Рішення від 10 вересня 2026 р. у справі №386/1106/26 — Голованівський районний суд Кіровоградської області

Суд: Голованівський районний суд Кіровоградської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про стягнення аліментів

Дата: 10 вересня 2026 р.

Справа: №386/1106/26

Суддя: Гарбуз О. С.

Справа № 386/1106/26

Провадження № 2/386/602/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2026 року селище Голованівськ

Голованівський районний суд Кіровоградської області

В складі головуючого судді Гарбуз О. С.

з участю: секретаря судового засідання Хромей А.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачки ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання,

встановив:

ОСОБА_1 24.06.2026 звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 02.06.2007 по червень 2016 року. Шлюб між ними розірвано рішенням Голованівського районного суду від 08.08.2016. Від шлюбу сторони мають доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На даний час дитина є повнолітньою, однак продовжує навчатися в Уманському державному педагогічному університеті імені Павла Тичини за денною формою здобуття освіти. У зв`язку з цим, вона не має змоги влаштуватись на роботу, щоб самостійно отримувати заробіток і потребує матеріальної допомоги. Донька не має власних доходів, а згідно з довідкою закладу освіти – не отримує стипендії. Крім того, вона вимушена сплачувати кошти за проживання на період навчання, так як власного житла на території м. Умань не мають. Хоч це не оренда квартири, тобто проживає в родичів, але сплачувати за утримання квартири та комунальні послуги потрібно, ці витрати становлять 3000 грн на місяць, комунальні послуги - від 1500 грн до 2000 грн на місяць. Донька перебуває на повному утриманні позивачки. Позивачка працює на посаді начальника відділу управління персоналом апарату Голованівської районної військової адміністрації та отримує заробітну плату в розмірі 13719 грн (посадовий оклад), з якої самостійно сплачує щоденні потреби доньки, її проживання та навчання. Чоловік позивачки - ОСОБА_4 , працює водієм в ПП «Дніпро», де немає стабільної виплати заробітної плати. Зважаючи на те, що вони проживають однією сім?єю, теперішній чоловік позивачки також бере активну участь в утриманні ОСОБА_3 та надає добровільну матеріальну допомогу для забезпечення її навчання в м. Умань. Разом із тим, у зв?язку з цим, спільний сімейний бюджет має значне фінансове навантаження, оскільки чоловік позивачки також утримує свою доньку від першого шлюбу, яка також є повнолітньою, перебуває на їх утриманні та навчається у Вінницькому національному аграрному університеті на контрактній денній формі навчання (вартість навчання становить 18000 грн на рік), а також позивачка з чоловіком разом утримують спільну неповнолітню дитину. Таким чином, їх родина має значне фінансове навантаження, пов?язане з утриманням та освітою дітей. Відповідач добровільно фінансової допомоги на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання, не надає, хоча є працездатним і має змогу це робити і повідомив, що згоден на відрахування лише за рішенням суду. Оскільки відповідач є працездатною особою та має стабільний дохід, позивачка вважає за доцільне стягнути аліменти у частці від його заробітку. Розмір у частини від доходу відповідача є цілком виправданим для забезпечення базових потреб доньки на час навчання.

У зв`язку з наведеним, позивачка просить стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання повнолітньої дитини ОСОБА_3 , яка продовжує навчання в розмірі частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи стягнення з дати повноліття ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) і до закінчення навчання чи до досягнення ОСОБА_3 23-х річного віку – залежно від того, яка з цих обставин настане першою.

Ухвалою суду від 30.06.2026 в даній справі відкрито провадження, визначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження та призначено проведення судового засідання для розгляду справи по суті; залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачки ОСОБА_3 .

Позивачка в судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена своєчасно та належним чином, відповідно до ст.ст. 128, 130 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), що підтверджується телефонограмою від 03.08.2026; заяву про розгляд справи у її відсутність або відкладення розгляду справи не подавала.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, відповідно до вимог ст.ст. 128, 130 ЦПК України, що підтверджується відміткою від 07.08.2026 на конверті про невручення рекомендованого листа з причин "адресат відсутній за вказаною адресою", який направлявся з судовою повісткою-повідомленням за зареєстрованим місцем проживання відповідача, заяви про розгляд справи за його відсутності чи відкладення розгляду справи або відзив на позов до суду не подавав.

Третя особа в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена своєчасно та належним чином, відповідно до ст.ст. 128, 130 ЦПК України, що підтверджується повідомленням про вручення під підпис 06.08.2026 рекомендованого листа, який направлявся з судовою повісткою-повідомленням третій особі; заяву про розгляд справи у її відсутність або відкладення розгляду справи не подавала.

За відсутності заперечень позивачки про ухвалення заочного рішення, враховуючи належне повідомлення відповідача про дату, час і місце судового засідання, який не з`явився в судове засідання не повідомивши про причини неявки та не подав до суду відзив на позов, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи та ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Враховуючи норми ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання учасників справи не перешкоджає розгляду справи по суті, оскільки вони належним чином повідомлені про дату, час і місце засідання, тому суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності сторін і ухвалити рішення на підставі наявних у справі доказів.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що 02.06.2007 сторони зареєстрували шлюб у відділі реєстрації актів цивільного стану Голованівського районного управління юстиції Кіровоградської області, актовий запис №20, який розірвали згідно копії рішення Голованівського районного суду Кіровоградської області від 08.08.2016, яке набрало законної сили 18.08.2016 (а.с. 10-11).

Сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 11.06.2008 відділом реєстрації актів цивільного стану Голованівського районного управління юстиції Кіровоградської області (а.с. 8).

Як вбачається з копії довідки №33, виданої 15.06.2026 Уманським національним університетом, ОСОБА_3 навчається в цьому університеті на 1-ому курсі факультету історичної та філологічної освіти денної форми навчання на державній основі і закінчує навчання 30.06.2029 (а.с. 9).

Згідно зі ст. 141 Сімейного кодексу України (далі - СК України), мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.

За нормами ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

При цьому, ні мінімального, ні максимального розміру аліментів на повнолітню дитину СК України не встановлює.

Аналіз зазначеної норми дає підстави дійти до висновку, що обоє батьків зобов`язані утримувати своїх дітей, якщо останні продовжують навчання, у разі можливості надавати таку допомогу, і така допомога може надаватись як у твердій грошовій сумі так і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до ст. 201 СК України, до відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187, 189-192 і 194-197 цього Кодексу.

Пленум Верховного Суду України у пункті 20 постанови №3 від 15 травня 2006 року "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" роз`яснив судам, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття, виникає за сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба в зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Таким чином, обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18 років, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, частин 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що донька сторін після досягнення повноліття продовжує навчання, відповідач добровільно допомогу на навчання повнолітньої доньки не надає, в той же час позивачкою не надано докази на підтвердження того, що відповідач має можливість надавати допомогу на навчання доньки, в тому числі не надано доказів про те, що відповідач працює, отримує будь-який дохід, клопотань про витребування таких доказів позивачкою не заявлялось, а тому позовні вимоги про стягнення аліментів на утримання доньки, яка продовжує навчання, задоволенню не підлягають.

З наведених підстав, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України “Про судовий збір”, від сплати судового збору звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог (ч. 6 ст. 141 ЦПК України).

Враховуюче те, що позивачку звільнено від сплати судового збору, судові витрати в сумі 1331,2 грн мають бути компенсовані за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Підстави для допущення до негайного виконання судового рішення та для скасування заходів забезпечення позову відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4-5, 12-13, 76-89, 141, 258-259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачки ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання.

Судові витрати в сумі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн 20 коп. компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Місце проживання позивачки ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Місце проживання відповідача ОСОБА_2 : АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Місце проживання третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 : АДРЕСА_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строку, встановленого ЦПК України, не подані заяви про його перегляд або після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Гарбуз О. С.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua