологічний тиск і тривале емоційне виснаження». В якості доказу надано листування із невстановленою особою на англійській мові, яке було перекладено на українську мову також невстановленою особою.

На переконання сторони захисту, позивач не надав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт участі Позивача у перевезенні та поховані тіла ОСОБА_12 ( ОСОБА_13 ) до США. Оскільки, неможливо надати правову оцінку листуванню, яке не містить нотаріально засвідчений підпис перекладача та важко встановити справжність листування. У позовній заяві Позивач стверджує, що душевні страждання Позивача значно посилилися після публікацій у російських ЗМІ, де смерть його батька була цинічно використана з пропагандистською метою. В даних твердженнях відсутній причино-наслідковий зв`язок. Яким чином ОСОБА_5 вплинув на публікації в російських ЗМІ.

Щодо заявлених позовних вимог на професійну правничу (правову) допомогу в розмірі 125 000 гривень, зазначив, що представник позивача не надав суду деталізований перелік правничих послуг, які він надав чи планує надати ОСОБА_21 . Крім того, не було надано копію договору про правничу допомогу, із змісту якого можливо встановити обсяг та види послуг.

Представник ПАТ НАСК «ОРАНТА», скориставшись своїм правом, подала відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні цивільного позову до ПАТ НАСК «ОРАНТА», оскільки на її переконання, заявлений до страхової компанії позов не підтверджений відповідними доказами, зокрема щодо стягнення зі страхового компанії коштів в сумі 96 000 зазначила, що 03 січня 2024 року між ПАТ НАСК «ОРАНТА» та ОСОБА_24 було укладено Договір обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (Поліс 218748683), яким застраховано цивільну відповідальність володільця забезпеченого транспортного засобу марки «Шкода», моделі «ФАБІА», д.н. НОМЕР_1 . Ліміт відповідальності страховика за шкоду завдану життю та здоров?ю складає 320 000 грн.

Крім того, представник страхової компанії зазначила, що умови договору згідно зазначеного Полісу обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у тому числі об?єм зобов?язань, порядок визначення розміру та виплати стравого відшкодування визначаються Законом України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в старій редакції).

Вказала, що з долучених матеріалів до позову, зокрема скан-копії документу №542062738, не вбачається за можливе ідентифікувати юридичний статус позивача. Додала, що в матеріалах кримінальної справи міститься заява іншого сина загиблого, а саме ОСОБА_25 , який просить визнати його потерпілим у даному кримінальному провадженні.

Таким чином, матеріали кримінальної справи містять докази, підтверджують право на отримання моральної шкоди в загальному розмірі 96 000 грн. між обома синами, тобто по 48 000 кожному. Вказала, що ОСОБА_26 відмовився від отримання моральної шкоди та претензій до страховика. Довіреності на право отримання його частки моральної шкоди ОСОБА_27 матеріали справи не містять.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу зазначила, що в позовній заяві відсутні докази понесення позивачем витрат на правову допомогу, чеки та квитанції на його оплату, в зв?язку із чим вважала, що заявлена «надмірна сума» правової допомоги має бути зменшена або ж відмовлено у її стягненні.

Відповідно до ч. 1 та ч. 5 ст. 128 КПК України вбачається, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом.

Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Статтею 129 КПК України визначено, що ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Судом встановлено, що на момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність водія автомобіля марки «Skoda», моделі «Fabia», н.з. НОМЕР_1 була застрахована у ПАТ НАСК «ОРАНТА» за полісом № 218748683 від 03.01.2024 року.

При цьому договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності з ПАТ НАСК «ОРАНТА» був укладений у січні 2024 року, тобто до введення в дію Закону України від 21 травня 2024 року № 3720-IX «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Таким чином, до правовідносин щодо страхового відшкодування ПАТ НАСК «ОРАНТА» застосовуються положення Закону № 1961-IV.

Вирішуючи вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд враховує, що позивач ОСОБА_21 ( ОСОБА_22 ) є сином загиблого ОСОБА_12 ( ОСОБА_13 ), що підтверджується доказами, долученими до позовної заяви, а отже належить до визначеного спеціальним законом кола осіб, які мають право на страхову виплату у зв`язку з моральною шкодою, заподіяною смертю потерпілого. Інших осіб, які заявили право на отримання такого відшкодування, судом не встановлено.

Відповідно до п. 27.3 ст. 27 Закону № 1961-IV страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам та дітям. Загальний розмір такого страхового відшкодування стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, установлених законом на день настання страхового випадку.

Станом на 10.11.2024 рік в Україні мінімальна заробітна плата становила 8000,00 грн. на місяць. Цей розмір встановлено з 01.04.2024 згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік».

Відтак, загальний передбачений зазначеною нормою розмір страхового відшкодування становить 96 000 грн.

Тому, вимоги потерпілого (позивача) до ПАТ НАСК «ОРАНТА» про відшкодування моральної шкоди підлягають задоволенню у розмірі 96 000 грн.

