Постанова від 13 вересня 2026 р. у справі №380/20723/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/20723/24 пров. № А/857/51226/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

судді-доповідача Іщук Л. П.,

суддів Обрізка І. М., Пліша М.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2025 року (головуючий суддя Потабенко В.А., м. Львів) у справі № 380/20723/24 за адміністративним позовом громалянина Республіки Азербайджан ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби у Львівській області про скасування рішень,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_2 звернувся з позовом до Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області про заборону в`їзду в Україну від 09 серпня 2022 року, яким заборонено громадянинові Азербайджану ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , в`їзд в Україну строком на 5 років, до 09.08.2027; визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області про заборону в`їзду в Україну від 15 листопада 2022 року № 735, яким заборонено громадянинові Азербайджану ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , в`їзд в Україну строком на 3 роки, до 15.11.2025.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, а також не досліджено обставини, що мають значення для справи.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що позивач з 02.06.2022 до часу видворення з України, тобто до 04.08.2022, знаходився в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства і не мав можливості виконати вимогу постанови №ПН МЛВ 401047 від 02.06.2022. Зазначає, що позивач не є особою в розумінні ст. 30 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства”, відносно якого було прийнято рішення про заборону в`їзду в Україну. Вважає, що оскаржуване рішення від 09.08.2022, яким заборонено громадянинові Азербайджану ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , в`їзд в Україну строком на 5 років, є незаконним, оскільки суперечить ст. 30 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства”.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.

Відповідач подав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечив щодо її задоволення та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), апеляційний суд відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином Республіки Азербайджан, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією паспорта.

Рішенням ІНФОРМАЦІЯ_2 від 28.10.2023 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відмовлено в перетині державного кордону України (Міжнародний пункт пропуску для автомобільного сполучення “Мамалига”) із зазначенням причини: “Спрацювання бази даних 1.1., індекс “Д” заборона в`їзду в Україну”.

Листом Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України №19-8034/18/24 від 02.02.2024 повідомлено, що стосовно ОСОБА_1 Державною прикордонною службою України виконуються доручення ГУ ДМС України у Львівській області: від 10.08.2022 №4601.4.2-7362/46.2-22 щодо заборони в`їзду в Україну строком до 09.08.2027; та від 15.11.2022 №4601.4,2-10891/46.2-22 щодо заборони в`їзду в Україну строком до 15.11.2025. Водночас повідомлено про неможливість надання копій запитуваних документів, оскільки Головний центр не є їх розпорядником та у зв`язку із неможливістю засвідчення їх встановленим порядком.

Листом Державної міграційної служби України №8.3-1372/2-24 від 09.02.2024 “Про розгляд адвокатського запиту” надано інформацію про те, що ГУ ДМС України у Львівській області двічі приймалося рішення про заборону в`їзду в Україну громадянину Республіки Азербайджан ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: 09.08.2022 - прийнято рішення про заборону в`їзду в Україну відповідно до ст. 30 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства”, строком на 5 років. У зв`язку з невиконанням адміністративного стягнення, накладеного 02.06.2022 постановою у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 203 КУпАП, 15.11.2022 прийнято рішення про заборону в`їзду в Україну відповідно до абз. 7 ч. 1 ст. 13 Закону строком на 3 роки.

Листом відповідача від 16.07.2024 №4601.03-01-9760/46.2-24 повідомлено, що ГУ ДМС України у Львівській області прийнято рішення про заборону в`їзду на територію України громадянину Азербайджанської Республіки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 3 (три) роки від 09.08.2022 та строком на 5 (п`ять) років від 15.11.2022 та надано копії вказаних рішень.

Відповідно до рішення ГУ ДМС України у Львівській області про заборону в`їзду в Україну №735 від 15.11.2022, яким заборонено громадянинові Азербайджану ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в`їзд в Україну строком на 3 роки, до 15.11.2025, 02.06.2022 був виявлений гр. Азербайджанської Республіки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який перевищив дозволений термін перебування на території України. 02.06.2022 на громадянина ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн. в дохід держави. Станом на теперішній час штраф не сплачено.

Позивач із зазначеними рішеннями не погоджується, оскільки ним був сплачений штраф у сумі 3434,00 грн., що підтверджується дублікатом чека №Т5202987 від 02.05.2024 платіжної інструкції ІСМРМ060309НСМ від 03.06.2022.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ГУ ДМС України у Львівській області при прийнятті оскаржуваних рішень діяло відповідно до закону та в межах повноважень, а прийняті відповідачем рішення від 09.08.2022 та від 15.11.2022 №735 про заборону в`їзду в Україну є такими, що відповідають закону.

