Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №673/730/26 — Деражнянський районний суд Хмельницької області

Справа № 673/730/26

Провадження № 2-а/673/22/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" вересня 2026 р. м. Деражня

Деражнянський районний суд

Хмельницької області

в складі:

головуючої судді: Грицишиної Л.В.

за участю:

секретаря судового засідання: Осієвської Н.В.,

позивача: ОСОБА_1 ,

представника відповідача: Повха В.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Деражня адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Хмельницької області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

в с т а н о в и в:

15.06.26 року ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом, в якому просить скасувати постанову серія ЕНА №7320201 від 05.06.26 року, винесену інспектором сектору поліцейської діяльності №1 (селище Віньківці) відділення поліції №3 (селище Ярмолинці) Хмельницького району Хмельницької області, ст. лейтенантом поліції Березюком В.О., за якою позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.5 ст. 121 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн. за порушення п.2.3. ПДР, а саме: керування транспортним засобом, обладнаним засобами пасивної безпеки, будучи не пристебнутим ременем безпеки.

Відповідно до змісту вищевказаної постанови ОСОБА_1 05.06.26р. о 17 год 22 хв. по вул. Садова в с. Охрімівці керував транспортним засобом, обладнаним засобами пасивної безпеки та був не пристебнутим ременем безпеки, чим порушив п.2.3 "в" Правил дорожнього руху.

Заперечуючи наявність в своїх діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП, позивач зазначає, що оскаржувана постанова ґрунтується на припущеннях поліцейського, не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконною та підлягає скасуванню. Позивач вважає, що працівник поліції не повно з`ясував усі фактичні обставини справи, не сприяв об`єктивному та неупередженому її розгляду. Будь-яких доказів того, що він керував транспортним засобом, будучи не пристебнутим ременем пасивної безпеки, суб`єкт владних повноважень не надав. Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення позивачу не було надано для ознайомлення доказів вчинення ним адміністративного правопорушення.

Вказує, що ремінь безпеки він відстібнув після зупинки транспортного засобу для того, щоб витягнути із барсетки документи та пред`явити поліцейському, також під час спілкування із поліцейським за вказівкою останнього він від`їхав кілька метрів вперед в зв`язку з виникненням перешкоди для проїзду зустрічного транспортного засобу.

На підставі наведеного позивач просить скасувати спірну постанову інспектора.

Ухвалою судді від 17.06.2026 року адміністративний позов прийнято до розгляду, відкрито провадження у цій справі та постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін.

30.06.2026 року від представника відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній позов заперечив, мотивуючи тим, що фактично транспортний засіб позивача зупинявся інспектором двічі. Під час первинної зупинки позивача та спілкування з інспектором поліції двигун транспортного засобу продовжував працювати, однак, в зв`язку з необхідністю усунути перешкоду для руху зустрічного транспортного засобу, позивач на вимогу інспектора здійснив маневр, проїхав певну відстань, при цьому, не будучи пристебнутим ременем безпеки.

На запитання інспектора про необхідність бути пристебнутим ременем безпеки, позивач відповів: «Я вас почув»,що на думку відповідача є фактично визнанням того, що він до цього не був пристебнутий ременем безпеки.

Заперечує відповідач і твердження позивача про необґрунтованість підстав його зупинки, вказуючи, що зупинка проводилася у відповідності до приписів ст.ст.32,35 ЗУ «Про Національну поліцію».

07.07.26р. позивач направив до суду відповідь на відзив, в якому зазначив, що докази подані відповідачем є неналежними, оскільки не вказано підстав зупинки транспортного засобу, а долучені скріншоти з відеофайла, на яких зафіксовано момент зупинки транспортного засобу не є належними доказами, бо з них неможливо визначити чи перебував позивач пристебнутим паском безпеки. Також із відеозаписів відеореєстратора, що знаходився в поліцейському автомобілі неможливо ідентифікувати автомобіль, водія, та наявність непристебнутого паска безпеки.

Частиною першою та другою статті 12 КАС України передбачено, що адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

В судовому засіданні позивач підтримав заявлені позовні вимоги, наполягає на їх задоволенні.

Повноважний представник відповідача в судовому засіданні просить в позові відмовити, з мотивів викладених у відзиві та запереченнях на відповідь на відзив.

За клопотанням відповідача, судом було допитано в судовому засіданні інспектора відділу реагування патрульної поліції сектору поліцейської діяльності №1 (селище Віньківці) відділення поліції №3 (селище Ярмолинці) Хмельницького району Хмельницької області, ст. лейтенанта поліції Березюка В.О., яким безпосередньо складено оспорювану постанову. Так, інспектор повідомив, що здійснюючи патрулювання в населеному пункті с. Охрімівці Хмельницького району, побачив транспортний засіб «ЗАЗ 110307» з державним номером НОМЕР_1 , візуально помітивши, що водій цього транспортного засобу не був пристебнутий паском безпеки, тому зупинив цей транспортний засіб. В зв`язку із запровадженням в Україні воєнного стану, та покладенням на органи поліції обов`язків щодо перевірки військово-облікових документів, запропонував водієві показати такі документи. Поки водій виймав із сумочки документи, на дорозі в зустрічному напрямку з`явився вантажний автомобіль. Для уникнення аварійної ситуації, він наказав водію проїхати кілька метрів вперед для продовження діалогу, що водій зробив.

Після перевірки документів, водію було роз`яснено, що причиною зупинки його транспортного засобу стало те, що він не був пристебнутий паском безпеки, в зв`язку з чим складено постанову про притягнення водія до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.121 КУпАП за порушення п.2.3. ПДР

Заслухавши сторін спору, дослідивши письмові та відеоматеріали справи, суд установив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Суд установив, що постановою серії ЕНА №7320201, яка винесена інспектором відділу реагування патрульної поліції сектору поліцейської діяльності №1 (селище Віньківці) відділення поліції №3 (селище Ярмолинці) Хмельницького району Хмельницької області, ст. лейтенантом поліції Березюком В.О., 05.06.2026, позивача ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 гривень.

У постанові вказано, що 05.06.2026 ОСОБА_1 о 17 год 22 хв. по вул. Садова в с. Охрімівці керував транспортним засобом «ЗАЗ 110307» з державним номером НОМЕР_1 , обладнаним засобами пасивної безпеки та був не пристебнутим ременем безпеки, чим порушив п.2.3 "в" Правил дорожнього руху.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність

Згідно зі статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року.

Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (статті 41, 53 Закону України «Про дорожній рух»).

Також частиною п`ятою статті 14 Закону України «Про дорожній рух», учасників дорожнього руху зобов`язано знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Відповідно до ч. 2 ст. 16, ч.1 ст.18 Закону України «Про дорожній рух» під час руху на автомобілі, обладнаному ременями безпеки, водій і пасажири зобов`язані бути пристебнутими.

Пунктом 2.3 «в» Правил дорожнього руху передбачено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки.

Відповідно до ч.5 ст.121 КУпАП порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до вимог статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачені частиною п`ятою статті 121 КУпАП.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року №1395, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 р. за №1408/27853, затверджено Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, згідно з п.4 якої у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно зі статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчинення, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Також за приписами статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За приписами статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Візуальне спостереження за дотриманням Правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.

При цьому, сама постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення ним правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, висловленими, зокрема, у постановах від 26.04.2018 у справі № 338/1/17, від 25.06.2020 у справі № 607/1068/17, від 07.02.2019 у справі № 161/11151/17, від 15.10.2020 у справі № 640/8540/19, від 12.06.2020 у справі № 805/3899/17-а.

Досліджуючи зміст оскаржуваної постанови серії ЕНА №7320201 від 05.06.2026 року, суд установив, що в п.7 вказаної постанови зазначено «До постанови додаються: відеофіксація на нагрудну камеру поліцейського 905950».

Відповідачем до відзиву на позовну заяву на підтвердження наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП, надано відеозаписи із нагрудної камери працівника поліції та з відеореєстратора службового автомобіля. Вказані відеозаписи були досліджені судом з метою з`ясування дійсних обставин справи.

Разом з тим, зі змісту зазначених відеофайлів із відеореєстратора службового автомобіля не вбачається факту керування позивачем транспортним засобом з непристебнутим ременем безпеки. З дослідженого відеозапису неможливо встановити, що на момент керування транспортним засобом позивач (безпосередньо під час руху автомобіля) не був пристебнутий ременем безпеки.

Відеозапис із нагрудної камери працівника поліції фіксує подію з моменту, коли транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 з`явився з-за повороту, проте, через значну відстань від поліцейського до автомобіля та яскраве сонячне світло неможливо встановити чи був водій пристебнутий ременем безпеки під час руху до первинної зупинки автомобіля поліцейським. Також відсутні докази на підтвердження того, що водій не був пристебнутий одразу на момент зупинки поліцейським через фіксацію камерою відеореєстратора поліцейського лише даху автомобіля та неякісне зображення з огляду на яскраве сонячне світло.

Отже, з досліджених відеозаписів неможливо встановити, що на момент керування транспортним засобом позивач порушив вимоги п.2.3 (в) ПДР України.

