Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №712/4078/26 — Соснівський районний суд м. Черкаси

Справа № 712/4078/26

Провадження № 2/712/3093/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого- судді - Пироженко В.Д.

за участі секретаря – Каплі А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу в порядку спрощеного провадження за позовом за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «Фінансова компанія «ПОЗИКА» (м. Бровари, вул. Симона Петлюри, 21/1) звернувся системою «Електронний суд» до суду із позовом до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором вказуючи, що 25.11.2021 між ТОВ «Фінансова компанія «Ірбіс» та відповідачем укладено кредитний договір № 95667036. В подальшому, 01.09.2025 року між ТОВ «ФК «Ірбіс» та ТОВ «Фінансова компанія «Позика» укладено договір факторингу № 01092025/1, згідно умов якого, ТОВ «Фінансова компанія «Позика» відступлено право грошової вимоги до відповідача за вказаним вище кредитним договором. Відповідач неналежним чином виконувала свої зобов`язання за договорами, у зв`язку з чим у неї утворилася заборгованість. Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 16 100 грн., яка складається: заборгованість за тілом кредиту 5 000 грн., заборгованості за відсотками 11 100 грн.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 01.06.2026 року відкрито провадження та призначено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження.

У судове засідання представник позивача не з`явився, у позові просив проводити розгляд справи за його відсутності, а також зазначив, що не заперечує проти винесення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, не повідомила суд про причини своєї відсутності, заяв чи клопотань не подавала, хоча належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи, що стверджується довідками Укрпошти.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Крім того, на офіційному веб-сайті Соснівського районного суду міста Черкаси було розміщено оголошення про виклик у судове засідання відповідача.

За таких обставин, відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, враховуючи відсутність заперечень представника позивача проти заочного розгляду справи, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

У зв`язку з неявкою учасників справи, відповідно до ст. 247 ЦПК України, розгляд справи здійснюється без фіксування судового засідання технічними засобами.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини, які регулюються нормами цивільного законодавства.

Судом, на підставі наданих матеріалів, встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

25.11.2021 між ТОВ «Фінансова компанія «Ірбіс» та відповідачем укладено кредитний договір № 95667036. Договір позичальником підписано електронним підписом. У пункті 3.1 даного договору сторони погодили надання позичальнику кредиту 5 000 грн.

За п.4.1 кредит видається на банківський рахунок клієнта. У пункті 4.2 сторони обумовили строк повернення кредиту та відсотків до 23.02.2022

Пунктом 3.2 сторони погодили процентну ставку 3%. Пільговий період становить 30 днів та процентна ставка зазначена 2% та встановили графік платежів.

Додатком №1 до даного договору є графік платежів за яким визначена сукупна вартість процентів за перші 30 днів користування кредитом 3 000 грн та за наступні 60 днів користування кредитом до дати його повернення 23.02.2022 у розмірі 9 000 грн.

За довідкою ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 24.10.2025 року, яке надає послуги з переказу грошових коштів без відкриття рахунків, 25.11.2021 року ними здійснено платіж на суму 5 000 грн та зараховано на картку № НОМЕР_1 .

За розрахунком заборгованості, складеним кредитодавцем, заборгованість позичальника становить 16 100 грн., яка складається: заборгованість за тілом кредиту 5 000 грн., заборгованості за відсотками 11 100 грн.

01 вересня 2025 року ТОВ «ФК «Позика» та ТОВ «ФК «Ірбіс» уклали договір факторингу № 01092025/01. Пунктом 4.1 Договору факторингу передбачено, що право вимоги переходить з моменту підписання клієнтом та фактором реєстру прав вимоги.

01.09.2025 відповідно до Витягу з реєстру боржників, на виконання Договору факторингу № 1092025/1, ТОВ «ФК «Позика» отримало право вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 16 100 грн за кредитними договором від 25.11.2021.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За статтею 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

У ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

Таким чином, наданими до суду доказами позивачем доведено, що 25.11.2021 року ТОВ «ФК «Ірбіс» уклало із ОСОБА_1 кредитний договір у електронній формі та погодили основні умови договору.

ТОВ «ФК «Ірбіс» свої зобов`язання за договором виконало та перерахувало на належний відповідачці банківський рахунок кредитні кошти 5 000 грн.

Наявні у матеріалах справи докази укладення договору факторингу, а також докази передання за цими договорами прав вимоги суд вважає належними та достатнім для підтвердження факту отримання позивачем права вимоги до ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором.

Відповідно до частин 1 та 2 ст.1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Згідно до частини 1 статті 1080 ЦК України, договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

У цьому разі клієнт не звільняється від зобов`язань або відповідальності перед боржником у зв`язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Позивач надав документацію, яка наявна у нього як фактора, що стосується заборгованості боржника, яка підтверджує дійсність та наявність права грошової вимоги до боржника станом на дату відступлення права вимоги.

Таким чином, до ТОВ «Фінансова компанія «Позика» перейшли всі права ТОВ «ФК «Ірбіс» щодо права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 95667036 від 25.11.2021 року. Отже, ТОВ «Фінансова компанія «Позика» являється новим кредитором у зобов`язанні, позичальником в якому є відповідач ОСОБА_1 .

Згідно зі ст. 12 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечення.

Відповідачка ОСОБА_1 не виконала свого обов`язку по своєчасному поверненню кредиту та сплаті процентів за користування кредитом. Таким чином позивач ТОВ «Фінансова компанія «Позика» правомірно вимагає стягнення простроченої заборгованості з відповідачки відповідно до умов договору у розмірі 16 100 грн, що складається з тіла кредиту та відсотків, нарахованих у строк кредитування за встановленими у договорі відсотковими ставками.

У зв`язку із викладеним позов підлягає задоволенню.

Згідно ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч. 2 ст. 137 ЦПК).

На підтвердження надання правничої допомоги, представником позивача надано Договір про надання правничої допомоги № 39493634/03, детальний опис робіт виконаних у якості правничої допомоги, додаткову угоду до договору про надання правової допомоги - про надання правової допомоги щодо стягнення боргу 5500 грн.

Суд виходить з того, що виконання адвокатом вказаних робіт за договорами про надання правничої допомоги здійснювалось для забезпечення ефективного здійснення процесуальних прав відповідача.

Згідно із п.п. 1, 2, 6 ч. 1 та ч. 2 ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Таким чином, суд вважає, що до правової допомоги належать консультації та роз`яснення з правових питань, складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Проаналізувавши договір про надання правничої допомоги адвокатом, враховуючи особливості предмета спору, розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, час який був необхідний для вчинення дій адвокатом, суд вважає, що до стягнення підлягає сума витрат на правничу допомогу частково. Суд визнає доведеним понесення позивачем витрат на правничу допомогу згідно Договору про надання правничої допомоги, а саме на суму 4 000,00 грн., що є реальною сумою гонорару адвоката, яка підлягає відшкодуванню відповідачем щодо задоволених вимог позивача.

Суд вважає стягнути з відповідача понесені судові витрати у зв`язку зі сплатою судового збору у розмірі 2662,40 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 1-13, 76- 83, 141, 144 247, 258-259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, ст. ст. 521, 526, 625, 626, 628, 638-640, 1054, 1077, 1088 ЦК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» (ЄДРПОУ 39493634, адреса: 07406, Київська обл., м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1), заборгованість за кредитним договором № 95667036 від 25.11.2021 року у розмірі 16 100 гривень, 2 662,40 грн понесені судові витрати та 4 000 грн витрат на правову допомогу, а всього 22 762,40 грн (двадцять дві тисячі сімсот шістдесят дві гривні 40 коп).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складений 14.09.2026

Головуючий:

Позивач: Товариств з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» (ЄДРПОУ 39493634, адреса: 07406, Київська обл., м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1).

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ).