Рішення від 16 серпня 2026 р. у справі №686/3215/26 — Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/3215/26

Провадження № 2/686/4884/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2026 року м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області у складі:

головуючої судді - Хараджі Н.В.,

за участю секретаря судових засідань – Мельник А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хмельницькому у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 12 лютого 2025 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 8759429. Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника, що відтворений шляхом використання ним одноразового ідентифікатора надісланим на номер мобільного телефону, який зазначений в п.10 кредитного договору (адреса, реквізити та підпис сторін).

Відповідно до п.п. 2.1. п.2 кредитного договору кошти кредиту надаються ТОВ «Авентус Україна» у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, реквізити якої надані відповідачем первісному кредитору з метою отримання кредиту.

Згідно з п.п. 2.4. п.2 договору кредит вважається наданим в день перерахування ТОВ «Авентус Україна» суми кредиту (загального розміру) за реквізитами, згідно п.п. 2.1. п.2 кредитного договору.

Підписанням кредитного договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма умовами правил надання коштів у позику в тому числі й на умовах фінансового кредиту ТОВ «Авентус Україна» (п.п. 9.8 Кредитного договору), які розміщені на веб-сайті creditplus.ua.

Приймаючи умови кредитного договору, відповідач підтвердив, що він повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватися цих правил. Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст. 641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.

28 жовтня 2025 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 28102025, у відповідності до умов якого ТОВ «Авентус Україна» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Авентус Україна» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.

Відповідно до реєстру боржників № 1 від 28.10.2025 року до договору факторингу № 28102025 від 28.10.2025 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 8759429 від 12.02.2025 року в сумі 21 897,34 грн., з яких: 5 459,85 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 6 482,49 грн. - сума заборгованості за відсотками та 9 955 грн. - сума заборгованості за пенею, штрафам.

З моменту отримання права вимоги до відповідача, позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.

Всупереч умовам договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов`язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки первісного кредитора.

Таким чином, відповідач має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитним договором № 8759429 від 12.02.2025 року в сумі 21 897,34 грн.

З огляду на викладене, а також у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх договірних зобов`язань, позивач звернувся до суду з відповідним позовом про стягнення заборгованості.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.02.2026 року головуючим суддею визначено суддю Хараджу Н.В.,

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20.02.2026 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі, розгляд якої постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

26.03.2026 року до суду від відповідачки ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона зазначає, що в провадженні Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області перебуває цивільна справа № 686/3215/26 за позовом ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Ознайомившись із позовною заявою, Відповідач вважає, що позовна заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

1. Позивачем не доведено факту отримання коштів позичальником та їх використання з огляду на таке.

З системного аналізу норм закону щодо кредитного договору слід прийти до висновку про те, що необхідною умовою для констатації наявності зобов`язань за договором кредиту є не лише факт укладення такого договору, а й доведеність перерахунку кредитних коштів позичальнику.

При цьому, за приписами ч. 1 ст. 517 ЦК України, при заміні кредитора у зобов`язанні, як у цій справі, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Передання попереднім кредитором позивачу, як новому кредитору, документів, що підтверджують надання кредитних коштів у користування позичальника, є необхідною умовою для підтвердження переходу права вимоги до нового кредитора у зобов`язанні.

Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Згідно вимог закріплених в Положенні про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України № 75 від 04 липня 2018 року - виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. В п.65 Положення зазначено, що інформація про стан рахунків клієнтів може надаватись їх власникам та органам, які мають право на отримання такої інформації згідно із законодавством України.

В той же час розрахунок заборгованості не є документом первинного бухгалтерського обліку, а є одностороннім арифметичним розрахунком стягуваних сум, який відповідно повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони.

Такий висновок щодо оцінки односторонніх документів банку кореспондує у висновках Великої Палати Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 у справі № 342/180/17 та Верховного Суду України в постанові від 11.03.2015 у справі № 6-16цс15.

У підтвердження заявлених вимог позивач не подав суду будь яких документів про перерахування коштів на користь відповідача за укладеними кредитними договорами, як і не надав доказів про рух коштів на рахунку відповідача, що унеможливлює перевірити наявність чи відсутність загальної заборгованості по тілу кредиту.

