Постанова від 13 вересня 2026 р. у справі №459/2022/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 459/2022/25 Головуючий у 1 інстанції: Струс Т.В.

Провадження № 22-ц/811/219/26 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

Головуючого судді: Савуляка Р.В.

суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М.,

без участі сторін,розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 07 жовтня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог покликалося на те, що 03 січня 2022р. між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір №1013-6282, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 2400,00 грн, строком на 300 днів з моменту перерахування кредиту позичальнику.

26 грудня 2024р. між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» укладено договір факторингу № УКФ-261224-2, відповідно до якого ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» набув права вимоги до відповідача ОСОБА_3 за кредитним договором № 1013-6282 від 03 січня 2022р.

ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» виконав зобов`язання по кредитному договору в повному обсязі, так як надав відповідачу кредит в розмірі 2400,00грн, що підтверджується довідкою про перерахування суми кредиту № 1013-6282 від 03 січня 2022 року.

В порушення вищевказаних вимог, відповідач своєчасно не повернула кошти для погашення заборгованості, чим не виконала належним чином свої зобов`язання за даними договорами.

Внаслідок порушення умов договорів у відповідача виникла заборгованість.

З врахуванням зазначених обставин, просили стягнути з ОСОБА_3 на їхню користь заборгованість за кредитним договором № 1013-6282 від 03 січня 2022 року в розмірі 17 136,00грн., сплачений судовий збір у розмірі 2422,40грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 6000 грн.

Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 07 жовтня 2025 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» заборгованість за кредитним договором №1013-6282 від 03.01.2022р. в сумі 17136,00грн..

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» 2422,40грн. судового збору та 3000 грн. витрат на правничу допомогу.

Вищезгадане рішення в апеляційному порядку оскаржив представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,

В апеляційній скарзі покликається на те, що рішення суду є незаконним, прийнятим без повного та всебічного дослідження обставин справи, з порушенням застосування норм матеріального та процесуального права.

Стверджує, що Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Зазначає, що погодження між сторонами в договорі кредиту різних процентних

ставок, зокрема зниженої у разі користування коштами до 14 днів, а також стандартною (більшою) у разі користування коштами понад 14 днів, не свідчить про прострочення виконання зобов`язання боржником та заохочення позичальника повернути кошти до закінчення строку користування коштами за зменшеною процентною ставкою не є встановлення строку виконання забов`язання.

Наголошує, що вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищені, не відповідає передбаченим у частині 3 статті 509 та частинах 1,2 статті 627 ЦПК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Вважає, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, не врахував, що встановлений сторонами договору розмір відсотків є несправедливим у розумінні статті 18 Закону України “Про захист прав споживачів”, суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальнику, як споживача послуг.

Також важає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки положенням статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», не перевірив умови договору на предмет їх справедливості та допустив неправильне застосування норм матеріального права, що призвело

до ухвалення незаконного та необґрунтованого рішення.

Просить рішення Сокальського районного суду Львівської області від 07 жовтня 2025 року змінити (скасувати) в частині, яким стягнути з ОСОБА_3 на користьТовариства з обмеженою відповідальністю “НОВИЙ КОЛЕКТОР” заборгованість за кредитним договором №1013-6282 від 03 січня 2022 року у сумі 2422,40 грн. (тіло кредити) та 1008.00 грн. сума процентів до сплати, в іншій частині відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що відповідно до ст.360 ЦПК України не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України розгляд справи судом апеляційної інстанції проведено без повідомлення учасників справи, тому відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно ч. 5 статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, є дата складення повного судового рішення 14 вересня 2026 року.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом та матеріалами справи встановлено, що відповідно до укладеного кредитного договору між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» №1013-6282 від 03 січня 2022р., відповідач ОСОБА_3 отримала кредит в розмірі 2 400,00грн., що підтверджується довідкою про перерахування суми кредиту № 1013-6282 від 03 січня 2022 року.

26 грудня 2024р. між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» укладено договір факторингу № УКФ-261224-2, відповідно до якого ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» набув права вимоги до відповідача ОСОБА_3 за кредитним договором № 1013-6282 від 03 січня 2022р.