Крім того, зі змісту позову вбачається, що потерпілим окремо заявлено вимогу до обвинуваченого про стягнення моральної шкоди в розмірі 1 154 000, 00 грн. з урахуванням ст. 1194 Цивільного кодексу України.

Щодо вирішення цивільного позову потерпілого в частині стягнення з обвинуваченого ОСОБА_5 моральної шкоди в розмірі 1 154 000,00 грн. суд враховує наступне.

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.

При цьому, у разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою особи (постанова Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.12.2022 у справі №214/7462/20).

Як зазначив Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 05.12.2022 у справі № 214/7462/20, гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі №487/6970/20.

Право на відшкодування моральної шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб, встановлене Конституцією та законами України.

Відповідно до сталої судової практики в частині вирішення питання про відшкодування моральної шкоди Велика Палата Верховного Суду сформувала фундаментальний висновок, що визначаючи розмір відшкодування, суд має діяти за принципами розумності, справедливості та співмірності. Компенсація призначена для того, щоб допомогти особі відновити свій психологічний (душевний) стан, але вона в жодному разі не може бути інструментом безпідставного або необґрунтованого збагачення.

Враховуючи позиції сторін за позовними вимогами, вимоги наведеного законодавства, судової практики, враховуючи обставини кримінального правопорушення та доведеність у його вчиненні обвинуваченим, судом встановлено наявність безпосереднього причинного зв`язку між протиправними діями обвинуваченого і шкодою, заподіяною потерпілому в результаті цих дій.

Водночас, враховуючи, що стягнення моральної шкоди не може бути інструментом безпідставного або необґрунтованого збагачення, суд дійшов висновку, ґрунтуючись на принципах розумності, справедливості та виваженості, що позовні вимоги про стягнення моральної шкоди підлягають частковому задоволенню в розмірі 250 000, 00 грн., які підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_5 .

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_5 у межах кримінального провадження № 12024100000001279 від 11.11.2024 не застосовувався, та суд не вбачає підстав для його обрання та застосування.

На вимогу положень ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 14 листопада 2024 року (справа №761/42634/24, провадження №1-кс/761/28213/2024), необхідно скасувати.

Питання щодо речових доказів слід вирішити відповідно до ст.100 КПК України.

За приписами п. 13 ч. 1 ст. 368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити на кого мають бути покладені процесуальні витрати і в якому розмірі.

З матеріалів справи вбачається, що у кримінальному провадженні № 12024100000001279 від 11.11.2024 понесені процесуальні витрати за проведення судових експертиз документально підтверджені та підлягають стягненню з обвинуваченого в сумі 14 326 гривень 20 копійок.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років з позбавленням права керувати транспортними засобами строком 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 (три) роки, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

Відповідно до вимог п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст.76 КК України на період іспитового строку покласти на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави процесуальні витрати за проведення судових експертиз у розмірі 14 326 гривень 20 копійок;

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили не обирати.

Скасувати арешт, накладений ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 14 листопада 2024 року (справа №761/42634/24, провадження № 1-кс/761/28213/2024), на автомобіль марки «Skoda Fabia», н.з. НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_28 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .

Цивільний позов ОСОБА_21 ( ОСОБА_22 ) до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» та ОСОБА_5 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» (вул. Здолбунівська, 7-Д, м. Київ, 02081, ЄДРПОУ 00034186) на користь громадянина Сполучених Штатів Америки ОСОБА_21 ( ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; паспорт НОМЕР_8 від 18.05.2016; свідоцтво про народження № НОМЕР_9 від 18.01.1994; адреса проживання: АДРЕСА_4 ), страхове відшкодування моральної шкоди у розмірі 96 000 (дев?яносто шість тисяч) гривень.

Стягнути з ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_6 ) на користь громадянина Сполучених Штатів Америки ОСОБА_21 ( ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; паспорт НОМЕР_8 від 18.05.2016; свідоцтво про народження № НОМЕР_9 від 18.01.1994; адреса проживання: АДРЕСА_5), в рахунок відшкодування моральної шкоди 250 000,00 (двісті п?ятдесят тисяч) гривень.

В задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.

Речові докази:

флешнакопичувач на якому містяться медіафайл з камери зовнішнього відеоспостереження «10.9.14.44_Шевченка 54_20241110154858_to_20241110155159 - 45.7 МБ - зберігати при матеріалах кримінального провадження;

автомобіль марки «Toyota Camry» н.з. НОМЕР_2 - повернути власнику;

автомобіль марки «Skoda Fabia» н.з. НОМЕР_1 - повернути власнику.

На вирок можуть бути подані учасниками судового провадження апеляційні скарги до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, а особою, яка перебуває під вартою, - в той же строк із моменту отримання його копії, з урахуванням положень ч. 2 ст. 394 КПК України. Якщо вирок ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя Шевченківського

районного суду м. Києва ОСОБА_30