Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №711/7953/26 — Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/7953/26

Номер провадження2/711/4146/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого судді Петренка О.В.,

за участю секретаря судового засідання Дмитренка О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

30 липня 2026 року ТОВ «Українські фінансові операції», через підсистему «Електронний суд», звернулося до Придніпровського районного суду м. Черкаси з вказаною позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в розмірі 36417,53 грн, витрати на сплату судового збору та витрати на професійну правничу допомогу (вхідний №33304, а.с.1-14).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що 07 липня 2024 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4794035 (надалі – Кредитний договір), відповідно до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» надало відповідачу грошові кошти в сумі 5000 грн, а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки, визначені Кредитним договором.

ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк, що визначені умовами Кредитного договору шляхом перерахування коштів на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_1 , які відповідачем вказано особисто під час укладення Кредитного договору.

Підсумовуючи викладене, позивач констатує, що Кредитний договір укладений відповідно до вимог чинного законодавства в електронній формі.

Відповідач у свою чергу не виконав умов Кредитного договору. Крім того відповідно до умов Кредитного договору передбачено, що договір вважається укладеним з моменту його підписання електронними підписами сторін та діє протягом 360 днів: з 07.07.2024 до 02.07.2025.

Також позивач у позові зазначає про те, що між ТОВ «Лінеура Україна» як кредитодавцем та ОСОБА_1 як позичальником було укладено додатковий договір від 18.07.2024 та відповідно надано в кредит додаткові грошові кошти в розмірі 1000 гривень.

Щодо права вимоги про стягнення заборгованості за Кредитним договором до відповідача, то ТОВ «Українські фінансові операції» як позивач обгрунтовує це тим, що 31.03.2025 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Українські фінансові операції» укладено договір факторингу №31-1/03/2025, відповідно до умов якого ТОВ «Українські фінансові операції» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги, строк виконання якої настав або виникне у майбутньому до третіх осіб – боржників ТОВ «Лінеура Україна», зокрема і до ОСОБА_1 за Кредитним договором №4794035 від 07.07.2024.

З огляду на викладене ТОВ «Українські фінансові операції» просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4794035 від 07.07.2024 в сумі 36 417,53 грн, з яких: 5999,99 грн - заборгованість за тілом кредиту, 22047,55 грн - заборгованість за відсотками, що нараховані первісним кредитором ТОВ «Лінеура Україна», 8369,98605 грн – заборгованість за відсотками, що нараховані позивачем як новим кредитором, а також витрати на сплату судового збору (2662,40 грн) і на професійну правничу допомогу адвоката (10000 грн).

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 06 серпня 2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором; визнано справу малозначною, а її розгляд вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; призначено розгляд справи по суті о 14 год 10 хв 14 вересня 2026 року в приміщенні Придніпровського районного суду м. Черкаси (а.с.138-139).

Представник позивача адвокат Дідух Є.О. в судове засідання не з`явився, причин не прибуття у судове засідання суду не повідомив, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, зокрема, шляхом направлення судової повістки про виклик до суду до електронного кабінету як безпосередньо позивача, так і його представника адвоката Дідуха Є.О., що були отримані цими учасниками справи 19.08.2026 (а.с.142 зворот, 143 зворот). Водночас, у п.5 прохальної частини позовної заяви, представник позивача виявив волю про розгляд означеної справи без участі представника позивача та не заперечив проти заочного розгляду справи (а.с.13 зворот).

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання 14 вересня 2026 року о 14 год 10 хв не з`явився, про причини неявки не повідомив, хоча про місце, день і час розгляду справи був повідомлений належним чином, заяв чи клопотань про проведення судового засідання без його участі до суду не подав, відзиву до суду не направив (відповідно до вимог ч.8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами).

У зв`язку з цим 14 вересня 2026 року суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. У цьому судовому рішенні суд детально виклав підстави для проведення заочного розгляду справи, а тому повторно їх зазначати у судовому рішенні по суті спору суд не вбачає підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки справа слухалась у відсутність всіх учасників справи, тому фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, врахувавши процесуальну позицію представника позивача, висловлену письмово, дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 07.07.2024 між товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4794035 (далі – Кредитний договір).

