Постанова від 13 вересня 2026 р. у справі №464/5643/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 464/5643/25 Головуючий у 1 інстанції: Шашуріної Г.О.

Провадження № 22-ц/811/599/26 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

Головуючого судді: Савуляка Р.В.

суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М.,

без участі сторін,розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 18 грудня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог покликалося на те, що на офіційному веб-сайті ТОВ «Укр Кредит Фінанс»(https://creditkasa.ua) у вільному доступі для всіх клієнтів ТОВ «Укр Кредит Фінанс» розміщена повна інформація щодо договору кредиту та порядку його укладення. а саме, документи: Договір кредиту; Правила надання грошових коштів у кредит; Згода на обробку персональних даних; Публічна інформація; Положення про конфіденційність. Крім того на веб-сайті ТОВ «Укр Кредит Фінанс`розміщена довідкова інформація з наданням розгорнутої інформації щодо порядку та умов надання послуг.

Основні кроки оформлення кредитної угоди за допомогою Веб-сайту: Клієнт створює заявку на отримання кредиту; отримує дзвінок від співробітника ТОВ «Укр Кредит Фінанс», проходить перевірку та надає сканкопії або верифікується за допомогою технології BankID; отримує рішення Кредитора щодо можливості надання кредиту; при позитивному рішенні щодо надання кредиту, Клієнт отримує доступ до «особистого кабінету»; в «особистому кабінеті» Клієнт отримує гіперпосилання для ознайомлення з Офертою щодо укладення договору.

Клієнт самостійно вносить до інформаційно-телекомунікаційної системи Кредитора номер своєї банківської картки, на яку бажає отримати кредит; після прийняття Клієнтом оферти, йому на телефонний номер надсилається одноразовий ідентифікатор для підписання Кредитного договору; Клієнт в інформаційно-телекомунікаційній системі Кредитора, підписує Кредитний договір шляхом введення одноразового ідентифікатора; після підписання Кредитного договору інформаційно-телекомунікаційна система Кредитора, в автоматичному режимі направляє екземпляр Кредитного договору, Правила та інші супутні документи на e-mail вказаний Клієнтом (також вони доступні 24/7 в особистому кабінеті Клієнта); Інформаційно-телекомунікаційна система Кредитора, в автоматичному режимі перераховує кредитні кошти за реквізитами вказаними Клієнтом. Відповідно до Правил надання споживчих кредитів Клієнт заповнює заявку на отримання кредиту на Сайті, обов`язково вказуючи всі дані, відмічені в Заявці в якості обов`язкових для заповнення. У Заявці Клієнт зобов`язаний вказати повні, точні та достовірні дані про себе, які необхідні для прийняття Кредитодавцем рішення про подальше надання Кредиту Клієнту. Клієнт несе особисту відповідальність за правильність та достовірність даних, зазначених під час укладання Договору.

Так, 13 лютого 2024 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» і фізичною особою, якою є ОСОБА_1 , за допомогою Веб-сайту (https://creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1348-4917.

Так, позичальнику було надано наступний одноразовий ідентифікатор С4281, для підписання кредитного договору №1348-4917 від 13 лютого 2024 року, підтвердження ознайомлення з Правилами та інших супутніх документів.

Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту 12 100 грн.; строк кредитування 300 днів; базовий період 14 днів; знижена % ставка - 2,50% в день; стандартна % ставка 2,50% в день.

Також, додатковою угодою №1 від 27 лютого 2024 року до Договору про відкриття кредитної лінії №1348-4917 від 13 лютого 2024 року кредитодавець та позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 6 000 грн.

Як зазначає позивач, Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору та додаткової угоди.

Відповідач підтвердив виникнення своїх зобов`язань, відповідно до умов укладеного кредитного договору, шляхом прийняття виконання зобов`язання кредитодавця, а саме отримавши кредитні кошти відповідач у подальшому не повернув їх згідно встановленого графіка, в результаті чого у нього утворилась заборгованість.

З врахуванням зазначених обставин, просили стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» загальну суму заборгованості за кредитним договором №1348-4917 від 13 лютого 2024 року в розмірі 80 500 грн., з яких: прострочена заборгованість за кредитом 12032,50 грн.; прострочена заборгованість за нарахованими процентами 68 467,50 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422,40 грн.

Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 18 грудня 2025 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № 1348-4917 від 13 лютого 2024 року у розмірі 80 500,00 грн, а також 2 422,40 грн судового збору.

Рішення суду оскаржив ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі покликається на те, що договір про споживчий кредит не було укладено, оскільки позивач не довів дотримання порядку укладення електронного договору, встановленого самим позивачем у Договорі та Правилах.

Окрім цього, вважає, що позивач неналежно виконав свої зобов?язання за Договором про споживчий кредит, що є порушенням принципу належного виконання зобов?язань. Звертає увагу, що кредит надано не позивачем, а третьою особою - АТ КБ «ПриватБанк», у договорі відсутні відомості про залучення АТ КБ «ПриватБанк» як посередника.

Також, звертає увагу, що позивач не надав суду доказів належного надання (направлення) відповідачу примірника електронного Договору у спосіб, що дозволяє встановити особу отримувача, та у встановлений законом строк.

Вважає, що договір про споживчий кредит є нікчемним через порушення вимог щодо розміру денної процентної ставки, з огляду на те, що договір укладено 13 лютого 2024 року, тобто після набрання чинності Законом України «Про споживче кредитування» та через невідповідність зазначеного типу кредиту його фактичному змісту.

У Договорі зазначено тип кредиту «кредитна лінія», однак фактичні умови Договору не містять жодної характеристики кредитної лінії.

Стверджує, що позивач порушив таємницю фінансової послуги, а долучений до справи доказ отримано з порушенням порядку, встановленого законом.

Також вважає, що позивач як надавач фінансових послуг системно порушував принципи надання фінансових послуг, встановлені частиною 1 статті 5 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії», що становить зловживання правом та є підставою для відмови у захисті права.

Просить рішення Сихівського районного суду м. Львова від 18 грудня 2025 рокускасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

24 квітня 2026 року від представника ТОВ «Укр Кредит Фінанс» надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Наголошує, що на виконання та у відповідності до вимог ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», відповідачу було надано одноразовий ідентифікатор C4281, для підписання кредитного договору №1348-4917 від 13 лютого 2024 року.

Таким чином, один з дозволених Законом підписів було використано при укладенні кредитного договору №1348-4917 від 13 лютого 2024 р. між Позивачем та Відповідачем.

Звертає увагу, що після підписання Кредитного договору інформаційно телекомунікаційна система Кредитора, в автоматичному режимі направила екземпляр Кредитного договору, Правила та інші супутні документи на email вказаний Клієнтом при реєстрації, а саме: : ІНФОРМАЦІЯ_1 (також вони доступні 24/7 в особистому кабінеті Клієнта).

Зазначає, що на підтвердження укладання кредитного договору №1348-4917 від 13.02.2024 року Відповідачем з ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» було надано до суду електронний доказ (роздруківка тексту кредитного договору), підписаний одноразовим ідентифікатором « C4281».

Наголошує, що відповідачем задля ідентифікації було використано систему BankID НБУ. В свою чергу, система BankID Національного банку - це державна система віддаленої ідентифікації, яка забезпечує передачу персональних даних користувачів від банку, в якому відкрито рахунок, до суб`єкта, який надає користувачу послугу.

Зазначає, що перерахування Відповідачу кредитних коштів за Кредитним договором відбувалось АТ КБ «ПРИВАТБАНК», а не безпосередньо ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», що було обумовлено договором № 4010 від 02 грудня 2019 р. про надання послуг в системі LiqPay, у відповідності до умов якого (пункт 1.1.)

Наголошує, що Відповідач взяв на себе зобов`язання та не виконав їх належним чином. Проценти визначені у договорі жодним чином не суперечать вимогам законодавства. Відповідач був ознайомлений з усіма умовами договору та погодився із ними.

Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Сихівського районного суду м. Львова від 18 грудня 2025 року- залишити без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України розгляд справи судом апеляційної інстанції проведено без повідомлення учасників справи, тому відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно ч. 5 статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, є дата складення повного судового рішення 14 вересня 2026 року.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Згідно з ч.1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом та матеріалами справи встановлено, що 13 лютого 2024 року між позивачем (кредитодавцем) та відповідачем (позичальником) укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1348-4917, у відповідності до Закону України «Про електронну комерцію», шляхом підписання електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання останнім одноразового ідентифікатора (одноразовим паролем) С4281.

За умовами договору кредитодавець зобов`язується відкрити кредитну лінію для позичальника шляхом надання грошових коштів позичальнику у 12 100,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом.

Судом установлено, що позивачем умови укладеного договору виконано та надано відповідачу 12 100,00 грн кредиту, які було перераховано за допомогою системи LigPay на карту № НОМЕР_1 , яка зазначена відповідачем у договорі.

Отримавши кредит, відповідач взяті на себе зобов`язання за договором належним чином не виконував, а відтак, згідно з розрахунком позивача має заборгованість у сумі 98 214,97 грн, яка складається з: прострочена заборгованість за кредитом - 12 032,50 грн; прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 86 182,47 гривень.

Разом з тим, позивач просив стягнути з відповідача не повну суму заборгованості за кредитним договором, а лише її частину у розмірі 80 500,00 грн, яка складається з: прострочена заборгованість за кредитом - 12 032,50 грн; прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 68 467,50 гривень.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем наведений розрахунок не заперечено, власного контрозрахунку не проведено, доказів його неправильності не надано. З огляду на таке у суду відсутні підстав сумніватися у обґрунтованості розрахунків, які беруться до уваги як розмір наявної заборгованості перед позивачем.

Проте, з таким висновком колегія суддів частково не погоджується виходячи із наступних підстав.

Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Встановлено, що 13 лютого 2024 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та відповідачем ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту (https://creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють, як єдине ціле, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1348-4917.

На виконання та у відповідності до вимог ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», Відповідачу було надано одноразовий ідентифікатор С4281, для підписання кредитного договору № 1348-4917 від 13 лютого 2024 року.

В апеляційній скарзі відповідач не визнає факту укладення кредитного договору.

Проте, зі змісту кредитного договору № 1348-4917 від 13 лютого 2024 року та додаткової угоди №1, встановлено, що ОСОБА_1 при їх оформленні зазначив свої персональні дані, зокрема ідентифікаційний номер платника податків, паспортні дані, електронну адресу, адресу місця проживання/реєстрації, номер рахунку.

Із зазначеного позивачем алгоритму укладення кредитного договору вбачається, що ОСОБА_1 здійснено усі необхідні дії, спрямовані на укладення кредитного договору № 1348-4917 від 13 лютого 2024 року та додаткової угоди №1.

Без здійснення вказаних дій відповідачем, кредитний договір та додаткова угода не були б укладені між сторонами, тому ці правочини відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважаються такими, що за правовими наслідками прирівнюються до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цих договорів у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21).

Згідно зі ст.3 Закону України «Про електронний цифровий підпис», електронний цифровий підпис за своїм правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису у визначених законом випадках, а електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через його електронну форму. Аналогічно, у цивільному праві діє загальна презумпція правомірності правочину, встановлена статтею 204 ЦК України, відповідно до якої правочин вважається правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або не визнана судом.

У контексті електронного правочину, вчинення дій з використанням особистого кабінету, логіну, паролю та/або одноразового ідентифікатора, наданого особі при реєстрації, створює презумпцію того, що ці дії вчинені саме цією особою. Якщо відповідач заперечує факт власного волевиявлення на укладення кредитного договору в електронній формі або стверджує, що електронний підпис був вчинений не ним, а іншою особою, тягар доведення цих обставин покладається саме на відповідача відповідно до ст.81 ЦПК України.

Таким чином, просте заперечення факту авторизації та підписання договору без надання належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність вад волевиявлення або вчинення електронного підпису іншою особою, не є достатньою підставою для спростування презумпції дійсності правочину та вчинення електронного підпису саме відповідачем.

Відповідач не надав жодних доказів несанкціонованого доступу до його особистого кабінету, використання його персональних даних третіми особами чи будь-яких інших обставин, які б свідчили про відсутність його вільної волі на укладення договору або фальсифікацію електронного підпису.

Окрім цього, з розрахунку заборгованості за договором № 1348-4917 від 13 лютого 2024 року (а.с. - 37-39) вбачається, що відповідач користувався кредитними коштами та частково сплачував заборгованість за кредитним договором, а саме, 25 лютого 2024 року на суму 10 000 грн.

Таким чином, зробивши часткову оплату з метою виконання умов договору, відповідач вчинив конклюдентні дії щодо визнання договору і, відповідно, щодо правомірності вимог позивача за договором про надання кредиту.

Аналогічної позиції притримується Верховний Суд в пункті 76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18) зазначено, що: не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами.

Також в Постанові Верховного Суду від 23 грудня 2020 року по справі № 127/23910/14-ц зазначено, що: часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та або суми санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу.

Враховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає, що вищенаведений кредитний договір та додаткова угода, які були укладені сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису, відповідають вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», так само як і при укладенні договору в паперовій формі, сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов та у сторін, відповідно до приписів статті 11 ЦК України, виникли права та обов`язки, які витікають із кредитного договору.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).

При цьому спірний договір, укладений між відповідачем ОСОБА_1 та ТОВ «Укр Кредит Фінанс» в судовому порядку не оскаржувався, не визнавався недійсним, тобто, в силу положень статті 204 ЦК України діє презумпція правомірності указаного правочину.

Доводи апеляційної скарги, зводяться до незгоди заявника з порядком укладення договору порядку укладення договору, відповідності електронного підпису «міжнародним стандартам», надійності електронного підпису, при цьому не спростовують презумпцію правомірності кредитного договору.

Підписавши електронний договір № 1348-4917 від 13 лютого 2024 року ОСОБА_1 підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту та засвідчив у встановленій законом формі свою обізнаність з усіма умовами кредитування.

Тобто, умовами укладеного Кредитного договору № 1348-4917 від 13 лютого 2024 року погоджено та встановлено сплату позичальником процентів за користування кредитом, погашення заборгованості, та передбачено право банку вимагати від клієнта сплати сукупної вартості кредиту, з чим ОСОБА_1 ознайомився, підписуючи кредитний договір.

Таким чином, колегія суддів вважає, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс» та ОСОБА_1 договір про відкриття кредитної лінії № № 1348-4917 від 13 лютого 2024 року, відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», при укладенні цього договору сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов та у сторін, відповідно до приписів статті 11 ЦК України, виникли права та обов`язки, які витікають із кредитного договору.

Також, в апеляційній скарзі заявник заперечує факт перерахування коштів в порядку виконання кредитного договору.

Однак, колегія суддів звертає увагу, що в п. 12 Договору, позичальник ОСОБА_1 зазначив номер особистого електронного платіжного засобу: НОМЕР_1 .

Згідно листа АТ КБ «ПриватБанк», останнє повідомило про перерахування коштів від ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» через систему платежів LigPay на підставі договору № 1348-4917 від 13 лютого 2024 року, зокрема по платежу: ID платежу - 2425705013, дата видачі 13 лютого 2024 року, сума 12 100, номер договору 1348-4917, номер картки НОМЕР_1 (а.с. 30-32).

Відповідно до довідки про перерахування суми кредиту за кредитним договором № № 1348-4917 від 13 лютого 2024 року ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» видало кошти ОСОБА_1 13 лютого 2024 року в сумі 12 100 грн., 27 лютого 2024 року в сумі 6 000 грн. (а.с. 36).

АТ КБ «Приватбанк» грошові перераховані від імені ТОВ «Укр Кредит Фінанс» на підставі укладеного між АТ КБ «Приватбанк» та ТОВ «Укр Кредит Фінанс» договору 4010 від 02 грудня 2019 року про надання послуг в системі LiqPay.

Доказів на підтвердження того, що вказана картка не належить відповідачу або, що на неї не було зараховано 13 лютого 2024 року в сумі 12 100 грн. та 27 лютого 2024 року в сумі 6 000 грн., на виконання договору про відкриття кредитної лінії, матеріали справи не містять.

Враховуючи умови надання кредитних коштів, колегія суддів зазначає, що саме боржник має доступ до свого рахунку, і він мав можливість представити суду виписку з свого рахунку в підтвердження відсутності надходження коштів від первинного кредитора на виконання укладеного договору.

Наведені вище обставини відповідачем усупереч ст. 12, 81 ЦПК України не спростовані, що є його процесуальним обов`язком, у той час як докази, надані позивачем, слугують підтвердженням існування між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 кредитних правовідносин.

Отже, із досліджених доказів судом встановлено, що ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» виконало зобов`язання за кредитним договором та надало відповідачу кредит у розмірі встановленому Договором та додатковою угодою.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив, що відповідач отримав кредитні кошти, однак вчасно їх не повернув, та дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

За змістом ст.ст. 526, 615 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись у встановлений термін, відповідно до вимог закону та умов договору.

Згідно статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Порушення відповідачем умов договору є цивільним правопорушенням, оскільки стаття 629 ЦК України встановлюється принцип безумовності та обов`язковості виконання договору.

За змістом частини першої статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Приписами ч. 1 ст. 1054 ЦК України регламентовано, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язуватися повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

На підтвердження розміру заборгованості, позивачем надано детальний розрахунок суми заборгованості за договором (а.с. - 37-39), з якого вбачається, що заборгованість відповідача станом на 14 липня 2025 року становить 98 214,97 грн., яка складається з: заборгованості по кредиту - 12 032,50 грн., заборгованості за несплаченими відсотками за користування кредитом- 86 182,47 грн..

Разом з тим, як вбачається із змісту позову, кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до позичальника програми лояльності, а саме часткового списання заборгованості за нарахованими процентами та комісії у загальній сумі 17 714,97 грн. за умови погашення позичальником решти заборгованості за кредитним договором у розмірі 80 500 грн.

Відповідно до умов Кредитного договору Кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати Відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: - сума кредиту - 12 100,00 грн.; - строк кредитування - 300 днів; - базовий період* - 14 днів; - стандартна % ставка - 2,50 % в день.

Проте, колегія суддів наголошує, що відповідно до частини п`ятої статтті 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування» була доповнена частиною п`ятою згідно із Законом № 3498-IX від 22 листопада 2023 року. Закон України від 22 листопада 2023 року №3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24 грудня 2023 року.

Враховуючи, що самим Законом України від 22 листопада 2023 року №3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» передбачено те, що він набрав чинності 24 грудня 2023 року, а кредитний договір було укладено 13 лютого 2024 року, тобто після набрання чинності цим Законом, тому нарахування процентної ставки слід розраховувати у відповідності до чинного законодавства у розмірі 1 %.

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону №3498-ІХ максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

При цьому, згідно з п. 17 розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: - протягом перших 120 днів - 2,5% (до 22.04.2024 включно); - протягом наступних 120 днів - 1,5% (з 23.04.2024 до 20.08.2024 включно).

Із системного аналізу вказаних вище норм слідує, що дія п. 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» щодо максимального розміру денної процентної ставки є загальною для всіх договорів споживчого кредитування, які укладатимуться, починаючи з 24 грудня 2023 року; крім того в силу приписів п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону№3498-ІХ дія вказаного пункту поширюється і на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом 24.12.2023, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Перехідні положення законопроекту застосовуються у разі, якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому, перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.

Договірпро відкритті кредитної лінії №1348-4917 укладено між сторонами 13 лютого 2024 року, тобто після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», тому заборгованість за процентами за укладеним між сторонами договором слід розраховувати виходячи із встановленої частиною п`ятою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальної денної процентної ставки в 1%.

Таким чином, умови договору про надання кредиту щодо встановлення стандартної процентної ставки - 2.50% за кожен день користування кредитом, з огляду на положення частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» є нікчемними.

Матеріалами справи підтверджується, що 25 лютого 2024 року відповідач здійснив часткове погашення заборгованості в розмірі 10 000 грн. Позивач зарахував ці кошти таким чином: 3 932 грн. - у рахунок погашення процентів, 6 068 грн. у рахунок погашення тіла кредиту.

Колегія суддів вважає за необхідне перерозподілити вказану суму з урахуванням фактично нарахованих відсотків, що відповідають вимогам закону.

Так, із 10 000 грн, сплачених 25 лютого 2024 року, виходячи зі ставки 1%, належить зарахувати:

?1573 грн. - на погашення відсотків (із розрахунку ставки 1% на день за 13 днів користування);

?8 427 грн. - на погашення тіла кредиту.

Таким чином, станом на 25 лютого 2024 року залишок тіла кредиту становив 3 673 грн. (12 100 грн. - 8 427 грн.).

При цьому, з урахуванням наведеного перерозподілу сплачених відповідачем коштів, 26 лютого 2024 року проценти підлягали нарахуванню виходячи із залишку основної суми кредиту в розмірі 3 673 грн, тобто сума процентів за цей день становила 36,73 грн. (3 673 грн. х 1% х 1 день).

27 лютого 2024 року між ОСОБА_1 та ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» було укладено Додаткову угоду до Договору про відкриття кредитної лінії №1348-4917,

відповідно до умов якої Відповідачу було надано додаткові кредитні кошти у

кредит за Договором у сумі 6000,00 грн.

Таким чином, з 27 лютого 2024 року до 08 грудня 2024 року відсотки підлягали нарахуванню виходячи із суми основного боргу 9 673 грн. (3 673 грн. + 6 000 грн.).

Відповідно, за період з 27 лютого 2024 року по 08 грудня 2024 року (286 календарних днів) сума відсотків, нарахованих на залишок тіла кредиту (9 673 грн.) за ставкою 1% на день, становить 27 664,78 грн. (9 673 грн ? 1% ? 286 днів).

Таким чином, загальна сума заборгованості за тілом кредиту становить 9 673 грн., за відсотками становить 27 701,51 грн. (27 664,78 грн. + 36,73 грн.).

З огляду на вищенаведене, оскільки відповідач порушив умови договору та не виконав взяті на себе зобов`язання, тобто в односторонньому порядку відмовився від виконання договірних зобов`язань, позовні вимоги підлягають задоволенню частково в сумі 37 374,51 грн.

Враховуючи наведене, рішення Сихівського районного суду м. Львова від 18 грудня 2025 року підлягає зміні в частині визначення розміру заборгованості за тілом кредиту та відсотками, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та в частині розподілу судових витрат.

Частина 13 ст. 141 ЦПК України передбачає, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи розмір задоволених позовних вимог (46 %), з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» слід стягнути понесені ним судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме: судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1 114,30 грн. (2422 грн сплачений судовий збір за подання позовної заяви х 46%).

Оскільки апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, у відповідності до положень статті 141 ЦПК України з ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути 2 452,68 судових витрат (4542 грн сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги х 54%).

Згідно ч.10 ст.141 ЦПК України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Оскільки на ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» покладено більшу суму судових витрат, йому необхідно сплатити на користь ОСОБА_1 1 338,38 грн. (2 452,68грн. - 1 114,30 грн.).

Керуючись ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, ст.ст. 376, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 -- задовольнити частково.

Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 18 грудня 2025 року змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № 1348-4917 від 13 лютого 2024 року у розмірі 37 374,51 грн., яка складається з 9 673 грн. заборгованості за тілом кредиту та 27 701,51 грн. заборгованості за відсотками.

В решті вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1 338,38 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 14 вересня 2026 року.

Головуючий: Савуляк Р.В.

Судді: Крайник Н.П.

Шандра М.М.