Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №990/269/26 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

РІШЕННЯ

Іменем України

14 вересня 2026 року

м. Київ

справа №990/269/26

адміністративне провадження №П/990/269/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Стеценка С.Г.,

суддів: Берназюка Я.О., Єзерова А.А., Коваленко Н.В., Шарапи В.М.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу №990/269/26

за позовом ОСОБА_1

до Вищої ради правосуддя

про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

ВСТУП

Позивач звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з проханням визнати протиправним та скасувати рішення Вищої ради правосуддя, яким задоволено клопотання заступника Генерального прокурора про продовження строку тимчасового відсторонення позивача від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням його до кримінальної відповідальності. Ухвалюючи таке рішення, Вища рада правосуддя керувалася тим, що наявність кримінального провадження за підозрою судді у вчиненні кримінального правопорушення, пов`язаного з підбурюванням до надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає відповідне становище, за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає таку вигоду, дій з використанням наданої їй влади (частина 4 статті 27, частина 3 статті 369 Кримінального кодексу України), може поставити під сумнів його безсторонність при здійсненні правосуддя та зашкодити авторитету судової влади і довірі суспільства до неї.

Зважаючи на встановлені обставини справи, доводи її учасників, Верховний Суд, вирішуючи цей публічно-правовий спір, надавав відповіді на наступні питання:

1) чи були наявні та належно підтверджені підстави для продовження тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя?

2) чи містить оскаржуване рішення Вищої ради правосуддя посилання на визначені законом підстави його ухвалення та чи є воно належним чином мотивованим?

3) чи дотрималася ВРП вимог Закону України «Про Вищу раду правосуддя» та КПК України під час розгляду клопотання прокурора і прийняття оскаржуваного рішення?

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) 01.07.2026 подав через систему «Електронний суд» до Верховного Суду як суду першої інстанції позов до Вищої ради правосуддя (далі - відповідач, ВРП, Рада відповідно), в якому просить: визнати протиправним та скасувати рішення Вищої ради правосуддя від 02.06.2026 №1066/0/15-26 «Про задоволення клопотання заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Клименка Олега Васильовича про продовження строку тимчасового відсторонення судді Сіверськодонецького міського суду Луганської області ОСОБА_1 від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності» (далі - Рішення №1066/0/15-26).

ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що оспорюване рішення Ради, яким за наслідками розгляду клопотання заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Клименка Олега Васильовича (далі - САП , Клименко О.В. відповідно) продовжено строк тимчасового відсторонення його як судді від здійснення правосуддя, є незаконним та необґрунтованим, декларативним та таким, що не містить належних мотивів, з яких ВРП дійшла висновку про наявність передбачених законом підстав для тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя.

Свою позицію позивач обґрунтовує такими аргументами:

- рішення Ради від 02.06.2026 №1066/0/15-26 не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків. Це пояснюється позивачем тим, що: мотиви для продовження строку відсторонення судді, викладені у клопотанні, були аналогічними тим, що наводилися в первинному клопотанні про відсторонення судді від посади, й у клопотанні про продовження строку такого відсторонення не вказано відповідних обставин, які продовжують існувати; Рада у оспорюваному рішенні, порушуючи основні засади кримінального провадження, принципи змагальності та рівності сторін, проігнорувала позицію сторони захисту ОСОБА_1, не надавши їй юридичної оцінки; при прийнятті рішення відповідачем не перевірено дотримання процесуальних вимог до клопотання прокурора, зокрема вимог статей 155, 155-1 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) щодо його змісту та обґрунтування; при прийнятті рішення відповідачем не перевірено обставин того, що на момент подання та розгляду клопотання закінчився строк відрядження позивача до Сторожинецького районного суду Чернівецької області, що ставить під сумнів наявність ризиків, на які посилалася сторона обвинувачення; висновки ВРП про можливий незаконний вплив на свідків є припущеннями, оскільки рішення не містить конкретних фактів та доказів, які б підтверджували реальність такого ризику; сторона обвинувачення не довела необхідність подальшого застосування виняткового заходу у вигляді тимчасового відсторонення, не навівши конкретних та актуальних ризиків перешкоджання кримінальному провадженню; надання копії рішення Ради з прихованими підписами членів ВРП обмежило можливість позивача перевірити чи було дотримано обов`язкову вимогу щодо підписання рішення всіма членами ВРП, які брали участь у його ухваленні.

- рішення Ради містить неіснуючу підставу для відсторонення - сумнів у безсторонності судді під час здійснення правосуддя, припущення з приводу можливості зашкодити авторитету судової влади та довірі суспільства до неї, що суперечить частині 4 статті 64 Закону України від 21.12.2016 №1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закону №1798-VIII) та виходить за межі повноважень ВРП.

Підсумовуючи, позивач стверджує, що оспорюване рішення не відповідає вимогам частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та підлягає скасуванню.

3. Відповідач позовні вимоги не визнав, подав до Суду відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити. Вважає, що ВРП діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. ВРП не погоджується з доводами позивача про те, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, декларативним та таким, що не містить належної мотивації, а також про нібито неврахування письмових заперечень сторони захисту.

Таку свою позицію обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення прийнято повноважним складом Ради та підписано всіма її членами, які брали участь у його ухваленні, та містить мотиви, з яких відповідач прийшов до відповідних висновків, що повністю узгоджується з вимогами чинного законодавства.

Стверджує, що під час ухвалення рішення №1066/0/15-26 ВРП забезпечила дотримання засад змагальності, надала сторонам можливість викласти свої позиції та безпосередньо дослідила доводи як обвинувачення, так і захисту, які були заслухані у засіданні 02.06.2026 за участю судді та його адвокатів. У рішенні ВРП зазначено, що колегіальний орган дослідив клопотання та матеріали, заслухавши всіх учасників провадження, що свідчить про врахування доводів сторони захисту у сукупності з іншими матеріалами справи. Оскаржуване рішення містить виклад фактичних обставин, аналіз матеріалів, поданих прокурором, оцінку ризиків, які обґрунтовували необхідність продовження строку тимчасового відсторонення, а також мотиви, з яких ВРП дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання. Твердження позивача про неврахування письмових заперечень сторони захисту не підтверджуються матеріалами справи та не свідчать про наявність підстав для скасування рішення Ради, визначених статтею 65 Закону №1798-VIII.

ВРП перевірила клопотання на відповідність вимогам статей 155, 155-1 КПК України та дійшла висновку про його подання з дотриманням передбачених законом вимог, що спростовує твердження позивача про неналежну перевірку.

Вказує й на те, що позивач помилково ототожнює закінчення строку відрядження із припиненням статусу судді. Закінчення відрядження означає лише припинення здійснення правосуддя в конкретному суді, однак не припиняє статусу судді та не позбавляє особу повноважень, гарантій незалежності й обов`язків, визначених Конституцією України та спеціальними законами.

Також, ВРП не погоджується з доводами позивача про абстрактність, недоведеність та формальний характер ризиків, покладених в основу оскаржуваного рішення. Рада виходила з наявності обґрунтованого ризику впливу судді на учасників кримінального провадження, зокрема, на заявницю ОСОБА_3 та інших осіб, чиї показання містяться в матеріалах клопотання та були досліджені ВРП. Твердження про відсутність конкретних фактичних обставин є безпідставними, оскільки рішення містить посилання на встановлені під час досудового розслідування епізоди зустрічей ОСОБА_1 із ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , зміст листування у месенджері, обговорення грошових сум та інші дані, які у сукупності обґрунтовують висновок про наявність ризиків.

ВРП не погоджується з доводами позивача про порушення презумпції невинуватості та ототожнення підозри з доведеною виною. Як убачається з оскаржуваного рішення, ВРП прямо виходила з того, що на стадії розгляду клопотання про тимчасове відсторонення питання винуватості не вирішується, а оцінюється лише наявність обґрунтованої підозри та пов`язаних із нею ризиків. Такий стандарт не є встановленням вини і не суперечить статті 62 Конституції України. Тимчасове відсторонення не є заходом кримінальної відповідальності, а процесуальним заходом, спрямованим на забезпечення авторитету правосуддя та довіри до судової влади. За наявності обґрунтованої підозри у вчиненні тяжкого корупційного злочину сама участь судді у здійсненні правосуддя може об`єктивно викликати сумніви щодо неупередженості суду. Рада також врахувала вимоги законодавства про судоустрій та Кодексу суддівської етики щодо недопущення дій, які шкодять авторитету правосуддя.