Пунктами 1.2-1.2.1 Кредитного договору передбачено, що на умовах, встановлених договором, товариство зобов`язується надати клієнту грошові кошти в гривні (далі – кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Тип кредиту – кредит. Сума кредиту (загальний розмір) складає: 5 000,00 гривень.

За взаємною згодою сторін сума кредиту може бути збільшена, про що сторонами укладається додатковий договір. При цьому сторони погодили, що збільшення суми кредиту можливе до дати здійснення клієнтом першого платежу за договором, відповідно до графіку платежів (п.1.3 цього Договору).

Зі змісту п.1.3 - 1.6.2 Кредитного договору суд встановив, що строк кредиту – 360 днів, а періодичність платежів зі сплати процентів – кожні 20 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів визначені в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується – Графік платежів), що є додатком №1 до цього договору. Графік платежів розраховується з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки, виходячи з припущення, що клієнт виконає свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в договорі.

Строк кредитування, а також термін (дата) повернення (виплати) кредиту, встановлені договором, можуть бути змінені (продовжені) за письмовою згодою сторін, шляхом підписання сторонами додаткового договору до цього договору. Ініціювання клієнтом продовження строку кредитування/строку договору відбувається без змін умов цього договору в бік погіршення для клієнта.

У клієнта наявне право продовжувати строк кредитування або строк виплати кредиту, встановлених договором, на підставі звернення до товариства із зазначеною датою в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора.

Рекомендовані дати внесення клієнтом грошових коштів для уникнення простроченої заборгованості за кредитом, визначені у Графіку платежів - друга колонка «Дата видачі кредиту/дата платежу».

Тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти на таких умовах: стандартна процента ставка становить 1,50% за кожен день користування кредитом та застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного в п.1.3 цього Договору. Денна процентна ставка за цим договором при застосуванні стандартної процентної ставки дорівнює 1.5%; знижена процентна ставка становить 1,43% за кожен день користування кредитом та застосовується на таких умовах: якщо клієнт до 26.07.2024 (включно) сплатить кошти в сумі, не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, клієнт як учасник програми лояльності отримає від товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити клієнт за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати буде перераховано за зниженою процентною ставкою.

У випадку невиконання клієнтом умов для отримання індивідуальної знижки від товариства, користування кредитом для клієнта здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим договором та доступні для інших клієнтів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки. При цьому, клієнт розуміє та погоджується, що застосування зниженої процентної ставки є виключно його правом отримання індивідуальної знижки лише як учасника програми лояльності та лише за умови виконання ним вимог для її застосування, передбачених цим договором. Клієнт погоджується, повністю розуміє та поінформований, що у разі невикористання клієнтом права на отримання знижки (невиконання умов для отримання знижки) застосовується стандартна процентна ставка, при цьому застосування стандартної процентної ставки без знижки, не є зміною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати у бік погіршення для клієнта, оскільки надання кредиту за цим договором здійснюється саме на умовах стандартної процентної ставки. Денна процентна ставка за цим договором у разі використання клієнтом права на знижену процентну ставку дорівнює 1.496%.

Розмір процентів за користування кредитними коштами протягом строку дії договору, може бути змінений у бік зменшення для клієнта у випадку та на умовах визначених в п. 1.4.2. договору, зокрема у випадку отримання клієнтом знижки на стандартну процентну ставку. Якщо клієнт не отримав індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку відповідно до програми лояльності, цей підпункт договору до клієнта не застосовується.

Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою за весь строк кредитування 12 608,01% річних; за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 11 985,56% річних.

Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 32 000,00 грн; за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої ставки 31 925,00 грн.

Із п.2.1 Кредитного договору встановлено судом, що товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_2 .

Пунктом 3.1 Кредитного договору передбачено, що проценти, що нараховуються за цим договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод “факт/факт”.

Крім того з п.9.3 Кредитного договору встановлено, що договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами з урахуванням особливості його підписання відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» та нормативних актів Національного банку України. Договір укладений строком на 365 днів, але у будь-якому випадку договір припиняється не раніше дати повного повернення/сплати клієнтом суми кредиту, процентів за користування кредитом та неустойки, у разі наявності штрафних санкцій за прострочення виконання грошового зобов`язання, або в дату дострокового повного повернення/сплати клієнтом суми кредиту, процентів за користування кредитом.

