Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №681/1013/26 — Полонський районний суд Хмельницької області

Справа № 681/1013/26

Провадження 2/681/1047/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 року м. Полонне

Полонський районний суд Хмельницької області в складі головуючого судді Іллюка С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін в м. Полонне цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

1.Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (далі - Товариство) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 2235959 від 20.04.2025 в сумі 30071,25 грн, з яких: 5500,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 13571,25 грн - заборгованість по процентах, 11000,00 грн - заборгованість за пенею (штрафом).

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що 20.04.2025 товариство з обмеженою відповідальністю «Слон Кредит» та відповідач уклали договір про надання споживчого кредиту № 2235959. Згідно з договором відповідачу надається кредит у гривні, а відповідач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби. Товариство зобов`язане перерахувати кошти на рахунок в форматі IBAN/платіжну картку, вказану Споживачем, у порядку та строки, визначені кредитним договором.

Таким чином, відповідач уклав договір № 2235959 від 20.04.2025 з ТОВ «Слон Кредит» та на підставі платіжного документа відповідачу перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 5500,00 грн.

28.11.2025, згідно з умовами договору факторингу № 28112025, ТОВ «Слон Кредит» відступило право вимоги за договором № 2235959 від 20.04.2025 на користь ТОВ «Діджи Фінанс». Згідно з договором факторингу сума боргу перед новим кредитором є обґрунтованою, документально підтвердженою та становить 30071,25 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту становить 5500,00 грн; заборгованість за відсотками становить 13571,25 грн; заборгованість за пенею становить 11000,00 грн.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі (а.с. 74- 77).

Свої заперечення відповідач обґрунтовує тим, що позивачем не надано належних доказів укладення кредитного договору в електронній формі, оскільки відсутні лог-файли, ІР-адреси та беззаперечне підтвердження проходження ідентифікації через систему BankID.

Також відповідач заперечує факт отримання кредитних коштів, посилаючись на те, що долучені позивачем внутрішні документи не є первинними банківськими документами, які б достовірно підтверджували зарахування коштів на його рахунок.

Крім того, відповідач вважає недоведеним перехід права вимоги до позивача, оскільки наданий витяг з договору факторингу є лише фрагментом документа, а самого боржника не було належним чином повідомлено про відступлення права вимоги, що нібито унеможливлює стягнення боргу новим кредитором. Додатково відповідач вказує на необґрунтованість розрахунку заборгованості, безпідставність нарахування неустойки (пені) в період дії воєнного стану та наголошує, що загальна сума вимог порушує ліміти, встановлені статтею 21 Закону України «Про споживче кредитування». Поряд з цим відповідач заявив клопотання про зменшення розміру витрат позивача на правничу допомогу через їхню неспівмірність зі складністю справи.

Позивач подав відповідь на відзив (а.с. 79-90), у якій повністю відхилив аргументи відповідача як безпідставні та юридично необґрунтовані. Позивач пояснив, що договір був підписаний за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, надісланим на мобільний номер відповідача, що повністю відповідає нормам Закону України «Про електронну комерцію».

Щодо зарахування коштів позивач надав лист фінансової установи ТОВ «Пейтек», яка безпосередньо здійснювала переказ на платіжну картку відповідача, що є належним доказом.

Стосовно відступлення права вимоги позивач наголосив, що відповідно до положень Цивільного кодексу України заміна кредитора здійснюється без згоди боржника, а відсутність письмового повідомлення про таку заміну не припиняє кредитного зобов`язання і не звільняє боржника від обов`язку повернути борг; це лише надає йому право виконати зобов`язання первісному кредитору, чого відповідач не зробив.

На підставі цього позивач просив задовольнити позов у повному обсязі.

Позивач та відповідач в судове засідання не прибули, подали клопотання про розгляд справи без їхньої участі (а.с. 118-119, 123).

2.Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

15.07.2026 позовна заява надійшла до Полонського районного суду Хмельницької області.

Ухвалою суду від 03.08.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, яку постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, за клопотанням представника позивача витребувано докази в АТ КБ «ПриватБанк».

Копія позовної заяви з додатками були надіслані ОСОБА_1 в електронному кабінеті 14.07.2026 та засобами поштового зв`язку АТ «Укрпошта» 03.07.2026 листом з описом вкладення за його зареєстрованою адресою місця проживання ( АДРЕСА_1 ) (а.с. 40, 57-58).

Відповідач скористався своїм правом і подав відзив на позовну заяву, на який позивач подав відповідь на відзив.

17.08.2026 до суду надійшли витребувані судом докази, а саме відповідь АТ КБ «ПриватБанк» щодо рахунків відповідача та виписка про рух коштів (а.с. 121-122).

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

3.Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Дослідивши письмові докази, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

20.04.2025 між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-комунікаційної системи товариства укладено договір про надання споживчого кредиту по продукту «Зручний» № 2235959, підписаний відповідачем електронним підписом (а.с. 19-25).

Одноразовий ідентифікатор К728 був надісланий відповідачу 20.04.2025 о 13:08:02 на номер телефону НОМЕР_1 , вказаний ОСОБА_1 при зверненні до кредитодавця, про що свідчать дані заяви-анкети (а.с. 39) та довідки про ідентифікацію клієнта (а.с. 15).

Відповідно до Договору на умовах, встановлених ним, Товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Сума кредиту складає 5500,00 грн. Тип кредиту кредит. Строк кредиту 360 днів, з періодичністю платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів, детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів визначені в Графіку платежів.

Згідно з Договором тип процентної ставки фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти у наступних розмірах та за наступних умов: підвищена процентна ставка 15 % в день - за перший день користування кредитом; стандартна процентна ставка 3% в день - з другого дня користування кредитом (включно) до 19.05.2025 включно; знижена процентна ставка 1,5 % в день - в період дії стандартної процентної ставки, якщо споживач виконає умови для отримання знижки; пільгова процентна ставка 0,75 % в день - застосовується з 20.05.2025 включно до останнього дня строку кредитування (включно).

Договором передбачено, що кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування у розмірі 5500,00 грн на поточний рахунок споживача.

Факт виконання кредитодавцем взятих за Договором зобов`язань та надання кредитних коштів відповідачу підтверджується: даними листа ТОВ «Пейтек» № 20251210-550 від 10.12.2025, відповідно до яких останнє перерахувало 20.04.2025 о 13:08:40 на платіжну картку клієнта від ТОВ «Слон Кредит» кошти на суму 5500,00 грн (а.с. 38); відомостями листа АТ КБ «ПриватБанк» № 20.1.0.0.0/7-260810/88830-БТ від 17.08.2026 та виписки по належному ОСОБА_1 рахунку, з яких вбачається, що банківська картка НОМЕР_2 належить відповідачу, 20.04.2025 на її рахунок зараховано кошти у розмірі 5500,00 грн з призначенням платежу «FUIB Money Transfer, Visa Direct», при цьому в ідентифікаційних даних клієнта банку вказано номер телефону НОМЕР_1 (а.с. 121-122).

Згідно із наданим ТОВ «Слон Кредит» розрахунком заборгованості станом на 28.11.2025 утворилась заборгованість 30071,25 грн, а саме: за тілом кредиту - 5500,00 грн, за відсотками - 13571,25 грн, за штрафами/пені - 11000,00 грн (а.с. 14).

28.11.2025 між ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір факторингу № 28112025 (а.с. 28-36), за яким Товариство за плату набуло права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 2235959 від 20.04.2025 у розмірі 30071,25 грн, про що свідчать дані акта прийому-передачі реєстру прав вимог (а.с.10) та витягу з додатка до вказаного договору (а.с.12), а також платіжної інструкції № 13848 від 03.12.2025 про оплату за договором факторингу (а.с. 44). Позивач після відступлення права вимоги нарахування відсотків припинив.

4.Мотивована оцінка аргументів, наведених учасниками та норми права, які застосував суд.

За змістом ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, які мають вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4 ст. 203 ЦК України).

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Заперечуючи проти позову, відповідач посилається на недоведеність укладення кредитного договору в електронній формі. Проте, згідно зі ст. 207, 639 ЦК України правочин вважається укладеним у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в електронному документі, а договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою сторін, прирівнюється до письмового. Особливості таких правочинів врегульовано Законом України «Про електронну комерцію», стаття 11 та 12 якого допускають підписання електронного договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Судом встановлено, що процедура укладання оспорюваного правочину передбачала електронну ідентифікацію відповідача під час реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця, після чого згенерований код-ідентифікатор «К728» було надіслано на номер мобільного телефону відповідача НОМЕР_1 . З матеріалів справи достовірно встановлено, що договір про споживчий кредит № 2235959 містить відмітку про його підписання ОСОБА_1 за допомогою зазначеного одноразового ідентифікатора 20.04.2025, що підтверджується довідкою ТОВ «Слон Кредит», яка фіксує дату, час та номер телефону відправки коду. Належність цього номера телефону саме відповідачу беззаперечно підтверджується офіційною інформацією АТ КБ «ПриватБанк» та прямо визнана самим відповідачем у його відзиві. З огляду на те що відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладені договору, а укладення кредитного договору з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, як зазначено у правовому висновку Верховного Суду у постанові від 29.05.2024 у справі № 545/1750/21, створює для сторін такі ж правові наслідки, як і підписання паперового документа власноручним підписом, суд відхиляє доводи відповідача про неукладення договору та констатує, що воля сторін була чітко виражена, а договір є укладеним.

Щодо доводів відповідача про відсутність первинних бухгалтерських документів на підтвердження факту видачі кредиту, суд зазначає таке. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України кредитодавець зобов`язаний надати грошові кошти позичальникові. Оскільки фінансова компанія не є банківською установою і не веде розрахунково-касового обслуговування рахунків, вона надає позики шляхом безготівкового переказу коштів за реквізитами платіжної картки позичальника через сертифіковані платіжні сервіси. Згідно зі ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» неістотні недоліки в документах не є підставою для невизнання господарської операції. На підтвердження виконання обов`язку позивач надав лист ТОВ «Пейтек» від 10.12.2025, який зафіксував перерахування коштів ОСОБА_1 на суму 5500,00 грн. Факт зарахування цих кредитних коштів на рахунок відповідача 20.04.2025 повністю підтвердився офіційною відповіддю АТ КБ «ПриватБанк» від 17.08.2026 № 20.1.0.0.0/7-260810/88830-БТ та випискою по його картковому рахунку. Таким чином, виконання кредитодавцем обов`язку щодо надання кредиту у розмірі 5500,00 грн є повністю доведеним.

Реалізуючи своє право на звернення до суду, позивач обґрунтовує свої вимоги також договірним переходом прав кредитора. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512, ст. 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок відступлення права вимоги, до нового кредитора переходять права у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу. Заперечення відповідача щодо неможливості стягнення боргу через неповідомлення про заміну кредитора є необґрунтованими, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України така заміна здійснюється без згоди боржника. Як зазначено у постановах Верховного Суду від 04.06.2020 у справі № 910/1755/19 та від 06.02.2019 у справі № 361/2105/16-ц, неповідомлення боржника не припиняє зобов`язання і не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі, а лише надає право на погашення заборгованості первісному кредитору. Оскільки ОСОБА_1 доказів сплати боргу первісному кредитору не надав, вимоги нового кредитора за договором факторингу є правомірними. Доводи відповідача про недотримання досудового порядку також відхиляються, оскільки процесуальне законодавство та ст. 124 Конституції України не встановлюють обов`язкового претензійного порядку як передумови для звернення до суду.

Надаючи оцінку розміру заявлених позовних вимог, суд виходить із положень ст. 526, 1048, 1054 ЦК України щодо обов`язку боржника сплачувати проценти за користування кредитом. Перевіряючи правильність нарахувань позивача, суд погоджується із застосуванням пільгової ставки 0,75 % в день з 20.05.2025. Проте, з огляду на заперечення відповідача щодо розрахунку, суд зазначає, що нарахування підвищених ставок за перший період (15% та 3%) суперечить імперативним вимогам ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» та п. 17 Прикінцевих і перехідних положень цього Закону, якими на момент укладення договору (20.04.2025) максимальний розмір денної процентної ставки обмежено 1%.

З урахуванням цього суд здійснює власний перерахунок процентів за користування кредитом, виходячи з базової суми заборгованості за тілом кредиту в розмірі 5500,00 грн та фактичної кількості днів у кожному розрахунковому періоді: за перший день користування кредитом 20.04.2025 за максимально дозволеною законом ставкою 1% на день - 55,00 грн; за період з 21.04.2025 по 19.05.2025 включно (29 днів) у межах дії стандартної/зниженої ставки з урахуванням законодавчого обмеження у 1% на день - 5500,00 грн ? 1% ? 29 днів = 1595,00 грн); за період з 20.05.2025 по 28.11.2025 включно (193 дні) за пільговою процентною ставкою 0,75% на день - 5500,00 грн ? 0,75% ? 193 дні = 7961,25 грн.

Загальна сума правомірно нарахованих процентів за весь період становить: 55,00 грн + 1595,00 грн + 7961,25 грн = 9611,25 грн. Враховуючи несплату відповідачем відсотків, з нього на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту у розмірі 5500,00 грн та за відсотками у розмірі 9611,25 грн.

Щодо вимоги про стягнення пені (штрафу) у розмірі 11000,00 грн, суд враховує положення п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, відповідно до яких у період дії в Україні воєнного стану позичальник звільняється від обов`язку сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання зобов`язання, а такі нарахування підлягають списанню. Оскільки спірна пеня нарахована в період дії воєнного стану, суд задовольняє заперечення відповідача в цій частині та відмовляє у стягненні пені.

За таких обставин, на підставі належним чином оцінених доказів (ст. 89 ЦПК України) та доведеності зобов`язань (ст. 12, 81 ЦПК України), позов підлягає частковому задоволенню шляхом стягнення 15111,25 грн загальної заборгованості.

5. Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підтвердження своїх витрат на правову допомогу позивач надав договір про надання правової допомоги № 42649746 від 01.06.2026 (а.с. 16-18), додаткову угоду № 2235959 від 03.07.2026 (а.с. 37), акт про надання послуг від 03.07.2026, детальний опис робіт (наданих послуг) від 03.07.2026 (а.с. 13) та копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС №11306/10 (а.с. 45), згідно з якими загальна вартість послуг адвоката становить 6000,00 грн.

При вирішенні цього питання суд враховує правовий висновок Верховного Суду в постанові від 13.03.2025 у справі № 275/150/22 (провадження № 61-13766св24), згідно з яким зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, допускається виключно на підставі клопотання іншої сторони з належним обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат зі складністю справи, обсягом і часом виконання робіт. Відповідно до принципів диспозитивності та змагальності, суд не наділений повноваженнями вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи.

Принцип змагальності втілений, зокрема, у положеннях частин 5, 6 ст. 137 ЦПК України, згідно з якими саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтувати підстави для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, а також довести їх неспівмірність. У своєму відзиві відповідач заявив клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, вказуючи на їх неспівмірність зі складністю справи, оскільки спір є типовим і не потребував значного обсягу юридичної роботи.

Надаючи оцінку цим вимогам, суд враховує позицію Верховного Суду щодо обов`язкового дотримання принципу співмірності під час розрахунку судових витрат. За правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 22.05.2024 у справі № 754/8750/19, критерії оцінки реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та неодмінності) та розумності їх розміру застосовуються з урахуванням конкретних обставин справи і є оціночним поняттям. Оцінка заявленої до відшкодування суми витрат на предмет відповідності цим критеріям покладається на суд, який розглядає справу і визначає суму відшкодування з урахуванням особливостей спору та всіх вагомих обставин.

Застосовуючи наведені критерії та досліджуючи суму витрат на предмет відповідності принципам розумності та пропорційності до предмета спору, суд зазначає, що спірні правовідносини є типовими, а правова позиція позивача є стандартною для справ про стягнення кредитної заборгованості. Підготовка позовної заяви та супутніх документів не потребувала від представника позивача опрацювання значного масиву законодавства або складних правових досліджень. Разом з тим, оцінюючи загальний обсяг фактично наданих послуг у співставленні зі складністю справи, суд визнає неспівмірною заявлену до стягнення суму у розмірі 6000,00 грн. З огляду на типовий характер спору, об`єктивно необхідний час для підготовки матеріалів, виходячи з принципів співмірності, розумної необхідності витрат, їх дійсності та неодмінності, наявні обґрунтовані підстави для обмеження (зменшення) розміру витрат на професійну правничу допомогу до 5000,00 грн.

Враховуючи, що позовні вимоги (30071,25 грн) задоволено частково на 50,25 % (15111,25 грн), судові витрати підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, від визначеного судом розумного розміру витрат на правничу допомогу в сумі 5000,00 грн пропорційно до задоволених вимог (50,25 %) з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2512,50 грн (5000,00 грн ? 50,25 %).

На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України, враховуючи часткове задоволення позовних вимог (50,25 %), з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1337,86 грн (2662,40 грн ? 50,25 %).

Керуючись наведеним, ст. ст. 2, 12, 13, 76, 81, 137, 141, 247, 259, 263-265, 279 ЦПК України, ст.ст. 207, 526, 546, 626, 628, 634, 638, 1048, 1050, 1054 ЦК України, суд,

у х в а л и в:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за договором № 2235959 про надання споживчого кредиту від 20.04.2025 в сумі 15111 (п`ятнадцять тисяч сто одинадцять) гривень 25 копійок.

В задоволенні решти вимог позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» судові витрати, які складаються з судового збору у сумі 1337 (одна тисяча триста тридцять сім) гривень 86 копійок та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2512 (дві тисячі п`ятсот дванадцять) гривень 50 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», код ЄДРПОУ 42649746, місцезнаходження: 07406, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, 21/1, Київської області.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Повне рішення складено 14.09.2026.

Суддя Сергій ІЛЛЮК