Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №513/1564/25 — Саратський районний суд Одеської області

Справа № 513/1564/25

Провадження № 2/513/298/26

Саратський районний суд Одеської області

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2026 року Саратський районний суд Одеської області у складі: головуючої судді Рязанової К.Ю., за участю секретаря судового засідання Ніколенко В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в селищі Сарата Білгород-Дністровського району Одеської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в особі представника адвоката Арабаджи Ірини Михайлівни до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини,

у с т а н о в и в:

у листопаді 2025 року представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Арабаджи І.М. звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просить змінити розмір аліментів, які стягуються із ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ; зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) на підставі судового рішення Саратського районного суду Одеської області №513/376/15-ц від 26 травня 2015 року на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , Паспорт громадянина України № НОМЕР_2 від 09 листопада 2020 року, орган, що видав: 5115, РНОКПП: НОМЕР_3 ; зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ), на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з твердої грошової суми у розмірі 800 гривень на 1/4 частку всіх видів заробітку (доходу) щомісячно до досягнення неповнолітньою дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Позовні вимоги обґрунтувала тим, що 22 грудня 2012 року, Відділом реєстрації актів цивільного стану Святошинського районного управління юстиції у м. Києві між було зареєстровано шлюб між ОСОБА_4 (далі - Позивач) та ОСОБА_2 (далі - Відповідач), про що було був складений актовий запис, зареєстрованого за №1598. У шлюбі в подружжя народилася дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Станом, на сьогодні, шлюб між Позивачем та Відповідачем розірвано на підставі заочного судового рішення Саратського районного суду Одеської області від 26 березня 2015 року у справі №513/184/15-ц. Після розірвання шлюбу Позивач залишила прізвище - “ ОСОБА_5 ”. 03 вересня 2020 року Позивач у справі, ОСОБА_4 , уклала шлюб із ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_4 , виданим 03 вересня 2020 року Малиновським районним у місті Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та змінила своє прізвище на “ ОСОБА_7 ” 31 березня 2015 року Позивач звернулася до Саратського районного суду Одеської області з позовною заявою про стягнення аліментів з Відповідача на утримання їх спільної дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . 26 травня 2015 року Саратским районним судом Одеської області було ухвалено рішення у справі №513/376/15-ц про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліментів на утримання сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , по 800 (вісімсот) гривень, щомісячно, починаючи з 31 березня 2015 року і до повноліття сина ОСОБА_8 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 , щомісячно, з індексацією відповідно до закону, або до зміни матеріального становища сторін. Дане рішення набрало законної сили 13 липня 2015 року. 14 липня 2015 року на виконання вищезазначеного рішення Позивачу було видано виконавчий лист, який наразі перебуває на виконанні у Солом`янському ВДВС у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ: 35008087). 19 листопада 2024 року Позивач звернулася до Солом`янського ВДВС у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України з заявою про відкриття виконавчого провадження. 21 січня 2025 року Солом`янським ВДВС у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України було відкрито виконавче провадження, присвоєно єдиний унікальний номер 76775622. Відповідно до розрахунку заборгованості по аліментах, виданої Солом`янським ВД стягувач не отримувала аліменти від боржника щомісячно за період з 31 березня 2015 року по 2012 року по вересень 2025 року. Заборгованість наразі складає понад 145 206 гривень 31 коп. Наголошує, що аліменти повинні забезпечувати належний рівень життя, розвитку та соціалізації дитини, включаючи витрати на харчування, одяг, медичне забезпечення, освіту, позашкільні заняття та інші базові потреби, необхідні для її гармонійного розвитку. Фіксована сума 800 гривень не забезпечує навіть мінімального покриття вказаних потреб з огляду на економічну ситуацію в державі. Позивач також зазначає, що матеріальний стан та фактичні витрати на утримання дитини істотно змінилися: суттєво зросли ціни на продукти харчування, одяг і взуття; збільшилися витрати, пов`язані з навчальним процесом, розвитком дитини та медичним обслуговуванням; підвищено прожитковий мінімум для дітей відповідного віку відповідно до чинного законодавства України, так на момент видачі судового наказу по справі №513/376/15-ц прожитковий мінімум на дитину, відповідного віку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , складав 1032 (одна тисяча тридцять дві гривні), на момент подання відповідного позову - 3196 (три тисячі сто девяносто шість ) гривен. Враховуючи зазначене, а також принцип пріоритетності інтересів дитини та положення статей 181, 182, 192 Сімейного кодексу України, Позивач вважає за необхідне змінити спосіб стягнення аліментів та визначити їх у частці від доходу Відповідача. Такий спосіб забезпечить співмірність розміру аліментів із реальними доходами платника та відповідатиме потребам дитини, що постійно зростають. Стосовно потреби зміни способу стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини з фіксованої суми 800 грн на частку від доходу платника аліментів у розмірі 1/4 обґрунтовується наступним. Забезпечення належного рівня життя та гармонійного розвитку дитини є прямим обов`язком обох батьків відповідно до вимог Сімейного кодексу України. У даному випадку йдеться про малолітню дитину віком 12 років, яка є школярем, тобто потребує підвищеної уваги до освітнього, соціального, емоційного та фізичного розвитку. Фіксований розмір аліментів у 800 грн на сьогодні не забезпечує базових життєвих потреб дитини та не є співмірним із фактичними витратами, які несуться матір`ю дитини щоденно. Наявна сума аліментів не забезпечує належного рівня життя, тому перехід на стягнення у частці від доходу (а саме 1/4 частини заробітку доходу) є обґрунтованим та законним кроком, що дозволить: Адаптувати розмір аліментів до реального заробітку платника; Забезпечити індексацію аліментів у разі збільшення доходу; Надати дитині належний рівень фінансової підтримки для її повноцінного фізичного та психоемоційного розвитку. ВС у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Зазначаємо, що у Відповідача інших осіб на утриманні не має, його стан здоров`я дозволяє працювати та отримувати дохід. На даний час батько дитини є працездатним та має змогу сплачувати аліменти на рівні однієї чверті з усіх видів заробітку (доходу). Відомості про наявність у Відповідача інвалідності, будь-яких медичних захворювань або інших обставин, що обмежують його працездатність, відсутні.

