Рішення від 10 вересня 2026 р. у справі №650/5981/25 — Великоолександрівський районний суд Херсонської області

Справа № 650/5981/25

провадження № 2/650/1240/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2026 року селище Велика Олександрівка

Великоолександрівський районний суд Херсонської області

в складі: головуючого - судді Сікори О.О.,

за участю секретаря - Завістовської Л.А.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в селищі Велика Олександрівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Бєліков Андрій Андрійович, до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» про стягнення заборгованості з орендної плати за землю,

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» (код ЄДРПОУ 41101589) на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , заборгованість з орендної плати за землю в розмірі 49 160,61 грн згідно з договором оренди землі № 1600149 від 31 грудня 2017 року, укладеним між ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» та ОСОБА_1 , а також стягнути понесені судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що 31 грудня 2017 року між ОСОБА_1 як орендодавцем та ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» як орендарем укладено договір оренди землі № 1600149. За умовами договору орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне володіння і користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 6,0691 га, кадастровий номер 6520982000:04:001:0191, розташовану на території Давидово-Брідської сільської ради Великоолександрівського району Херсонської області, яка на даний час входить до Великоолександрівської селищної територіальної громади Бериславського району Херсонської області.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки за договором становить 181 757,42 грн. Відповідно до пункту 4.1 договору орендна плата вноситься у грошовій формі в розмірі 8,21 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за рік оренди, а відповідно до пункту 4.5 договору сплачується до 31 грудня кожного року. Річний розмір орендної плати, виходячи із зазначеної нормативної грошової оцінки, становить 14 922,28 грн.

Пунктом 3.1 договору передбачено його укладення строком на сім років, перебіг якого сторони пов`язали з державною реєстрацією права оренди. Відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право оренди ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» зареєстровано 04 серпня 2018 року.

17 квітня 2025 року право оренди земельної ділянки перейшло від ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» до ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» на підставі договору купівлі-продажу права оренди. Отже, відповідач був орендарем земельної ділянки до 16 квітня 2025 року включно. 07 серпня 2025 року право оренди ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» припинено у зв`язку із закінченням строку дії договору.

Представник позивача вказав, що ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» не виконало обов`язку зі сплати орендної плати за 2022, 2023, 2024 роки та за період з 01 січня по 16 квітня 2025 року. За розрахунком позивача заборгованість становить: за 2022 рік - 14 922,28 грн, за 2023 рік - 14 922,28 грн, за 2024 рік - 14 922,28 грн, за період з 01 січня по 16 квітня 2025 року - 4 393,77 грн, всього 49 160,61 грн.

На підтвердження несплати орендної плати представник позивача послався, зокрема, на відомості органу ДПС про доходи позивача за 2020-2025 роки, відповідно до яких виплата орендної плати у спірний період не відображена. Також зазначив, що відповідач не повідомляв орендодавця про неможливість використання конкретної земельної ділянки та не надавав йому документів про звільнення від обов`язку зі сплати орендної плати.

Представник позивача вважає, що посилання відповідача на воєнний стан, податкові пільги, можливе забруднення земель вибухонебезпечними предметами та загальні відомості щодо безпекової ситуації не доводять повної об`єктивної неможливості користування саме земельною ділянкою з кадастровим номером 6520982000:04:001:0191 у 2023, 2024 роках та у 2025 році до переходу права оренди до іншої особи. Також посилався на постанову Верховного Суду від 23 квітня 2025 року у справі № 916/5400/23 щодо застосування частини шостої статті 762 ЦК України.

06 жовтня 2025 року представник ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» подав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив та просив у його задоволенні відмовити.

Відповідач зазначив, що Великоолександрівська селищна територіальна громада, до якої належить територія розташування спірної земельної ділянки, перебувала під тимчасовою окупацією з 10 березня 2022 року по 09 листопада 2022 року. Унаслідок збройної агресії рф підприємство втратило доступ до майна та частини виробничих потужностей, а його майно було викрадено або знищено.

На підтвердження зазначених обставин відповідач послався на витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні № 42022232090000075 від 12 квітня 2022 року, відповідно до якого у період окупації з бази підприємства у селищі Новорайськ було викрадено транспортні засоби, безпілотні літальні апарати та інше майно, а представники підприємства були позбавлені доступу до його території.

Відповідач також вказав на потенційне забруднення земель вибухонебезпечними предметами після деокупації, послався на розпорядження Великоолександрівської селищної військової адміністрації № 1431 від 21 листопада 2023 року, до додатка якого включено земельну ділянку з кадастровим номером 6520982000:04:001:0191 для цілей надання податкових пільг у зв`язку з можливим забрудненням вибухонебезпечними предметами, а також на інші розпорядження військової адміністрації.

