Вирок від 13 вересня 2026 р. у справі №670/498/26 — Віньковецький районний суд Хмельницької області

Віньковецький районний суд Хмельницької області

Єдиний унікальний номер № 670/498/26

Провадження № 1-кп/670/51/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 року селище Віньківці

Віньковецький районний суд Хмельницької області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора – ОСОБА_3

обвинуваченого – ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026243000001395 від 22.06.2026, відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Інгулець, Білозерського району, Херсонської області, українця, громадянина України, із середньою освітою, на утриманні неповнолітніх дітей не маючого, паспорт громадянина України № НОМЕР_1 , орган, що видав 6815 від 01.02.2024, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , неодруженого (зі слів проживає в цивільному шлюбі), непрацюючого, військовозобов`язаного, в силу ст. 89 КК України раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Віньковецького районного суду Хмельницької області від 04 березня 2026 року у справі № 670/39/26, яка набрала законної сили 17 березня 2026 року, ОСОБА_4 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 40 800,00 грн з позбавленням права керування транспортним засобом на строк п`ять років без сплатного вилучення транспортного засобу.

Однак ОСОБА_4 , будучи особою, позбавленою права керування транспортними засобами строком на 5 років, діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в порушення ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» та ч. 1 ст. 129 Конституції України, відповідно до яких судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на території України, будучи обізнаним про наявність щодо нього судового рішення, яке набрало законної сили та підлягає обов`язковому виконанню, маючи реальну можливість його виконати, однак свідомо ігноруючи встановлену заборону, 21.06.2026 близько 19 год 20 хв керував транспортним засобом марки «ВАЗ», моделі «2105», д.н.з. НОМЕР_2 , по вулиці Сонячній у селі Дашківці, Хмельницького району, Хмельницької області та був зупинений працівниками СРПП СПД № 1 ВнП № 3 Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області.

Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується в умисному невиконанні постанови суду, що набрала законної сили, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України.

Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні обвинувачення підтримав та пояснив, що досудовим слідством зібрано достатньо доказів для підтвердження обвинувачення.

Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнав повністю та беззастережно, не оспорюючи кваліфікацію своїх дій, підтвердив всі без винятку викладені в обвинувальному акті обставини, щиро розкаявся. Пояснив, що судом він дійсно позбавлений права керування транспортними засобами, копію відповідної постанови суду отримував. Попередній штраф перебуває на виконанні в ДВС, обвинуваченим не сплачений у зв`язку із складним матеріальним становищем.

Враховуючи, що обвинувачений у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому стороною обвинувачення кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті, беручи до уваги, що учасники кримінального провадження не оспорюють фактичні обставини справи, не заперечують щодо недоцільності дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, учасники правильно розуміють зміст цих обставин та наслідки не дослідження даних доказів, зокрема, позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи у апеляційному порядку, та те що у суду відсутні сумніви у добровільності їх позицій, а тому докази, які стверджують фактичні обставини справи, в судовому засіданні не досліджувались, а вважаються встановленими судом на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України.

Беручи до уваги наведене, судом ухвалено провести допит обвинуваченого та дослідити характеризуючи дані на обвинуваченого.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 , після роз`яснення йому змісту ч. 3 ст. 349 КПК України та на переконання суду у відсутності сумнівів щодо добровільності його позиції, вину визнав повністю та підтвердив наведені в обвинувальному акті обставини, щиро розкаявся. Просив застосувати до нього найлегшу міру покарання.

Судом також були досліджені характеризуючи дані на обвинуваченого:

- відповідь на вимогу СІП ХВП ГУНП в Хмельницькій області, відповідно до якої обвинувачений ОСОБА_4 згідно ст. 89 КК України раніше не судимий;

- лист КНП «Віньковецька БЛ», відповідно до якого ОСОБА_4 на обліку у лікаря-психіатра не перебуває, у лікаря нарколога не перебуває;

- довідку від 24.06.2026 №27, видану старостою Дашковецького старостинського округу Віньковецької селищної ради, відповідно до якої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований (як ВПО) за адресою АДРЕСА_1 , скарг, заяв та інших компрометуючих матеріалів до старостинського округу на вказану особу не надходило.