Із розрахунку заборгованості за договором №1013-6282 від 03 січня 2022р. вбачається, що станом на 19 червня 2025 року у відповідача виникла заборгованість перед ТзОВ «Укр Кредит Фінанс» у розмірі 17136,00грн., яка складається з: 2400,00грн.-заборгованість за тілом кредиту, 14736,00грн.- заборгованість за відсотками.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачка зобов`язана повернути борг банку, а останній вправі вимагати стягнення боргу включно зі штрафними санкціями з боржника, відповідачка порушила умови договору, не погасила заборгованість в добровільному порядку, в результаті чого виникла заборгованість в сумі 17136,00грн.

З таким висновком колегія суддів погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Колегія суддів вважає, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс» та ОСОБА_3 договір про відкриття кредитної лінії №1013-6282 від 03 січня 2022 року, відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», при укладенні цього договору сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов та у сторін, відповідно до приписів статті 11 ЦК України, виникли права та обов`язки, які витікають із кредитного договору.

Підписавши електронний договір про відкриття кредитної лінії №1013-6282 від 03 січня 2022 року ОСОБА_3 підтвердила прийняття відповідних умов надання кредиту та засвідчила у встановленій законом формі свою обізнаність з усіма умовами кредитування.

Тобто, умовами укладеного договору про відкриття кредитної лінії №1013-6282 від 03 січня 2022 року погоджено та встановлено сплату позичальником процентів за користування кредитом, погашення заборгованості, та передбачено право банку вимагати від клієнта сплати сукупної вартості кредиту, з чим ОСОБА_3 ознайомилася, підписуючи кредитний договір.

ОСОБА_3 в апеляційній скарзі не заперечує як факт укладення договору про відкриття кредитної лінії №1013-6282 від 03 січня 2022 року, так і факт отримання коштів за договором в сумі 2 400 грн.

Таким чином, колегія суддів вважає, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс» та ОСОБА_3 договір про відкриття кредитної лінії №1013-6282 від 03 січня 2022 року, відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», при укладенні цього договору сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов та у сторін, відповідно до приписів статті 11 ЦК України, виникли права та обов`язки, які витікають із кредитного договору.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив, що відповідачка отримала кредитні кошти, однак вчасно їх не повернула, та дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості в розмірі 2 400 грн. за тілом кредиту.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

За змістом ст.ст. 526, 615 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись у встановлений термін, відповідно до вимог закону та умов договору.

Згідно статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Порушення відповідачем умов договору є цивільним правопорушенням, оскільки стаття 629 ЦК України встановлюється принцип безумовності та обов`язковості виконання договору.

За змістом частини першої статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Приписами ч. 1 ст. 1054 ЦК України регламентовано, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язуватися повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Позивач, крім тіла кредиту, позивач просив стягнути з ОСОБА_3 заборгованість за процентами в розмірі 14 736 грн.

Відповідно до п. 2.6. договору про відкриття кредитної лінії №1013-6282 від 03 січня 2022 року нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно, починаючи з першого дня видачі кредиту та до дати фактичного повернення всієї суми кредиту в наступних розмірах: стандартна процентна ставка - 3,00 % за кожен день прострочення кредитом (застосовується протягом усього строку дії цього договору, за виключенням строку використання права користування кредитом за зниженою та/або пільговою ставкою). Знижена процентна ставка - 2,00 %, право користування кредитом за такою ставкою згідно умов, визначених п. п. 3.4 - 3.9 цього договору). Пільгова процентна ставка - 0,01 %, право користування кредитом за вказаною процентною ставкою згідно умов, визначених п. п. 3.4 - 3.6 цього договору.

Заявлений строк користування кредитом, який складає 14 день і нараховані за цей період проценти в сумі 672 грн, на стягнення яких і погодилася відповідачка, згідно п. 2.4 кредитного договору є лише обраним позичальником строком користування кредитом, протягом якого може бути використано право користування кредитом за пільговою та/або зниженою процентною ставкою.