Також, Рада не погоджується з доводами позивача про приховування підписів членів Ради та неможливість перевірки законності оскаржуваного рішення. Як убачається з копії оскаржуваного рішення, на його останній сторінці міститься повний перелік членів Ради, а саме - В.о. Голови ВРП та членів ВРП, які брали участь у засіданні, із зазначенням відмітки «(підпис)» навпроти кожного імені та прізвища, що підтверджує його підписання усіма членами колегіального органу, які брали участь в ухваленні рішення. Сам факт надання позивачу копії рішення із технічно прихованим зображенням підписів не свідчить про відсутність таких підписів в оригіналі документа, а отже не може розцінюватися як підстава для сумнівів у його чинності чи законності.

Таким чином, ВРП вважає, що позовна заява ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, оскільки Рада, задовольняючи клопотання заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Клименка О.В. та продовжуючи на два місяці строк тимчасового відсторонення судді Сіверськодонецького міського суду Луганської області ОСОБА_1 від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності, діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством України.

ІІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ, ЗАЯВИ, КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. 01.07.2026 в автоматизованій системі документообігу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зареєстровано вказану позовну заяву.

5. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду даної справи визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Стеценка С.Г., судді: Берназюка Я.О., Єзерова А.А., Коваленко Н.В., Шарапи В.М.

6. Верховний Суд ухвалою від 06.07.2026 відкрив провадження в адміністративній справі, призначивши її розгляд в судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

7. 21.07.2026 до Суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив у задоволенні позову відмовити, обґрунтовуючи його мотивами, що вказані вище.

8. Правом на подання відповіді на відзив ні представник позивача, ні позивач не скористався.

9. 09.09.2026 представником позивача через систему «Електронний суд» подано заяву про розгляд справи призначеної на 15:30 09.09.2026 за відсутності позивача - ОСОБА_1 та представника позивача - адвоката Чумака В.В. Доводи викладені в позовній заяві підтримують та просять їх задовольнити.

10. 09.09.2026 представником ВРП через систему «Електронний суд» подано заяву про розгляд справи без участі представника відповідача на підставі наявних у суду матеріалів. А також, викладено вимогу щодо відмови у задоволенні позову у повному обсязі.

11. 09.09.2026 в судовому засіданні, враховуючи положення частини 3 статті 194 КАС України (учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності та якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.) колегія суддів ухвалила продовжити розгляд цієї справи у порядку письмового провадження.

IV. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ, ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

12. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Указом Президента України від 20.02.2010 №200/2010 призначений строком на п`ять років на посаду судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області та Указом Президента України від 29.12.2017 №444/2017 призначений на посаду судді цього суду безстроково.

13. Згідно з розпорядженням Голови Верховного Суду від 06.03.2022 №1/0/9-22 територіальну підсудність судових справ Сєвєродонецького міського суду Луганської області визначено Новомосковському міськрайонному суду Дніпропетровської області.

14. Голова Верховного Суду рішенням від 06.06.2022 №182/0/149-22 відрядив суддю ОСОБА_1 до Снятинського районного суду Івано-Франківської області для здійснення правосуддя із 07.06.2022.

15. Відповідно до Закону України від 26.02.2025 №4273-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо зміни найменувань місцевих загальних судів», який набрав чинності 25.04.2025, змінено найменування місцевих загальних судів, перелік яких визначено додатком до цього Закону. Зокрема, змінено найменування Сєвєродонецького міського суду Луганської області - на Сіверськодонецький міський суд Луганської області, Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області - на Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області.

16. Вища рада правосуддя рішенням від 15.05.2025 №1027/0/15-25 достроково закінчила відрядження судді Сіверськодонецького міського суду Луганської області ОСОБА_1 до Снятинського районного суду Івано-Франківської області та одночасно відрядила суддю ОСОБА_1 до Сторожинецького районного суду Чернівецької області для здійснення правосуддя строком на 1 (один) рік із 26.05.2025. Станом на сьогодні строк відрядження судді Сіверськодонецького міського суду Луганської області ОСОБА_1 до Сторожинецького районного суду Чернівецької області закінчився.

17. Детективи Національного антикорупційного бюро України здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні №52024000000000297 від 18.06.2024.

18. У цьому кримінальному провадженні заступник Генерального прокурора - керівник САП Клименко О.В. 16.03.2026 склав повідомлення про підозру судді Сіверськодонецького міського суду Луганської області ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 27, частиною 3 статті 369 Кримінального кодексу України (далі - КК України), яке того самого дня було вручено позивачу.

19. Вищий антикорупційний суд ухвалою від 18.03.2026 у справі №991/2446/26 застосував до ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді застави розміром 1331200,00 грн. та поклав на нього низку процесуальних обов`язків: прибувати до детектива, прокурора та суду за першою вимогою; не відлучатись із міста Чернівців і Чернівецької області без дозволу детектива, прокурора або суду; повідомляти про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України; носити електронний засіб контролю.

20. 30.03.2026 судді Сіверськодонецького міського суду Луганської області ОСОБА_1 (на той час відрядженому до Сторожинецького районного суду Чернівецької області) вручено копію клопотання заступника Генерального прокурора - керівника САП Клименка О.В. від 30.03.2026 про тимчасове відсторонення від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності та матеріали, що його обґрунтовують.

21. Постановою заступника Генерального прокурора - керівника САП Клименка О.В. від 07.04.2026 продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №52024000000000297 від 18.06.2024 до трьох місяців, тобто до 16.06.2026.

22. ВРП рішенням від 09.04.2026 №631/0/15-26 задовольнила клопотання заступника Генерального прокурора - керівника САП Клименка О.В. та тимчасово, до 09.06.2026, відсторонила суддю ОСОБА_1 від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності.

23. Вищий антикорупційний суд ухвалою від 13.05.2026 у справі №991/5068/26 продовжив на два місяці, тобто до 13.07.2026 включно, але в межах строку досудового розслідування, строк дії обов`язків, покладених на підозрюваного ОСОБА_1 ухвалою цього суду від 18.03.2026, крім носіння електронного засобу контролю.

24. Вищий антикорупційний суд ухвалою від 22.05.2026 у справі №991/6466/26 продовжив строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №52024000000000297 від 18.06.2024 до 6 (шести) місяців, тобто до 16.09.2026.

25. 28.05.2026 до ВРП надійшло клопотання заступника Генерального прокурора - керівника САП Клименка О.В. від 25.05.2026 про продовження строку тимчасового відсторонення відрядженого до Сторожинецького районного суду Чернівецької області судді Сіверськодонецького міського суду Луганської області ОСОБА_1 від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням його до кримінальної відповідальності.

26. У клопотанні зазначено, що мотивами необхідності продовження строку тимчасового відсторонення судді ОСОБА_1 є існування обставин, які стали підставою для тимчасового відсторонення. Зокрема, ОСОБА_1 вчинив дії, спрямовані на підбурювання адвоката ОСОБА_3 та її підзахисного ОСОБА_6 до надання неправомірної вигоди (30000,00 доларів США) судді Старобільського районного суду Луганської області ОСОБА_5 (відряджений до Солом`янського районного суду міста Києва) за ухвалення виправдувального вироку у кримінальному провадженні № 42020101090000073 від 23.07.2020 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 367 КК України (справа №760/10353/24).

27. Крім того, заступник Генерального прокурора зазначає, що обставини, які стали підставою для тимчасового відсторонення судді ОСОБА_1 від здійснення правосуддя, продовжують існувати, а досудове розслідування кримінального провадження №52024000000000297 не завершено.

28. Також у клопотанні зазначається, що такими обставинами є те, що подальше здійснення ОСОБА_1 правосуддя створюватиме ризик незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні №52024000000000297, зокрема ОСОБА_3 , яка 16.06.2024 звернулася до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення, та її підзахисного ОСОБА_6 , обвинуваченого у справі №760/10353/24.

29. ОСОБА_1 також може здійснювати вплив на суддю ОСОБА_5 . Зокрема, 13.10.2025, тобто вже під час досудового розслідування кримінального провадження №52024000000000297, відбулося спілкування між підозрюваним ОСОБА_1 і ОСОБА_5 (протокол проведення негласної слідчої (розшукової) дії - візуального спостереження за особою від 14.10.2025 №14/5/1-5599).

30. ОСОБА_1 може узгоджувати версію подій із ОСОБА_4 , змушувати його відмовитися надавати показання або надати неправдиві показання.

31. Вплив може здійснюватися шляхом тиску, надання консультацій, координації процесуальної поведінки, узгодження тактики та стратегії захисту, створення альтернативної версії подій тощо, і має реальний характер.

32. Окремо у клопотанні про продовження строку відсторонення судді ОСОБА_1 від здійснення правосуддя наголошено, що наявність кримінального провадження за підозрою судді у вчиненні корупційного кримінального правопорушення (у цьому випадку тяжкого корупційного злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 4 до 8 років із конфіскацією майна або без такої), не узгоджується з нормами Кодексу суддівської етики, затвердженого XI з`їздом суддів України 22.02.2013 року, в редакції рiшення ХХ чергового з`їзду суддiв України від 18.09.2024 (далі - Кодекс суддівської етики), та встановленими ним морально-етичними принципами, що, відповідно, унеможливлює здійснення таким суддею правосуддя від імені України.

33. Рішенням від 02.06.2026 №1066/0/15-26 ВРП з посиланням на статтю 131 Конституції України, статтю 155-1 КПК України, статті 55, частину 7 статті 56, частину 1 статті 57 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII), статтю 64 Закону №1798-VIII, а також Кодекс суддівської етики, затверджений XI черговим з`їздом суддів України 22.02.2013 (далі - КСЕ), з урахуванням ризиків здійснення суддею ОСОБА_1 правосуддя за викладених у клопотанні обставин, дійшла висновку про задоволення клопотання про продовження строку тимчасового відсторонення його від здійснення правосуддя до 02.08.2026. При цьому зазначила, що наявність кримінального провадження за підозрою судді ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 27, частиною 3 статті 369 КК України, суперечить не лише морально-етичним принципам, а й об`єктивно може поставити під сумнів незалежність і чесність судді під час здійснення правосуддя, з огляду на міжнародні принципи, стандарти поведінки судді і норми національного законодавства значною мірою зашкодити авторитету судової влади та довірі суспільства до неї. Станом на дату розгляду клопотання строк відрядження судді Сіверськодонецького міського суду Луганської області ОСОБА_1 до Сторожинецького районного суду Чернівецької області закінчився. У зв`язку з неможливістю здійснення правосуддя Сіверськодонецьким міським судом Луганської області під час воєнного стану, відповідно до частини сьомої статті 147 Закону №1402-VIII, територіальну підсудність судових справ цього суду розпорядженням Голови Верховного Суду від 06.03.2022 №1/0/9-22 визначено (змінено) Самарівському міськрайонному суду Дніпропетровської області. Водночас зазначені обставини не позбавляють ОСОБА_1 статусу судді, з урахуванням того, що відповідно до приписів статті 55 Закону №1402-VIII суддя може бути відряджений для здійснення правосуддя до іншого суду того самого рівня і спеціалізації.

34. Не погоджуючись із рішенням Ради від 02.06.2026 №1066/0/15-26 та викладеними у ньому висновками, вважаючи його протиправним, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із цим позовом.

V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

35. Для вирішення вказаного публічно-правового спору колегія суддів вважає, що потрібно надати відповіді на питання, які сформульовані у вступі до цього рішення.

36. Перше питання - чи були наявні та належно підтверджені підстави для продовження тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя?

37. Матеріалами справи підтверджується, що під час досудового розслідування у межах кримінального провадження №52024000000000297 від 18.06.2024 судді Сіверськодонецького міського суду Луганської області, відрядженому до Сторожинецького районного суду Чернівецької області, ОСОБА_1 16.03.2026 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 27, частиною 3 статті 369 КК України - підбурювання до надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає відповідне становище, за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає таку вигоду, дій з використанням наданої їй влади.

38. За даними досудового розслідування, встановленими під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій, ОСОБА_1 вчинив дії, спрямовані на підбурення ОСОБА_3 та ОСОБА_6 до надання неправомірної вигоди судді Солом`янського районного суду міста Києва Воронкіна О.А., на розгляді якого перебуває кримінальне провадження №42020101090000073 від 23.07.2020 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 367 КК України, у сумі 30000,00 дол. США за ухвалення останнім виправдувального вироку щодо ОСОБА_6 , що згідно курсу Національного банку України станом на 13.10.2025 становило 1248081,00 грн.

39. 03.04.2026 до ВРП надійшло клопотання заступника Генерального прокурора - керівника САП Клименка О.В. від 30.03.2026 про тимчасове відсторонення судді Сіверськодонецького міського суду Луганської області, відрядженого до Сторожинецького районного суду Чернівецької області ОСОБА_1 від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності строком на два місяці за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 27, частиною 3 статті 369 КК України.

40. Постановою заступника Генерального прокурора - керівника САП Клименко О.В. від 07.04.2026 задоволено клопотання детектива НАБУ Селівьорстової М.Р. та продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №52024000000000297 від 18.06.2024 до трьох місяців, тобто до 16.06.2026.

41. Рішенням ВРП від 09.04.2026 № 631/0/15-26 ВРП задовольнила клопотання заступника Генерального прокурора - керівника САП Клименка О.В . Тимчасово, до 09.06.2026 відсторонила суддю Сіверськодонецького міського суду Луганської області ОСОБА_1 (відрядженого до Сторожинецького районного суду Чернівецької області) від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності.

42. Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 18.03.2026 у справі №991/6466/26 до підозрюваного застосовано запобіжний захід у вигляді застави 1331200,00 грн. Також на нього накладено низку процесуальних обов`язків: прибувати до детектива, прокурора та суду за першою вимогою; не відлучатись із м. Чернівці та Чернівецької області без дозволу детектива, прокурора або суду; повідомляти про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватись від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду закордон та інші документи, що дають право на виїзд з України; носити електронний засіб контролю.

43. Слідчим суддею Вищого антикорупційного суду від 13.05.2026 у справі №991/6466/26 продовжено строк дії зазначених обов`язків, окрім носіння електронного засобу контролю, на 2 місяці.

44. Під час досудового розслідування встановлено обставини, які вказують на те, що перебування ОСОБА_1 на посаді судді може призвести до настання негативних наслідків та ухвалою Вищого антикорупційного суду від 22.05.2026 у справі №991/6466/26 продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №52024000000000297 від 18.06.2024 до 6 (шести) місяців, тобто до 16.09.2026.

45. У зв`язку із зазначеним вище 25.05.2026 заступник Генерального прокурора - керівник САП Клименко О.В. звернувся до ВРП з клопотанням про продовження строку тимчасового відсторонення відрядженого до Сторожинецького районного суду Чернівецької області судді Сіверськодонецького міського суду Луганської області ОСОБА_1 від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням його до кримінальної відповідальності.

46. Спір у цій справі пов`язаний з ухваленням ВРП рішення про продовження строку тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності. Перевіряючи законність підстав для продовження тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя, слід зазначити, що ВРП належним чином оцінила наведені у клопотанні доводи та прийняла законне й умотивоване рішення.