Прокурор в судових дебатах вину ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого правопорушення вважав доведеною та просив призначити ОСОБА_4 покарання відповідно до санкції ч. 1 ст. 382 КК України у виді позбавлення волі строком на два роки. Також просив призначити йому покарання із застосуванням ст. 75, 76 КК України та встановити іспитовий строк тривалістю один рік шість місяців.

Обвинувачений ОСОБА_4 в судових дебатах просив суворо не карати та застосувати до нього найлегшу міру покарання.

Таким чином, суд, всебічно, повно й неупереджено оцінивши допит обвинуваченого ОСОБА_4 та дослідивши характеризуючі дані особи, вважає що у діях ОСОБА_4 наявний склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України.

У своїх рішеннях у справах «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978, «Коробов проти України» від 21.10.2011 (п. 65) ЄСПЛ повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.

Відтак, аналізуючи та оцінюючи в сукупності установлені і перевірені в судовому засіданні, з урахуванням положень ч. 3 ст. 349 КПК України, докази, суд вважає, що обвинувачення, пред`явлене ОСОБА_4 , доведене повністю і його дії суд кваліфікує за ч.1 ст. 382 КК України як умисне невиконання судових рішень, що набрали законної сили. Така юридична оцінка дій обвинуваченого відповідає фактичним обставинам, встановленим у справі.

Висновок суду щодо доведеності винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення ґрунтується на даних у судовому засіданні показаннях самого обвинуваченого, а також встановлених доказах, яким суд надає віри, оскільки такі є послідовними, логічними, не містять суперечностей, а тому не викликають у суду сумніву щодо їх правдивості.

Обставиною, яка пом`якшує покарання, суд визнає щире каяття, оскільки в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 щиро розкаявся у вчиненому.

Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.

Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими (спеціальна превенція), так і іншими особами (загальна превенція). Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність. Згідно зі ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Призначаючи обвинуваченому покарання суд враховує тяжкість скоєного злочину, його наслідки, дані про особу обвинуваченого, який по місцю проживання характеризується посередньо, неодружений, офіційно не працює, не перебуває на обліку у лікаря нарколога, його відношення до скоєного, обставини, що пом`якшують покарання, обставини, що обтяжують покарання, а також те, що обвинувачений згідно з ст. 89 КК України раніше не судимий, вину у вчиненому визнає, а тому суд дійшов до переконання, що покарання у виді позбавлення волі буде більш дієвим для виправлення обвинуваченого, оскільки він вже притягувався до адміністративної відповідальності у виді штрафу, який не сплачує, у зв`язку зі скрутним матеріальним становищем, а відтак призначати покарання у виді штрафу суд вважає за недоцільне.

З огляду на викладене та враховуючи позицію прокурора, який просив призначати покарання у виді позбавлення волі із звільненням від відбуванням покарання з випробуванням, суд дійшов висновку, що ОСОБА_4 слід призначити покарання в межах санкції ч. 1 ст. 382 КК України у виді 1 року позбавлення волі, а також з врахуванням обставин справи, щирого каяття обвинуваченого, суд дійшов висновку про можливе виправлення ОСОБА_4 без відбування покарання, тому вважає за можливе застосування ст. 75 КК України звільнивши його від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік, якщо він протягом цього терміну не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки, визначені ч. 1 ст.76 КК України.

Саме таке покарання, на думку суду, відповідає меті покарання, є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

В рамках кримінального провадження запобіжний захід не обирався, процесуальні витрати відсутні, цивільний позов не заявлявся.

Речові докази у даному кримінальному провадженні відсутні.

На підставі ч. 1 ст. 382 КК України, керуючись ст. 349, 370, 373, 374, 392 КПК України, суд

УХВАЛИВ :

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк на 1 (один) рік, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов`язки:

-періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.

Іспитовий строк обчислювати з моменту проголошення вироку суду.

Вирок суду може бути оскаржений до Хмельницького апеляційного суду протягом 30 днів з моменту його проголошення через Віньковецький районний суд Хмельницької області.

Вирок суду першої інстанції не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Проголошено резолютивну частину вироку на підставі ч. 15 ст. 615 КПК України, прилюдно 14 вересня 2026 року, негайно після виходу суду з нарадчої кімнати з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

Суддя ОСОБА_1