Постанова від 06 вересня 2026 р. у справі №754/14046/26 — Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 3/754/2713/26

Справа №754/14046/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 вересня 2026 року місто Київ

Суддя Деснянського районного суду м. Києва Салайчук Т.І., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , його захисника - адвоката Гапоненко В.В., потерпілого ОСОБА_2 , законного представника неповнолітнього потерпілого ОСОБА_3 , представника потерпілого - адвоката Трунова Ю.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи про адміністративне правопорушення, що надійшли від Деснянського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві, щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Києва, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , такого, що проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

за ч. 3 ст. 154 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП),

ВСТАНОВИВ:

10.06.2026 близько 23 год. 00 хв. за адресою: м. Київ, проспект Червоної Калини, 60/10 (громадське місце), ОСОБА_1 порушив правила утримання собак породи малінуа, а саме не забезпечив належний контроль за твариною, внаслідок чого собаки здійснили напад на неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та заподіяли йому тілесні ушкодження у вигляді укушених ран в області спини, лівої сідниці, нижньої кінцівки. Своїми діями ОСОБА_1 порушив пункти 3.4 та 5.5 Правил утримання собак та котів у м. Києві, затверджених рішенням КМДА № 1079/3912 від 25.10.2007.

У судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні правопорушення не визнав. Пояснив, що є власником собаки породи бельгійська вівчарка різновиду малінуа на кличку Граф, тварина соціалізована, раніше агресії не проявляла. Увечері 10.06.2026 він разом із дружиною вийшов на щоденну прогулянку, собака перебувала на короткому повідку і в наморднику. Через високу температуру повітря він пішов до магазину по воду, а дружина зняла з тварини намордник, щоб напоїти її, тримаючи собаку на повідку біля себе. У цей час між присутніми виник конфлікт, у ході якого його дружина впала, а йому було завдано ударів в обличчя. Утримати собаку на повідку за таких обставин було неможливо, тварина вирвалася з рук дружини. Жодної команди, яка спонукала б собаку до нападу, він не давав, навпаки, після події відкликав тварину. Зазначив, що шкодує про те, що сталося.

Захисник Гапоненко В.В. просила закрити провадження у справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення. Зазначила, що протокол складено 10.07.2026, тобто через місяць після виявлення особи, з порушенням строку, встановленого ч. 2 ст. 254 КУпАП. Звернула увагу, що в протоколі неправильно наведено назву нормативного акта. Наголосила, що бельгійська вівчарка, у тому числі малінуа, не входить до Переліку небезпечних порід собак, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.2021 № 1164, а тому намордник для цієї породи не є обов`язковим. Вказала також, що формулювання про незабезпечення належного контролю в законодавстві не визначене, а тварину не вилучено та не описано, у зв`язку з чим конфіскація не може бути виконана.

Потерпілий ОСОБА_2 пояснив, що 10.06.2026 близько 23 год. 00 хв. прибув на місце події після телефонного повідомлення матері. Між ним і ОСОБА_1 виникла сутичка, під час якої на нього напали собаки, що заподіяли йому укушені рани. Після події на місце прибули працівники поліції та бригада екстреної медичної допомоги, якою його доставлено до лікарні.

Законний представник неповнолітнього потерпілого ОСОБА_3 і представник потерпілого адвокат Трунов Ю.А. підтримали позицію потерпілого. За підсумками судового слідства потерпілий, його законний представник і представник просили визнати ОСОБА_1 винним і накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу без конфіскації тварини.

Свідок ОСОБА_4 пояснила, що ввечері 10.06.2026 разом із ОСОБА_1 поверталася з прогулянки. Через спеку вони зупинилися біля магазину, ОСОБА_1 пішов по воду, а вона зняла з собаки намордник, тримаючи тварину на повідку поруч із собою. Далі між присутніми виник конфлікт, під час якого вона впала, а повідець вислизнув з її рук. Подальших подій вона не бачила. Зазначила, що команд собаці ОСОБА_1 не давав, а раніше тварина агресії не проявляла.

Адвокат Герасько М.Г., який також представляє інтереси потерпілого, подав клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. На час і дату проведення судового засідання був відсутній в підсистемі відеоконференцзв`язку Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи. Потерпілий, його законний представник і представник адвокат Трунов Ю.А. просили розглянути справу без участі адвоката Гераська М.Г., сторона захисту проти цього не заперечувала. З огляду на викладене суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності адвоката Гераська М.Г.

Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, її захисника, потерпілого, законного представника і представника потерпілого, показання свідка та дослідивши матеріали справи, суд робить такий висновок.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною першою ст. 154 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за утримання собак і котів у місцях, де це заборонено відповідними правилами, утримання незареєстрованих собак, приведення їх у громадські місця, вигулювання собак без повідків та намордників (крім собак, породи яких не внесені до Переліку небезпечних порід собак) чи в не відведених для цього місцях, а також неприбирання власником тварини її екскрементів під час перебування тварини у громадському місці (крім вигулювання у спеціально відведених для цього місцях).

Частиною третьою ст. 154 КУпАП встановлено, що дії, передбачені частиною першою цієї статті, що спричинили заподіяння шкоди здоров`ю людини або її майну, тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією тварин і на посадових осіб - від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією тварин.

Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері утримання домашніх тварин і громадського порядку, а також здоров`я людини та власність. Об`єктивна сторона полягає у вчиненні дій, передбачених частиною першою цієї статті, що спричинили заподіяння шкоди здоров`ю людини або її майну (матеріальний склад), і передбачає наявність причинного зв`язку між порушенням правил утримання тварини та наслідком, що настав. Суб`єкт є загальний, тобто фізична осудна особа, яка досягла шістнадцятирічного віку та є власником тварини або особою, яка її утримує чи супроводжує. Суб`єктивна сторона характеризується ставленням особи до наслідків у формі умислу або необережності.

Пунктом 3.4 Правил утримання домашніх собак та котів в м. Києві, затверджених рішенням Київської міської ради від 25.10.2007 № 1079/3912, визначено, що при утриманні собак і котів їх власникам необхідно запобігати прояву небезпечних дій з боку тварин, які утримуються, по відношенню до людей, інших тварин або майна, забезпечити дотримання санітарно-гігієнічних норм та громадського порядку, упереджувати можливість безконтрольного виходу тварини поза межі місця її утримання.

Пунктом 5.5 цих Правил встановлено, що виводити собак за межі квартири, території подвір`я дозволяється лише на повідку з прикріпленим до нашийника особистим номерним знаком, а потенційно небезпечних собак та собак, що визнані небезпечними, - обов`язково на короткому повідку та в наморднику.

Зазначених вимог ОСОБА_1 не дотримався. Привівши належну йому собаку в громадське місце, він не забезпечив запобігання прояву небезпечних дій з боку тварини по відношенню до людей, унаслідок чого собака заподіяла неповнолітньому ОСОБА_2 тілесні ушкодження.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, а також іншими документами.

Обставини, викладені у протоколі, підтверджуються дослідженими доказами, а саме протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 884072 від 10.07.2026, складеним старшим інспектором сектору ювенальної превенції Деснянського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві капітаном поліції Слободянюк О.М., у якому зафіксовано дату, час, місце та обставини події. Письмовими поясненнями ОСОБА_2 і ОСОБА_5 від 13.06.2026 відображено послідовність подій того вечора та обставини, за яких потерпілий зазнав укусів. Довідкою № 8368 комунального некомерційного підприємства «Київська міська дитяча клінічна лікарня № 2 підтверджено звернення потерпілого до травматологічного пункту 11.06.2026 о 00 год. 40 хв. та встановлений діагноз - укушені рани в області спини, лівої сідниці, нижньої кінцівки. Зазначений у цій довідці час отримання травми - 11.06.2026 о 23 год. 30 хв. - суд розцінює як очевидну описку, оскільки він не узгоджується з часом звернення до лікувального закладу, зафіксованим у тому самому документі, а час події учасниками провадження не оспорюється. Факт перебування собаки в громадському місці без намордника і те, що тварина вирвалася з рук супроводжуючої особи, не заперечували ні ОСОБА_1 , ні свідок ОСОБА_4 .

Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Проаналізувавши досліджені докази, суд вважає, що вони отримані в установленому законом порядку уповноваженою посадовою особою, узгоджуються між собою щодо часу, місця та наслідків події, а тому є належними і допустимими в розумінні ст. 251 КУпАП та у своїй сукупності достатніми для вирішення справи. Сам факт заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень належною ОСОБА_1 твариною учасниками провадження не оспорюється.

Довід захисту про те, що бельгійська вівчарка (малінуа) не внесена до Переліку небезпечних порід собак, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.2021 № 1164, суд визнає обґрунтованим. Вимога щодо обов`язкового вигулювання в наморднику, передбачена пунктом 5.5 Правил, на цю породу не поширюється, і відсутність намордника сама по собі не утворює складу правопорушення. Разом з тим обов`язок власника запобігати прояву небезпечних дій з боку тварини по відношенню до людей, передбачений пунктом 3.4 Правил, від породи собаки не залежить і зберігається за власником у кожному випадку перебування тварини в громадському місці. Саме невиконання цього обов`язку і стало причиною настання наслідків, передбачених ч. 3 ст. 154 КУпАП.

Щодо доводу про складення протоколу поза межами строку, встановленого ч. 2 ст. 254 КУпАП, суд зазначає, що цей строк не є обмеженим, а його недотримання не належить до обставин, які згідно зі ст. 247 КУпАП виключають провадження у справі. Тримісячний строк накладення адміністративного стягнення, встановлений ст. 38 КУпАП, на час розгляду справи не сплив.

Довід про неправильне зазначення в протоколі назви нормативного акта суд оцінює як описку, допущену під час його складення. Номер і дата акта наведені правильно, що дозволяє однозначно встановити, які саме Правила застосовано, а тому ця обставина не перешкоджає розгляду справи по суті та не впливає на встановлені обставини.

Твердження про відсутність умислу на порушення Правил суд ураховує, проте воно не звільняє від відповідальності, оскільки за ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається як умисне, так і необережне діяння.

Суд вважає доведеним, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 154 КУпАП, а його дії кваліфіковано правильно.

Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Під час накладення адміністративного стягнення суд ураховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини та обставини, визначені ст. 33 КУпАП. ОСОБА_1 є ветераном війни, особою з інвалідністю другої групи внаслідок війни, пенсіонером, не працює. Даних про притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення однорідного правопорушення матеріали справи не містять.

Обставинами, що пом`якшують відповідальність, суд на підставі ч. 2 ст. 34 КУпАП визнає те, що подія розгорталася швидко і в умовах конфлікту за участю кількох осіб, а також висловлене ОСОБА_1 у судовому засіданні співчуття потерпілому. Обставин, що обтяжують відповідальність, судом не встановлено.

З урахуванням наведеного суд вважає за необхідне накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч. 3 ст. 154 КУпАП, що буде необхідним і достатнім для його виховання та запобігання вчиненню нових правопорушень.

Вирішуючи питання про додаткове стягнення у виді конфіскації тварини, суд виходить з такого. За ч. 2 ст. 25 КУпАП за одне адміністративне правопорушення може бути накладено основне або основне і додаткове стягнення. Статтею 265-5 КУпАП передбачено, що за наявності підстав вважати, що власником тварини вчинено порушення, за яке може бути накладено стягнення у виді конфіскації тварини, уповноважена особа тимчасово вилучає тварину до набрання законної сили постановою у справі, а про тимчасове вилучення складається протокол або робиться запис у протоколі про адміністративне правопорушення. У цій справі тварину не вилучено, окремого протоколу не складено і запису в протоколі про адміністративне правопорушення не зроблено. Матеріали справи не містять відомостей про огляд тварини, її біологічний вид, вік, стать, забарвлення, інші індивідуалізуючі ознаки та місце перебування. За таких обставин постанову суду в частині конфіскації неможливо виконати. Суд також ураховує, що потерпілий, його законний представник і представник у судовому засіданні просили не застосовувати конфіскацію. З огляду на викладене суд вважає, що мета адміністративного стягнення, визначена ст. 23 КУпАП, у цьому випадку досягається накладенням основного стягнення, і застосовує штраф без конфіскації тварини.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні у справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Разом з тим згідно з п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп. Оскільки ОСОБА_1 є особою з інвалідністю другої групи, судовий збір стягненню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 23, 25, 33, 34, 154, 283, 284, 285, 294 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 154 КУпАП, і накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одна тисяча сімсот) гривень, без конфіскації тварини.

Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Деснянський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня її винесення. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Роз`яснити, що згідно зі ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати штрафу у встановлений законом строк постанову про адміністративне стягнення згідно зі ст. 308 КУпАП буде надіслано для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного в постанові про стягнення штрафу, витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі ст. 303 КУпАП не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення. У разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги.

Суддя Тарас САЛАЙЧУК