47. За таких обставин, Верховний Суд зазначає, що підставою для продовження строку тимчасового відсторонення відрядженого до Сторожинецького районного суду Чернівецької області судді Сіверськодонецького міського суду Луганської області ОСОБА_1 від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням його до кримінальної відповідальності є продовження існування обставин, які стали підставою для тимчасового відсторонення від здійснення правосуддя, а також наявність ризиків того, що характер інкримінованого йому корупційного кримінального правопорушення у сукупності з обставинами провадження об`єктивно створює загрозу для авторитету судової влади, шкодить суспільній довірі до правосуддя та викликає обґрунтовані сумніви у його безсторонності й доброчесності до завершення досудового розслідування.

48. Таким чином, наявні обставини кримінального провадження щодо позивача, їх характер, тяжкість та потенційні наслідки об`єктивно несумісні з подальшим виконанням ним функцій правосуддя у період досудового розслідування і потребують застосування передбачених законом заходів, спрямованих на збереження авторитету судової влади та підтримання суспільної довіри до суду.

49. Надаючи відповідь на друге питання: чи містить оскаржуване рішення Вищої ради правосуддя посилання на визначені законом підстави його ухвалення та чи є воно належним чином мотивованим?

50. Положеннями частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

51. 30.09.2016 набрали чинності Закони України від 02.06.2016 №1401-VІІІ «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» (далі - Закон №1401-VІІІ) та №1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон №1402-VIII).

52. Відповідно до статті 131 Конституції України (в редакції Закону №1401-VІІІ) в Україні діє ВРП, яка, зокрема, ухвалює рішення про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя (пункт 6 частини 1 цієї статті).

53. Згідно із частинами 5 та 6 статті 49 Закону №1402-VIII суддя може бути тимчасово відсторонений від здійснення правосуддя на строк не більше двох місяців у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності на підставі вмотивованого клопотання Генерального прокурора або його заступника в порядку, встановленому законом. Рішення про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя ухвалюється ВРП.

Продовження строку тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності здійснюється в тому ж порядку на строк не більше двох місяців. Клопотання про продовження строку такого відсторонення судді від здійснення правосуддя подається Генеральним прокурором або його заступником не пізніше десяти днів до закінчення строку, на який суддю було відсторонено. Вимоги до клопотання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності встановлюються процесуальним законом.

54. У зв`язку з набранням 05.01.2017 чинності Законом №1798-VIII у КПК України був закріплений захід забезпечення кримінального провадження - тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя (пункт 4-1 частини 2 статті 131).

55. Цим же Законом на ВРП покладені повноваження щодо вирішення питання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням його до кримінальної відповідальності (стаття 63), а також про продовження строку тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя (стаття 64).

56. При цьому, рішення про тимчасове відсторонення/продовження строку тимчасового відсторонення судді, від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності ухвалюється ВРП на підставі вмотивованого клопотання Генерального прокурора або його заступника. Таке клопотання повинно відповідати вимогам частини 2 статті 155 КПК України та може подаватися на будь-якій стадії кримінального провадження.

57. Так, за правилами частин 1 - 4 статті 63 Закону №1798-VIII (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності здійснюється ВРП на строк не більше двох місяців на підставі вмотивованого клопотання Генерального прокурора або його заступника, а стосовно судді Вищого антикорупційного суду на підставі вмотивованого клопотання Генерального прокурора (виконувача обов`язків Генерального прокурора). На стадії судового провадження строк відсторонення встановлюється до набрання законної сили вироком суду або закриття кримінального провадження.

Клопотання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності подається до ВРП стосовно судді, який є підозрюваним, обвинувачуваним (підсудним), на будь-якій стадії кримінального провадження.

Клопотання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності, подане без дотримання визначених законом вимог, повертається ВРП Генеральному прокурору або його заступнику.

Генеральний прокурор або його заступник можуть уповноважити прокурора на вручення судді, крім судді Вищого антикорупційного суду, копії клопотання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності та матеріалів, що обґрунтовують клопотання, а також на представлення відповідного клопотання під час розгляду на засіданні ВРП.

58. Згідно із частинами 1 - 4 статті 64 Закону №1798-VIII продовження строку тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності здійснюється в порядку, визначеному статтею 63 цього Закону для тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя, на строк не більше двох місяців, а в разі якщо обвинувальний акт передано до суду, - до набрання законної сили вироком суду або закриття кримінального провадження.

Клопотання про продовження строку тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя подається Генеральним прокурором або його заступником, а стосовно судді Вищого антикорупційного суду - Генеральним прокурором (виконувачем обов`язків Генерального прокурора) не пізніше як за десять днів до закінчення строку, на який суддю було відсторонено.

Клопотання про продовження строку тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності, подане без дотримання визначених законом вимог, повертається ВРП Генеральному прокурору або його заступнику без розгляду.

Клопотання про продовження строку тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності підлягає задоволенню, якщо: 1) обставини, які стали підставою для тимчасового відсторонення від здійснення правосуддя, продовжують існувати; 2) сторона обвинувачення не мала можливості забезпечити досягнення цілей, заради яких було застосовано тимчасове відсторонення від здійснення правосуддя, іншими способами протягом дії попереднього рішення.

59. Відповідно до положень частин 3 та 6 статті 155-1 КПК України клопотання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності та клопотання про продовження строку такого тимчасового відсторонення повинні відповідати вимогам частини 2 статті 155 цього Кодексу.

60. За правилами частини 2 статті 155 КПК України у клопотанні зазначаються: 1) короткий виклад обставин кримінального правопорушення, у зв`язку з яким подається клопотання; 2) правова кваліфікація кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 3) виклад обставин, що дають підстави підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на обставини; 4) посада, яку обіймає особа; 5) виклад обставин, що дають підстави вважати, що перебування на посаді підозрюваного, обвинуваченого сприяло вчиненню кримінального правопорушення; 6) виклад обставин, що дають підстави вважати, що підозрюваний, обвинувачений, перебуваючи на посаді, знищить чи підробить речі і документи, які мають суттєве значення для досудового розслідування, незаконними засобами впливатиме на свідків та інших учасників кримінального провадження або протиправно перешкоджатиме кримінальному провадженню іншим чином; 7) перелік свідків, яких слідчий, прокурор вважає за необхідне допитати під час розгляду клопотання.

До клопотання також додаються: 1) копії матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання; 2) документи, які підтверджують надання підозрюваному, обвинуваченому копій клопотання та матеріалів, що обґрунтовують клопотання.

61. Аналогічні приписи стосовно порядку звернення до ВРП із клопотанням про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності та продовження строку такого тимчасового відсторонення, а також стосовно підстав для їх задоволення містяться у главі 20 Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням ВРП від 24.01.2017 №52/0/15-17 (далі - Регламент).

62. Згідно із частиною 1 статті 65 Закону №1798-VIII рішення ВРП про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності, продовження строку такого відсторонення може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав: 1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати; 2) рішення не підписано будь-ким зі складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні; 3) рішення не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків. Оскарження рішення ВРП не зупиняє його виконання.

63. Як убачається з наведених норм права, ВРП є суб`єктом кримінальних процесуальних відносин у частині ухвалення рішень про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням його до кримінальної відповідальності та продовження строку такого тимчасового відсторонення, які ухвалюються на підставі вмотивованих клопотань Генерального прокурора або його заступника в порядку, встановленому законом.

64. Суд зазначає, що на стадії розгляду питання про продовження строку тимчасового відсторонення ВРП не здійснює повторної оцінки обґрунтованості первинного рішення про відсторонення судді, а встановлює наявність передбачених законом підстав для продовження такого заходу та перевіряє доводи відповідного клопотання. Такого ж підходу дотримується і Велика Палата Верховного Суду, зокрема у своїй постанові від 12.09.2019 у справі №9901/679/18.

65. На підставі викладеного, Верховний Суд зазначає, що ВРП, розглядаючи клопотання заступника Генерального прокурора - керівника САП Клименка О.В. про продовження строку тимчасового відсторонення судді ОСОБА_1 від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності, діяла в межах наданих їй законом повноважень, з дотриманням установленого порядку, встановила наявність визначених законом підстав для такого продовження та відобразила відповідні мотиви у своєму рішенні від 02.06.2026 №1066/0/15-26.

66. Надаючи відповідь на третє питання: чи дотрималася ВРП вимог Закону України «Про Вищу раду правосуддя» та КПК України під час розгляду клопотання прокурора і прийняття оскаржуваного рішення?

67. Стосовно відповідності рішення ВРП положенням статті 65 Закону №1798-VIII, Верховний Суд зазначає, що статтею 1 Закону №1798-VIII передбачено, що ВРП є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.

68. Пунктом 8 частини 1 статті 3 цього Закону визначено, що до повноважень ВРП належить ухвалення рішення про тимчасове відсторонення та продовження строку тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя.

69. Продовження строку тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності здійснюється в порядку, визначеному статтею 63 цього Закону для тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя, на строк не більше двох місяців, а в разі якщо обвинувальний акт передано до суду, - до набрання законної сили вироком суду або закриття кримінального провадження (частина 1 статті 64 Закону №1798-VIII)

70. Статтею 63 Закону №1798-VIII та пунктом 20.23 Регламенту визначено, що розгляд клопотання Генерального прокурора або його заступника про продовження строку тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя здійснюється Радою в порядку, передбаченому пунктами 20.7-20.12 Регламенту.

71. Відповідно до пункту 20.10 Регламенту визначено, що клопотання Генерального прокурора або його заступника про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності розглядається на засіданні ВРП, яке проводиться відкрито.

72. Відповідно до частини 1 статті 30 Закону №1798-VIII засідання ВРП у пленарному складі, засідання Дисциплінарної палати є повноважним, якщо в ньому бере участь більшість від складу ВРП або Дисциплінарної палати відповідно.

73. У справі, яка розглядається, ОСОБА_1 оскаржує рішення ВРП про продовження строку його тимчасового відсторонення від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності, посилаючись, окрім іншого, на те, що ВРП ухвалила оскаржуване рішення без належної оцінки клопотання заступника Генерального прокурора - керівника САП Клименка О.В. про продовження строку тимчасового відсторонення від здійснення правосуддя, у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності, строком на два місяці судді Сіверськодонецького міського суду Луганської області ОСОБА_1 , відрядженого до Сторожинецького районного суду Чернівецької області. В контексті вказаного Суд зазначає наступне.

74. Суддю може бути тимчасово відсторонено від здійснення правосуддя за рішенням ВРП у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності (пункт 1 частини 1 статті 62 Закону №1798-VIII). Відтак, ВРП як на етапі застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя, так і на етапі вирішення питання про його продовження, має насамперед з`ясувати, чи притягується суддя до кримінальної відповідальності.

75. Притягнення до кримінальної відповідальності є стадією кримінального провадження, яка починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (пункт 14 статті 3 КПК України).

76. З матеріалів справи вбачається та власне не заперечується і визнається самим позивачем, що на час вирішення питання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя ОСОБА_1 було повідомлено про підозру.

77. Дотримуючись порядку, визначеного Законом №1798-VIII і Регламентом, ВРП як суб`єкт кримінальних процесуальних відносин має керуватися також положеннями КПК України, що визначають загальні правила застосування заходів забезпечення кримінального провадження і продовження строку їх дії.

78. Загальним правилом застосування заходів забезпечення кримінального провадження є те, що застосування їх не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення (пункт 1 частини 3 статті 132 КПК України).

79. ВРП, вирішуючи питання про застосування заходу забезпечення кримінального провадження, перевіряє повідомлення про підозру в частині обґрунтованості підозри.

80. Розглядаючи клопотання про продовження строку тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя, ВРП не переоцінює первинного рішення про відсторонення судді від здійснення правосуддя. Її обов`язком на цьому етапі є з`ясування питання лише про те, чи підлягає задоволенню клопотання про продовження строку тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя.

81. Такого ж підходу дотримується і Велика Палата Верховного Суду, зокрема у своїх постановах від 12.09.2019 у справі №9901/679/18, від 25.04.2024 у справі №990/22/24, від 12.09.2024 у справі № 990/115/24, а також Верховний Суд у рішенні від 07.05.2025 у справі №990/306/24.

82. Згідно із частиною 4 статті 64 Закону №1798-VIII клопотання про продовження строку тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності підлягає задоволенню, якщо: 1) обставини, які стали підставою для тимчасового відсторонення від здійснення правосуддя, продовжують існувати; 2) сторона обвинувачення не мала можливості забезпечити досягнення цілей, заради яких було застосовано тимчасове відсторонення від здійснення правосуддя, іншими способами протягом дії попереднього рішення. Аналогічні підстави для задоволення клопотання щодо суб`єктів, які не є суддями, передбачені в частині 2 статті 158 КПК України.

83. У цьому ж випадку, за результатами розгляду клопотання заступника Генерального прокурора - керівника САП Клименка О.В. про продовження строку тимчасового відсторонення судді Сіверськодонецького міського суду Луганської області, відрядженого до Сторожинецького районного суду Чернівецької області ОСОБА_1 від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням його до кримінальної відповідальності строком на два місяці, ВРП установила наявність зазначених підстав і відобразила їх у своєму рішенні від 02.06.2026 №1066/0/15-26.

84. Суд, здійснюючи аналіз рішення ВРП, дійшов до висновків щодо правомірності ухваленого рішення відповідача про продовження строку тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням його до кримінальної відповідальності.

85. Так, з витягу з протоколу засідання ВРП від 02.06.2026 убачається, що оскаржуване рішення було прийнято у відкритому засіданні на підставі наявних у ВРП матеріалів, після їх дослідження та обговорення, за участю судді ОСОБА_1 (взяв участь у засіданні ВРП в режимі відеоконференції) та його представників - адвокатів Чумака В.В., Гарбуз Д.В., з урахуванням наданих ними відповідей на поставлені членами ВРП запитання. При цьому кожному з учасників була надана можливість висловити свою позицію та долучити докази. Наведене, у свою чергу, спростовує доводи позивача про порушення Радою, принципів змагальності та рівності сторін, адже ВРП, ухвалюючи оскаржуване рішення, вислухала, взяла до уваги та врахувала як пояснення судді, так і позицію його представників.

86. За задоволення клопотання про продовження строку тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя проголосували 16 членів ВРП з 16 присутніх на засіданні. Оскаржуване рішення підписано всіма членами ВРП, які брали участь у його ухваленні.

87. Вирішуючи цей спір, Верховний Суд не встановив наявності підстав для скасування рішення ВРП про продовження строку тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності, встановлених пунктом 3 частини 1 статті 65 Закону №1798-VIII, оскільки рішення містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.

88. Зокрема, ВРП, дослідивши клопотання та долучені до нього матеріали, письмові заперечення адвоката Гарбуз Д.В. щодо клопотання, заслухавши доповідача - члена Ради ОСОБА_7 , прокурора Колотила О.О., суддю ОСОБА_1, представника судді - адвоката Чумака В.В., Гарбуз Д.В., дійшла висновку, що клопотання заступника Генерального прокурора - керівника САП Клименка О.В. від 25.05.2026 про продовження строку тимчасового відсторонення судді Сіверськодонецького міського суду Луганської області ОСОБА_1 від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності, що надійшло до ВРП 28.05.2026, підлягає задоволенню, зважаючи на те, що обставини, які стали підставою для тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя, продовжують існувати, так як наявність кримінального провадження за підозрою судді ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого частиною 4 статті 27, частиною 3 статті 369 КК України суперечить установленим для судді морально-етичним принципам, об`єктивно може поставити під сумнів безсторонність судді під час здійснення правосуддя, значною мірою може зашкодити авторитету судової влади та довірі суспільства до неї. Як зазначила Рада, доводи, наведені у клопотанні заступника Генерального прокурора - керівника САП Клименка О.В. про продовження строку тимчасового відсторонення судді ОСОБА_1 від здійснення правосуддя, є обґрунтованими та підтверджуються матеріалами, долученими до клопотання; сторона обвинувачення довела, що не мала можливості забезпечити досягнення всіх цілей, заради яких було застосовано тимчасове відсторонення від здійснення правосуддя, протягом дії попереднього рішення ВРП.

89. При цьому відповідач врахував існуючі ризики здійснення правосуддя суддею ОСОБА_1 за викладених у клопотанні обставин, а також співмірність між такими засадами, як незалежність і недоторканність судді, та наслідками продовження строку його тимчасового відсторонення. Крім того, було взято до уваги, що строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №52024000000000297 продовжено до 16.09.2026, а забезпечити досягнення цілей відсторонення іншими, менш обтяжливими заходами протягом дії попереднього рішення ВРП наразі неможливо.

90. На переконання Верховного Суду, немає підстав стверджувати, що висновки відповідача, викладені в оскаржуваному рішенні, є свавільними, нераціональними, не підтвердженими доказами або помилковими щодо фактів, оскільки оскаржуване рішення прийняте у повній відповідності до положень частини 4 статті 64 Закону №1798-VIII.

91. Стосовно ж тверджень позивача про прийняття відповідачем оскаржуваного рішення за відсутності будь-яких фактів або обставин, які б свідчили про вчинення ОСОБА_1 дій, що перешкоджатимуть кримінальному провадженню, а також того, що, перебуваючи на посаді судді, може бути нанесена шкода авторитету судової гілки влади, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

92. У пункті 20 Рекомендації CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов`язки вказано, що судді не можуть ефективно здійснювати правосуддя без довіри громадськості, адже вони є частиною суспільства, якому служать. Їм слід бути обізнаними щодо очікувань громадськості від судової системи та скарг на її функціонування.

93. У преамбулі Бангалорських принципів поведінки суддів від 19.05.2006, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27.07.2006 №2006/23, йдеться про те, що довіра суспільства до судової системи, а також до авторитету судової системи в питаннях моралі, чесності та непідкупності судових органів посідає першочергове місце в сучасному демократичному суспільстві.

94. Одним зі схвалених є принцип, згідно з яким дотримання етичних норм, демонстрація дотримання етичних норм є невід`ємною частиною діяльності суддів.

95. У пункті 22 Висновку №3 (2002) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та безсторонності (далі - Висновок №3 (2002) КРЄС), зазначено, що суспільна довіра та повага до судової влади є гарантіями ефективності системи правосуддя: поведінка суддів у їхній професійній діяльності, зрозуміло, розглядається громадськістю як необхідна складова довіри до судів.

96. Згідно з пунктом 50 Висновку №3 (2002) КРЄС кожний окремий суддя повинен робити все можливе для підтримання судової незалежності на інституційному та особистому рівнях; судді повинні поводитися гідно при виконанні посадових обов`язків та в особистому житті.

97. Пунктом 33 Висновку №18 (2015) КРЄС «Позиція судової влади та її відносини з іншими гілками державної влади в умовах сучасної демократії» визначено, що судді повинні поводитися доброчесно як під час виконання своїх функцій, так і в особистому житті, відповідати за свою поведінку, якщо це входить до загальноприйнятих норм.

98. Відповідно до пункту 2 частини 7 статті 56 Закону №1402-VIII суддя зобов`язаний дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.

99. Згідно зі статтею 58 Закону №1402-VIII питання етики суддів визначаються Кодексом суддівської етики, що затверджується з`їздом суддів України за пропозицією Ради суддів України.

100. Статтею 1 Кодексу суддівської етики, затвердженого 18.09.2024 XX черговим з`їздом суддів України (далі - КСЕ), визначено, що суддя як носій судової влади повинен бути прикладом неухильного дотримання принципу верховенства права і вимог закону, присяги судді. Суддя має усвідомлювати постійну увагу суспільства та демонструвати високі стандарти поведінки з метою зміцнення довіри до судової влади та утвердження авторитету правосуддя.

101. Суддя не може використовувати своє посадове становище в особистих інтересах чи в інтересах третіх осіб (стаття 2 КСЕ).

102. Суддя має докладати зусиль, щоб на думку звичайної розсудливої людини (законослухняної людини, яка, будучи достатньою мірою поінформованою про факти та процеси, що відбуваються, об`єктивно сприймає інформацію та обставини зі сторони) його поведінка відповідала високому статусу посади та не викликала обґрунтованих сумнівів у його доброчесності. Суддя не повинен допускати поведінки, що створює враження про недотримання ним етичних стандартів судді (стаття 3 КСЕ).

103. Зазначені вище положення міжнародних актів, Закону №1402-VIII та КСЕ визначають, що авторитет судової влади має вселяти довіру суспільства до здійснення правосуддя.

104. Поведінка судді, стосовно якого здійснюється кримінальне провадження за фактами, що суперечать етичним стандартам, визначеним Бангалорськими принципами поведінки суддів, Висновками КРЄС та КСЕ, здатна негативно впливати на інституційну незалежність судової влади, оскільки суспільна довіра ґрунтується на впевненості громадян у доброчесності та бездоганній репутації судді як носія судової влади.

105. Верховний Суд у рішенні від 07.10.2025 у справі №990/137/25 зауважив, що аналіз норм законодавства про судоустрій і статус суддів свідчить, що незалежність судді забезпечується також недоторканністю та імунітетом (стаття 49 Закону №1402-VIII), зокрема: (1) без згоди ВРП суддю не може бути затримано або утримувано під вартою чи арештом до винесення обвинувального вироку суду, за винятком затримання судді під час або відразу ж після вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину; (2) суддю не може бути притягнуто до відповідальності за ухвалене ним судове рішення, за винятком вчинення злочину або дисциплінарного проступку; (3) суддя, затриманий за підозрою у вчиненні діяння, за яке встановлена кримінальна чи адміністративна відповідальність, повинен бути негайно звільнений після з`ясування його особи, за винятком: якщо ВРП надано згоду на затримання судді у зв`язку з таким діянням; затримання судді під час або відразу ж після вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, якщо таке затримання є необхідним для попередження вчинення злочину, відвернення чи попередження наслідків злочину або забезпечення збереження доказів цього злочину; (4) суддя не може бути підданий приводу чи примусово доставлений до будь-якого органу чи установи, крім суду, за винятком випадків, зазначених у частині другій цієї статті.

106. Разом із тим, судді може бути повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення та суддя може бути тимчасово відсторонений від здійснення правосуддя, а також може бути продовжено строк такого тимчасового відсторонення на строк не більше двох місяців у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності на підставі вмотивованого клопотання Генерального прокурора або його заступника в порядку, встановленому законом. Рішення про відсторонення судді ухвалює ВРП.

107. Відтак, наявність кримінального провадження щодо судді є умовою застосування до такого судді тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя та продовження строку такого тимчасового відсторонення.

108. Своєю чергою, ВРП наділена повноваженнями ухвалювати рішення про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя та продовження такого тимчасового відсторонення, а тому встановлення наявності або відсутності правових підстав для цього здійснюється цим органом за власною оцінкою обставин, пов`язаних з оголошеною судді підозрою (подібні за змістом висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.01.2020 у справі №9901/962/18, від 23.06.2021 у справі №9901/85/20).

109. Отже, конституційні гарантії незалежності та імунітету судді, спрямовані на захист судді від неправомірного втручання у здійснення правосуддя, не виключають можливості його тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя та продовження такого тимчасового відсторонення у випадках, прямо визначених законом. Такі гарантії покликані забезпечити інституційну незалежність судової влади, однак вони не мають на меті унеможливлення реагування держави на обставини, які можуть поставити під сумнів неупередженість, доброчесність чи професійну поведінку судді, стосовно якого здійснюється кримінальне провадження.

110. Оскільки законодавець чітко встановив, що тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя та продовження такого тимчасового відсторонення у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності є допустимим, застосовується у визначених законом випадках та виключно на підставі вмотивованого клопотання уповноваженого прокурора, сама наявність кримінального провадження щодо судді виступає юридичною передумовою для оцінки ВРП наявності ризиків, передбачених статтею 155 КПК України.

111. У таких обставинах розгляд питання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя та продовження такого тимчасового відсторонення є закономірним механізмом, спрямованим на забезпечення належного здійснення правосуддя, недопущення можливого впливу судді на свідків чи докази, а також на збереження авторитету судової влади та підтримання суспільної довіри до суду. Наявність кримінального провадження щодо судді сама по собі не свідчить про вину особи, проте створює ситуацію, яка вимагає від Вищої ради правосуддя перевірити, чи може подальше здійснення суддею правосуддя негативно вплинути на виконання завдань кримінального провадження або підірвати довіру до судової системи.

112. Тому саме існування кримінального провадження щодо судді, у межах якого йому повідомлено про підозру, є об`єктивною юридичною умовою для ініціювання та розгляду клопотання про тимчасове відсторонення та продовження строку тимчасового відсторонення як інструменту, спрямованого на забезпечення справедливого правосуддя, захисту незалежності судової влади та утвердження її авторитету.

113. Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Тобто, за змістом вказаної правової норми вбачається, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а саме в гарантуванні дотримання прав та інтересів фізичних та юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

114. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у рішеннях від 04.12.2024 у справі №П/990/64/24, від 05.05.2025 у справі №990/37/24, а також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.02.2025 у справі №9901/191/21, від 20.03.2025 у справі №990/228/23.

115. Такий підхід відповідає принципу поділу влади, що встановлений Конституцією України та уособлений в інших нормативно-правових актах, який не допускає надання суду повноважень втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України.

116. Під дискреційними повноваженнями слід розуміти встановлені законом права і обов`язки владних суб`єктів, які визначають ступінь самостійності їх реалізації з урахуванням принципу верховенства права і полягають у тому, що при вчиненні дій та прийнятті рішень владний суб`єкт здійснює свої повноваження з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих дій або рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Рішення ВРП у цій справі є проявом реалізації дискреційних повноважень.

117. Завдання правосуддя полягає в гарантуванні дотримання вимог права та контролю за легітимністю прийняття рішень.

118. Окрім цього, Суд бере до уваги передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року право особи на доступ до суду, яке, зокрема, включає такий аспект, як право на розгляд справи судом із «повною юрисдикцією», тобто судом, що має достатні та ефективні повноваження щодо: повторної (після адміністративного органу) оцінки доказів; встановлення обставин, які були підставою для прийняття оскарженого адміністративного рішення; належного поновлення прав особи за результатами розгляду справи по суті (пункт 70 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 28.06.1990 у справі «Obermeier v. Austria»; пункт 155 рішення ЄСПЛ від 04.03.2014 у справі «Grande Stevens v. Italy»).

119. У рішенні від 23.07.2002 у справі ««Vastberga Taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden» ЄСПЛ визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень органів державної влади, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення відповідальності має саме орган державної влади.

120. Стосовно судового контролю за дискреційними адміністративними актами ЄСПЛ висловив правову позицію, за якою за загальним правилом національні суди повинні утриматися від перевірки обґрунтованості таких актів, однак все ж суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об`єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (пункт 111 рішення від 31.07.2008 у справі «Druzstevni zalozna Pria and Others v. the Czech Republic»; пункт 157 рішення від 21.07.2011 у справі «Sigma Radio Television Ltd. v. Cyprus»).

121. Наведене у сукупності дає підстави стверджувати, що визначені статтею 126 Конституції України гарантії незалежності та недоторканості судді в сукупності зі спеціальними нормами Законів №1402-VIII, №1798-VIII передбачають судовий контроль, зокрема, і за рішенням ВРП. Таким чином, суд наділений повноваженнями щодо перевірки рішень ВРП щодо ухвалення рішення про продовження строку відсторонення судді від здійснення правосуддя здійснюється у межах критеріїв, визначених частиною 2 статті 2 КАС України, у поєднанні з частиною 1 статті 65 Закону №1798-VIII, які, зокрема, покладають на суд обов`язок з`ясувати, чи ухвалено таке рішення повноважним складом ВРП; чи підписано рішення усіма членами ВРП, які брали участь у його ухваленні; чи містить рішення посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.

122. Враховуючи наведене, Верховний Суд погоджується із покладеними в основу оскаржуваного рішення висновками ВРП, що наявність кримінального провадження за підозрою позивача у вчиненні кримінального правопорушення, підбурювання до надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає відповідне становище, за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає таку вигоду, дій з використанням наданої їй влади (частина 4 статті 27, частиною 3 статті 369 КК України), об`єктивно може поставити під сумнів його безсторонність при здійсненні правосуддя та зашкодити авторитету судової влади і довірі суспільства до неї. При цьому Радою, як вже вказувалося вище, враховано ризики здійснення правосуддя суддею ОСОБА_1 за викладених у клопотанні заступника Генерального прокурора керівника САП Клименка О.В. обставин, співмірність між такою засадою як незалежність та недоторканність суддів, і наслідками тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням його до кримінальної відповідальності (такої ж позиції дотримується і Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 17.01.2019 у справі №9901/706/18).

123. Також Суд враховує й те, що ВРП визнала переконливими доводи клопотання про ризики щодо можливого впливу чи тиску судді ОСОБА_1 на свідків та інших учасників кримінального провадження, зокрема адвоката Горянську К.І., Баришева І.Г., суддю ОСОБА_5 , адвоката Горбатенка Я.О. які продовжують існувати. Вчинені за версією досудового розслідування дії судді ОСОБА_1 щодо висловлення захисниці обвинуваченого ОСОБА_6 - Горянській К.І. пропозиції вирішити питання у справі шляхом впливу на іншого суддю Воронкіна О.А., з яким у ОСОБА_1 були довірливі відносини; залучення до цього процесу іншого адвоката Горбатенка Я.О., який здійснює представництво інтересів осіб в судах, свідчить про зловживання суддею авторитетом займаної посади, а також пов`язаними з нею службовими можливостями та професійними зв`язками. А також перебування особи на посаді судді може бути визначальним фактором, який може впливати на вчинення кримінального правопорушення, або фактично зробити його можливу реалізацію. Використання службового статусу, професійного авторитету та налагоджених зв`язків у суддівському середовищі забезпечувало можливість впливати на інших осіб, формувати в них довіру до протиправних дій та координувати їх поведінку, що в сукупності свідчить про очевидний взаємозв`язок між займаною посадою та обставинами вчинення кримінального правопорушення. Відтак, Рада визнала обґрунтованими та підтвердженими наведені у клопотанні мотиви, з яких прокурор звернувся з ним, та не встановила обставин, які можуть свідчити, що вказане клопотання є формою незаконного впливу, тиску чи втручання у діяльність цього судді щодо здійснення правосуддя.

124. Щодо доводів ОСОБА_1 про надання захиснику копії рішення із прихованими підписами фактично позбавило позивача можливості перевірити дотримання ВРП обов`язкової вимоги щодо належного підписання рішення всіма членами, які брали участь у його ухваленні, Верховний Суд вказує, що як вбачається з копії Рішення ВРП від 02.06.2026 №1066/0/15-26, на його останній сторінці міститься повний перелік членів ВРП, у тому числі Виконуючого обов`язки Голови, які брали участь у засіданні, із зазначенням відмітки «(підпис)» навпроти кожного прізвища, що підтверджує його підписання усіма членами колегіального органу, які брали участь в ухваленні рішення.

125. Сам факт надання позивачу копії рішення із технічно прихованим зображенням підписів не свідчить про їх відсутність в оригіналі документа, а отже, не може бути підставою для сумнівів у його чинності чи законності. За умов дії процесуального принципу змагальності, тягар доведення факту не підписання оригіналу рішення хоча б одним із членів ВРП, які брали участь у засіданні, покладається на позивача. Проте позивач не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження цієї обставини, яка відповідно до статті 65 Закону № 1798-VІІІ є юридично значущою.

126. Оцінюючи пропорційність втручання у права позивача, Суд виходить із необхідності забезпечення балансу між його приватним інтересом у продовженні здійснення професійної діяльності та публічним інтересом у підтриманні довіри до судової влади. Застосований ВРП захід продовження тимчасового відсторонення не має карального характеру та не пов`язаний із встановленням вини; його метою є запобігання реальним ризикам, які можуть перешкоджати як належному перебігу досудового розслідування, так і безсторонньому та неупередженому здійсненню суддею правосуддя, а також збереженню авторитету судової влади.

127. Верховний Суд також бере до уваги, що у випадках, коли судді повідомлено про підозру у вчиненні тяжкого корупційного кримінального правопорушення, об`єктивний сторонній спостерігач може сприймати подальше здійснення таким суддею правосуддя як таке, що здатне зменшувати рівень довіри до його доброчесності та неупередженості. За цих умов тимчасове відсторонення є необхідним інструментом для забезпечення сприйняття суду як незалежного та безстороннього органу, а також для недопущення ситуацій, які могли б поставити під сумнів авторитет правосуддя.

128. У зв`язку з цим Верховний Суд погоджується з твердженням ВРП, що притягнення позивача до кримінальної відповідальності за корупційні злочини саме по собі, у сукупності з характером інкримінованого діяння, яке продовжує існувати, є достатньою та вагомою підставою для розгляду й задоволення клопотання прокурора про продовження тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя, оскільки подальше здійснення суддею правосуддя в умовах існування вказаних підозр може підірвати авторитет судової влади та створити загрозу незалежності суду.

129. Верховний Суд відзначає, що хоча саме ВРП є єдиним уповноваженим органом, який має дискреційні повноваження вирішувати питання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя та продовження такого відсторонення (що підтверджено постановами Великої Палати Верховного Суду від 21.01.2020 у справі №9901/962/18, від 23.06.2021 у справі №9901/85/20), а оцінка наявності чи відсутності кримінальних процесуальних ризиків є предметом її компетенції, це не заперечує обов`язку суду здійснити перевірку такого рішення.

130. Таким чином, твердження позивача про ухвалення відповідачем рішення без наявності законної підстави або з порушенням встановленого законом порядку є необґрунтованими та спростовуються встановленими у справі фактичними обставинами і вимогами чинного законодавства.

131. Щодо посилання позивача, що клопотання заступника Генерального прокурора - керівника САП Клименка О.В. від 25.05.2026 про продовження строку тимчасового відсторонення ОСОБА_1 від здійснення правосуддя було подане до Вищої ради правосуддя 28.05.2026 після закінчення строку його відрядження до Сторожинецького районного суду Чернівецької області.

132. Матеріалами справи встановлено, що станом на дату розгляду клопотання строк відрядження судді Сіверськодонецького міського суду Луганської області ОСОБА_1 до Сторожинецького районного суду Чернівецької області закінчився. Також, у зв`язку з неможливістю здійснення правосуддя Сіверськодонецьким міським судом Луганської області територіальну підсудність цього суду визначено Самарівському міськрайонному суду Дніпропетровської області. Водночас зазначені обставини не позбавляють ОСОБА_1 статусу судді, з урахуванням того, що відповідно до приписів статті 55 Закону №1402-VIII суддя може бути відряджений для здійснення правосуддя до іншого суду того самого рівня і спеціалізації.

133. Відповідно до частини 2 статті 55 Закону №1402-VIII відрядження судді до іншого суду того самого рівня і спеціалізації здійснюється на строк, що визначається Вищою радою правосуддя, але не більше ніж на один рік, крім випадків, передбачених абзацом другим цієї частини.

Якщо обставини, що були підставою відрядження судді, продовжують існувати, за зверненням голови суду, до якого суддя відряджений, та за згодою такого судді Вища рада правосуддя продовжує строк відрядження, але не більше ніж на один рік. Загальний строк відрядження не може перевищувати два роки.

Вища рада правосуддя на підставі подання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України може ухвалити рішення про дострокове закінчення відрядження судді, якщо обставини, що були підставою відрядження судді, припинилися, про що повідомляється суддя.

Суддя, строк відрядження якого закінчився або стосовно якого Вищою радою правосуддя ухвалено рішення про дострокове закінчення відрядження судді, повертається на роботу до суду, з якого був відряджений. У такому разі визначення нового судді (колегії суддів) для розгляду справ, які знаходилися на розгляді у судді та не розглянуті ним по суті, здійснюється Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою в порядку, визначеному процесуальним законом.

134. Згідно із пунктом 1 частини 5 статті 65-1 Закону України від 14.10.2014 №1700-VII «Про запобігання корупції» особа, якій повідомлено про підозру у вчиненні нею кримінального правопорушення у сфері службової діяльності, підлягає відстороненню від виконання повноважень на посаді в порядку, визначеному законом.

135. Також колегія суддів відхиляє як необґрунтовані посилання позивача на те, що оскаржуване рішення Ради суперечить частині 4 статті 64 Закону №1798-VIII та виходить за межі повноважень ВРП, адже, як вже вказувалося вище та установлено вказаною нормою Закону №1798-VIII, однією із умов для продовження строку тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності є продовження існування обставин, які стали підставою для тимчасового відсторонення від здійснення правосуддя. Натомість, у засіданні Ради позивачем не спростовано наявності обставин, якими обумовлювалося прийняття ВРП первинного рішення від 09.04.2026 №631/0/15-26 про тимчасове відсторонення судді Сіверськодонецького міського суду Луганської області ОСОБА_1 (відрядженого до Сторожинецького районного суду Чернівецької області) від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності. При цьому, розглядаючи клопотання про продовження строку тимчасового відсторонення позивача від здійснення правосуддя, ВРП не переоцінювала первинного рішення про таке відсторонення, а з`ясовувала питання лише про те, чи підлягає задоволенню клопотання про продовження строку тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя.

136. Варто зазначити й те, що обставини настання для суспільства негативних наслідків з огляду на продовження строку тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку із притягненням до кримінальної відповідальності, як то витрати з бюджету, навантаження на судову систему, порушення строків розгляду справ тощо, на яких наголошує позивач, не впливають на правомірність оскаржуваного рішення Ради й, як видається Суду, не є співмірними із метою застосування означеного заходу забезпечення кримінального провадження стосовно судді.

137. Завданням адміністративного судочинства відповідно до статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

138. Частиною 2 статті 2 КАС України визначено перелік критеріїв, на відповідність яким суд повинен перевірити рішення (дії, бездіяльність) суб`єкта владних повноважень у справах про їх оскарження.

139. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.10.2018 у справі №9901/514/18, проаналізувавши частину 1 статті 65 Закону №1798-VIII, зазначила, що законодавець чітко визначив підстави для оскарження та скасування рішення про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя чи рішення про продовження строку тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності, такі підстави є вичерпними та не підлягають розширеному тлумаченню.

140. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2025 у справі №990/306/24, від 05.02.2026 у справі №990/137/25, від 28.05.2026 у справі №990/269/25

141. Таким чином, у відповідності з вимогами Закону №1798-VIII Суд з`ясував, що: 1) обставини, які б свідчили про неповноважний склад ВРП, який ухвалив спірне рішення, відсутні; 2) оскаржуване рішення підписали усі члени Ради, які брали участь в його ухваленні; 3) таке рішення ВРП містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення та мотиви, з яких Рада дійшла відповідних висновків.

142. Наведені ж у позовній заяві, додаткових поясненнях та надані у ході розгляду справи доводи ОСОБА_1 його представників такого висновку не спростовують і не вказують на обґрунтованість його тверджень про порушення ВРП вимог закону, адже Рада, приймаючи спірне рішення, діяла в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

143. Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

144. На підставі викладеного, розглянувши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення спору по суті, зваживши на всі аргументи та доводи сторін, Суд приходить до висновку про правомірність рішення ВРП від 02.06.2026 №1066/0/15-26, та, як наслідок, відсутність підстав для його скасування.

145. За таких обставин, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

146. За правилами статті 139 КАС України понесені позивачем витрати у виді сплаченого судового збору за звернення з цим позовом до суду відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 255, 266, 295, 297 КАС України, Суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення Верховного Суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду може бути подана до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено 14.09.2026.

...........................

...........................

...........................

...........................

...........................

С.Г. Стеценко,

Я.О. Берназюк,

А.А. Єзеров,

Н.В. Коваленко,

В.М. Шарапа,

Судді Верховного Суду