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України встановлено Законом України від 22.09.2011 № 3773-VI “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” (далі - Закон № 3773-VI).

Приписи ч. ч. 1-3 ст. 3 Закону №3773-VІ, які кореспондують з положеннями ст. 26 Конституції України, визначають, що іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону №3773-VІ в`їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється: в інтересах забезпечення національної безпеки України та запобігання іншим протиправним діям, які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України, або боротьби з організованою злочинністю; якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні; якщо при клопотанні про в`їзд в Україну така особа подала про себе завідомо неправдиві відомості або підроблені документи; якщо паспортний документ такої особи, віза підроблені, зіпсовані чи не відповідають установленому зразку або належать іншій особі; якщо така особа порушила у пункті пропуску через державний кордон України правила перетинання державного кордону України, митні правила, санітарні норми чи правила або не виконала законних вимог посадових та службових осіб органів охорони державного кордону, митних та інших органів, що здійснюють контроль на державному кордоні; якщо під час попереднього перебування на території України іноземець або особа без громадянства не виконали рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або мають інші не виконані майнові зобов`язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи пов`язані з попереднім видворенням, у тому числі після закінчення терміну заборони подальшого в`їзду в Україну; якщо така особа з порушенням встановленого законодавством України порядку здійснила в`їзд на тимчасово окуповану територію України або до району проведення антитерористичної операції чи виїзд з них або вчинила спробу потрапити на ці території поза контрольними пунктами в`їзду-виїзду.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону №3773-VI, в редакції, чинній на момент винесення рішення про заборону в`їзду на територію України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави. Позов про примусове видворення не подається стосовно іноземців та осіб без громадянства, підстави для примусового видворення яких виявлені в пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон під час їх виїзду з України. Іноземцям та особам без громадянства, зазначеним у цій статті, забороняється подальший в`їзд в Україну строком на п`ять років. Строк заборони щодо подальшого в`їзду в Україну обчислюється з дня винесення такого рішення та додається до строку заборони в`їзду в Україну, який особа мала до цього.

Порядок прийняття Державною міграційною службою України та її територіальними органами рішень про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства (далі - особи), перебування яких на території України не дозволяється, визначений Інструкцією про порядок прийняття Державною міграційною службою України та її територіальними органами рішень про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України 17.12.2013 № 1235, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11.01.2014 за № 25/24802 (далі - Інструкція №1235).

Згідно п. 4 Інструкції №1235 рішення про заборону в`їзду в Україну особам приймається ДМС та її територіальними органами за ініціативою:

а) підрозділів Робочого апарату Укрбюро Інтерполу - у разі встановлення підстав для заборони в`їзду в Україну особам у процесі співробітництва з правоохоронними органами інших держав та міжнародних правоохоронних організацій;

б) підрозділів кримінальної поліції - у разі встановлення підстав для заборони в`їзду в Україну особам під час здійснення оперативно-розшукової діяльності;

в) органів досудового розслідування поліції - у разі встановлення підстав для заборони в`їзду в Україну особам під час здійснення кримінального провадження;

г) підрозділів патрульної поліції - у разі встановлення підстав для заборони в`їзду в Україну особам під час провадження в справах про адміністративні правопорушення, підготовки або здійснення заходів із забезпечення громадського порядку;

ґ) органів охорони здоров`я - у разі встановлення підстав для заборони в`їзду в Україну якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні;

д) за власною ініціативою або за поданням державного, приватного виконавця у разі якщо під час попереднього перебування на території України особа не виконала рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або має інші невиконані майнові зобов`язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи пов`язані з попереднім видворенням, у тому числі після закінчення терміну заборони подальшого в`їзду в Україну.

Таким чином, якщо іноземець або особа без громадянства під час попереднього перебування на території України не виконали рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або мають інші не виконані майнові зобов`язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи пов`язані з попереднім видворенням, у тому числі після закінчення терміну заборони подальшого в`їзду в Україну, рішення про заборону в`їзду такій особі приймається органами ДМС України за поданням державного, приватного виконавця або за власною ініціативою.

Це право прямо визначено у ч. 1 ст. 30 Закону №3773-VI.

Як встановлено судом першої інстанції та визнається сторонами, згідно протоколу № ПРМЛВ001652 від 02.06.2022 про адміністративне затримання за ч. 2 ст. 263 КУпАП ГУ ДМС України у Львівській області був затриманий громадянин Азербайджану ОСОБА_2 , який порушив правила перебування іноземців на території України, а саме ухилявся від виїзду з України, перебуваючи на території України нелегально.

Постановою ГУ ДМС України у Львівській області від 02.06.2022 на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400,00 грн. за порушення ч. 1 ст. 203 КУпАП.