Додатково повідомляємо Суд, що станом на момент подання позовної заяви про зміну способу стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини, відповідно до витягу з Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_2 не зареєстрований як фізична особа підприємець.

Ухвалою судді Саратського районного суду Одеської області Миргород В.С. від 15 грудня 2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини. Призначено цивільну справу до судового розгляду на 12 січня 2026 року о 12 годині 30 хвилин в приміщенні Саратського районного суду Одеської області за адресою: вул. Крістіана Вернера, буд. 105, смт Сарата, Білгород-Дністровський район, Одеська область, з повідомленням учасників

На підставі рішення Вищої ради правосуддя № 206/0/15-26 від 12 лютого 2026 року суддя ОСОБА_9 звільнена з посади судді Саратського районного суду Одеської області у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Розпорядженням керівника апарату Саратського районного суду Одеської області № 37-26 від 16 лютого 2026 року справу передано на повторний автоматизований розподіл справ.

Відповідно до автоматичної системи документообігу, справу перерозподілено судді Саратського районного суду Одеської області Рязановій К.Ю.

Ухвалою судді Саратського районного суду Одеської області Рязанової К.Ю. від 17 лютого 2026 року прийнято до провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини. Призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін на 06 квітня 2026 року на 09 годину 15 хвилин в приміщенні Саратського районного суду Одеської області за адресою: Одеська область, с. Сарата, вул. К. Вернера, буд. 105.

Позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Арабаджи І.М. в судове засідання не з`явилися, від представника позивача адвоката Арабаджи І.М. надійшла письмова заява про розгляд справи без їх участі, позов підтримали, просили задовольнити та ухвалити заочне рішення у справі.

Відповідачу ОСОБА_2 судові виклики надсилались за адресою його місця реєстрації, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, однак відповідач до суду не з`явився, будь-яких заяв або клопотань не подав, в тому числі і відзив.

Згідно з пунктом 4 ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Окрім того, за правилами ч.11 ст.128 ЦПК України відповідач викликався до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади.

Отже, відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, повторно не з`явився в судове засідання без повідомлення причин та не подав відзив.

За положеннями ч. 4 ст.223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до частини 1 ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З матеріалів справи вбачається, що позивач не заперечує проти розгляду справи в заочному порядку та ухвалення у справі заочного рішення.

За таких обставин, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 281 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити у справі заочне рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази, суд дійшов до висновку про задоволення позову з таких підстав.

Судом установлено, що сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 , виданого 25 квітня 2013 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Солом`янського районного управління юстиції у м. Києві.

Як вбачається з копії виконавчого листа №513/376/15- ц виданого 14 липня 2015 року, рішенням Саратського районного суду Одеської області від 26 травня 2015 року стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає в АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_6 , виданий 04 лютого 1999 року Шевченківським РУ ГУ МВС України в м. Києві, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , по 800 (вісімсот) гривень, щомісячно, починаючи з 31 березня 2015 року і до повноліття сина ОСОБА_8 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 , щомісячно, з індексацією відповідно до закону, або до зміни матеріального становища сторін.

Відповідно до постанови старшого державного виконавця Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Бурлаки Р.В. відкрито виконавче провадження №76775622, на підставі виконавчого листа №513/376/15-ц виданого 14 липня 2015 року Саратським районним судом Одеської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліментів на утримання дитини.

Як вбачається з розрахунку заборгованості зі сплати аліментів ВП №76775622 сформованого Солом`янським відділом державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, боржник ОСОБА_2 станом на 30 вересня 2025 року має заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 14382,00 грн – з моменту відкриття виконавчого провадження, 145206,31 грн – сукупний.

Згідно копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_7 , виданого 03 вересня 2020 року Малиновським районним у місті Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), ОСОБА_6 зареєстрував 03 вересня 2020 року шлюб з ОСОБА_4 , актовий запис № 1935, після реєстрації шлюбу дружина змінила прізвище з ОСОБА_5 на ОСОБА_7 .

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 1 ст.2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За положеннями ст. 51 Конституції України, ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верхової Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

У частині першій статті 3 цієї ж Конвенції визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

За статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Стаття 7 СК України визначає, що жінка та чоловік мають рівні права і обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, відповідно обов`язок по утриманню дитини в рівних частках покладається на її батьків. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Згідно зі статтями 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Відповідно до положень статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.

За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 184 СК України, суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Розмір аліментів, визначений судом або за домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше.

Згідно із положеннями ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

За положеннями ч.3 ст.182 СК України суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Стаття 192 СК України встановлює, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Враховуючи зміст ст.ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Відповідно до ст.183 та ст.184 СК України за рішенням суду розмір аліментів визначається у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (ч. 3 ст. 181 СК України).

Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст.ст. 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки ст. 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (ст. 182 "Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів", ст. 183 "Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини", ст. 184 "Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі").

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 5 лютого 2014 року у справі № 6-143цс-13 та підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» передбачено, що прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років, становить: з 1 січня 3196,00 гривень. Отже мінімальний гарантований розмір аліментів на дитину сторін, якій виповнилось 13 років, не може бути меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що з 01 січня 2026 року становить 3512 гривень.

Ураховуючи сімейне та матеріальне становище позивача, стан здоров`я та матеріальне становище дитини, сімейне та матеріальне становище відповідача, а також положення законодавства щодо права одержувача аліментів вирішувати в судовому порядку питання щодо зміни способу стягнення аліментів, суд доходить до висновку про наявність підстав для зміни способу стягнення аліментів, присуджених з відповідача за судовим рішенням Саратського районного суду Одеської області від 26 травня 2015 року.

Суд вважає за необхідне стягувати в подальшому з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дитини сторін у розмірі 1/4 (однієї чверті) від усіх видів заробітку (доходів) платника аліментів, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно і до досягнення сином ОСОБА_3 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 , у зв`язку із чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Така зміна способу стягнення аліментів буде відповідати інтересам дитини та засадам справедливості, добросовісності та розумності.

Згідно п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», вбачається, що у випадку зміни розміру аліментів, аліменти у новому розмірі стягуються від дня набрання чинності рішенням суду.

За положеннями пункту 10 частини 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження підлягає закінченню у разі, зокрема, повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення.

Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору, то відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь держави належить стягнути судовий збір у розмірі 1211, 20 гривень.

Згідно ч.3, 8 ст.141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно положень ч. 1, 2 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (ч. 3 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України)

Відповідно до частин 4-6 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, можна зробити висновок, що ЦПК передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Аналогічна правова позиція була викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року по справі № 755/9215/15-ц.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (див. mutatismutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/WestAllianceLimited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/WestAllianceLimited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 січня 2021 року у справі № 596/2305/18-ц (провадження № 61-13608св20).

Таким чином, розмір витрат на оплату правничої допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правничу допомогу, однак мають бути обґрунтованими.

Витрати на правничу допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правничої допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій тощо).

Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

За результатами розгляду даної цивільної справи представником відповідача адвокатом Арабаджи Іриною Михайлівною, заявлено до стягнення витрати на правничу допомогу в сумі 15 000 грн.

На підтвердження факту надання правничої допомоги, надано представником докази про надання професійної правничої допомоги, а саме: Договір №15/10 про надання правової (правничої) допомоги від 15 жовтня 2025 року, ордер на надання правової допомоги; завірену копію Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю; завірену копію посвідчення адвоката України.

Згідно завіреної копії платіжної інструкції №1.376285217.1 від 29 жовтня 2025 року, позивачем Пузєєвою Л.Ю., перераховано на рахунок Адвокатського бюро «АРАБАДЖИ ИРИНИ» 13000,00 гривень, із призначенням платежу «оплата юридичних послуг за договором 15/10 от 15».

Враховуючи факт задоволення позовних вимог в повному обсязі, співмірності та обґрунтованості розміру правничої допомоги, з урахуванням складності даної справи реального часу надання правничої допомоги та обсягу необхідної до виконання роботи, беручи до уваги задекларовані в п. 6 ч. 3 ст. 2 ЦПК України і усталеній практиці у вищевказаних рішеннях ЄСПЛ принципи пропорційності, розумності і співмірності, та враховуючи те, що адвокат Арабаджи І.М., приймала участь у судових засіданнях та вживала усіх належних заходів щодо повідомленні відповідача про хід справи, шляхом надсилання повідомлень про судові засідання, суд вважає за необхідне задовольнити вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 15000,00 грн, що буде справедливим та реальним до участі адвоката відповідача у даній справі та надання відповідних послуг.

Керуючись ст. ст. 150, 180-182, 184, 192 СК України, ст.ст. 2-15, 81, 89, 133, 137, 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 353, 354, ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 в особі представника адвоката Арабаджи Ірини Михайлівни до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини, - задовольнити.

Змінити розмір аліментів, які стягуються із ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ; зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) на підставі судового рішення Саратського районного суду Одеської області №513/376/15-ц від 26 травня 2015 року на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , Паспорт громадянина України № НОМЕР_2 від 09 листопада 2020 року, орган, що видав: 5115, РНОКПП: НОМЕР_3 ; зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ), на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з твердої грошової суми у розмірі 800 гривень на 1/4 частку всіх видів заробітку (доходу) щомісячно до досягнення неповнолітньою дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стягнення за рішенням Саратського районного суду Одеської області 26 травня 2015 року у цивільній справі №513/376/15-ц, за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, припинити з дня набрання законної сили даним рішенням та виконавчий лист відкликати.

Допустити негайне виконання рішення суду в межах суми платежу аліментів за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 , на користь держави судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000 (п`ятнадцять тисяч) гривень 00 (нуль) копійок.

Заочне рішення може бути переглянуто Саратським районним судом Одеської області за заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Заочне рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів після проголошення рішення, а відповідачем - протягом тридцяти з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Паспорт громадянина України № НОМЕР_2 від 09 листопада 2020 року, орган, що видав: 5115, РНОКПП: НОМЕР_3 ; зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_2 .

Представник позивача: ОСОБА_10 , РНОКПП НОМЕР_8 , адреса: АДРЕСА_3 (Адвокатське Бюро «АБ Арабаджи Ірини»).

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ; зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення виготовлено 14 вересня 2026 року.

Суддя К. Ю. Рязанова