За пунктом 2.8 вищевказаного кредитного Договору, строк кредитування, тобто строк, на який надається кредит позичальнику, складає 300 днів (до 30 жовтня 2022 року) з моменту перерахування кредиту позичальнику, строк договору є рівним строку кредитування.

Заявлений строк є строком, протягом якого, може бути використане право користування кредитом за зниженою (2,00 %) та/або пільговою (0,01 %) ставкою і триває з дати видачі кредиту 03 січня 2022 року до 17 січня 2022 року, натомість строк кредитування - це строк на який надається кредит та триває з моменту нарахування кредитних коштів до 30 жовтня 2022 року.

Тобто сторонами було погоджено процентну ставку, яку має сплатити відповідач у межах строку кредитування з 03 січня 2022 року по 30 жовтня 2022 року за користування кредитними коштами.

Вказані умови кредитного договору не можна вважати несправедливими, оскільки розмір відсотків за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому ст. 627 ЦК України.

При цьому, як вбачається з розрахунку заборгованості (а.с. – 67-92), кредитодавцем за період з 03 січня 2022 року по 16 січня 2022 року нараховано відсотки за зниженою процентною ставкою - 2 % в день, з 17 січня 2022 року по 23 лютого 2022 року - за стандартною процентною ставкою 3 % в день, за період з 24 лютого 2022 року по 24 квітня 2022 року позивач відсотки не нараховував, з 25 квітня 2022 року по 25 липня 2022 року нараховано відсотки за зниженою процентною ставкою - 2 % в день, а з 26 липня 2022 року по 29 жовтня 2022 року - за стандартною процентною ставкою 3 % в день.

Колегія суддів звертає увагу, що після закінчення строку кредитування (30 жовтня 2022 року) нарахування процентів протягом строку договору припинилося.

Тобто, відсотки за користування кредитними коштами за кредитним договором були нараховані в межах визначеного сторонами строку кредитування, що становить 300 днів.

У даному випадку варто зазначити, що кредитодавцем нараховано відсотки у меншому розмірі, ніж сторони обумовили у договорі, що безумовно не порушує права позичальника.

Враховуючи вищенаведене, позивачембуло доведено підставність нарахування простроченої заборгованості за нарахованими процентами (14 736 гривень) за користування договором про відкриття кредитної лінії №1013-6282 від 03 січня 2022 року, що відобразилось у розрахунку заборгованості, який є чітким, зрозумілим та узгоджується з умовами кредитного договору.

ОСОБА_3 не надано власного розрахунку заборгованості на спростування доводів позивача або доказів повернення кредитних коштів, сплати процентів або наявності іншого розміру заборгованості.

Відтак, матеріалами справи підтверджується, що позичальник ОСОБА_3 допустила неналежне виконання зобов`язань за кредитним договором у зв`язку з чим виникла заборгованість в загальному розмірі 17 136 гривень, з яких: прострочена заборгованість за кредитом – 2 400 гривень; прострочена заборгованість за нарахованими процентами – 14 736 гривень.

Колегія суддів не може погодитися із доводами апеляційної скарги про несправедливість умов укладеного договору в частині розміру відсотків за користування кредитними коштами.

В укладеному між сторонами кредитному договорі повно, чітко та однозначно викладена вся інформація, необхідна для усвідомлення споживачем потенційного обсягу його зобов`язання, зокрема, але не виключно, шляхом зазначення процентної ставки за користування кредитом, реальної процентної ставки та орієнтовної вартості кредиту.

Тобто, обставини встановлення в договорі розміру відсотків, які є несправедливими у розумінні ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та суперечать принципам розумності та добросовісності, про які зазначає відповідач в апеляційній скарзі, судом не встановлено.

Умови кредитного договору містять в собі графік платежів, який передбачає вчасне виконання своїх зобов`язань Позичальником та сплату процентів за зниженою процентною ставкою. У разі якби позивачальник вчасно сплачував проценти за користування кредитними коштами та повернув тіло кредиту, то не утворилося б великої суми заборгованості, яку заявник вважає несправедливою.