Частиною 1 ст. 203 КУпАП передбачено, що перевищення іноземцем або особою без громадянства встановленого строку перебування в Україні не більш як на 30 днів, а так само недодержання ними встановлених законодавством вимог транзитного проїзду через територію України або вимог декларування чи реєстрації місця проживання (перебування) - тягнуть за собою накладення штрафу від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Тобто, позивачем вчинено адміністративне правопорушення, яке передбачене ч. 1 ст. 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення згідно протоколу про адміністративне правопорушення № ПРМЛВ001652 від 02.06.2022.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 02.06.2022 у справі №461/2688/22 громадянина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затримано з метою його ідентифікації з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, як такого, що незаконно перебуває в Україні, для подальшого забезпечення видворення за межі території України, але на строк не більше шести місяців.

Рішення суду звернуто до негайного виконання та позивача було видворено за межі території України.

09.08.2022 головним спеціалістом відділу міграційного контролю та адміністративного провадження Атаманюк Р. винесено оскаржуване рішення про заборону громадянину Азербайджану ОСОБА_2 , в`їзду в Україну строком на 5 років, до 09.08.2027.

Вказане рішення про заборону в`їзду в Україну винесене на підставі ст. 30 Закону №3773-VI, у якій чітко зазначено, що іноземцям та особам без громадянства, яких, зокрема, примусово видворено з України, забороняється подальший в`їзд в Україну строком на п`ять років.

Наведене спростовує доводи скаржника про те, що він не є особою в розумінні ст. 30 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства”.

Крім того, колегія суддів зауважує, що представник позивача використовує редакцію ч. 1 ст. 30 Закону №3773-VI, яка була чинною на момент подання апеляційної скарги, а не на момент винесення рішення про заборону в`їзду в Україну від 09.08.2022.

Таким чином, колегія суддів не вбачає у діях відповідача протиправності щодо прийняття рішення про заборону в`їзду позивачу в Україну від 09 серпня 2022 року, яке винесене з врахуванням норм статті 30 Закону №3773-VI, та погоджується з висновком суду першої інстанції про його правомірність.

Щодо рішення про заборону в`їзду в Україну №735 від 15.11.2022, яким заборонено громадянинові Азербайджану ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , в`їзд в Україну строком на 3 роки, до 15.11.2025.

Вказане рішення прийняте на підставі ч. 1 ст. 13 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства”, оскільки позивач під час попереднього перебування на території України не виконав постанову про накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення.

Згідно з абз. 7 ч. 1 ст. 13 Закону №3773-VI в`їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється якщо під час попереднього перебування на території України іноземець або особа без громадянства не виконали рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або мають інші не виконані майнові зобов`язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи пов`язані з попереднім видворенням, у тому числі після закінчення терміну заборони подальшого в`їзду в Україну.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 13 Закону №3773-VI за наявності підстав, зазначених в абзацах другому, сьомому і восьмому частини першої цієї статті, відомості про іноземця або особу без громадянства вносяться до бази даних осіб, яким згідно із законодавством України не дозволяється в`їзд в Україну або тимчасово обмежено право виїзду з України. Рішення про заборону в`їзду в Україну строком на три роки приймається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, Службою безпеки України або органом охорони державного кордону, або уповноваженим підрозділом Національної поліції України. У разі невиконання рішення про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства забороняється подальший в`їзд в Україну на десять років, що додається до частини строку заборони в`їзду в Україну, який не сплив до моменту прийняття повторного рішення про заборону в`їзду в Україну.

Як вже було встановлено, протоколом про адміністративне правопорушення №ПРМЛВ001652 від 02.06.2022 встановлено ухилення від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування гр. ОСОБА_5 , за що передбачена відповідальність відповідно до частини 1 статті 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Постановою ГУ ДМС України у Львівській області від 02.06.2022 на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400,00 грн. за порушення ч. 1 ст. 203 КУпАП.

Колегія суддів наголошує, що сплата штрафу не нівелює правопорушення, вчинене позивачем - факту перевищення дозволеного терміну перебування на території України.

Скаржнику було достеменно відомо, що під час попереднього перебування на території України у нього були невиконані зобов`язання, пов`язані з попереднім видворенням, а тому колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що рішення про заборону в`їзду в Україну №735 від 15.11.2022 винесене відповідно до закону, а саме на підставі ч. 1 ст. 13 Закону №3773-VI, відтак відсутні підстави для його скасування.

З огляду на встановлені фактичні обставини справи, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, згідно з яким у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 325, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2025 року у справі № 380/20723/24 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя Л. П. Іщук

судді І. М. Обрізко

М.А. Пліш