Із п. 9.7.1. Кредитного договору суд встановив, що цей договір укладається шляхом направлення його тексту підписаного з боку товариства електронним підписом, що створений шляхом накладення на договір аналогу власноручного підпису уповноваженої особи товариства та відтиску печатки товариства, що відтворені засобами електронного копіювання (за зразком, попередньо узгодженим сторонами в договорі про встановлення ділових відносин та використання аналогу власноручного підпису для вчинення правочинів), в особистий кабінет/мобільний застосунок «Credit7» для ознайомлення та підписання. Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом клієнта, що відтворений шляхом використання клієнтом електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який формується автоматично на стороні товариства для кожного разу використання та направляється клієнту на номер мобільного телефону, повідомлений останнім товариству в ІКС товариства/зазначений в цьому договорі. Введення клієнтом коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором цього договору створює підпис клієнта на договорі та вважається направленням товариству повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього договору.

Із п.10 Кредитного договору суд встановив, що у ньому містяться відомості про підписання ОСОБА_1 07.07.2024 о 14 год 48 хв 28 сек Кредитного договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором: 91801 (а.с.81-91).

Також суд встановив, що разом із Кредитним договором відповідач ОСОБА_1 , на виконання умов означеного правочину, погодився з графіком платежів за договором як додатком №1 до Кредитного договору шляхом підписання 07.07.2024 о 14 год 48 хв 28 сек додатку №1 до Кредитного договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором: 91801 (а.с.92).

Із листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» №1-0904 від 09.04.2025 судом встановлено, що означеного дня ТОВ «Лінеура Україна» через ТОВ «Універсальні платіжні рішення» здійснило перерахування грошових коштів в сумі 5000 грн, що відповідає сумі кредиту, отриманого відповідачем ОСОБА_1 на виконання умов Кредитного договору, шляхом їх перерахування на картковий рахунок відповідача із призначенням платежу: зарахування 5000 грн на картку НОМЕР_1 , що відповідає масці картки, що зазначена у п.2.1 Кредитного договору (а.с.105).

Крім того з довідки АТ КБ «Приватбанк» №20.1.0.0.0/7-260831/69035-БТ від 06.09.2025, що витребувана судом за клопотанням позивача та надійшла до суду 11.09.2026, суд встановив, що первісним кредитором ТОВ «Лінеура Україна» через означену банківську установу 07.07.2024 було здійснено перерахунок суми кредиту в розмірі 5000 грн на картковий рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_3 (а.с.152-153).

Також судом встановлено, що 18.07.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 був укладений додатковий договір до Кредитного договору, відповідно до п.1.2 якого передбачено, що сторони за взаємною згодою домовились, що згідно з умовами цього додаткового договору товариство зобов`язується надати клієнту грошові кошти в гривні (далі – кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Сума кредиту, яка надається згідно з цим додатковим договором складає: 1 000,00 гривень.

Також додатковим договором до Кредитного договору сторони погодили внести зміни до п.1.2 Кредитного договору, виклавши його в новій редакції: «на умовах, встановлених договором, товариство зобов`язується надати клієнту грошові кошти в гривні (далі – кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Тип кредиту – кредит. Сума кредиту (загальний розмір) складає: 6 000,00 гривень».

Пунктами 1.4-1.8.2 додаткового договору до Кредитного договору сторони означеного правочину обумовили, що сума кредиту на дату укладення цього додаткового договору, з урахуванням платежів, здійснених клієнтом за договором, складає: 6 000,00 гривень.

Строк кредитування та періодичність сплати процентів залишаються незмінними, відповідно до п.1.3 договору.

За користуванням кредитом нараховуються проценти на умовах, встановлених п.1.4 договору. З врахуванням зміненої суми кредиту за Договором (п.п.1.2-1.3. додаткового договору) денна процентна ставка за договором у разі використання клієнтом права на Знижену процентну ставку дорівнює 1.488%.

