Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №755/6445/26 — Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/6445/26

Провадження №: 2/755/6851/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" вересня 2026 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючої судді - Марфіної Н.В.,

за участі секретаря - Лазоришин А.В.,

представника позивача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Київської міської ради про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом, -

у с т а н о в и в :

26.02.2026 року позивач звернувся до суду із позовом до відповідача про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом, у якому просить визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вимоги позовної заяви мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , після смерті якого відкрилась спадщина на квартиру АДРЕСА_1 . Зазначену квартиру ОСОБА_3 отримав у спадщину після смерті своєї матері - ОСОБА_4 . За заявою ОСОБА_3 була заведене спадкова справа після смерті його матері ОСОБА_4 у 2008 році, однак ОСОБА_3 не отримував свідоцтво про право на спадщину стосовно зазначеної квартири, певно з тих підстав, що вже на той період був відсутній правовстановлюючий документ на квартиру. Відповідно до інформаційної довідки КП КМР «КМ БТІ» від 31.07.2025 року, згідно даних реєстрових книг Бюро квартира АДРЕСА_1 на праві власності зареєстрована за ОСОБА_5 (рос. мова) на підставі довідки, виданої ЖБК «Арсеналець» 12.12.1992 року, №54, зареєстрованої в Бюро 25.12.1992 року, за реєстровим №850. 06.08.2025 року позивач засобами поштового зв`язку подав до Десятої київської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, а пізніше, особисто, в присутності державного нотаріуса, написав заяву про прийняття спадщини. Нотаріальної конторою за заявою позивача була заведена спадкова справа №473/2025, а пізніше до цієї спадкової справи було додано спадкову справу заведену у 2008 році за заявою ОСОБА_3 після смерті його матері ОСОБА_4 . Позивач є троюрідним братом померлого ОСОБА_3 . Мати позивача ОСОБА_6 (1930 р.н.) та батько спадкодавця ОСОБА_7 (1934 р.н.) є двоюрідними братом та сестрою. Баба позивача ОСОБА_8 (1910 р.н.) та баба спадкодавця ОСОБА_9 (1913 р.н.). в дівочості ОСОБА_10 , є рідними сестрами. Родинні зв`язки між позивачем та спадкодавцем підтверджуються відповідними архівними довідками та виписками. Позивач, як троюрідний брат спадкодавця відноситься до п`ятої черги спадкоємців за законом згідно положень ст. 1265 ЦК України. Будь-які інші особи із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 до органів нотаріату не звертались. Позивач зазначає, що серед речей померлого не було виявлено правовстановлюючого документу на квартиру - Довідки ЖБК «Арсеналець» від 12.12.1992 року №54, яка зареєстрована в Бюро 25.12.1992 року, за реєстровим №850. Розшуки дубліката довідки результату не принесли. ЖБК «Арсеналець» припинений 26.03.2014 року і його правонаступники відсутні. Віднайти орган, що міг би видати дублікат довідки виявилось неможливим. ЦНАП Дніпровського району та Відділ приватизації і комунальної власності Дніпровського району відмовити усно, пославшись на компетенцію нотаріуса. Архів Дніпровського району відмовив, оскільки документи на зберігання не надходили. КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» та ЖЕО 402 відмовили, оскільки видача дубліката довідки не відноситься до їх компетенції. КП КМР «КМ БТІ» може видати лише копію довідки, а не її оригінал або дублікат. Позивач вважає, що його брат ОСОБА_3 певно тому і не отримав свідоцтво про право на спадщину після смерті його матері щодо квартири через відсутність оригіналу правовстановлюючого документу. Постановою нотаріуса від 28.01.2026 року позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину стосовно квартири через відсутність Довідки ЖБК «Арсеналець» №54 від 12.12.1992 року або її дублікату. Отже, відмова у видачі свідоцтва про право на спадщину стосовно квартири обумовлена саме відсутністю у позивача правовстановлюючого документу на квартиру або його дублікату. За таких обставин, позивач змушений звернутись до суду. Визнання судом права власності на квартиру в порядку спадкування за законом, дозволить позивачу здійснити реєстрацію свого права власності на спадкове майно у встановленому законом порядку. До складу спадщини може входити нерухоме майно спадкодавця, право власності на яке належним чином не зареєстроване, проте набуття такого права власності відбулося з дотриманням чинного законодавства.

Ухвалою суду від 06.05.2026 року відкрите провадження у справі та призначений розгляд справи за правилами загального позовного провадження до підготовчого засідання, а також витребувано копію матеріалів спадкової справи.

Ухвалою суду від 07.07.2026 року закрите підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

04.06.2026 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, зі змісту якого вбачається, що відповідач не визнає заявлених позовних вимог та просить відмовити у задоволенні позову посилаючись на те, що Київська міська рада не є стороною спірних правовідносин та не вчиняла жодних дій спрямованих на оспорювання прав позивача на спадкове майно. Відсутній факт порушення або невизнання прав позивача саме з боку Київської міської ради. Перешкоди в оформленні спадщини виникли у зв`язку із відсутністю оригіналу правовстановлюючого документу, неможливістю отримання його дублікату та відсутністю державної реєстрації права власності, однак Київська міська рада таких обставин не створювала і вони не можуть бути усунені шляхом покладення відповідальності на Київську міську раду.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги позовної заяви з підстав викладених у ній та просить позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, у відзиві на позовну заяву наявне клопотання сторони відповідача про розгляд справи за відсутності представника.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх взаємозв`язку і сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.

Згідно довідок Центрального державного історичного архіву України від 08.10.2025 року та від 22.10.2025 року:

- у метричній книзі Михайлівського церкви с. Юшків Ріг Таращанського повіту Київської губернії за 1910 р. виявлено запис про народження ОСОБА_11 такого змісту: №31. Олена. Народилася 24, хрестили 25 травня 1910 року. Батьки: села Юшків Ріг селянин ОСОБА_12 і його законна дружина ОСОБА_13 ;

- у метричній книзі Михайлівського церкви с. Юшків Ріг Таращанського повіту Київської губернії за 1912 р. виявлено запис про народження ОСОБА_11 такого змісту: №24. Олександра. Народилася 13, хрестили 14 квітня 1912 року. Батьки: села Юшків Ріг селянин ОСОБА_12 і його законна дружина ОСОБА_13 (а.с. 14).

За змістом архівної довідки Державного архіву Київської області від 15.10.2025 року, згідно із записом про шлюб №9, складеним «ЗАГС» (так у документі) при Петрівській сільраді Таращанського району «Білоцерківської округи» (так у документі) 18.02.1927 року, ОСОБА_14 та ОСОБА_11 » (так у документі) склали шлюб (а.с. 15).

За змістом архівної довідки Державного архіву Київської області від 15.10.2025 року, згідно із записом про шлюб №9, складеним «ЗАГС» (так у документі) при Петрівській сільраді Таращанського району «Білоцерківської округи» (так у документі) 21.02.1929 року, « ОСОБА_15 та ОСОБА_11 » (так у документі) склали шлюб (а.с. 16).

За змістом архівної довідки Державного архіву Київської області від 15.10.2025 року, згідно з записом акта про народження №73, складеним Петрівської сільською радою Таращанського району «Білоцерківської округи» (так у документі) 20.08.1930 року, ОСОБА_6 (так у документі) народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 . Батьки: ОСОБА_14 . Та ОСОБА_16 » (так у документі) (а.с. 17).

За змістом архівної довідки Державного архіву Київської області від 15.10.2025 року, згідно з записом акта про народження №17, складеним Петрівської сільською радою Таращанського району 28.10.1934 року, « ОСОБА_17 » (так у документі) народився ІНФОРМАЦІЯ_3 . Батько: « ОСОБА_15 » (так у документі). Мати: « ОСОБА_9 » (а.с. 19).

Отже убачається, що ОСОБА_11 та ОСОБА_11 були рідними сестрами. Після укладення ними шлюбів ОСОБА_1 набула прізвище « ОСОБА_1 », а ОСОБА_1 « ОСОБА_1 ».

Надалі ОСОБА_22 народила доньку ОСОБА_6 , а ОСОБА_9 народила сина ОСОБА_17 , які відповідно були двоюрідними братом та сестрою.