Таким чином, відеоінформація, яка відображена на вказаних відеозаписах жодним чином не доводить факту вчинення позивачем порушення, передбаченого ч.5 ст.121 КУпАП України.

При цьому, твердження відповідача, що порушенням є те, що ОСОБА_1 не був пристебнутий паском безпеки, коли після первинної зупинки за вказівкою інспектора з`їхав з дороги для уникнення аварійної ситуації із зустрічним автомобілем, судом визнаються неспроможними, оскільки вказаний маневр здійснювався водієм на вимогу інспектора та передбачав короткочасний рух по узбіччю дороги для продовження подальшого спілкування з поліцейським щодо перевірки документів та не може вважатися здійсненням дорожного руху транспортним засобом в розумінні ПДР.

Свідчення самого інспектора ОСОБА_2 судом оцінюються критично, оскільки відсутні будь-які інші докази, які б у сукупності підтверджували зазначені ним факти. Неможливо встановити факт того, що водій ОСОБА_1 був не пристебнутий паском безпеки і з відеореєстратора, який перебував в службовому автомобілі поліцейських. Інших доказів вчинення позивачем правопорушення за ч.5 ст.121 КУпАП стороною відповідача не надано.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність доказів на підтвердження порушення ОСОБА_1 п.п. «в» п.2.3 ПДР України, а відтак і вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.121 КУпАП.

Водночас, судом не приймається до уваги твердження позивача, що працівником поліції порушено вимоги ст.32,35 Закону України «Про Національну поліцію України», оскільки він безпричинно зупинив транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 та не поінформував його про конкретну причину зупинки транспортного засобу, оскільки враховуючи існування в Україні воєнного стану, відповідно до положень п.п.1,3 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію України», поліція відповідно до покладених на неї завдань здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. В свою чергу, належним доказом правопорушення є зокрема фото або відеофіксація вчиненого правопорушення, а не підтвердження здійснення водієм правопорушення відповідними доказами не породжує правових підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 26 червня 2019 року у справі № 536/1703/17.

За встановлених у справі обставин, суд дійшов висновку, що надані відповідачем докази, а саме відеозаписи з нагрудної камери інспектора та відеозапис з відеореєстратора службового автомобіля, а також покази самого інспектора, який складав оскаржувану постанову беззаперечно не підтверджують факт відсутності чи наявності пристебнутого ременя безпеки позивача під час керування транспортного засобу, що слугувало підставою для винесення спірної постанови. Інших належних і допустимих доказів порушення позивачем Правил дорожнього руху матеріали справи не містять.

В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винуватості особи,що притягається до відповідальності, тлумачаться на її користь.

Згідно із ст.62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

За таких обставин, суд вважає, що відповідач не довів належними та допустимими доказами правомірності оскаржуваної постанови, та факт вчинення позивачем зазначеного в оскаржуваній постанові адміністративного правопорушення, відтак і підстави для притягнення позивача до адміністративної відповідальності відсутні, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова прийнята без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, що є підставою для її скасування.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Згідно з п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

З урахуванням указаної норми процесуального закону, суд дійшов висновку, що постанову серії ЕНА №7320201, винесену інспектором відділу реагування патрульної поліції сектору поліцейської діяльності №1 (селище Віньківці) відділення поліції №3 (селище Ярмолинці) Хмельницького району Хмельницької області, ст. лейтенантом поліції Березюком В.О., 05.06.2026, якою позивача ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 гривень слід скасувати і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Згідно з ч. 1, 3, 5 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи, що за результатом розгляду справи, суд дійшов висновку про задоволення позову, то за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь держави слід стягнути судові витрати на сплату судового збору в розмірі 665,60 гривень.

Керуючись ст. 2, 5-10,20,44,47,48,241,243-246, 268, 271, 286 КАС України, суд

у х в а л и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Хмельницької області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, задовольнити.

Постанову серії ЕНА №7320201, винесену інспектором відділу реагування патрульної поліції сектору поліцейської діяльності №1 (селище Віньківці) відділення поліції №3 (селище Ярмолинці) Хмельницького району Хмельницької області, ст. лейтенантом поліції Березюком В.О., 05.06.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП, скасувати.

Провадження у справі відносно ОСОБА_1 закрити відповідно до п.1 ст.247 КУпАП у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.121 КУпАП.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Національної поліції в Хмельницької області (місце знаходження: вул. Зарічанська, 7, м. Хмельницький Хмельницької області) на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 665 грн. 60 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Відповідач: Головне управління Національної поліції в Хмельницької області, місце знаходження: вул. Зарічанська, 7, м. Хмельницький Хмельницької області 29017, ЄДРПОУ 40108824.

Повний текст рішення складено 14.09.2026 року.

Суддя: Л. В. Грицишина