З врахуванням зміненої суми кредиту за договором (п.п.1.2-1.3. додаткового договору) визначити, що орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення цього додаткового договору складає: за стандартною ставкою за весь строк кредиту 12 570,15% річних; за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 11 997,09% річних.

З врахуванням зміненої суми кредиту за договором (п.п.1.2-1.3. додаткового договору) орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення цього додаткового договору складає: за стандартною ставкою 38 220,00 грн; за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої ставки 38 139,00 грн.

Пунктом 2.1 додаткового договору до Кредитного договору передбачено, що товариство протягом двох робочих (банківських) днів з моменту укладення цього додаткового договору надає кредит (додаткову суму) у безготівковій формі шляхом перерахування коштів додаткової суми кредиту за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 .

Пунктами 3.2 – 3.3 додаткового договору до Кредитного договору передбачено, що всі інші умови договору, не змінені цим додатковим договором, залишаються дійсними та незмінними, і сторони підтверджують за ними свої зобов`язання. У всьому, що не передбачено цим додатковим договором, сторони керуються умовами договору.

Із п.4 додаткового договору до Кредитного договору суд встановив, що у ньому містяться відомості про підписання ОСОБА_1 18.07.2024 о 10 год 50 хв 33 сек додаткового договору до Кредитного договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором: 30041 (а.с.96-97).

Також суд встановив, що разом із додатковим договором до Кредитного договору відповідач ОСОБА_1 , на виконання умов означеного правочину, погодився з графіком платежів за договором як додатком №1 до Кредитного договору в редакції додаткової угоди від 18.07.2024 шляхом підписання 18.07.2024 о 10 год 50 хв 33 сек додатку №1 до Кредитного договору в редакції додаткової угоди від 18.07.2024 електронним підписом одноразовим ідентифікатором: 30041 (а.с.98).

Із листа ТОВ «Пейтек» №20250409-603 від 09.04.2025 судом встановлено, що означеного дня ТОВ «Лінеура Україна» через ТОВ «Пейтек» здійснило перерахування грошових коштів в сумі 1000 грн, що відповідає сумі кредиту, отриманого відповідачем ОСОБА_1 на виконання умов додаткової угоди до Кредитного договору, шляхом їх перерахування на картковий рахунок відповідача із призначенням платежу: зарахування на картку, маска картки НОМЕР_1 , що відповідає масці картки, що зазначена у п.2.1 додаткового договору до Кредитного договору (а.с.106).

Крім того з довідки АТ КБ «Приватбанк» №20.1.0.0.0/7-260831/69035-БТ від 06.09.2025, що витребувана судом за клопотанням позивача та надійшла до суду 11.09.2026, суд встановив, що первісним кредитором ТОВ «Лінеура Україна» через означену банківську установу 18.07.2024 було здійснено перерахунок суми кредиту в розмірі 1000 грн на картковий рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_3 (а.с.152-153).

Згідно безпосередньо дослідженого судом розрахунку заборгованості за Кредитним договором, що підготовлений ТОВ «Лінеура Україна», суд встановив, що означеним товариством як кредитодавцем 07.07.2024 видано відповідачу ОСОБА_1 кредит в сумі 5000 грн; у період часу із 07.07.2024 до 18.07.2024 включно позичальнику щоденно нараховувались відсотки в сумі 71,25 грн, а з 19.07.2024 до 26.07.2024 – в сумі 85,5 грн/день; 27.07.2024 ТОВ «Лінеура Україна» здійснило донарахування відсотків за період з 07.07.2024 до 26.07.2024 з призми відсоткової ставки 1,5%/день, а всього в сумі 171 грн; у період часу з 28.07.2024 до 29.07.2024 позичальнику щоденно нараховувались відсотки в сумі 90 грн, а з 30.07.2024 до 31.03.2025 – в сумі 89,99 грн.

Крім того з означеного розрахунку заборгованості судом також встановлено, що 29.07.2024 ОСОБА_1 сплатив ТОВ «Лінеура Україна» 2295,01 грн, що кредитодавцем були розподілені наступним чином: 0,01 грн – зараховано на погашення заборгованості зі сплати тіла кредиту, 1890 грн – зараховані на погашення заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитом, а також 405 грн – у рахунок заборгованості зі сплати штрафних санкцій (а.с.100-104).

Також із мотивувальної частини позовної заяви суд встановив, що позивачем як новим кредитором нараховано відповідачу ОСОБА_1 проценти за Кредитним договором за період з 01.04.2025 до 02.07.2025 за стандартною процентною ставкою у сумі 8369,98605 грн (6000 грн х 0,015 = 89,99985 грн; 89,99985 грн х 93 дні = 8369,98605 грн) (абз.3 стр 16 позовної заяви, а.с. 8 зворот). Означений розрахунок узгоджується з даними, що містяться в розрахунку заборгованості ТОВ «Українські фінансові операції» за період з 01.04.2025 до 02.07.2025 (а.с.132-133).

Суд, безпосередньо дослідивши договір факторингу №31-1/03/2025 від 31 березня 2025 року (далі – Договір факторингу) встановив, що означеного дня між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Українські фінансові операції» укладено договір факторингу №31-1/03/2025, відповідно до п.1.1 якого ТОВ «Українські фінансові операції» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги, строк виконання якої настав або виникне у майбутньому до третіх осіб – боржників ТОВ «Лінеура Україна».

Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі боржників, який формується згідно додатку №1 та є невід`ємною частиною договору (а.с.46-50).

Факт оплати ТОВ «Українські фінансові операції» ТОВ «Лінеура Україна» грошових коштів за відступлення прав вимоги згідно Договору факторингу судом встановлено з дослідженої у судовому засіданні платіжної інструкції №6 від 31.03.2025, відповідно до якої ТОВ «Українські фінансові операції» перерахувало ТОВ «Лінеура Україна» 2 263 453,51 грн плати за укладення договору факторингу №31-1/03/2025 від 31.03.2025 (а.с.71).

Із витягу з реєстру боржників до договору факторингу №31-1/03/2025 від 31.03.2025 судом встановлено, що ТОВ «Українські фінансові операції» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 30642,54 грн, з яких: 5999,99 грн – сума заборгованості за тілом кредиту, 22047,55 грн – сума заборгованості за відсотками, та 2595 грн – сума заборгованості за пенею, штрафами (а.с.130-131).

Відповідно до положень ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно диспозиції ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» №675-VIII від 03.09.2015 (далі – Закон №675), пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов`язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення. Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (ч.12 ст. 11 Закону №675).

Статтею 12 Закону №675 визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону №675 передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст.1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Згідно з ст. 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Таким чином, суд встановив, що позивач як новий кредитор набув права вимоги до відповідача за Кредитним договором з урахуванням додаткового договору на підставі договору факторингу №31-1/03/2025 від 31.03.2025.

Частина 1,2 ст.1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частинами 1,2 ст.1056-1 ЦК України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Статті 527, 530 ЦК України визначають, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Таким чином, з досліджених безпосередньо в судовому засіданні як Кредитного договору, так і додаткового договору до Кредитного договору, суд встановив, що їх сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано такий кредит, строк та умови його надання, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення означених договорів на зазначених у них умовах шляхом підписання таких правочинів за допомогою електронних підписів одноразовими ідентифікаторами, а саме: 91801 та 30041.

Згідно ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Проте всупереч положенням ч. 1 ст. 81 ЦПК України, відповідачем не надано суду жодних доказів як неотримання ним у кредит від ТОВ «Лінеура Україна» грошових коштів сукупно в сумі 6000 грн, так і доказів своєчасного та у повному обсязі виконання умов Кредитного договору у взаємозв`язку з додатковим договором у строки, передбачені цими правочинами.

Водночас, матеріалами справи підтверджується той факт, що сума кредиту, яка була обумовлена між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 і відображена у п.1.2 Кредитного договору та в п.1.2 додаткового договору до Кредитного договору, були отримані відповідачем шляхом перерахування на його картковий рахунок № НОМЕР_3 , відкритий в АТ КБ «Приватбанк». Ба більше, із розрахунку заборгованості суд встановив, що відповідач частково погасив як тіло кредиту, так і відсотки за користування ним, сплативши ТОВ «Лінеура Україна» 2295,01 грн, що мало місце 29.07.2024.

Отже, зважаючи на те, що ОСОБА_1 не виконав грошове зобов`язання щодо повернення суми кредиту за Кредитним договором та додатковим договором до Кредитного договору як первинному кредитодавцю ТОВ «Лінеура Україна», так і його правонаступнику ТОВ «Українські фінансові операції», тому суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення із відповідача 5999,99 грн (з врахуванням сплаченої відповідачем суми 0,01 грн) в рахунок погашення тіла кредиту підлягає задоволенню.

Щодо розміру заборгованості за відсотками в сумі 22047,55 грн (тобто, за період часу з 07.07.2024 до 31.03.2025) суд зазначає наступне.

Зі змісту п.1.3 - 1.6.2 Кредитного договору суд встановив, що строк кредиту – 360 днів, а періодичність платежів зі сплати процентів – кожні 20 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів визначені в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується – Графік платежів), що є додатком №1 до цього договору. Графік платежів розраховується з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки, виходячи з припущення, що клієнт виконає свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в договорі.

Строк кредитування, а також термін (дата) повернення (виплати) кредиту, встановлені договором, можуть бути змінені (продовжені) за письмовою згодою сторін, шляхом підписання сторонами додаткового договору до цього договору. Ініціювання клієнтом продовження строку кредитування/строку договору відбувається без змін умов цього договору в бік погіршення для клієнта.

У клієнта наявне право продовжувати строк кредитування або строк виплати кредиту, встановлених договором, на підставі звернення до товариства із зазначеною датою в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора.

Рекомендовані дати внесення клієнтом грошових коштів для уникнення простроченої заборгованості за кредитом, визначені у Графіку платежів - друга колонка «Дата видачі кредиту/дата платежу».

Тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти на таких умовах: стандартна процента ставка становить 1,50% за кожен день користування кредитом та застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного в п.1.3 цього Договору. Денна процентна ставка за цим договором при застосуванні стандартної процентної ставки дорівнює 1.5%; знижена процентна ставка становить 1,43% за кожен день користування кредитом та застосовується на таких умовах: якщо клієнт до 26.07.2024 (включно) сплатить кошти в сумі, не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, клієнт як учасник програми лояльності отримає від товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити клієнт за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати буде перераховано за зниженою процентною ставкою.

У випадку невиконання клієнтом умов для отримання індивідуальної знижки від товариства, користування кредитом для клієнта здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим договором та доступні для інших клієнтів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки. При цьому, клієнт розуміє та погоджується, що застосування зниженої процентної ставки є виключно його правом отримання індивідуальної знижки лише як учасника програми лояльності та лише за умови виконання ним вимог для її застосування, передбачених цим договором. Клієнт погоджується, повністю розуміє та поінформований, що у разі невикористання клієнтом права на отримання знижки (невиконання умов для отримання знижки) застосовується стандартна процентна ставка, при цьому застосування стандартної процентної ставки без знижки, не є зміною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати у бік погіршення для клієнта, оскільки надання кредиту за цим договором здійснюється саме на умовах стандартної процентної ставки. Денна процентна ставка за цим договором у разі використання клієнтом права на знижену процентну ставку дорівнює 1.496%.

Розмір процентів за користування кредитними коштами протягом строку дії договору, може бути змінений у бік зменшення для клієнта у випадку та на умовах визначених в п. 1.4.2. договору, зокрема у випадку отримання клієнтом знижки на стандартну процентну ставку. Якщо клієнт не отримав індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку відповідно до програми лояльності, цей підпункт договору до клієнта не застосовується.

Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою за весь строк кредитування 12 608,01% річних; за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 11 985,56% річних.

Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 32 000,00 грн; за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої ставки 31 925,00 грн.Також, суд встановив, що саме 26.07.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Українські фінансові операції» був укладений договір факторингу №26/07/2024.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Суд, перевіривши нарахування позивачем розміру боргу за нарахованими та несплаченими процентами за користування відповідачем кредитом (за період часу з 07.07.2024 до 31.03.2025), керуючись ст.627 ЦПК України, а також умовами Кредитного договору у взаємозв`язку з додатковим договором до Кредитного договору, встановив, що їх розмір визначений неправильно.