При цьому, згідно свідоцтва про народження позивача, його матір`ю є ОСОБА_6 , що також підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану (а.с. 30, 73-74).

Згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану, ОСОБА_17 є батьком ОСОБА_3 , а його матір`ю є ОСОБА_4 (75-77). Аналогічні відомості містяться у свідоцтві про народження ОСОБА_3 (а.с. 90).

Указане свідчить про те, що позивач ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є троюрідними братами, оскільки мати позивача та батько ОСОБА_3 були двоюрідними братом та сестрою, а їх бабусі були рідними сестрами.

Згідно довідки Українського бюро лінгвістичних експертиз від 14.10.2009 року, прізвища ОСОБА_23 (паспорт НОМЕР_1 від 08.12.2000, запис ОСОБА_3 ) та ШАБАТІН (-А) (паспорт НОМЕР_2 від 23.10.2001, запис ОСОБА_24 ) в документах, наданих для експертизи є ідентичними. Розбіжності в українських записах виникли внаслідок відхилення від правил міжмовного перетворення під впливом російської форми зазначеного прізвища (див. свідоцтво про народження НОМЕР_3 від 08.02.1963, записи російською мовою ОСОБА_25 , ОСОБА_5 ). Згідно з чинними правилами нормативна форма прізвища українською мовою ОСОБА_23 , жіночій рід Шабатин, російською мовою - ШАБАТИН, чоловічий рід ШАБАТИН (а.с. 99)

Зі змісту копії спадкової справи померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_26 убачається, що її син ОСОБА_3 прийняв спадщину після смерті своєї матері та отримав свідоцтва про право на спадщину стосовно вкладів у банківських установах, водночас ОСОБА_17 відмовився від прийняття спадщини після смерті своєї колишньої дружини. Будь-які інші особи із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_27 до органів нотаріату не звертались, отже ОСОБА_3 був єдиним спадкоємцем майна своєї померлої матері.

Із матеріалів спадкової справи щодо майна померлої ОСОБА_26 також убачається, що її син ОСОБА_3 прийнявши спадщину після смерті матері не отримав свідоцтва про право на спадщину стосовно квартири АДРЕСА_1 .

ОСОБА_3 помер приблизно ІНФОРМАЦІЯ_1 , його смерть зареєстрована ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 62-64).

На час своєї смерті ОСОБА_3 був зареєстрований у квартирі АДРЕСА_1 один, що вбачається із Витягу з Реєстру територіальної громади м. Києва (а.с. 65).

Позивач звернувся до органів нотаріату із заявами про прийняття спадщини після смерті свого троюрідного брата, які надійшли до Десятої київської державної нотаріальної контори 12.08.2025 року та 26.09.2025 року (а.с. 54-55).

Право власності на квартиру АДРЕСА_1 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не зареєстроване, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 04.08.2026 року (а.с. 170).

Відповідно до Інформаційної довідки КП КМР «КМ БТІ» від 31.07.2025 року, згідно з даними реєстрових книг Бюро, кв. АДРЕСА_1 на праві власності зареєстрована за: ОСОБА_5 (рос. мова) на підставі довідки, виданої ЖБК «Арсеналець» 12.12.1992, р№54, зареєстрованої в Бюро 25.12.1992, за реєстровим №850 (а.с. 12).

За змістом наявної в матеріалах справи інформації, ЖБК «Арсеналець» припинено 26.03.2014 року, інформація про правонаступників кооперативу відсутня (а.с. 20-23).

Згідно листа Державного архіву м. Києва від 04.12.2025 року, документи ліквідованого ЖБК «Арсеналець» на зберігання до Державного архіву м. Києва не надходили (а.с. 24-25).

Згідно листа Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 05.12.2025 року, документи тимчасового строку зберігання ЖБК «Арсеналець» до архіву не передавались, тому видати копію довідки немає можливості (а.с. 26).

Постановою Десятої київської державної нотаріальної контори від 28.01.2026 року позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 стосовно квартири АДРЕСА_1 через не надання спадкоємцем довідки виданої ЖБК «Арсеналець» від 12.12.1992 оку №54 або дублікату вказаної довідки (а.с. 28).

Відповідно до положень ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтями 4, 5 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є: визнання права.

За змістом ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст. 76-81 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За змістом ст.ст. 1216-1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно ст. 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

За положеннями ст. 1265 ЦК України, у п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення. Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ст. 1268 ЦК України).

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ст. 1270 ЦК України).

Спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини (ст. 1273 ЦК України).

Спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги (ст. 1274 ЦК України).

Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ст. 1296 ЦК України).

Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно (ст. 1297 ЦК України).

У даній справі судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 та померлий ОСОБА_3 є троюрідними братами, що відносить позивача до п`ятої черги спадкування за законом відповідно до положень ст. 1265 ЦК України.

Позивач, у межах встановлених ст. 1270 ЦК України звернувся до органів нотаріату із заявою про прийняття спадщини після смерті його троюрідного брата ОСОБА_3 , однак отримав від нотаріуса відмову у видачі йому свідоцтва про право на спадщину за законом стосовно квартири АДРЕСА_1 через відсутність у спадкоємця правовстановлюючого документи на квартиру, який би міг підтвердити належність квартири спадкодавцю.

Будь-які інші особи із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 до органів нотаріату не звертались, померлий на час своєї смерті був зареєстрований в квартирі один, що у сукупності вказує на те, що позивач ОСОБА_2 є єдиним спадкоємцем майна померлого ОСОБА_3 .

Відтак, позивач, як троюрідний брат померлого має право на отримання у власність в порядку спадкування за законом в п`яту чергу (та як єдиний спадкоємець) майна, яке належало його брату на час смерті.

Водночас позивач не має можливості оформити свої спадкові права після смерті брата та отримати свідоцтво про право на спадщину за законом, оскільки в нього відсутній правовстановлюючий документ на квартиру АДРЕСА_1 через втрату такого документу і неможливості отримати дублікат.

Крім того убачається, що ОСОБА_3 після смерті свої матері прийняв спадщину, але не отримав свідоцтво про право на спадщину стосовно квартири, тобто не оформив у встановленому законом порядку своїх спадкових прав. Водночас, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину, яка належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Належність квартири матері ОСОБА_3 підтверджується Інформаційною довідкою КП КМР «КМ БТІ» НОМЕР_4 від 31.07.2025 року.

Оскільки ОСОБА_3 прийняв спадщину після смерті своєї матері і був єдиними спадкоємцем належного їй майна, квартира АДРЕСА_1 належала ОСОБА_3 на час його смерті хоч і право власності ОСОБА_3 на цю квартиру не було зареєстроване у встановленому законом порядку, адже сама по собі державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності.

Згідно ч. 5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

За змістом ч. 3 ст. 1296 ЦК України, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (ст. 328 ЦК України).

Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності (ст. 386 ЦК України).

Відповідно до положень ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права.

Відповідно до п.п. 4.14, 4.15, 4.18. п. 4 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року № 282/20595, при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов`язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти.

Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, що підлягає реєстрації (за винятком земельної ділянки), нотаріус виготовляє витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Належність квартири АДРЕСА_1 померлому спадкодавцю ОСОБА_3 підтверджується, Інформаційною довідкою КП КМР «КМ БТІ» НОМЕР_4 від 31.07.2025 року та матеріалами спадкової справи щодо майна померлої ОСОБА_26 , із яких слідує, що ОСОБА_3 прийняв спадщину після смерті своєї матері і був єдиним спадкоємцем її майна.

Ураховуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову, оскільки позивач позбавлений можливості оформити свої спадкові права після смерті троюрідного брата у поза судовому порядку.

Вирішуючи справу суд не приймає до уваги заперечення відповідача, поскільки у справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який прийняв спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування і ураховуючи, що спадкове майно розміщене на території м. Києва, таким відповідним органом місцевого самоврядування є Київська міська рада.

На підставі викладеного, керуючись 2, 4, 5, 12, 76-81, 89, 141, 178, 247, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 15, 16, 328, 386, 392, 1216-1218, 1223, 1258, 1265, 1268, 1270, 1273, 1274, 1296, 1297 ЦК України, суд, -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_2 до Київської міської ради про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення/складання.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складений 14.09.2026 року.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 );

Відповідач - Київська міська рада (м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ 22883141).

Суддя -