Позовна заява не містить посилання на докази, які б підтвердили ту обставину, що відповідач отримав кредитні кошти, та в подальшому порушив обов`язок щодо їх повернення, а також сплати процентів, тобто не виконував або неналежним чином виконував умови договору.

Відповідач звертає увагу на те, що розрахунок заборгованості за договором не є належним та достатнім доказом з огляду на вимоги ч. 1 ст. 77 ЦПК України, оскільки належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є саме первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

З урахуванням того, що на підтвердження позовних вимог, позивач не надав суду виписки з особового рахунку відповідача, доказів надання відповідачу кредитних коштів в спосіб, визначений кредитним договором, стороною позивача не заявлялось відповідних клопотань про витребування доказів у первісного кредитора або у банківської установи, яка є емітентом картки відповідача, зазначеної у договорі, а розрахунок заборгованості не відображає в повній мірі розмір нарахованої заборгованості, тому вважаємо, що позивач не довів належними та допустимими доказами отримання відповідачем кредитних коштів та, відповідно, наявність заборгованості по кредиту у розмірі, вказаному у розрахунку.

Такий висновок також узгоджується з постановою Верховного Суду від 30.01.2018 року у справі № 161/16891/15.

2. Відповідач заперечує щодо стягнення пені, штрафу, неустойки в розмірі 9 955,00 грн. з огляду на наступне.

Відповідно п. 18 прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, відсутні підстави для стягнення із відповідача на користь позивача неустойки в сумі 9 955,00 грн, яка відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України підлягає списанню кредитодавцем.

3. Відповідач заперечує щодо стягнення відсотків у розмірі 6 482,49 грн з огляду на наступне.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 18 ЗУ "Про захист прав споживачів" несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

При цьому, для кваліфікації умов договору як несправедливих необхідна наявність таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Відповідні правові висновки щодо застосування зазначених норм ЦК України та Закону України "Про захист прав споживачів" у спірних правовідносинах викладені у постановах Верховного Суду: від 06.12.2019 у справі № 664/1261/16-ц (провадження № 61-25248св18), від 27.01.2020 у справі № 754/6091/18 (провадження № 61-11473св19), від 07.10.2020 у справі № 132/1006/19 (провадження № 61- 1602св20), від 07.04.2021 у справі № 623/2936/19 (провадження № 61-1416св20).

Так, під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Отже, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦКУ країни засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Фінансові установи, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги чинного законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Також у цій постанові зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних, як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Вказаної позиції щодо можливості зменшення процентів за прострочення виконання грошових зобов`язань дійшов Касаційний цивільний суд Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України "Про споживче кредитування" умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.

Відтак, вважаємо, що нарахована позивачем сума по відсотках за користування кредитом за кредитним договором не відповідає вимогам чинного законодавства про захист прав споживачів. Крім того, передбачення в цих електронних договорах такого високого розміру відсотків порушує принцип рівності сторін договорів, учасником яких є відповідач як споживач, тим самим порушує його права споживача, тому вимога позивача про стягнення цієї суми заборгованості за відсотками, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим чинним ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, є несправедливо непомірним тягарем для відповідача, а стягнення з відповідача як споживача надмірних грошових сум відсотків, спотворює їх дійсне правове призначення як засобу розумного стимулювання відповідача як боржника виконувати основне грошове зобов`язання.

З огляду на наведене, при вирішенні питання щодо стягнення відсотків, встановивши співрозмірність нарахованих відсотків по невиконаному зобов`язанню відповідача та враховуючи інтереси обох сторін, з огляду на необхідність беззаперечного дотримання принципів справедливості, добросовісності і розумності, просить суд зменшити розмір відсотків до розміру заборгованості по кредиту. На переконання відповідача, саме такий розмір відсотків буде справедливим, забезпечить розумний баланс інтересів сторін та є адекватним у розрізі конкретних правовідносин.

З огляду на викладене, відповідачка вважаю, що поданий ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» позов є необґрунтованим та у стягненні 6 482,49 грн. відсотків, 9 955,00 грн. пені, штрафів слід відмовити.

30.03.2026 року до суду від представника позивача ОСОБА_2 надійшли відповідь на відзив та клопотання про витребування доказів.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06.04.2026 року клопотання представника позивача задоволено.

Витребувано в АТ КБ «ПриватБанк» таку інформацію:

-Інформацію щодо наявності у ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) карткових рахунків відкритих у банку 12.02.2025р.;

-Інформацію щодо належності ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) карткового рахунку НОМЕР_2 ;

-Виписку по рахунку за номером картки НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 );

-Інформацію про надходження 12.02.2025 року на картковий рахунок НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) грошових коштів в сумі 5500,00 грн.

04.06.2026 року від АТ КБ «ПриватБанк» до суду надійшла інформація про те, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано платіжну картку № НОМЕР_3 .

Також повідомлено, що за вказаним рахунком 12.02.2025 року здійснено зарахування грошових коштів у сумі 5 500,00 грн.

В судове засідання представник позивача не з`явився, в позовній заяві просив здійснювати розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідачки в судове засідання не з`явилася, подала до суду клопотання, в якому просила розглянути справу за її відсутності. Проти задоволення позовних вимог заперечувала з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося у зв`язку з неявкою всіх учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що між сторонами виникли договірні правовідносини в сфері кредитування.

12 лютого 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_1 , за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» укладено договір № 8759429 про надання споживчого кредиту. Договір укладено у порядку визначеному статтею 12 Законом України "Про електронну комерцію", в електронній формі, шляхом обміну електронними повідомленнями, використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до умов укладеного договору ТОВ «Авентус Україна» надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити комісію за надання кредиту, проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором (п.1.2.- 1.4. Договору).

Укладаючи договір сторони узгодили права та обов`язки сторін, порядок та умови надання та повернення кредиту, сплати процентів, порядок обчислення (нарахування) та зміни процентів, умови продовження строку кредиту (пролонгацію), порядок внесення змін та доповнень до договору, відповідальність сторін за порушення умов договору, інші істотні умови договору, підписали паспорт споживчого кредиту та затвердили графік платежів, що є додатком №1 до договору.

Пунктом 1.3. договору встановлено, що сума кредиту (загальний розмір) становить 5500 грн.

Кошти (сума) кредиту надаються ТОВ «Авентус Україна» у безготівковій формі, шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, маска картки № НОМЕР_2 протягом двох календарних днів з моменту укладення договору. Дата надання кредиту : 12.02.2025 року або 13.02.2025 року (п.2.1.,2.2. Договору).

Кредит вважається наданим в день перерахування товариством суми кредиту (загального розміру), згідно п.2.1. договору (п.2.4. Договору).

Строк кредиту за цим договором становить 360 днів, з періодичністю платежів зі сплати процентів кожні 30 днів. Дата повернення кредиту та сплати нарахованих процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.(п.1.4,2.2,5.1. Договору).

Згідно п.1.4.1. договору у споживача відсутнє право продовжувати строк користування або строк виплати кредиту, встановлених договором, на підставі звернення до товариства у паперовій формі або в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора.

Сторони погодили стандартну процента ставка, яка становить 1,00 % в день та застосовується у межах строку кредиту вказаного в пункті 1.4 цього договору та можливість застосування 0,73 % в день зниженої процентної ставки. Проценти, що нараховуються за цим договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод "факт/факт" (п.1.5., 1.5.1.,3.1. Договору).

Відповідно до п.3.4. договору розмір процентної ставки залежить від умов її встановлення, є незмінним протягом усього строку дії договору та не може бути збільшений товариством в односторонньому порядку.

Сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно з графіком платежів, крім випадку визначеного в п.п. 5.3. договору (п.5.1. Договору).

До періоду розрахунку процентів включається день надання та день фактичного повернення кредиту, але не включається перша дата сплати процентів, вказана в графіку платежів. У випадку якщо день надання та день повернення кредиту співпадають, нарахування процентів здійснюється за один день (п.3.2. Договору).

Відповідно до п. 7.1,9.2. договору цей договір вважається укладеним з моменту його підписання електронними підписами сторін та діє протягом строку, вказаного в п.1.4. договору (360 днів), а у випадку, якщо після закінчення вказаного строку, за договором будуть наявні невиконані грошові зобов`язання, договір продовжує діяти до повного виконання споживачем зобов`язань за ним. Внесення змін та доповнень до цього договору оформлюється шляхом підписання сторонами додаткових договорів/угод.

Пунктами 7.2.,9.3. договору передбачено, що дія договору припиняється та договір може бути достроково розірваний у випадках передбачених чинним законодавством та цим договором. Усі неврегульовані цим договором правовідносини сторін регулюються чинним законодавством України.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» зобов`язання за кредитним договором виконало у повному обсязі, надавши шляхом безготівкового переказу на поточний (картковий) рахунок відповідачу кредитні кошти.

Отримання відповідачкою кредитних коштів підтверджується інформаційним листом ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім» щодо успішного переказу 12.02.2025 року грошових коштів на платіжну картку № НОМЕР_4 відповідно до договору, укладеного з ТОВ «Авентус Україна», у сумі 5 500,00 грн (№ транзакції 1557106114). Зазначена платіжна картка вказана відповідачкою у договорі про надання споживчого кредиту (пункт 2.1 договору).

Відповідачка кредитними коштами скористалася, свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконала, внаслідок чого виникла заборгованість, яка за розрахунком ТОВ «Авентус Україна», становить 21897,34 грн, з яких: 5459,85 грн - заборгованість за основним боргом (тілом кредиту); 6482,49 грн - заборгованість за відсотками та 9955,00 грн - заборгованість за пенею, штрафом.

Із наданого позивачем детального розрахунку заборгованості за кредитним договором убачається, що відповідач здійснював платежі у рахунок погашення кредитної заборгованості за договором.

З розрахунку заборгованості також вбачається, що нарахування відсотків ТОВ «Авентус Україна» здійснювалося на умовах договору, в межах погодженого строку та у визначених правочином розмірах.

Вказані розміри узгоджується з положеннями п. 17 Розділу ІV "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про споживче кредитування".

28 жовтня 2025 року між ТОВ «Авентус Україна» (клієнт) та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (фактор) укладено договір факторингу № 28102025, у відповідності до умов якого фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити фактору право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.

Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно додатку № 1 та є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до договору факторингу № 28102025 від 28.10.2025 року:

- "Право вимоги" - права грошової вимоги щодо погашення (стягнення) заборгованостей з боржників, які виникли на підставі кредитних договорів;

- "Реєстр боржників" - це інформація, що стосується боржників, оформлена за формою встановленою в додатку №1 (форма реєстру боржників в паперовому вигляді) і додатку №4 (форма реєстру боржників в електронному вигляді) до цього договору.

Відповідно до п.1.2. договору факторингу № 28102025 від 28.10.2025 року перехід від ТОВ "Авентус Україна" (клієнта) до ТОВ "ФК" ЄАПБ" (фактора) прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому - передачі реєстру боржників згідно додатку №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора права вимоги заборгованостей та є невід`ємною частиною цього договору.

28 жовтня 2025 року ТОВ "Авентус Україна" (клієнт) та ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" (фактор) на виконання вимог договору факторингу № 28102025 від 28.10.2025 року підписали акт прийому-передачі реєстру боржників № 1 та реєстр боржників № 1.

Відповідно до реєстру боржників № 1 від 28.10.2025 року (Додаток №1) до договору факторингу № 28102025 від 28.10.2025 року ТОВ "ФК" ЄАПБ" набуло права грошової вимоги до відповідача за договором № 8759429 про надання споживчого кредиту від 12.02.2025 року в сумі 21897,34 грн, з яких: 5459,85 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 6482,49 грн - сума заборгованості за відсотками та 9955 грн - сума заборгованості за пенею, штрафам.

Факт переходу права грошової вимоги також підтверджується платіжною інструкцією № 167 від 31.10.2025 року про оплату згідно договору факторингу № 28102025 від 28.10.2025 року.

Таким чином, ТОВ "ФК" ЄАПБ" набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до відповідача за договором № 8759429 про надання споживчого кредиту від 12.02.2025 року.

Отже, ТОВ "ФК" ЄАПБ", є належним відповідачем у справі.

Відповідно до частини 1 статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст.11 ЦК України).

Згідно зі частиною 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

В матеріалах справи відсутні докази того, що наведені умови договору, його форма і порядок укладання суперечать положенням ЦК України, або іншим актам цивільного законодавства, а також, що волевиявлення відповідача було обмеженим і не відповідало його внутрішній волі. Викладені істотні умови, права і обовязки сторін, зокрема, способи та терміни погашення кредиту погоджені сторонами.

Крім того, матеріали справи містять належні докази на підтвердження того, що саме відповідачкою здійснено дії, спрямовані на укладання договору, а саме відповідачка пройшла ідентифікацію та верифікацію особи, ознайомилася з інформацією про умови кредитування та орієнтовну вартість кредиту та шляхом введення коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором підписала паспорт споживчого кредиту та кредитний договір із зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому її були перераховані кошти у розмірах, встановлених договором.

Тобто відповідачка вчинила ряд дій без здійснення яких кредитний договір не був би укладений.

Підписанням договору відповідачка підтвердила, що вона ознайомлена з усіма істотними його умовами та що йому надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства.

Частиною 1 ст.509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Сторонами в зобов`язанні є боржник і кредитор (ч.1 ст.510 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ч.1,2 ст.10561 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч.2 ст.1054 ЦК України).

Згідно зі ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Загальні правила щодо форми договору визначені ст.639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.205, 207 ЦК України).

Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується Законом Украiни "Про електронну комерцію" та Законом України "Про споживче кредитування".

Згідно зі ст. 13 Закону України "Про споживче кредитування" договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію"). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Примірник договору про споживчий кредит, укладеного у вигляді електронного документа та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит.

Відповідно до п.5,6 ч.1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Статтею 11 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Положеннями ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно ст.6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Положеннями ч.2 ст.639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Таким чином, сторони погодили розмір кредиту, валюту кредитування, строк та умови надання кредиту, що свідчить про наявність волевиявлення відповідача на укладення договору саме на таких умовах шляхом його підписання електронним підписом із використанням одноразового ідентифікатора.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями ч. 1 ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами або законом про банки і банківську діяльність. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.1,2 ст. 80 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч.1-3 ст. 89 ЦПК України).

Предметом позову є захист порушеного права ТОВ «ФК «ЄАПБ», яке полягає у невиконанні відповідачкою договірних зобов`язань за кредитним договором.

Кредитний договір укладено в електронній формі з використанням електронного підпису шляхом застосування відповідачкою одноразового ідентифікатора, що підтверджує її волевиявлення на укладення договору та прийняття його умов.

З матеріалів справи вбачається, що позивач належним чином та в повному обсязі виконав взяті на себе зобов`язання за укладеним договором, своєчасно надавши відповідачці кредитні кошти в передбаченому договором розмірі.

Суд зазначає, що інформаційний лист ТОВ «ФК «Контрактовий Дім» у сукупності з іншими доказами, наявними у матеріалах справи, є належним та достатнім доказом, який підтверджує факт отримання відповідачкою кредитних коштів за спірним договором.

Враховуючи, що відповідачкою порушено право позивача на належне виконання умов кредитного договору, в результаті чого кредитна заборгованість не була погашена відповідачкою добровільно, вимоги позивача, щодо стягнення заборгованості за договором № 8759429 про надання споживчого кредиту від 12.02.2025 року є правомірною.

Водночас суд відхиляє доводи позивача щодо обґрунтованості нарахування та стягнення за договором № 8759429 про надання споживчого кредиту від 12.02.2025 року штрафних санкцій (штрафу, пені, неустойки) у розмірі 9 955,00 грн.

Згідно зі ч.1,2 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

24 лютого 2022 року Указом Президента України №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та діє на теперешній час.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" внесено зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України, якими доповнити пунктами 18 і 19 такого змісту: У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Первісним кредитором не враховано вищевказані перехідні положення ЦК України та протиправно нараховано штрафні санкції (пеню, неустойку) за кожен день невиконання та/або неналежного виконання зобов`язання.

За таких обставин нараховані первісним кредитором штрафні санкції є безпідставними та стягненню з відповідача на користь позивача не підлягають.

Крім того, суд критично оцінює доводи відповідачки, викладені у відзиві на позовну заяву, та вважає їх такими, що не спростовують встановлених судом обставин і не є підставою для відмови у задоволенні позову з огляду на таке.

Щодо доводів відповідачки про недоведеність факту отримання кредитних коштів суд зазначає наступне.

Відповідачка посилалася на те, що позивач не надав належних доказів фактичного перерахування кредитних коштів, зокрема виписки по картковому рахунку, а сам по собі розрахунок заборгованості не може підтверджувати факт отримання кредиту.

Зазначені доводи суд вважає необґрунтованими.

Як встановлено судом, відповідно до пунктів 1.3, 2.1, 2.2, 2.4 кредитного договору № 8759429 від 12.02.2025 року відповідачці було надано кредит у розмірі 5 500,00 грн, який відповідно до умов договору мав бути перерахований у безготівковій формі на платіжну картку № НОМЕР_2 , реквізити якої були зазначені відповідачкою при укладенні договору.

У ході розгляду справи судом було задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів та ухвалою від 06.04.2026 року витребувано у АТ КБ «ПриватБанк» інформацію щодо належності відповідачці відповідного карткового рахунку та руху коштів за ним.

На виконання зазначеної ухвали 04.06.2026 року АТ КБ «ПриватБанк» повідомило суд, що на ім`я ОСОБА_1 емітовано платіжну картку № НОМЕР_3 та що 12.02.2025 року за вказаним рахунком здійснено зарахування грошових коштів у сумі 5 500,00 грн.

Крім того, матеріали справи містять інформаційний лист ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий Дім» щодо успішного переказу 12.02.2025 року грошових коштів на платіжну картку № НОМЕР_4 відповідно до договору, укладеного з ТОВ «Авентус Україна», у сумі 5 500,00 грн, із зазначенням номера транзакції 1557106114.

Таким чином, факт надання та отримання відповідачкою кредитних коштів підтверджується не лише розрахунком заборгованості, а сукупністю належних та допустимих доказів, а саме умовами укладеного кредитного договору, в якому зазначено конкретний рахунок для зарахування кредиту, інформаційним листом ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий Дім» та інформацією АТ КБ «ПриватБанк» про зарахування 12.02.2025 року на картковий рахунок відповідачки саме 5 500,00 грн.

Отже, доводи відповідачки про відсутність доказів фактичного отримання кредитних коштів спростовані матеріалами справи.

Посилання відповідачки на те, що позивач не надав виписку з карткового рахунку, не може бути підставою для відмови у позові, оскільки судом було витребувано відповідну інформацію безпосередньо у банківської установи, і така інформація надійшла до суду та підтвердила факт зарахування кредитних коштів у розмірі, визначеному договором.

При цьому відповідно до статті 89 ЦПК України жоден доказ не має для суду наперед встановленої сили, а суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо та достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. У цій справі сукупність досліджених доказів є достатньою для встановлення факту надання відповідачці кредиту та його отримання.

Посилання відповідачки на положення статті 517 ЦК України також не спростовує права позивача на заявлення вимог у цій справі. Позивачем надано суду договір факторингу № 28102025 від 28.10.2025 року, реєстр боржників № 1, акт приймання-передачі реєстру боржників, а також платіжну інструкцію № 167 від 31.10.2025 року, які у своїй сукупності підтверджують перехід до позивача права грошової вимоги за кредитним договором № 8759429.

Тому суд доходить висновку, що позивачем доведено як факт виникнення у відповідачки кредитного зобов`язання, так і факт переходу права вимоги до позивача.

Не заслуговують на увагу і посилання відповідачки на те, що розрахунок заборгованості є лише одностороннім арифметичним документом та не може підтверджувати розмір заборгованості.

Дійсно, сам по собі розрахунок заборгованості, складений кредитором, не є безумовним доказом існування заборгованості та підлягає оцінці судом разом з іншими доказами. Водночас у даній справі розрахунок заборгованості узгоджується з умовами кредитного договору, графіком платежів, даними про фактичне надання кредитних коштів, а також матеріалами щодо здійснених відповідачкою платежів.

Із детального розрахунку заборгованості вбачається рух заборгованості за договором та врахування здійснених відповідачкою платежів. Відповідачка, заперечуючи проти розміру заборгованості, не надала власного контррозрахунку, який би спростовував наведені позивачем дані, та не довела здійснення інших платежів, не врахованих кредитором.

Таким чином, суд вважає доведеним розмір заборгованості за основною сумою кредиту та процентами в межах заявлених позовних вимог, з урахуванням висновків суду щодо штрафних санкцій.

Щодо посилання відповідачки на необхідність застосування до спірних правовідносин положень пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України суд зазначає наступне.

У цій частині доводи відповідачки є обґрунтованими лише в частині неможливості стягнення неустойки (штрафу, пені), у зв`язку з чим суд погоджується з тим, що заявлена до стягнення сума 9 955,00 грн штрафних санкцій не підлягає стягненню.

Разом з тим зазначені положення закону не є підставою для звільнення відповідачки від виконання основного зобов`язання щодо повернення отриманого кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами.

Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено звільнення позичальника в період дії воєнного стану від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання грошового зобов`язання. Водночас наведена норма не припиняє самого кредитного зобов`язання та не звільняє позичальника від обов`язку повернути суму отриманого кредиту та сплатити проценти за користування ним, якщо такі проценти є платою за користування кредитними коштами, передбачені договором та нараховані відповідно до його умов.

Отже, суд враховує зазначену норму та відмовляє у стягненні заявлених позивачем 9 955,00 грн. пені, штрафів та інших штрафних санкцій, однак підстав для звільнення відповідачки від повернення основної суми кредиту та сплати належних процентів суд не встановив.

Щодо доводів відповідачки про несправедливість та надмірність процентів за користування кредитом суд зазначає наступне.

Відповідачка просила відмовити у стягненні 6 482,49 грн. процентів, посилаючись на їх явно завищений розмір, положення Закону України «Про захист прав споживачів», принципи справедливості, добросовісності та розумності, а також на судову практику Верховного Суду щодо можливості зменшення розміру відповідальності боржника.

Однак зазначені доводи у цій справі не спростовують правомірності нарахування заявленої суми процентів.

Судом встановлено, що сторони при укладенні кредитного договору погодили істотні умови кредитування, у тому числі суму кредиту, строк кредитування, порядок сплати платежів та розмір процентної ставки. Зокрема, пунктом 1.5 договору передбачено стандартну процентну ставку 1,00 % на день, а також можливість застосування зниженої процентної ставки 0,73 % на день. Договором визначено, що проценти є платою за користування кредитом та нараховуються на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитними коштами протягом строку кредитування.

Таким чином, нараховані проценти за своєю правовою природою є неустойкою чи відповідальністю за прострочення виконання зобов`язання, а платою за користування кредитними коштами.

При цьому з наданого позивачем детального розрахунку заборгованості вбачається, що проценти нараховувалися первісним кредитором у межах строку кредитування та відповідно до погоджених сторонами умов договору. Позивач після набуття права вимоги самостійного нарахування штрафних санкцій не здійснював.

Посилання відповідачки на пункт 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» саме по собі не свідчить про несправедливість погодженого розміру процентної ставки та не є підставою для автоматичного зменшення належної до сплати плати за користування кредитом.

Сам факт того, що загальна сума процентів є значною у порівнянні із сумою отриманого кредиту, не свідчить безумовно про несправедливість відповідної умови договору, оскільки при оцінці правомірності нарахування процентів необхідно враховувати їх правову природу, строк користування кредитом, погоджену сторонами процентну ставку та фактичний період користування кредитними коштами.

Суд також бере до уваги, що відповідачка при укладенні договору була ознайомлена з умовами кредитування, розміром процентної ставки, строком кредитування та графіком платежів, після чого власноручно в електронній формі шляхом використання одноразового ідентифікатора підтвердила прийняття умов договору.

Відповідачка не надала доказів того, що відповідні умови договору були нав`язані їй позивачем після укладення договору, змінені в односторонньому порядку або що проценти були нараховані позивачем за період чи за ставкою, які не передбачені договором.

Щодо посилання відповідачки на правові висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 902/417/18 та постанову Верховного Суду від 12.02.2025 року у справі № 679/1103/23 суд зазначає, що наведені правові позиції не підлягають механічному застосуванню до спірних правовідносин без урахування їх фактичних обставин та правової природи заяв з огляду на принципи справедливості, розумності та пропорційності не означає автоматичного зменшення договірної плати за користування кредитом у кожній справі. У цій справі позивач заявляє до стягнення проценти, які нараховані як плата за користування кредитом відповідно до погодженої сторонами процентної ставки та в межах визначеного договором строку кредитування, а не проценти як міру відповідальності за прострочення виконання позивачем після припинення передбаченого договором строку кредитування або за без наведення конкретних обставин, які б свідчили про істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків до стягнення сум.

Зокрема, можливість зменшення судом розміру відповідальності боржника з огляду на принципи справедливості, розумності та пропорційності не означає автоматичного зменшення договірної плати за користування кредитом у кожній справі. У цій справі позивач заявляє до стягнення проценти, які нараховані як плата за користування кредитом відповідно до погодженої сторонами процентної ставки та в межах визначеного договором строку кредитування, а не проценти як міру відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Також суд не встановив обставин, які б свідчили про те, що нарахування процентів здійснювалося позивачем після припинення передбаченого договором строку кредитування або за ставкою, не погодженою сторонами.

Відтак, посилання відповідачки на принципи справедливості, добросовісності та розумності без наведення конкретних обставин, які б свідчили про істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків саме у цій справі, не є достатньою підставою для відмови у стягненні договірних процентів.

Суд також не бере до уваги посилання відповідачки на частину п`яту статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» як на безумовну підставу для визнання умов договору щодо процентів нікчемними, оскільки відповідачкою не доведено, які саме умови договору обмежують її права порівняно з правами, гарантованими цим Законом, та в чому конкретно полягає таке обмеження.

Крім того, відповідно до встановлених судом обставин, умови договору щодо процентної ставки були визначені сторонами при його укладенні, містилися у договорі та паспорті споживчого кредиту, з якими відповідачка ознайомилася та погодилася шляхом підписання електронного документа.

Таким чином, доводи відповідачки щодо безпідставності нарахування 6 482,49 грн. процентів суд вважає недоведеними.

Разом з тим, оцінюючи розрахунок заборгованості, суд виходить із того, що розмір процентів має визначатися виключно в межах погодженого сторонами строку кредитування та відповідно до умов договору. З наданого розрахунку вбачається, що саме таким чином первісним кредитором здійснювалося нарахування процентів.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що доводи відповідачки, викладені у відзиві, частково заслуговують на увагу лише в частині заперечень щодо стягнення штрафних санкцій, оскільки їх нарахування суперечить положенням пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

В іншій частині доводи відзиву не спростовують встановлених судом обставин щодо укладення кредитного договору, фактичного отримання відповідачкою кредитних коштів, невиконання нею зобов`язань щодо їх повернення, правомірності переходу права вимоги до позивача та нарахування процентів у межах погодженого строку кредитування.

Отже, з урахуванням встановлених судом обставин та оцінки доказів у їх сукупності, з відповідачки на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором у частині основної суми боргу та процентів, тоді як у задоволенні вимоги про стягнення 9 955,00 грн. штрафних санкцій слід відмовити.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову та стягнення з відповідача на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованості за договором № 8759429 про надання споживчого кредиту від 12.02.2025 року в сумі 11 942,34 грн., з яких 5 459,85 грн. - заборгованість за кредитом (тілом) та 6 482,49 грн. - заборгованість за відсотками.

Оскільки позов задоволено частково, відповідно до п.3 ч.2 ст. 141 ЦПК України, понесені судові витрати слід розділи на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням наведеного, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 452,34 грн., пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 4, 12, 13, 19, 81, 133, 137, 141, 247, 258, 259, 265, 273, 279, 354, 355 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» суму заборгованості:

за кредитним договором № 8759429 в розмірі 11 942,34 грн., з яких:

-5 459,85 грн. – сума заборгованості за основною сумою боргу;

-6 482,49 грн. – сума заборгованості за відсотками;

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» понесені судові витрати у розмірі 1 452,34 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата виготовлення повного тексту рішення суду 14.09.2026 року.

Суддя Хмельницького

міськрайонного суду Н.В.Хараджа