Рішення від 09 вересня 2026 р. у справі №675/852/26 — Ізяславський районний суд Хмельницької області

Справа № 675/852/26

Провадження № 2/675/930/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" вересня 2026 р. Ізяславський районний суд Хмельницької області в складі: головуючого - судді Столковського В. І., з участю: секретаря судового засідання – Хом`як І. Г., представника позивачки – адвоката Дацишиної М. В., відповідачки – ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження у залі суду в м. Ізяслав цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики,

В С Т А Н О В И В :

У червні 2026 року ОСОБА_2 звернулася до суду через свого представника адвоката Дацишину М. В. з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики, у якому зазначає, що відповідачка згідно розписки від 25 грудня 2024 року отримала від позивачки грошові кошти в сумі 105 000 грн 00 коп та 2400 доларів США для власних потреб, які зобов`язувалася повернути в строк до 30 січня 2026 року. Відповідачкою до цього часу борг за позикою не повернуто. Враховуючи наведене, позивачка просить суд стягнути з ОСОБА_1 вказану заборгованість та судові витрати по справі.

Ухвалою судді від 08 червня 2026 року прийнято дану позовну заяву до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання у справі.

Ухвалою суду від 18 серпня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивачки адвокат Дацишина М. В. у судовому засіданні позов підтримала та просила його задовольнити.

Відповідачка позовні вимоги визнала у повному обсязі, про що зазначила в окремій письмовій заяві.

Суд, заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши письмові матеріали справи, приходить до висновку, що позов ОСОБА_2 слід задовольнити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Судом встановлено, що згідно розписки від 25 грудня 2024 року ОСОБА_1 цього ж дня отримала від позивачки ОСОБА_2 в борг грошові кошти в сумі 105 000 грн 00 коп та 2400 доларів США, а також зобов`язалася повернути зазначену суму до кінця січня (30 січня 2026 року).

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові ) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

У правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13, вказано, що письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Аналогічні по суті висновки містяться і в постановах Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1967цс15, від 08 червня 2016 року у справі № 6-1103цс16.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Отже, судом встановлено, що між сторонами 25 грудня 2024 року укладено договір позики, за умовами якого відповідачка взяла у позивачки в позику грошові кошти в сумі 105 000 грн 00 коп та 2400 доларів США, які зобов`язалася повернути до 30 січня 2026 року. Однак взяті на себе зобов`язання ОСОБА_1 не виконала, чим порушила умови договору.

У відповідності до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оскільки ОСОБА_1 не виконала зобов`язання за договором позики за розпискою, із неї підлягає стягненню борг у сумі 105 000 грн 00 коп та 2400 доларів США.

Відповідно до ч. 2 ст. 533 ЦК України якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові по справі № 500/5194/16 від 11 вересня 2024 року констатувала, що якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, що у випадку наявності спору між сторонами та його вирішення судом відповідає дню виконання судового рішення. Зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які підлягають стягненню з боржника, вносить двозначність у розуміння суті обов`язку боржника.

Водночас при стягненні судом заборгованості в еквіваленті іноземної валюти за курсом Національного банку України на день виконання рішення в судовому рішенні зазначається лише одна сума боргу (в іноземній валюті), а сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається державним/приватним виконавцем на момент здійснення боржником платежу в ході виконання судового рішення.

Відтак відповідачка зобов`язана повернути позивачці грошові кошти за договором позики в розмірі 2400 доларів США за курсом Національного банку України на день виконання рішення.

Приймаючи до уваги, що визнання відповідачкою пред`явленого позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд приходить до висновку, що даний позов підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Окрім того, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

У зв`язку із визнанням відповідачкою позову до початку розгляду справи по суті позивачці належить повернути з державного бюджету 50 % судового збору, сплаченого нею при поданні позову, а іншу частину судового збору в розмірі 50 % слід стягнути з відповідачки на користь позивачки.

Пунктом 1 частини 3 статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

На підставі ч.ч. 1-6 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу відповідачкою не заявлено.

Таким чином, суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Як перевірено судом, згідно наданих стороною позивачки договору про надання правничої допомоги від 17 травня 2026 року № 17/05/2026, розрахунку витрат на професійну правничу допомогу, квитанції про сплату № 17/05/2026 від 17 травня 2026 року, акту приймання-передачі виконаних робіт від 17 травня 2026 року, квитанції до прибуткового касового ордера від 17 травня 2026 року витрати на правничу допомогу складають 15 000 грн 00 коп.

Тому з відповідачки на користь позивачки підлягають стягненню витрати на правову допомогу в сумі 15 000 грн 00 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 13, 48, 82, 133, 137, 141, 142, 206, 259, 263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики в розмірі 105 000 (сто п`ять тисяч) грн 00 коп та 2400 (дві тисячі чотириста) доларів США 00 центів.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_2 1055 (одну тисячу п`ятдесят п`ять) грн 40 коп судового збору.

Повернути з державного бюджету ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) 50 % сплаченого нею судового збору (платіжна інструкція від 17 травня 2026 року, код документа 8415-4489-0236-4318), що становить 1055 (одну тисячу п`ятдесят п`ять) грн 40 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15 000 (п`ятнадцять тисяч) грн 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивачка ОСОБА_2 , місце проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_1 .

Відповідачка ОСОБА_1 , місце проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 .

Повне рішення суду складене 14 вересня 2026 року.

Суддя: В. І. Столковський