Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №495/6366/26 — Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 495/6366/26

№ провадження 2/495/4579/2026

р і ш е н н я

ІМЕНЕМ УКрАЇНи

14 вересня 2026 рокум. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого одноособово - судді Прийомової О.Ю.,

за участю секретаря Чибакової О.В.

Справа № 495/6366/26

Особисто позивача – ОСОБА_1

Особисто відповідача – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Білгород – Дністровському Одеської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини,

ВСТАНОВИВ:

17 липня 2026 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, просить суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) відповідача та не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня звернення до суду і до досягнення дитиною повноліття.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що вона є матір`ю неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідач є батьком дитини.

Дитина проживає разом з нею та перебуває на її утримані.

Відповідач проживає окремо, є військовослужбовцем Збройних Сил України, отримує стабільно грошове забезпечення.

Надання відповідачем добровільної матеріальної допомоги на утримання дитини має нерегулярний характер та є недостатнім для забезпечення належного рівня життя дитини.

Офіційного договору про сплату аліментів між ними не укладалось, у зв`язку з чим виникла необхідність врегулювання цього питання у судовому порядку, тому вона і звернулася з позовом до суду.

Відповідач в судовому засіданні з позовними вимогами не погодився, зазначаючи, що сумлінно виконує свій обов`язок, сплачує аліменти на утримання дитини, надав до суду в якості доказів платіжні інструкції, де зазначено добровільна сплата аліментів на утримання сина ОСОБА_3 .

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

21 липня 2026 року Ухвалою суду по вказаній справі було відкрито спрощене позовне провадження з викликом, повідомлення сторін.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просить суд їх задовольнити.

Відповідач проти позову заперечив, зазначивши, що добровільно надає допомогу на утримання сина.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Вислухавши позивача, відповідача, вивчивши матеріали справи, ретельно дослідивши докази, суд приходить до наступного.

Матеріалами справи встановлено, що дійсно позивач та відповідач перебувають у зареєстрованому шлюбі, який укладено 04 серпня 2020 року.

Від шлюбу мають неповнолітню дитину – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про її народження, серії НОМЕР_1 . (а.с. 5).

Як зазначає позивач, наразі вони проживають окремо, між ними не досягнуто домовленості щодо утримання дитини.

Заперечуючи проти позову відповідач надав до суду: платіжні інструкції щодо сплати аліментів на утримання дитини та виписки із заробітної плати про її нарахування.

Відповідно до платіжної інструкції від 16.07.2026 та 23.07.2026 на картку ОСОБА_1 перераховано коштів 16.07.2026 у розмірі 4020, 10 грн; 27.07.2026 у розмірі 4020, 10 грн: призначення платежу: Добровільна сплата аліментів на утримання сина ОСОБА_3 ; 03.08.2026 у розмірі 1005, 03 грн; 15.08.2026 у розмірі 8542,71 грн; 24.08.2026 у розмірі 3216,08 грн: Призначення платежу зазначено як добровільна сплата аліментів на утримання сина ОСОБА_3 .

Нормативне обґрунтування.

Згідно ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття.

Відповідно до ст. 182 Сімейного кодексу України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

У відповідності до ч.3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частиною 5 ст.183 СК України, визначений розмір аліментів із розрахунку: на одну дитину – однієї чверті, на двох дітей – однієї третини, на трьох і більше дітей – половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Відповідно до ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Оцінка аргументів сторін, висновки суду.

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини - батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Предметом їх основного піклування є найкращі інтереси дитини. Обов`язок виховувати та розвивати дитину найважливіший обов`язок матері і батька.

Статтею 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У § 54 рішення Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Олсон проти Швеції» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Згідно із частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Згідно частини другої статті 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч. 3 ст. 51 Конституції України).

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у Сімейному кодексі України.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Виходячи із загальних засад справедливості цивільного судочинства та необхідності захисту інтересів неповнолітньої дитини, враховуючи, що ст. 180 СК України покладає обов`язок утримувати дитину на обох батьків, прийнявши до уваги, що чинним законодавством чітко передбачений розмір аліментів, що вираховується від заробітку /доходу/ платника аліментів, виходячи з кількості дітей, прийнявши до уваги матеріальне становище платника аліментів, вікову категорію дитини, її потреби, з урахуванням добровільної сплати аліментів відповідачем з часу звернення позивача до суду, їх отримання позивачем, не надання доказів недостатнього розміру перерахованих аліментів на утримання неповнолітньої дитини, а також з урахуванням того, що сторони не досягли домовленості щодо сплати аліментів на утримання дитини, суд приходить до висновку, що в даному випадку доцільним буде стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання неповнолітньої дитиниОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку /доходу/ ОСОБА_2 , щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 14 вересня 2026 року і до досягнення повнолітня дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 включно, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про: 1) стягнення аліментів – у межах суми платежу за один місяць.

Таким чином, суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з тим, що позивач звільнена від сплати судового збору за подачу до суду позовної заяви про стягнення аліментів, в зв`язку з частковою обґрунтованістю її позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 грн.

На підставі викладеного, та керуючись ст.ст. 180, 181,182,183,184,191 Сімейного кодексу України, керуючись ст.ст. 131, 141, 263-265, 280-281, 354, 430 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку /доходу/ ОСОБА_2 , щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 14 вересня 2026 року і до досягнення повнолітня дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 включно.

Стягнути з ОСОБА_2 , судовий збір у розмірі 665, 60 грн на користь держави.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення з ОСОБА_2 , суми платежу за один місяць, відповідно до вимог ст. 430 ч. 1 п. 1 ЦПК України.

В іншій частині в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня склад

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення складений 14 вересня 2026 року.

Суддя: