Постанова від 13 вересня 2026 р. у справі №160/15327/21 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 року

м. Київ

справа №160/15327/21

адміністративне провадження № К/990/17081/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів: Васильєвої І. А., Шишова О. О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу № 160/15327/21

за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,

за касаційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на додаткову постанову Третього апеляційного адміністративного суду (колегія у складі суддів: А. О. Коршун, Д. В. Чепурнов, С. В. Сафронов) від 17 березня 2026 року,

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. 02 вересня 2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДПС, позивач) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , відповідач, скаржник), в якій позивач просить суд стягнути податковий борг з платника податків ФОП ОСОБА_1 в розмірі 1 419 347,40 грн.

2. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2021 року позов задоволено.

Стягнуто податковий борг з платника податків ФОП ОСОБА_1 у розмірі 1 419 347,40 грн.

3. Відповідач, не погодившись із вищезазначеним рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції, та ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 29 грудня 2021 року у справі № 160/15327/21 за цією апеляційною скаргою було відкрито апеляційне провадження і справа призначена до апеляційної розгляду.

4. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2022 року зупинено апеляційне провадження у справі № 160/15327/21 за апеляційною скаргою ФОП ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2021 року до набрання законної сили рішенням суду у адміністративній справі № 160/17970/21.

5. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2026 року провадження у справі № 160/15327/21 поновлено, розгляд справи № 160/15327/21 продовжено у судовому засіданні о 14-30 годин 17 лютого 2026 року, про що судом повідомлено учасників справи у встановлений чинним процесуальним законодавством порядок та спосіб.

6. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року у справі № 160/15327/21 розгляд справи № 160/15327/21 у судовому засіданні о 14-30 годин 17 лютого 2026 року призначено в режимі відеоконференції, про що судом повідомлено учасників справи у встановлений чинним процесуальним законодавством порядок та спосіб.

7. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2026 року у справі № 160/15327/21 апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2021 року у справі № 160/15327/21 скасовано, відмовлено ГУ ДПС у Дніпропетровській області у задоволенні позову до ФОП ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу.

8. Надалі, 24 лютого 2026 року до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання ФОП ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат у справі № 160/15327/21, яке призначена судом апеляційної інстанції до розгляду в порядку письмового провадження 17 березня 2026 року, про що судом у встановлений чинним процесуальним законодавством порядок та спосіб повідомлено учасників справи.

9. Відповідач у справі, у вищезазначеній заяві зазначив, що в провадженні суду апеляційної інстанції перебувала справа № 160/15327/21 за апеляційною скаргою ФОП ОСОБА_1 на рішення суду першої інстанції від 06 жовтня 2021 року за позовом ГУ ДПС у Дніпропетровській області до ФОП ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в сумі 1 419 347,40грн., у пункті 8 прохальної частини цієї скарги відповідач просив, в тому ж числі, покласти на позивача усі судові витрати відповідача у справі та вирішити це питання у відповідності до статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

З метою отримання відповідної правничої допомоги щодо захисту інтересів відповідачем було укладено із адвокатом Лісовим Д. О. договір про надання правової допомоги (на професійну правничу допомогу) № 5 від 01 жовтня 2021 року, за яким надається правова допомога у цьому спорі, умовами пункту 2.1.5 цього договору передбачено, що відповідач доручає адвокату здійснювати захист його інтересів, які полягають у повному правовому супроводі щодо представництва інтересів Клієнта та його захист у судовій справі № 160/15327/21 за позовом ГУ ДПС у Дніпропетровській області про стягнення податкового боргу в сумі 1 419 347,40 грн, а положеннями пунктів 3.2., 3.3. цього договору визначено, що вартість наданих послуг щодо правового супроводу із представництва інтересів клієнта та його захист у судовій справі № 160/15327/21 становить 141 934,74 грн (із розрахунку 1 419 347,40 грн загальна сума позовних вимог х 10%) та сплачується у пропорційному співвідношенні до розміру задоволених позовних вимог у судовій справі № 160/15327/21.

Відповідачем 01 жовтня 2021 року здійснена передоплата (аванс) послуг зазначених у підпункті 2.1.5. цього договору у розмірі 14 193,47 грн. Додатковою угодою № 1 від 31 грудня 2022 року до договору про надання правової допомоги сторони узгодили, що договір діє до 31 грудня 2026 року включно (пункту 2 додаткової угоди), а також, зазначили, що у зв`язку із складним фінансово-матеріальним становищем клієнта повна оплата послуг адвоката, які зазначені у підпункті 2.1.5. даного Договору здійснюється у строк до 31 грудня 2026 року (пункт 1 додаткової угоди). Отже, наразі загальна сума витрат на правничу допомогу, яка вже понесена та має бути понесена відповідачем у рамках даного спору складає 141 934,74 грн за яку він має розрахуватись із адвокатом у строк до 31 грудня 2026 року.

Таким чином, з урахуванням наведеного та з огляду на те, що постановою суду апеляційної інстанції від 17 лютого 2026 року у цій справі у задоволенні позовних вимог до ФОП ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу відмовлено, то понесені відповідачем судові витрати з надання правничої допомоги, незалежно від того, чи понесені вони реально на момент звернення з цією заявою, підлягають стягненню з позивача у справі, тому відповідач просив стягнути з позивача на користь відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 141 934,74 грн, які ним понесені фактично та які мають бути понесені у майбутньому.

10. Позивач ГУ ДПС у Дніпропетровській області, користуючись своїм правом, подало заперечення на клопотання про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат. Вказане клопотання обґрунтоване тим, що предмет спору у справі має звужений характер та не є складним, аналіз правомірності податкових-повідомлень рішень, як сформували податковий борг ФОП ОСОБА_1 здійснювався у межах справи № 160/17970/21, що свідчить про те, що увесь обсяг правничої роботи, пов`язаний із дослідженням підстав виникнення податкового боргу вже був здійснений у межах справи № 160/17970/21 та компенсований рішенням суду у цій справі. Заявлена сума витрат з урахуванням обізнаності адвоката з обставинами справи та відсутності потреби у значному аналітичному опрацюванні матеріалів, свідчить про надмірність заявленої до відшкодування суми. Також позивач зазначив, що компенсація витрат, які не понесені, не сплачені, не підтверджені платіжними документами, не є реальними на момент вирішення питання, процесуальним законом не передбачена. Тому просив відмовити у стягненні з ГУ ДПС у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь відповідача витрати на правничу допомогу у сумі 141 934,74 грн.

11. Третій апеляційний адміністративний суд додатковою постановою від 17 березня 2026 року клопотання ФОП ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат у справі № 160/15327/21 задоволено частково.

Стягнуто на користь ФОП ОСОБА_2 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 28 386 грн 94 коп.

У задоволенні решти вимог клопотання ФОП ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат у справі № 160/15327/21 відмовлено.

12. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права при ухваленні додаткової постанови, відповідач через систему «Електронний суд» звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати додаткову постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2026 року в частині відмови відповідачу у стягненні витрат на професійну правничу допомогу та прийняти у цій частині нове рішення про задоволення заявленого клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 141 934,74 грн.

Стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу у повному розмірі 141 934,74

В іншій частині додаткову постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2026 року у справі № 160/15327/21 (щодо задоволення клопотання відповідача про стягнення витрат на правничу допомогу лише у розмірі - 28 386,94 грн) залишити без змін.

Судові витрати відповідача на стадії касаційного розгляду покласти на позивача та для вирішення цього питання про судові витрати призначити додаткове судове засідання, яке провести у відповідності до статті 143 КАС України не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення, постанови, тощо.

13. Ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи.

14. 04 травня 2026 року до Верховного Суду від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому останнє просить касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а додаткову постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2026 року у справі № 160/15327/21 залишити без змін.

15. Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у попередньому судовому засіданні.

IІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

16. Частково задовольняючи клопотання ФОП ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції встановив, що загальний розмір гонорару за договором становив 141 934,74 грн, з яких відповідач фактично сплатив 28 386,94 грн. Оцінивши характер і складність спору, фактичний обсяг наданої у цій справі правничої допомоги та заперечення позивача, апеляційний суд визнав заявлену суму частково необґрунтованою та визначив до відшкодування 28 386,94 грн.

III. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

17. Скаржник у касаційній скарзі не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для зменшення заявленого до відшкодування розміру витрат на професійну правничу допомогу зі 141 934,74 грн до 28 386,94 грн, вважає їх необґрунтованими та такими, що зроблені внаслідок неправильного застосування частин п`ятої - сьомої статті 134, частини дев`ятої статті 139 КАС України, без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування цих норм у подібних правовідносинах, а також унаслідок недослідження зібраних у справі доказів.

