Рішення від 10 вересня 2026 р. у справі №486/510/26 — Південноукраїнський міський суд Миколаївської області

Справа № 486/510/26

Провадження № 2/486/989/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2026 року м. Південноукраїнськ

Південноукраїнський міський суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Волощук О.О.,

за участю секретаря судового засідання Грабовської А.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначила, що сторони з 2012 року проживали однією сім`єю. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них з відповідачем народився син - ОСОБА_3 . 17 січня 2017 року рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області стягнено з Відповідача на користь Позивача аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 в твердій грошовій сумі в розмірі 1500 гривень щомісячно, починаючи з 22 листопада 2016 року та до досягнення дитиною повноліття. Син перебуває на утриманні позивача у повному обсязі. У ОСОБА_4 зареєстрований за місцем відповідача, але фактично мешкає з матір`ю за адресою АДРЕСА_1 . На момент звернення до суду неповнолітній син: навчається у Польщі та є учнем 6а класу початкової школи №69 у Щецині. ОСОБА_3 є особою з інвалідністю з дитинства, а тому потребує значно більшого догляду та матеріальних коштів, враховуючи й те, що збільшуються потреби в навчанні, розвитку та його лікуванні. Відповідач залишив без належної батьківської уваги, а також ніяким чином не бере участі в утриманні та вихованні сина сторін. Також, відповідач постійно приховує дійсний розмір своїх доходів, належної матеріальної допомоги не дає. Позивачу відомо, що на даний час відповідач працює за кордоном, тож має відповідний дохід. Позивач самостійно власними силами, намагається матеріально забезпечити, доглядати та виховувати неповнолітнього сина, а також виконувати всі інші обов`язки покладені на неї законом та необхідні для належного його утримання. На даний час позивач не працевлаштована, здійснює догляд за сином. Тому цих коштів практично не вистачає для повноцінного утримання дитини. Зважаючи на вище викладене позивач вважає та в силу того, що не можливо дійти домовленості з відповідачем щодо його обов`язку утримувати нашу дитину, позивач вимушена подати до суду заяву про зміну розміру аліментів. Позивач просила звернути увагу на те, що визначений вище розмір аліментів, становить лише 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний розмір аліментів у 2026 році: на дітей віком від 6 до 18 років: 1756 грн (50% від прожиткового мінімуму 3512 грн). Аліменти, які стягуються з відповідача, в умовах збільшення рівня цін та прожиткового мінімуму на дитину, недостатньо для матеріального утримання нашої дитини, що ставить позивача і її сина у скрутне матеріальне становище .

Тому просить суд змінити розмір аліментів, які стягуються з відповідача на підставі рішення Южноукраїнського міського суду від 17 січня 2017 року на користь позивача аліменти на утримання неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з твердої грошової суми у розмірі 1500,00 гривен на 1/4 частку всіх видів заробітку (доходу), на дитину щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Ухвалою суду від 20.03.2026 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку загального провадження.

03.04.2026 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якій зазначено, що дійсно позивач та відповідач з 2012 року проживали однією сім?єю, ІНФОРМАЦІЯ_1 у них з народився син - ОСОБА_3 . 17 січня 2017 року рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області стягнено з відповідача на користь позивача аліменти в розмірі 1500 гривень щомісячно, починаючи з 22 листопада 2016 року та до досягнення дитиною повноліття. Позивач стверджує, що відповідач сплачуючи за рішенням суду щомісячно по 1500грн. на утримання дитини і, розуміючи, що розмір цих аліментів не може бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, відповідач додатково сину не допомагає. Також позивач вказує у позові, що дитина має хвороби, проходила лікування, на що нею витрачаються значні кошти, але відповідач матеріально не допомагає. У зв?язку із кризовою ситуацією в країні, він не має стабільного заробітку. Згодом сторони дійшли згоди уклавши усну угоду про збільшення виплати твердої суми в розмірі 3000 гривень. Усна домовленість - це коли батьки домовляються про суму та терміни. Важливо при переказі коштів (на картку) або при передачі готівки фіксувати призначення платежу: "аліменти на дитину. Відповідач вважає, що розмір аліментів, який підлягає стягнення з нього на користь позивача на утримання їхнього сина, становить 3000 грн., який він згоден сплачувати щомісяця. Додатково наголошує, що надає матеріальну допомогу дитині, виходячи з своїх матеріальних можливостей.

На підставі вище викладеного просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовної заяви та залишити розмір аліментів за усною згодою сторін у твердій грошовій сумі 3000,00 грн.

21.04.2026 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якому вказано, що рішенням Южноукраїнського міського суду від 17.01.2017 року визначено розмір аліментів у твердій грошовій сумі 1500 грн, який не змінювався у встановленому законом порядку та є обов`язковим до виконання. Посилання відповідача на «усну домовленість» не створює правових наслідків у частині зміни розміру аліментів та не може вважатися належним доказом виконання обов`язку у більшому розмірі. Платежі, на які посилається відповідач як на підтвердження сплати аліментів у сумі 3000 грн, фактично є погашенням заборгованості по аліментах, що утворилася внаслідок їх неповної та/або несвоєчасної сплати. Таким чином, зазначені платежі не свідчать про добровільне збільшення розміру аліментів, а лише підтверджують неналежне виконання відповідачем свого обов`язку щодо утримання дитини. Тому, доводи відповідача щодо нібито узгодження між сторонами розміру аліментів у сумі 3000 грн є необґрунтованими та не підтверджені належними доказами. Крім того вважають, що сам факт здійснення відповідачем регулярних платежів у більшому розмірі свідчить про наявність у нього реальної платоспроможності, що підлягає врахуванню судом при визначенні розміру аліментів. До того ж сторона відповідача добре обізнана, що зміна розміру аліментів можлива виключно: за рішенням суду, або на підставі нотаріально посвідченого договору. Тож жодних належних доказів на підтвердження зміни встановленого судом розміру аліментів відповідачем не надано. Звертали увагу суду на те, що відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про неможливість сплачувати аліменти у більшому розмірі. Посилання відповідача на “кризову ситуацію в країні” є формальним та не підтвердженим жодними доказами його скрутного матеріального становища. Водночас, як убачається з матеріалів справи, дитина перенесла оперативне втручання та потребує тривалого лікування і догляду, що підтверджується медичними документами. Позивач фактично здійснює постійний догляд за дитиною, у зв`язку з чим позбавлена можливості повноцінного працевлаштування та отримання доходу. Позивач також звертає увагу суду на стан здоров`я дитини, яка є хворою, обмежена у пересуванні, у зв`язку з чим навчається дистанційно. Оплата за дистанційне навчання склала майже 20452,50 грн. З метою забезпечення права дитини на освіту позивач була змушена придбати комп`ютерну техніку, витрати на яку склали 46 094,00 грн, що підтверджується відповідними платіжними документами (чеками), які додаються до матеріалів справи. Зазначені обставини свідчать про наявність додаткових необхідних витрат на утримання дитини, які відповідачем не враховуються та не спростовуються. Натомість відповідач, перебуваючи за кордоном, не надав доказів неможливості сплачувати аліменти у більшому розмірі. Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, наданого Другим відділом органом державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України станом на 15.04.2026, за відповідачем обліковується заборгованість у розмірі 9 500 грн. Наведений розрахунок свідчить про: нерегулярність здійснення платежів; їх неповноту; систематичне невиконання відповідачем обов`язку щодо належного утримання дитини. До того ж, здійснення окремих платежів у більшому розмірі не свідчить про зміну умов виконання рішення суду, а навпаки — підтверджує факт наявності заборгованості та її часткове погашення. З огляду на викладене, вважають, що доводи відзиву є безпідставними та підлягають відхиленню відповідачем не надано жодного належного доказу щодо його фактичного доходу, у тому числі отриманого за межами України, так як відповідач знаходиться за їх межами.

18.05.2026 року представник відповідача надала суду заперечення на відповідь на відзив, в яких вказала, що у відповіді на відзив позивач вказує, що посилання відповідача на «усну домовленість» не створює правових наслідків у частині зміни розміру аліментів та не може вважатися належним доказом виконання обов`язку у більшому розмірі. Що платежі, на які посилається відповідач як на підтвердження сплати аліментів у сумі 3000 грн, фактично є погашенням заборгованості по аліментах, що утворилася внаслідок їх неповної та/або несвоєчасної сплати. Але дане твердження не підтверджується ніякими документами, так як відповідач надсилає регулярні платежі щомісяця. Наголошував, що таким чином, зазначені платежі свідчать про добровільне збільшення розміру аліментів, та належне виконання відповідачем свого обов`язку, щодо утримання дитини. Відповідач також наголошував, що дана домовленість між сторонами існує, тому, доводи позивача щодо нібито немає узгодження на сплату аліментів у сумі 3000 грн є необґрунтованими та не підтверджені належними доказами. Додатково наголошував, що надає матеріальну допомогу дитині, виходячи з своїх матеріальних можливостей. Також просить суд звернути увагу, що у зв`язку із кризовою ситуацією в країні, відповідач не має стабільного заробітку це має тлумачитися на користь відповідача. Просить залишити розмір аліментів за усною згодою позивача та відповідача в твердій сумі 3000.00 грн.

Ухвалою суду від 22.06.2026 року клопотання представника позивача про витребування доказів задоволено, витребувано у відповідача: відомості щодо місця його офіційного працевлаштування за кордоном; довідку про доходи за останній рік; відомості про роботодавця; документи, що підтверджують отримання доходу, сплату податків та/або соціальних внесків за місцем роботи за кордоном; витребувано у відповідача та у ГУ ДПС у Миколаївській області відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела та суми доходів стосовно відповідача за період з 2024 року по 2026 рік.

06.07.2026 року від ГУ ДПС у Миколаївській області надійшли витребувані докази.

Ухвалою суду від 07.07.2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

В судовому засіданні позивач та її представник просили суд стягнути з відповідача аліменти 1/4 частки всіх видів заробітків, оскільки син повністю наразі перебуває на утриманні матері, тим паче дитина є особою із інвалідністю.

В судове засідання відповідач та його представник не з`явилися, представник відповідача надала суду письмову заяву про розгляд справи за їхньої відсутності.

Дослідивши надані докази в межах заявлених позовних вимог та заперечень, суд дійшов наступних висновків.

Зі свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 05.07.2013 року, виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Южноукраїнського міського управління юстиції у Миколаївській області, вбачається, що батьками неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є відповідач ОСОБА_2 та позивач ОСОБА_1 /а.с.25/.

Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 17.01.2017 року стягнуто з відповідача ОСОБА_2 аліменти на користь позивача ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_3 в твердій грошовій сумі в розмірі 1500 грн щомісячно /а.с.21-22/.

Згідно посвідчення серії НОМЕР_2 від 17.12.2018 року, неповнолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є дитиною з інвалідністю /а.с.25а/.

Відповідно до виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №11145/314, неповнолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , «знаходиться під наглядом з діагнозом двобічна вроджена плоска стопа. Оперований з приводу даної патології в 2018-2019 роках. В процесі росту сформувалося варусна деформація стоп на тлі значних спайок» /а.с.5/.

Відповідно до виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №1329/36, неповнолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , « ІНФОРМАЦІЯ_4 оперативне лікування: V-подібна тарзальна резекція лівої стопи з фіксацією двома спицями. Іммобілізаціягіпсовим лонгетом» /а.с.6/.

Відповідно до виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №9852/557, неповнолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , « ІНФОРМАЦІЯ_5 оперативне лікування: V-подібна тарзальна резекція лівої стопи, остеосинтез спицями, напівзакрита плантарна фасціотомія лівої стопи. Фіксація кінцівки гіпсовим тутором» /а.с.7/.

Відповідно до виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №2688, неповнолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , «25.03.2026 оперативне лікування: V-подібна тарзальна резекція правої стопи, остеосинтез спицями» /а.с.59/.

Згідно консультаційного висновку спеціаліста Центральної ЛКК з дитячої інвалідності №1108 неповнолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , має діагноз «вроджена двобічна плоска стопа зі значним обмеженням рухів функції, з обмеженням можливостей самообслуговування та самостійного пересування (Q.66.5)» /а.с.13/, що також підтверджується корінцем медичного висновку №31 про дитину-інваліда віком до 18 років від 10.10.2023 року /а.с.14/.

Неповнолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , навчається в початковій школі №69 в Щецині (Республіка Польща), що підтверджується довідкою, виданою секретарем початкової школи №69 ім. м-ра Хенрика Сухарського /а.с.11-12/.

Сторонами надано розрахунок заборгованості зі сплати аліментів станом на 15.04.2026 року /а.с.62-65/ та станом на 05.06.2026 року /а.с.93-94/, згідно яких боржник ОСОБА_2 не має заборгованості зі сплати аліментів.

Позивачем надано чеки та платіжні інструкції, якими підтверджуються оплата позивачем комп`ютерного приладдя та навчання неповнолітньому ОСОБА_3 /а.с.58, 60, 61/.

Відповідачем надано копії квитанцій про переказ позивачу аліментів у розмірах: 3015 грн., 3015 грн., 3517,50 грн., 1005 грн.,9045 грн.,3015 грн., 3015 грн., 3989,85 грн., 3015 грн., 10050 грн., 3015 грн., 2010 грн., 1005 грн., 3015 грн. /а.с.37-50/.

Також судом досліджені витребувані ГУ ДПС у Миколаївській області докази про джерела отриманих доходів відносно відповідача за період з січня 2024 по серпень 2024, з яких вбачається, що у січні відповідач отримав дохід від продажу рухомого майна у розмірі 100000 грн., а також додаткове благо у розмірі 103,96 грн., а також у липні 2024 у розмірі 110,70 грн. /а.с.110-111/.

З матеріалів справи вбачається, що предметом розгляду у даній справі є збільшення розміру раніше стягнутих аліментів через зміну способу їх стягнення. Підставами позову слугували обставини, які на думку позивача, тягнуть через зміну способу стягнення аліментів із відповідача (з твердої грошової суми на частку від доходу) збільшення розміру аліментів. Тобто, право стягувача аліментів на пред`явлення вимоги про зміну способу стягнення аліментів і збільшення розміру аліментів унаслідок такої зміни не заперечується, як таке.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Нормою ст. 180 СК України встановлено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

За змістом наведеної норми суд визначає аліменти у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором одержувача аліментів, і водночас змінює спосіб стягнення аліментів за позовом одержувача аліментів.

При цьому закон не визначає необхідних умов чи підстав для визначення чи зміни способу стягнення аліментів, - визначення способу стягнення аліментів є виключно правом одержувача аліментів.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Отже, Сімейний кодекс України встановлює підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (частина третя статті 181 СК України).

Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи зміст ст. ст.181, 192 СК України, розмір аліментів та спосіб їх стягнення, визначений рішенням суду, не є незмінним.

Право вимагати зміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених статтями 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

Розмір аліментів і спосіб стягнення аліментів може бути визначений судом з урахуванням фактичних обставин справи, які встановлені судом та на які посилався позивач. При цьому право застосування норми закону належить виключно суду.

Такий висновок цілком узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13, постанові Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 372/2393/17.

Отже, вимога одержувача аліментів про зміну способу їх стягнення може мати місце як внаслідок виникнення необхідності у збільшенні розміру аліментів, так і внаслідок бажання стягувача змінити спосіб стягнення аліментів в силу інших обставин.

Водночас, правомірність такого способу захисту встановлюється судом з урахуванням фактичних обставин справи та залежить від наявності відповідних підстав, передбачених положеннями статей 182-184, 192 СК України.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» встановлено прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років становить 3512 гривень.

Судом встановлено, що на даний час розмір раніше стягнутих аліментів за рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 17.01.2017 року є недостатнім для утримання неповнолітньої дитини, оскільки в силу свого віку дитина потребує більших витрат на матеріальне забезпечення, розвиток, освіту та інше, що тягне і відповідну зміну матеріального становища позивача та ставить його у скрутне матеріальне становище. Крім того неповнолітній ОСОБА_3 є дитиною з інвалідністю, що тягне за собою додаткові витрати на лікування та оперативні втручання.

Крім того, суд враховує, що інфляційні процеси, які відбулися в державі за останній час не дозволяють позивачу забезпечити належне матеріальне утримання дитини та її нормальний фізіологічний розвиток на визначену судом суму аліментів. Суд вважає, що зміна способу стягнення аліментів - із стягнення аліментів у твердій грошовій сумі на стягнення аліментів у частці від доходу, забезпечить більш оперативну адаптацію розміру аліментів до економічної ситуації без звернення до суду, що буде сприяти кращому захисту інтересів дитини.

Зміна розміру та способу стягнення не порушить прав платника аліментів та відповідатиме інтересам як стягувача, якій законом надано право вирішувати питання щодо способу стягнення аліментів, так і інтересам їхньої спільної дитини.

При цьому, судом не встановлено відсутності можливості у відповідача сплачувати аліменти у спосіб та розмір визнгачений позивачем.

Суд вважає, що з врахуванням всіх обставин в сукупності у позивача наявні підстави для змінити спосіб стягнення аліментів з твердої грошової суми у розмірі 1500,00 гривен на 1/4 частку всіх видів заробітку (доходу), на дитину щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття, що буде достатнім для забезпечення дитині належних умов для фізичного, духовного та культурного розвитку, відповідатиме чинному законодавству.

За правилами ст. 191 СК України лише для стягнення аліментів встановлено час, з якого вони присуджуються, а зменшення розміру аліментів відбувається за загальними правилами, а саме з моменту набрання рішенням суду законної сили.

За таких обставин, суд вважає, що стягнення аліментів після зміни способу їх стягнення у цій справі повинно розпочатися з дня набрання законної сили рішенням у справі, а не з моменту звернення до суду.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про зміну способу стягнення аліментів.

Враховуючи вимоги ст. 141 ЦПК України, судовий збір слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 141, 200, 259, 263-265, 280, 281, 352, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів задовольнити.

Змінити спосіб стягнення аліментів, що стягуються з відповідача, ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_3 ), на підставі рішення Южноукраїнського міського суду від 17.01.2017 року, та стягувати з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП: НОМЕР_4 ) аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь держави судовий збір у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя О.О. Волощук