Постанова від 13 вересня 2026 р. у справі №147/2225/26 — Тростянецький районний суд Вінницької області

Справа № 147/2225/26

Провадження № 3/147/874/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 року с-ще Тростянець

Суддя Тростянецького районного суду Вінницької області Натальчук О.А., розглянувши адміністративні матеріали, що надійшли від Військової частини НОМЕР_1 про притягнення до адміністративної ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-10 КУпАП,

встановив:

08 вересня 2026 року до Тростянецького районного суду Вінницької області надійшов адміністративний протокол А1890№203/26, складений відносно ОСОБА_1 28.07.2026 за ч.1 ст. 172-10 КУпАП.

В протоколі зазначено, що приблизно 09.00 год. 17.07.2026 солдат ОСОБА_1 будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , у порушення вимог ст.ст. 9.11.16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ч.12 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», перебуваючи в місці тимчасового розміщення 1 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ), відмовився виконати законні вимоги командира (начальника), визначені наказами командира військової частини НОМЕР_1 від 17.07.2026 №3357 «Про складання Військової присяги військовослужбовцями, призваними за мобілізацією», від 16.07.2026 №3422 «Про організацію та проведення курсу базової загальновійськової підготовки» та від 17.07.2026 №3354 «Про зарахування військовослужбовців на навчання за програмою базової загальновійськової підготовки», а саме відмовився скласти Військову присягу на вірність Українському народові, відмовився від проходження курсу ІНФОРМАЦІЯ_2 , мотивуючи це власним переконанням та слабким здоров`ям. Своїми діями, солдат ОСОБА_1 вчинив правопорушення передбачене ч. 1 ст. 172-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

14.09.2026 представником ОСОБА_1 , адвокатом Варламовим М.М. через підсистему «Електронний суд» надано додаткові пояснення у справі, в якій зазначив, що відповідно до протоколу А1890 № 203/26 від 28.07.2026 ОСОБА_1 ставиться у вину те, що приблизно о 09:00 17.07.2026 він нібито відмовився виконати законні вимоги командира, а саме скласти Військову присягу та пройти курс базової загальновійськової підготовки. Проте ці відомості не відповідають фактичним обставинам. Відповідно до виписки з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 523, виданої КНП «Тростянецька лікарня», ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у зазначеному закладі охорони здоров`я з 14.07.2026 року до 22.07.2026 року. Отже, 17.07.2026 – у день та час, коли, згідно з протоколом, нібито було вчинено правопорушення, - ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні в медичному закладі. Він не перебував у місці тимчасового розміщення навчального батальйону військової частини НОМЕР_1 та через стан здоров`я і проходження лікування об`єктивно не міг узяти участь у складенні Військової присяги й навчальних заходах у межах базової загальновійськової підготовки. Таким чином, неприбуття ОСОБА_1 для складення Військової присяги та його неучасть у заходах базової загальновійськової підготовки в зазначений період були зумовлені перебуванням на стаціонарному лікуванні, а не умисним невиконанням законних вимог командира.

Окрім цього у протоколі А1890 № 203/26 від 28.07.2026 року вказані недостовірні анкетні дані щодо ОСОБА_1 , а саме: місце народження вказано – Одеська область, Кілійський район, село Приозерне, тоді як ОСОБА_1 народився у місті Кишинів, Республіка Молдова, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 (копія паспорту додається); сімейний стан зазначено як «одружений», хоча фактично ОСОБА_1 у зареєстрованому шлюбі не перебуває. У протоколі про військове адміністративне правопорушення зазначено, що особу ОСОБА_1 встановлено на підставі довідки № 220920200640235800002/1 від 01.07.2026 року. Однак така довідка не є самостійним документом, що посвідчує особу. Відповідно до пункту 16 Порядку оформлення (створення) та видачі військовооблікового документа військовослужбовця Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.07.2025 № 456, військовослужбовці до отримання військової ідентифікаційної картки використовують довідку разом із документом, що посвідчує особу. Отже, використання довідки як єдиної та самостійної підстави для встановлення особи суперечить установленому порядку. Матеріали справи не містять відомостей про пред`явлення ОСОБА_1 паспорта, військової ідентифікаційної картки, електронного військово-облікового документа або іншого належного документа, що посвідчує особу. Таким чином, уповноваженою посадовою особою не було належним чином установлено особу, щодо якої складено протокол, а відомості протоколу в цій частині не підтверджені належними та допустимими доказами. Крім цього, ОСОБА_1 є віруючою людиною, тривалий час служить у храмі та є читцем Свято-Параскевіївської церкви. Його релігійні переконання забороняють йому застосовувати зброю, навчатися її застосуванню, готуватися до позбавлення людини життя, а також брати на себе зобов`язання, які за своїм змістом передбачають можливість участі у збройному насильстві.

Протокол А1890 № 203/26 складено лише 28.07.2026, тобто через одинадцять днів після зазначеної події. Акт фіксації відмови також складено 28.07.2026, а не безпосередньо в день події. Відповідно до частини другої статті 254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Також, представник ОСОБА_1 просив проводити розгляд справи без його участі та без участі ОСОБА_1 .

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172-10 КУпАП, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП під час розгляду справи про адміністративне правопорушення суддя повинен з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Згідно з ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган ( посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, тощо. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно з ч.1 ст. 172-10 КУпАП відповідальність настає у випадку відмови від виконання законних вимог командира (начальника).

Відповідно до ч.1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Згідно з ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як вбачається з протоколу №А1890 №203/26 про адміністративне правопорушення від 28.07.2026, правопорушення ОСОБА_1 вчинено 17 липня 2026 року.

Представником ОСОБА_1 , зазначено, що протокол А1890 № 203/26 складений 28.07.2026, тобто через одинадцять днів після зазначеної події. Акт фіксації відмови також складено 28.07.2026, а не безпосередньо в день події.

Відповідно до частини другої статті 254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

В той же час, як вбачається з долучених до матеріалів справи виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 583, ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у зазначеному закладі охорони здоров`я з 14.07.2026 року до 22.07.2026 року.

Виходячи зі змісту закону провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника в межах протоколу про адміністративне правопорушення.

Згідно з усталеною судовою практикою ЄСПЛ, у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Необхідно зазначити, що відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції є нормами прямої дії, а згідно з ч. 2 ст. 62 Основного Закону усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові.

Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно з якою доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом (п. 43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).

Згідно з вказаною позицією ЄСПЛ «розумним» є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».

З урахуванням наведеного та встановлених обставин, суд дійшов висновку, що докази, які містяться в матеріалах справи не є такими, що переконливо свідчать про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172-10 КУпАП.

Статтею 62 Конституції України встановлено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно з ч.1 ст. 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до п.1 ст. 247 КУпАП розпочате провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи зазначене, суд дійшов до висновку, що у справі відсутні належні, допустимі та достатні докази, які б підтверджували наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172-10 КУпАП.

Виходячи зі змісту закону провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника в межах протоколу про адміністративне правопорушення.

Суд наголошує, що він не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка по суті становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді, суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже, діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Отже, з аналізу даних, які містяться у матеріалах, доданих до протоколу про адміністративне правопорушення та наданих стороною захисту, вбачається, що 17.07.2026 ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні КНП "Тростянецька лікарня", а тому не перебував на території військової частини НОМЕР_1 , та, відповідно не приймав участь у складанні присяги.

Разом з тим, розбіжності в анкетних даних, на які покликається адвокат, усунуто судом шляхом перевірки документів, що посвідчують особу ОСОБА_1 (паспорта).

З огляду на викладене, провадження у справі слід закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП в зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172-10 КУпАП.

Керуючись ст. 247, 252, 284 КУпАП, суд -

Постановив:

Провадження по справі відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-10 КУпАП, закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження.

Постанова може бути оскаржена у порядку передбаченому статтями 287 - 289 КУпАП до Вінницького апеляційного суду через Тростянецький районний суд Вінницької області протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя О.А. НАТАЛЬЧУК