Доводи апеляційної скарги про те, що розмір відсотків є явно завищеними, таким, що не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, колегія суддів вважає помилковим з огляду на таке.

Відповідно до статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ.

За змістом частини 1,2 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Відповідно до пункту 5 частини 3 статті 18 цього ж закону несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Надаючи оцінку щодо стягнутої суми заборгованості по відсоткам, колегія суддів враховує позицію викладену у постанові Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі №679/1103/23, та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18.

Так, у пункті 8.38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження N 12-79гс19) зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Отже, наведене передбачає право суду зменшити розмір заборгованості за тими процентами, які нараховуються як міра відповідальності за неналежне виконання позичальником обов`язку щодо своєчасного повернення отриманих у кредит грошових коштів.

Однак, проценти, передбачені умовами кредитного договору, які просив стягнути позивач на свою користь, за своєю суттю є платою за користування кредитом, а не компенсацією у розумінні ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Штраф, пеня або комісія до заявленої суми заборгованості не включені. Стандартна процентна ставка є погодженою сторонами платою за користування кредитними коштами в межах строку кредитування, а не відповідальністю за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Положеннями частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що у договорі про надання споживчого кредиту зазначаються: 1) сума кредиту; 2) детальний розпис сукупної вартості кредиту для споживача (у процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов`язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; 3) дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту; 4) право дострокового повернення кредиту; 5) річна відсоткова ставка за кредитом; 6) умови дострокового розірвання договору; 7) інші умови, визначені законодавством.

З аналізу договору про відкриття кредитної лінії №1013-6282 від 03 січня 2022 року вбачається, що ТОВ «Укр Кредит Фінанс» було виконано приписи вищенаведених норм. Договір укладений за участю і згодою позичальника й, відповідно, не порушує жодного принципу договірних зобов`язань та не містить несправедливих умов.

Перед укладенням договору сторони досягли згоди з усіх істотних його умов, зокрема, й щодо розміру процентів за користування кредитними коштами, їх волевиявлення було вільним та відповідало їхній внутрішній волі. Підписавши кредитний договір, відповідачка погодилася на запропонований розмір процентів за користування кредитними коштами та зобов`язалася їх сплатити.

Відповідачкою, у передбаченому ст. 12, 81 ЦПК України порядку, не спростовано, що під час укладення договору про надання споживчого кредиту вона діяла свідомо та вільно, враховуючи власні інтереси, добровільно погодилася з його умовами, визначивши при цьому характер правочину і всі його істотні умови, була належним чином ознайомлена з обсягом відповідальності за невиконання його умов та розміром.

ОСОБА_3 , укладаючи кредитний договір, мала можливість самостійно обрати фінансову установу для отримання кредиту, оцінити запропоновані умови кредитування та зважити на можливість їх виконання з огляду на своє фінансове становище.

Крім того, згідно з умовами договору (п.4.1.), вона мала право відмовитися від договору протягом 14 днів з дня його укладення без пояснення причин, у тому числі після отримання грошових коштів, однак таким правом не скористалася.

За таких обставин відсутні підстави вважати, що у справі, яка переглядається, нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом суперечить принципам справедливості, добросовісності та розумності.

Верховний Суд у постанові від 07 квітня 2021 року у справі № 623/2936/19 вказав, що виходячи з оплатного характеру кредитного договору, відсутні підстави вважати, що умови договору про сплату процентів за користування кредитом, є несправедливими та призводять до дисбалансу прав та обов`язків сторін договору, оскільки вказаний розмір процентної ставки погоджено за домовленістю сторін у заяві-анкеті.

Такий висновок теж підлягає застосуванню і до спірних правовідносин.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підстав для його скасування з мотивів, викладених у апеляційній скарзі, колегія суддів не знаходить.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Судом правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, ухвалено справедливе рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 –- залишити без задоволення.

Рішення Сокальського районного суду Львівської області від 07 жовтня 2025 року–залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 14 вересня 2026 року.

Головуючий: Савуляк Р.В.

Судді: Крайник Н.П.

Шандра М.М.