18. Так, підставою касаційного оскарження скаржник визначає пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, посилаючись на те, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення статей 134, 139 КАС України та не врахував висновків щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 24 червня 2024 року у справі № 712/3590/22, від 19 грудня 2024 року у справі № 604/424/23, від 23 січня 2025 року у справі № 240/32993/23, від 8 листопада 2023 року у справі № 160/17970/21, від 16 листопада 2021 року у справі № 910/11820/20, від 4 грудня 2024 року у справі № 380/13261/23 та від 25 травня 2021 року у справі № 910/7586/19 та інших постановах, згаданих у касаційній скарзі.

19. Обґрунтовуючи цю підставу касаційного оскарження, відповідач зазначає, що відповідно до частин п`ятої - сьомої статті 134 КАС України суд може зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу лише за клопотанням іншої сторони, на яку покладено обов`язок доведення неспівмірності цих витрат.

20. Посилаючись на висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 24 червня 2024 року у справі № 712/3590/22, від 19 грудня 2024 року у справі № 604/424/23 та від 23 січня 2025 року у справі № 240/32993/23, скаржник зазначає, що для зменшення витрат на професійну правничу допомогу недостатньо самого клопотання іншої сторони. Така сторона повинна обґрунтувати неспівмірність заявлених витрат та надати відповідні докази, а суд має оцінювати саме ті обставини, щодо яких нею наведено заперечення.

21. За твердженням скаржника, подані ГУ ДПС у Дніпропетровській області письмові заперечення містили лише посилання на загальні норми права та не конкретизували, у чому саме полягають неспівмірність, завищеність або нерозумність заявлених до відшкодування витрат. Контролюючий орган також не надав доказів, які б спростовували їх розмір. Водночас суд апеляційної інстанції зменшив розмір витрат на професійну правничу допомогу з огляду на наявність таких письмових заперечень.

22. Окремо скаржник наголошує, що на відсутність обґрунтованого клопотання ГУ ДПС про зменшення витрат на професійну правничу допомогу Верховний Суд уже звертав увагу у справі за участю тих самих сторін. Так, у пункті 68 постанови від 8 листопада 2023 року у справі № 160/17970/21 Верховний Суд зазначив, що контролюючий орган не заявляв клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги та не подавав клопотання про відмову в розподілі судових витрат.

23. Крім того, скаржник стверджує, що апеляційний суд не врахував ціну позову, яка становила 1 419 347,40 грн, складність справи та обсяг наданої адвокатом правничої допомоги. Погоджений сторонами договору розмір гонорару становив 141 934,74 грн, тобто 10 відсотків від суми податкового боргу, заявленої контролюючим органом до стягнення.

24. Посилаючись на висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 16 листопада 2021 року у справі № 910/11820/20 та від 4 грудня 2024 року у справі № 380/13261/23, відповідач зазначає, що вартість правничої допомоги в сумі 141 934,74 грн, наданої адвокатом упродовж 2021-2026 років і такої, що охоплювала консультації, роз`яснення, складання процесуальних заяв і клопотань та участь у судових засіданнях, не є завищеною, а відповідає ціні й предмету спору та критерію розумної необхідності таких витрат.

25. Також відповідач наголошує, що результат розгляду справи істотно впливав на його ділову репутацію, оскільки відомості про наявність податкового боргу висвітлювалися в засобах масової інформації та мережі Інтернет у негативному контексті. Проте суд апеляційної інстанції, усупереч вимогам частини п`ятої статті 134 та частини дев`ятої статті 139 КАС України, не надав оцінки доводам щодо репутаційного значення справи для відповідача та його представника.

26. Іншою підставою касаційного оскарження скаржник визначає пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України у взаємозв`язку з пунктом 1 частини другої статті 353 цього Кодексу, посилаючись на те, що суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані у справі докази, які мають значення для правильного вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу.

27. Обґрунтовуючи цю підставу касаційного оскарження, скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою час, витрачений адвокатом не лише на підготовку процесуальних документів у справі, а й на участь у судових засіданнях. Відповідач посилається на акт здачі-приймання послуг від 20 лютого 2026 року № 1, відповідно до якого адвокат брав участь у судовому засіданні Третього апеляційного адміністративного суду, призначеному на 1 лютого 2022 року, безпосередньо в місті Дніпрі, а також у судовому засіданні, призначеному на 17 лютого 2026 року, у режимі відеоконференції.