Крім того, відповідач послався на лист Головного управління ДСНС України у Херсонській області № 66 03-2942/66 16/3 від 11 червня 2025 року, положення Закону України «Про протимінну діяльність в Україні», частину шосту статті 762 ЦК України, статтю 617 ЦК України та податкові пільги, передбачені для земель, розташованих на територіях бойових дій або тимчасової окупації. На думку відповідача, наведені обставини свідчать про відсутність обов`язку зі сплати орендної плати за спірний період.

Також відповідач послався на постанову Верховного Суду від 25 лютого 2025 року у справі № 908/929/24, вважаючи, що перебування земельної ділянки на території бойових дій є підставою для звільнення від плати за землю. Відповідач просив викликати для допиту ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у разі, якщо суд буде оцінювати їх нотаріально посвідчені письмові заяви як показання свідків.

08 жовтня 2025 року представник позивача подав відповідь на відзив, у якій позовні вимоги підтримав. Зазначив, що податкові пільги не є тотожними звільненню від приватноправового обов`язку зі сплати орендної плати власнику земельної ділянки, а відомості про можливе забруднення земельної ділянки самі по собі не підтверджують повної неможливості її використання.

Представник позивача звернув увагу, що постанова Верховного Суду від 25 лютого 2025 року у справі № 908/929/24 стосувалася правовідносин щодо плати за земельні ділянки державної та комунальної власності і застосування податкового законодавства, тому висновки цієї постанови не можуть автоматично переноситися на договірні відносини між приватним власником земельної ділянки та орендарем.

14 листопада 2025 року представник відповідача подав додаткові пояснення, в яких послався на інтерактивну карту ДСНС України та зазначив, що територія Давидово-Брідської сільської ради належить до територій, де виявлені або ймовірно знаходяться вибухонебезпечні предмети. Вказав також на безпекові ризики, пов`язані з обстрілами, атаками безпілотних літальних апаратів та близькістю території до лінії бойового зіткнення.

04 лютого 2026 року представник позивача подав заяву про розгляд справи без його участі та без участі позивача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Учасники справи на судове засідання не з`явилися. Враховуючи наявні у справі заяви та письмові позиції сторін, а також достатність зібраних доказів для вирішення спору, суд розглянув справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені учасниками доводи суд дійшов таких висновків.

Суд встановив, що 31 грудня 2017 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» укладено договір оренди землі № 1600149 щодо земельної ділянки площею 6,0691 га, кадастровий номер 6520982000:04:001:0191, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки визначена сторонами у сумі 181 757,42 грн, орендна плата - у розмірі 8,21 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за рік, що становить 14 922,28 грн, зі строком внесення до 31 грудня кожного року.

Право оренди відповідача зареєстровано 04 серпня 2018 року. 17 квітня 2025 року право оренди перейшло до ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС», а 07 серпня 2025 року припинено у зв`язку із закінченням строку дії договору. Отже, на момент звернення до суду договір оренди вже припинив свою дію, однак це не припиняє невиконаних грошових зобов`язань, що виникли у відповідача у період, коли він був орендарем.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Згідно з частиною четвертою статті 631 ЦК України закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору. Крім того, за змістом статті 520 ЦК України заміна боржника у зобов`язанні допускається лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом. Доказів того, що позивач погодив переведення на нового орендаря вже існуючої заборгованості ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ», матеріали справи не містять.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу й інших актів цивільного законодавства. За статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Порушенням зобов`язання відповідно до статті 610 ЦК України є його невиконання або неналежне виконання.

За статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі є договором, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Відповідно до статті 21 цього Закону орендна плата за землю є платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Статтями 24 та 25 Закону передбачено право орендодавця вимагати своєчасного внесення орендної плати та обов`язок орендаря своєчасно і в повному обсязі її сплачувати.

Разом із тим частиною шостою статті 762 ЦК України встановлено, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає. Для застосування цієї норми орендар повинен довести не лише наявність певних несприятливих обставин, а саме об`єктивну неможливість використання конкретного об`єкта оренди протягом відповідного періоду та причинний зв`язок між такими обставинами і неможливістю користування.

Такий підхід узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 08 травня 2018 року у справі № 910/7495/16, постанові Верховного Суду від 12 квітня 2023 року у справі № 910/14244/20 та постанові Верховного Суду від 23 квітня 2025 року у справі № 916/5400/23. Саме на орендаря покладається обов`язок довести повну неможливість використання конкретного майна з незалежних від нього причин.

Що стосується вимоги про стягнення орендної плати за 2022 рік, суд враховує особливі обставини цього періоду.

Великоолександрівська селищна територіальна громада, на території якої знаходиться спірна земельна ділянка, у 2022 році перебувала під тимчасовою окупацією рф з 10 березня 2022 року по 09 листопада 2022 року. Зазначений період охоплював основну частину сільськогосподарського циклу, включаючи посівні роботи, догляд за посівами та збирання врожаю. Земельна ділянка за договором передана саме для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Суд також бере до уваги, що у період окупації відповідач втратив доступ до частини виробничих потужностей і майна, що підтверджується відомостями кримінального провадження щодо заволодіння майном підприємства у селищі Новорайськ. У сукупності з фактом окупації території розташування земельної ділянки ці обставини підтверджують об`єктивну неможливість її нормального використання за цільовим призначенням протягом визначальної частини аграрного сезону 2022 року.

У постанові від 25 червня 2025 року у справі № 610/941/24 Верховний Суд звернув увагу на сезонний характер сільськогосподарського виробництва та на те, що тимчасова окупація території у період проведення посівних і збиральних робіт може об`єктивно унеможливити використання земельної ділянки за призначенням. З огляду на характер орендованого майна, тривалість окупації та припадання її на основний сільськогосподарський цикл суд вважає, що за 2022 рік наявні підстави для застосування частини шостої статті 762 ЦК України.

Тому вимога про стягнення з відповідача 14 922,28 грн орендної плати за 2022 рік задоволенню не підлягає.

Іншу оцінку суд надає вимогам про стягнення орендної плати за 2023, 2024 роки та за період з 01 січня по 16 квітня 2025 року.

Сам по собі факт того, що після деокупації територія громади відносилася до територій можливих бойових дій, не доводить повної неможливості використання конкретної земельної ділянки. Так само загальні безпекові ризики, пов`язані з воєнним станом, обстрілами та можливістю наявності вибухонебезпечних предметів, не звільняють орендаря від плати автоматично.

Розпорядження Великоолександрівської селищної військової адміністрації № 1431 від 21 листопада 2023 року, до додатка якого включено земельну ділянку з кадастровим номером 6520982000:04:001:0191, прийнято в межах регулювання податкових правовідносин та надання пільг у зв`язку з можливим забрудненням земель вибухонебезпечними предметами. Воно фіксує саме можливе забруднення, однак не містить висновку за результатами технічного обстеження конкретної земельної ділянки, не встановлює факту виявлення на ній вибухонебезпечних предметів та не містить заборони на її використання.

Надана відповідачем інтерактивна карта ДСНС відображає загальну інформацію про території, які є забрудненими або ймовірно забрудненими вибухонебезпечними предметами. Така інформація є важливою для оцінки загальної безпекової ситуації, однак без даних про конкретну земельну ділянку та період її фактичної недоступності не доводить повної неможливості користування нею у 2023, 2024 роках або у першій половині 2025 року.

Лист Головного управління ДСНС України у Херсонській області від 11 червня 2025 року також не підтверджує фактичного виявлення вибухонебезпечних предметів саме на спірній земельній ділянці та не містить акта її обстеження. Крім того, цей лист складено вже після 17 квітня 2025 року, коли відповідач припинив бути орендарем спірної земельної ділянки, тому він не може сам по собі підтверджувати повну неможливість її використання ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» у попередні періоди.

Витяг з ЄРДР у кримінальному провадженні № 42022232090000075 підтверджує факти втрати та викрадення майна підприємства за адресою його виробничої бази у селищі Новорайськ у 2022 році, однак не містить відомостей про стан земельної ділянки з кадастровим номером 6520982000:04:001:0191 у 2023-2025 роках. Тому цей доказ не є достатнім для звільнення відповідача від орендної плати за такі періоди.

Посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 25 лютого 2025 року у справі № 908/929/24 суд вважає нерелевантним до спірних правовідносин у відповідній частині. У тій справі оцінювалися особливості нарахування плати за земельні ділянки державної та комунальної власності з урахуванням спеціальних положень Податкового кодексу України. У цій справі спір виник між приватним власником земельної ділянки та орендарем щодо виконання договірного цивільного зобов`язання.

Стаття 617 ЦК України передбачає звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання у разі доведення випадку або непереборної сили, однак сама по собі не припиняє основного зобов`язання. Для звільнення саме від орендної плати має бути доведено передбачені частиною шостою статті 762 ЦК України обставини повної неможливості користування майном. Таких обставин щодо 2023, 2024 років та періоду до 16 квітня 2025 року відповідач не довів.

Суд також враховує, що матеріали справи не містять доказів направлення орендодавцю у 2023, 2024 роках або на початку 2025 року повідомлень про повну неможливість користування саме спірною земельною ділянкою, звернень з пропозиціями щодо зміни умов договору, зменшення або тимчасового припинення нарахування орендної плати. Ця обставина сама по собі не визначає результат спору, але у сукупності з іншими доказами не підтверджує позицію відповідача про повну і безперервну неможливість користування земельною ділянкою.

Нотаріально посвідчені письмові заяви ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не є показаннями свідків у розумінні ЦПК України, оскільки показання свідка отримуються судом шляхом його допиту. Водночас такі документи можуть оцінюватися як письмові докази залежно від їх змісту. У цій справі вони містять загальні відомості про здійснення сільськогосподарських робіт ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» у Бериславському районі, однак не ідентифікують земельну ділянку з кадастровим номером 6520982000:04:001:0191. Тому суд не покладає ці заяви в основу висновку про фактичний обробіток саме спірної земельної ділянки. Оскільки суд не використовує зазначені заяви як показання свідків та не покладає їх в основу рішення щодо фактичного користування конкретною ділянкою, необхідності у виклику зазначених осіб для допиту суд не вбачає.

Відомості органу ДПС, на які послався позивач, разом з відсутністю платіжних документів зі сторони відповідача підтверджують, що орендна плата позивачу за 2023, 2024 роки та за період перебування відповідача орендарем у 2025 році не виплачувалася. Відповідач самого факту відсутності виплати не спростував, а заперечення обґрунтовував виключно відсутністю обов`язку сплачувати орендну плату через воєнні обставини.

За 2023 та 2024 роки належна до сплати орендна плата становить по 14 922,28 грн за кожний рік, всього 29 844,56 грн.

Щодо 2025 року суд виходить з того, що відповідач залишався орендарем до 16 квітня 2025 року включно. Позивач визначив плату за цей період у сумі 4 393,77 грн, виходячи з річної орендної плати 14 922,28 грн та пропорційного її нарахування за три повні місяці і 16 днів квітня. Зазначення у тексті позову суми 1 234,52 грн за березень є очевидною арифметичною опискою, оскільки річна сума, поділена на дванадцять місяців, становить 1 243,52 грн, і саме з цього показника сформовано загальну заявлену суму 4 393,77 грн. Суд вважає такий розрахунок обґрунтованим у межах заявлених вимог.

Отже, доведена заборгованість відповідача становить 14 922,28 грн за 2023 рік, 14 922,28 грн за 2024 рік та 4 393,77 грн за період з 01 січня по 16 квітня 2025 року, всього 34 238,33 грн.

При виконанні рішення відповідач як податковий агент зобов`язаний виконати передбачені Податковим кодексом України обов`язки щодо нарахування, утримання та сплати податків і зборів із доходу фізичної особи. Наявність такого податкового обов`язку не усуває цивільного обов`язку відповідача сплатити орендодавцю належну за договором орендну плату.

Відповідно до частин першої та третьої статті 141 ЦПК України судовий збір та інші судові витрати розподіляються між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач заявив до стягнення 49 160,61 грн, з яких суд задовольняє вимоги на суму 34 238,33 грн, тобто приблизно 69,65 % заявленого розміру. З огляду на сплачений позивачем судовий збір у сумі 1 211,20 грн з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 843,55 грн судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Що стосується витрат на професійну правничу допомогу, позивач у позовній заяві зазначив про намір понести такі витрати, однак належних доказів їх фактичного розміру, сплати або обов`язку сплатити конкретну суму суду не надано. Тому підстав для їх стягнення у цьому рішенні немає.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, статтями 520, 526, 599, 610, 617, 629, 631, 762, 792 ЦК України, статтями 13, 21, 24, 25 Закону України «Про оренду землі», суд,

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» про стягнення заборгованості з орендної плати за землю - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» (код ЄДРПОУ 41101589, адреса: 74360, Херсонська область, Бериславський район, селище Новорайськ, вул. Промислова, буд. 3) на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , заборгованість з орендної плати за землю за договором оренди землі № 1600149 від 31 грудня 2017 року у розмірі 34 238,33 грн (тридцять чотири тисячі двісті тридцять вісім гривень 33 копійки).

У задоволенні позовних вимог в частині стягнення 14 922,28 грн орендної плати за 2022 рік - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 843,55 грн.

У стягненні витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Херсонського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено 14 вересня 2026 року.

Суддя О.О. Сікора