Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №752/4804/26 — Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/4804/26

Провадження № 2/752/8247/26

РІШЕННЯ

Іменем України

14 вересня 2026 року Голосіївський районний суд міста Києва в складі головуючого судді Слободянюк А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в порядку спрощеного провадження, без виклику сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

в с т а н о в и в:

У лютому 2026 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить розірвати шлюб, укладений 29 квітня 2011 року між сторонами; після розірвання шлюбу змінити прізвище позивачки з « ОСОБА_3 » на дошлюбне « ОСОБА_4 »; неповнолітнього сина ОСОБА_5 залишити проживати із позивачкою.

На обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що 29 квітня 2011 року з відповідачем було укладено шлюб, зареєстрований у Жовтневому відділі державної реєстрації актів цивільного стану Луганського міського управління юстиції Луганської області, актовий запис № 168.

Вказується, що від шлюбу мають сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивачка зазначає, що спільне життя з відповідачем не склалось через різні погляди на сімейне життя, обов`язки. Відносини погіршились, що призвело до фактичного припинення шлюбних відносин з 2026 року. Примирення між сторонами неможливе.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 17 березня 2026 року справу прийнято до розгляду, відкрито провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, сторонам встановлено строки для подання відповідних заяв по суті (а.с. 18,19).

За даними Реєстру територіальної громади м. Києва від 27 лютого 2026 року, відсутня інформація про місце реєстрації ОСОБА_2 . Також за даними Відділу обліку та моніторингу інформації місця проживання ЦМУ у м. Києві та Київської обл., відповідач ОСОБА_2 зареєстрованим не значиться (а.с.16,17).

Судом 11 червня 2026 року на офіційному веб-сайті судової влади України розміщено оголошення про розгляд справи (а.с.21).

Відповідно до ч. 7, 8 ст. 128 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Днем вручення судової повістки є день вручення судової повістки під розписку; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно із ч. 11 цієї статті, зокрема, відповідач, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

На підставі наведеного, суд вважає, що відповідач був належним чином сповіщений про проведення судового розгляду цивільної справи, правом подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 1 Сімейного Кодексу України побудова сімейних відносин відбувається на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємоповаги та підтримки.

Відповідно до положень ст. 24 Сімейного кодексу України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

За змістом положень частини 2 статті 36 та статті 51 Сімейного кодексу України, шлюб не може бути підставою для надання особі пільг чи переваг, а також для обмеження її прав та свобод, які встановлені Конституцією України. Дружина та чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань.

Дружина та чоловік зобов`язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім`ї за свою поведінку в ній. (ст. 55 Сімейного кодексу України).

За правилом частини 2 статті 104 Сімейного кодексу України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

Відповідно до ч. 3 ст. 105 Сімейного кодексу України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 29 квітня 2011 року за актовим записом № 168 Жовтневим відділом державної реєстрації актів цивільного стану Луганського міського управління юстиції у Луганській області зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 . Прізвище дружини після реєстрації шлюбу змінено з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_3 » (а.с.5).

Від шлюбу сторони мають сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 (актовий запис № 988 від 01 вересня 2011 року Жовтневого відділу державної реєстрації актів цивільного стану Луганського міського управління юстиції у Луганській області) (а.с.4)

Відповідно до ст.16 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року чоловіки і жінки користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

Відповідно до ч. 1 ст. 110, ст. 112 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Позивачка скористалась даним правом та звернулась до суду з цим позовом, наполягає на розірванні шлюбу.

Відповідно до ст. 111 Сімейного кодексу України, суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.

Позивачка у позовній заяві зазначає, що примирення між сторонами неможливе.

Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивач не має наміру зберігати шлюб з відповідачкою.

Згідно положень частини третьої та четвертої ст. 56 Сімейного кодексу України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Згідно ч. 2 ст. 114 Сімейного Кодексу України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Таким чином, суд вважає встановленим, що позовна заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті права, а тому шлюб між сторонами необхідно припинити шляхом його розірвання. Відтак, позовна заява підлягає задоволенню.

У позовній заяві позивач, окрім іншого, просить спільного з відповідачем сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишити проживати з позивачкою ОСОБА_1 .

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до частин другої, четвертої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.

Відповідно до частин першої, другої статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Водночас у постанові від 15 січня 2020 року у справі № 200/952/18 (провадження № 61-14859св19) Верховний Суд зазначив, що за загальним правилом за відсутності спору щодо того, з ким із батьків будуть проживати неповнолітні діти, суд може вирішити питання про залишення проживання дитини разом із матір`ю чи батьком одночасно з вимогою про розірвання шлюбу. У разі наявності такого спору між батьками суд повинен роз`яснити сторонам порядок вирішення питання про визначення місця проживання дитини.

Разом з тим, вирішуючи питання про залишення проживати сина сторін ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із позивачкою, судом враховано, що позивачкою не надано суду достатніх та достовірних доказів проживання сина саме з позивачкою, а тому у цій частині позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Відповідно до правил статті 113 СК України, особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем, або відновити своє дошлюбне прізвище.

При укладенні шлюбу позивач змінила своє прізвище. У позовній заяві позивач просить відновити своє прізвище на дошлюбне після розірвання шлюбу.

За таких обставин, враховуючи, що вибір прізвища при розірванні шлюбу є правом особи, вбачається за необхідне змінити прізвище позивачки на дошлюбне, зокрема з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_4 ».

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 24, 55, 56, 110, 112, 113 Сімейного кодексу України, ч.ч. 3, 4 ст. 200 , ч. 4 ст. 206 , ст. 265 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити частково.

Шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований 29 квітня 2011 року Жовтневим відділом державної реєстрації актів цивільного стану Луганського міського управління юстиції у Луганській області за актовим записом № 168, - розірвати.

Після розірвання шлюбу відновити ОСОБА_1 її дошлюбне прізвище - « ОСОБА_4 ».

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Шлюб вважати розірваним з моменту набрання рішенням суду законної сили.

Рішення суду після набрання ним законної сили надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 14 вересня 2026 року.

Суддя А.В. Слободянюк