28. Скаржник зауважує, що робоче місце адвоката знаходиться в місті Кривому Розі, тоді як судове засідання 1 лютого 2022 року відбувалося в місті Дніпрі. Відстань між цими містами становить близько 150 км, а час на дорогу в одному напрямку - щонайменше дві з половиною години. За твердженням відповідача, дорога до суду та у зворотному напрямку, очікування початку судового засідання й безпосередня участь у ньому загалом займали від шести до восьми годин.

29. На підтвердження цих доводів скаржник посилається на висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 25 травня 2021 року у справі № 910/7586/19, відповідно до яких участь у судовому засіданні охоплює підготовку адвоката, час на дорогу до суду та у зворотному напрямку, очікування і безпосередню участь у засіданні. Такі складові представництва є невідворотними, становлять частину професійної правничої допомоги та підлягають компенсації нарівні з іншими витратами.

30. Отже, за доводами скаржника, суд апеляційної інстанції не дослідив зазначені в акті здачі-приймання послуг від 20 лютого 2026 року № 1 обставини щодо участі адвоката в судових засіданнях та часу, витраченого у зв`язку з такою участю.

IV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

31. Верховний Суд, переглянувши оскаржуване рішення суду апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.

32. Порядок ухвалення та повноваження суду при прийнятті додаткового судового рішення визначені статтею 252 КАС України. Зазначеною статтею Кодексу передбачено, що Суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.

Додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

33. Відповідно до частини першої та другої статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою; представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

34. Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

35. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідно до частини третьою статті 132 КАС України, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

36. Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

37. У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. Така правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема у постановах від 19 грудня 2019 року у справі № 520/1849/19, від 29 листопада 2022 року у справі № 340/9016/21.

38. Тобто обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

39. Згідно з частиною сьомою та дев`ятою статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

40. Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

41. Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

42. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

43. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

44. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

45. Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

46. Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін.

47. При цьому принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як уже зазначалося вище, включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.

48. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

49. Такий підхід неодноразово висловлювався Великою Палатою Верховного Суду, зокрема у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, а також у постанові Верховного Суду від 10 лютого 2022 року у справі № 440/7120/20.

50. Крім цього, в постанові від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19 Верховний Суд зазначив, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

51. До того ж, як наголошено в постанові Верховного Суду від 29 листопада 2022 року у справі № 340/9016/21, встановлення судом неспівмірності заявленого стороною розміру витрат на оплату послуг адвоката згідно приписів частини шостої статті 134 КАС України є підставою лише для зменшення розміру витрат, які підлягають розподілу, проте не є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

52. Ухвалюючи додаткову постанову від 17 березня 2026 року, суд апеляційної інстанції виходив із того, що постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2026 року рішення суду першої інстанції скасовано та відмовлено ГУ ДПС у Дніпропетровській області в задоволенні позову до ФОП ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу. Водночас питання щодо розподілу витрат відповідача на професійну правничу допомогу залишилося невирішеним.

53. З огляду на це суд апеляційної інстанції визнав наявними передбачені пунктом 3 частини першої статті 252 КАС України підстави для ухвалення додаткового судового рішення за клопотанням ФОП ОСОБА_1 .

54. У поданому клопотанні відповідач просив стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Дніпропетровській області витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 141 934,74 грн.

55. Суд апеляційної інстанції, при ухваленні додаткової постанови, послався на положення статей 132, 134, 139 КАС України, відповідно до яких витрати на професійну правничу допомогу є витратами, що пов`язані з розглядом справи і такі підлягають розподілу в залежності від результату розгляду справи по суті. Розмір витрат на правничу допомогу, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів. Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані відповідні договори про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат, зокрема і на правничу допомогу. При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

56. Суд апеляційної інстанції установив, що на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу відповідач надав договір про надання правової допомоги від 1 жовтня 2021 року № 5, додаткову угоду від 31 грудня 2022 року № 1, акт здачі-приймання послуг від 20 лютого 2026 року № 1, прибутковий касовий ордер від 23 лютого 2026 року № 372 та відповідні квитанції.

57. Відповідно до пункту 2.1.5 договору КЛІЄНТ - ОСОБА_1 , доручає АДВОКАТУ Лісовому Д. О., здійснювати захист його інтересів, які полягають у повному правовому супроводі щодо представництва інтересів Клієнта та його захист у судовій справі № 160/15327/21 за позовом ГУ ДПС у Дніпропетровській області про стягнення податкового боргу в сумі 1 419 347,40 грн.

58. Відповідно до пунктів 3.2., 3.3. Договору, вартість наданих послуг щодо правового супроводу із представництва інтересів Клієнта та його захист у судовій справі № 160/15327/21 за позовом ГУ ДПС у Дніпропетровській області про стягнення податкового боргу в сумі 1 419 347,40грн., які зазначені у підпункті 2.1.5. даного Договору становить 141 934,74 грн (із розрахунку 1 419 347,40грн. загальна сума позовних вимог х 10%) та сплачується Клієнтом у пропорційному співвідношенні до розміру задоволених позовних вимог у судовій справі №160/15327/21. Передоплата (аванс) послуг зазначених у підпункті 2.1.5. даного Договору становить 14193,47 грн (із розрахунку 141 934,74 грн загальна вартість наданих послуг х 10%).

59. Відповідно до пунктів 3.5. - 3.9 Договору, перелік наданих послуг визначається у акті здачі-приймання послуг. За результатами наданих послуг сторони підписують акт здачі-приймання послуг (надалі - Акт). Акт підписується протягом 3 (трьох) днів після фактичного надання послуг. Підписання Акту КЛІЄНТОМ є підтвердженням відсутності претензій з його боку. Оплата послуг АДВОКАТА здійснюється протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту фактичного отримання КЛІЄНТОМ послуг, про що Клієнт отримує квитанцію чи інший підтверджуючий документ. За бажанням Клієнта можлива передоплата (аванс) послуг адвоката.

60. 01 жовтня 2021 року на виконання пункту 3.3. Договору, ФОП ОСОБА_1 сплачено передоплату (аванс) у розмірі 14 193,47 грн (із розрахунку 141 934,74 грн загальна вартість наданих послуг х 10%), що підтверджується відповідною квитанцією.

61. Додатковою угодою №1 від 31 грудня 2022 року до договору про надання правової допомоги (на професійну правничу допомогу) № 5 від 01 жовтня 2021 року, сторони узгодили, що договір діє до 31 грудня 2026 року включно (пункт 2 додаткової угоди), а також, зазначили, що у зв`язку із складним фінансово-матеріальним становищем КЛІЄНТА та повна оплата послуг АДВОКАТА, які зазначені у підпункту 2.1.5. даного Договору здійснюється у строк до 31 грудня 2026 року (пункт 1 додаткової угоди).

62. Також, відповідачем надано прибутковий касовий ордер № 372 від 23 лютого 2026 року та квитанцію до нього з яких вбачається, що ним відповідно до договору № 5 від 01 жовтня 2021 року та акту № 1 від 20 лютого 2026 року сплачено Адвокату 14 193,47 грн.

63. На підставі вищевказаних доказів, суд апеляційної інстанції встановив, що ФОП ОСОБА_1 сплатив адвокату 14 193,47 грн як передоплату за договором про надання правової допомоги та ще 14 193,47 грн на підставі акта здачі-приймання наданих послуг, унаслідок чого загальна сума фактично сплачених витрат на професійну правничу допомогу становила 28 386,94 грн.

64. Так, заперечуючи проти клопотання відповідача, ГУ ДПС у Дніпропетровській області зазначало, що предмет спору у справі № 160/15327/21 має звужений характер і не є складним, а правомірність податкових повідомлень-рішень, на підставі яких сформовано заявлений до стягнення податковий борг, уже перевірялася в межах справи № 160/17970/21.

Контролюючий орган також указував, що основний обсяг правничої роботи, пов`язаної з дослідженням підстав виникнення податкового боргу, був виконаний у справі № 160/17970/21 та компенсований судовим рішенням у цій справі. На думку ГУ ДПС, з огляду на обізнаність адвоката з обставинами спору та відсутність потреби в значному додатковому опрацюванні матеріалів заявлена до відшкодування сума є надмірною.

ГУ ДПС зазначало, що витрати, які не були понесені, сплачені та підтверджені платіжними документами на момент вирішення питання про їх розподіл, не підлягають компенсації, у зв`язку із чим просило відмовити в задоволенні клопотання ФОП ОСОБА_1 .

65. Суд апеляційної інстанції не погодився з доводами контролюючого органу про те, що відсутність фактичної сплати всієї вартості правничої допомоги виключає можливість її розподілу. Застосувавши частину третю статті 134 КАС України та врахувавши висновки Верховного Суду, викладені у постановах у справах № 420/15162/24 та № 640/33886/21, апеляційний суд виходив із того, що підтверджені й обґрунтовані витрати підлягають розподілу незалежно від того, чи були вони фактично сплачені, чи лише підлягають сплаті відповідною стороною.

66. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції, оскільки він відповідає положенням частини третьої статті 134 КАС України та наведеній практиці Верховного Суду.

67. Разом із тим, оцінюючи співмірність заявлених витрат, суд апеляційної інстанції встановив, що під час розгляду цієї справи судом першої інстанції правнича допомога відповідачу у справі адвокатом Лісовим Д. О. не надавалась, заперечення на позовну заяву та заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження подані відповідачем до суду першої інстанції після ухвалення ним рішення у справі, яке мало місце 06 жовтня 2021 року.

68. Під час апеляційного перегляду справи адвокат склав і подав апеляційну скаргу, яку суд залишив без руху у зв`язку з недотриманням вимог статті 296 КАС України. Надалі адвокат подав заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, клопотання про долучення доказів сплати податкового боргу на загальну суму 9 741,64 грн, клопотання про зупинення апеляційного провадження, а також взяв участь у судовому засіданні 17 лютого 2026 року в режимі відеоконференції.

69. Суд апеляційної інстанції встановив, що справа № 160/15327/21 про стягнення податкового боргу є похідною від справи № 160/17970/21. У справі № 160/17970/21 перевірялася правомірність податкових повідомлень-рішень, на підставі яких сформовано податковий борг, заявлений до стягнення у справі № 160/15327/21.

70. Апеляційний суд також урахував постанову Верховного Суду від 8 листопада 2023 року по цій справі № 160/17970/21, якою судові рішення скасовано в частині відмови у стягненні 150 642,29 грн витрат на професійну правничу допомогу, а справу в цій частині направлено на новий розгляд. Зі змісту цієї постанови вбачається, що адвокат представляв інтереси ФОП ОСОБА_1 у спорі щодо правомірності податкових повідомлень-рішень та заявляв до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу.

71. Оскільки предметом розгляду справи № 160/15327/21 було стягнення вже сформованого податкового боргу, апеляційний суд дійшов висновку, що основний обсяг правничої роботи, пов`язаної з дослідженням підстав виникнення цього боргу, адвокат виконав під час розгляду справи № 160/17970/21.

72. З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав для часткового задоволення клопотання відповідача. Визначаючи розмір витрат, що підлягають відшкодуванню, апеляційний суд урахував не лише умови договору про надання правової допомоги та подані на його виконання документи, а й характер спору, фактичний обсяг наданої адвокатом у цій справі правничої допомоги, а також заперечення позивача щодо співмірності заявленої суми, у зв`язку із чим обґрунтовано визнав, що витрати в розмірі 141 934,74 грн не відповідають критеріям обґрунтованості, пропорційності та розумності, а відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань позивача підлягає 28 386,94 грн.

73. Доводи скаржника про відсутність належного клопотання ГУ ДПС у Дніпропетровській області щодо зменшення витрат спростовуються змістом поданих контролюючим органом заперечень.

74. Так, як вже було зазначено вище, зміст цих заперечень свідчить, що ГУ ДПС у Дніпропетровській області не обмежилося загальним посиланням на положення процесуального законодавства. Позивач указував на звужений характер предмета спору про стягнення податкового боргу, обізнаність адвоката з обставинами виникнення цього боргу у зв`язку з його участю у справі № 160/17970/21, відсутність необхідності повторного опрацювання тих самих матеріалів та невідповідність заявленого розміру витрат фактичному обсягу виконаної у цій справі роботи. У відзиві на касаційну скаргу позивач підтримав зазначені заперечення та додатково звернув увагу на те, що розмір гонорару визначений як 10 відсотків від ціни позову, а наведений в акті від 20 лютого 2026 року № 1 перелік послуг містить загальні процесуальні дії, частина яких пов`язана з правовою позицією, сформованою під час розгляду справи № 160/17970/21.

75. Отже, ГУ ДПС у Дніпропетровській області не обмежилося формальним запереченням проти розміру витрат, а навело обставини, з огляду на які вважало їх неспівмірними. Зазначені обставини були перевірені та враховані апеляційним судом під час визначення суми відшкодування.

76. За таких обставин посилання скаржника на висновок, викладений у пункті 68 постанови Верховного Суду від 8 листопада 2023 року у справі № 160/17970/21, не спростовує висновків апеляційного суду. У тій справі Верховний Суд виходив із того, що сторона не заявляла клопотання про зменшення витрат і не подавала заперечень проти їх розподілу. Натомість у справі, що переглядається, ГУ ДПС у Дніпропетровській області заперечувало проти заявленої суми та навело обставини, які, на його думку, свідчили про її неспівмірність зі складністю спору й обсягом наданої правничої допомоги.

77. Посилання скаржника на ціну позову та визначення гонорару в розмірі 141 934,74 грн, що становить 10 відсотків від заявленої до стягнення суми податкового боргу, не свідчить про обов`язок іншої сторони відшкодувати весь погоджений гонорар. Умови договору визначають зобов`язання між адвокатом і клієнтом, тоді як ціна позову є лише одним із критеріїв співмірності витрат, який підлягає оцінці в сукупності з іншими критеріями, передбаченими частиною п`ятою статті 134 КАС України.

78. Доводи скаржника щодо впливу результату розгляду справи на його репутацію також не спростовують висновку апеляційного суду щодо розміру витрат, оскільки не підтверджують співмірності заявленого гонорару з обсягом правничої допомоги, наданої безпосередньо у справі № 160/15327/21.

79. Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції не дослідив акт здачі-приймання послуг від 20 лютого 2026 року № 1 у частині участі адвоката в судових засіданнях та не врахував час, витрачений ним на дорогу з міста Кривого Рогу до міста Дніпра.

80. Акт здачі-приймання послуг від 20 лютого 2026 року № 1 був поданий відповідачем та зазначений апеляційним судом серед доказів, наданих на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу. Відсутність у мотивувальній частині додаткової постанови окремої оцінки кожної зазначеної в акті процесуальної дії сама собою не свідчить про недослідження цього доказу.

81. При цьому зі змісту вказаного акта вбачається, що він не містить відомостей про тривалість судових засідань, час, витрачений адвокатом на дорогу до суду та у зворотному напрямку й очікування засідання, а також окрему вартість відповідних складових правничої допомоги.

82. Відомості про відстань між містами, тривалість поїздки та загальну кількість витраченого часу наведені скаржником у касаційній скарзі, однак не містяться в акті здачі-приймання послуг. Водночас скаржник не пояснює, яким чином ці обставини підтверджують необхідність відшкодування всього фіксованого гонорару в розмірі 141 934,74 грн.

83. Отже, доводи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди скаржника з оцінкою апеляційним судом обсягу наданої адвокатом правничої допомоги та співмірності її вартості.

84. Проте, відповідно до статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

85. З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд апеляційної інстанції дослідив подані сторонами докази, урахував критерії, передбачені статтями 134, 139 КАС України, та обґрунтовано частково задовольнив клопотання ФОП ОСОБА_1 , визначивши розмір витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає відшкодуванню, у сумі 28 386,94 грн. При цьому звертає увагу, що вказані висновки суду апеляційної інстанції узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, на яку відповідач посилається в касаційній скарзі, та не суперечать їй.

86. Наведені скаржником доводи не спростовують правильності висновків суду апеляційної інстанції та не дають підстав для скасування оскаржуваної додаткової постанови.

87. За таких обставин касаційну скаргу ФОП ОСОБА_1 належить залишити без задоволення, а додаткову постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2026 року - без змін.

88. Згідно із частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

89. Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

90. Крім того, скаржник у касаційній скарзі просить покласти на позивача судові витрати, понесені під час касаційного розгляду справи. Вирішуючи зазначене клопотання, колегія суддів ураховує, що розподіл судових витрат здійснюється залежно від результату розгляду справи. Оскільки касаційна скарга ФОП ОСОБА_1 залишається без задоволення, а оскаржувана додаткова постанова суду апеляційної інстанції - без змін, підстав для покладення на ГУ ДПС у Дніпропетровській області витрат, понесених скаржником у зв`язку з ініційованим ним касаційним переглядом справи, немає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 351, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Додаткову постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2026 року у справі № 160/15327/21 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді І. А. Васильєва

О. О. Шишов