Частиною 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX від 22.11.2013, що набрав чинності 24.12.2023, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Відповідно до пункту 17 розділу 4 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Отже максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 % (тобто, з 24.12.2023 до 22.04.2024 включно); протягом наступних 120 днів - 1,5 % (з 23.04.2024 до 20.08.2024 включно); починаючи з 21.08.2024 та надалі - 1%.

Частиною 5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Суд, проаналізувавши п.1.4.1 – 1.4.2 Кредитного договору, дійшов висновку, що його сторони обумовили, якщо клієнт до 26.07.2024 (включно) сплатить кошти в сумі, не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів (1425 грн, а.с. 92), або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, клієнт як учасник програми лояльності отримає від товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити клієнт за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати буде перераховано за зниженою процентною ставкою (тобто, 1,43%/день – п.1.4.2 Кредитного договору). Водночас, після 26.07.2024 згідно умов Кредитного договору та додаткового договору до Кредитного договору, протягом усього наступного періоду кредитування (тобто, з 27.07.2024 до 01.07.2025), застосовується стандартна процентна ставка (тобто, 1,5% - п.1.4.1 Кредитного договору). Водночас, згідно з розрахунком заборгованості, що підготовлений ТОВ «Лінеура Україна», у період часу з 28.07.2024 до 29.07.2024, відсотки відповідачу нараховувалися саме з призми відсоткової ставки 1,5%/день, а з 30.07.2024 до 31.03.2025 – з призми відсоткової ставки на рівні 1,4998%/день (а.с.100-104).

У зв`язку з викладеним суд дійшов висновку, що за період часу з 21.08.2024 до 01.07.2025 включно, відсотки за користування відповідачем як споживачем сумою кредиту підлягають перерахунку з призми щоденної відсоткової ставки в розмірі 1,0% замість 1,4998% (1,50%).

Таким чином, розмір відсотків за період кредитування (з 07.07.2024 до 31.03.2025, тобто до часу укладення Договору факторингу), з урахуванням несплати відповідачем до 26.07.2024 першого обумовленого платежу в розмірі 1425 грн (п.1.4.2 Кредитного договору), а також з урахуванням Закону України «Про споживче кредитування» у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX від 22.11.2013, що набрав чинності 24.12.2023, є таким:

1)за період з 07.07.2024 до 18.07.2024 включно – 900 грн: 5000 грн х 0,015 = 75 грн (розмір відсотків за 1 день користування кредитом); 75 грн х 12 днів (кількість днів між 07.07. та 18.07.2024) = 900 грн;

2)за період з 19.07.2024 до 29.07.2024 включно – 990 грн; 6000 грн х 0,015 = 90 грн (розмір відсотків за 1 день користування кредитом); 90 грн х 11 днів (кількість днів між 19.07.2024 та 29.07.2024) = 990 грн;

3)за період з 30.07.2024 до 20.08.2024 включно – 1 979,78 грн; 5999,99 грн х 0,014998 = 89,99 грн (розмір відсотків за 1 день користування кредитом); 89,99 грн х 22 дні (кількість днів між 30.07.2024 та 20.08.2024) = 1 979,78 грн;

4)за період з 21.08.2024 до 31.03.2025 включно – 13 380 грн; 5999,99 грн х 0,01 = 60 грн (розмір відсотків за 1 день користування кредитом); 60 грн х 223 дні (кількість днів між 21.08.2024 та 31.03.2025) = 13 380 грн;

Отже, сукупний розмір відсотків, що підлягали сплаті відповідачем кредитодавцю ТОВ «Лінеура Україна», у період строку кредиту з урахуванням положень ч.5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», складає 17 249,78 грн (900 грн + 990 грн + 1979,78 грн + 13380 грн).

Водночас, як встановлено судом, відповідач 29.07.2024 сплатив ТОВ «Лінеура Україна» як кредитодавцю 1890 грн у рахунок погашення заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитом. У зв`язку з цим, розмір відсотків, який судом визнається обгрунтованим з урахуванням положень Закону України «Про споживче кредитування», складає 15 359,78 грн (17 249,78 грн – 1890 грн).

Водночас відповідач, всупереч положенням ч. 1 ст. 81 ЦПК України, не надав суду жодних належних і допустимих доказів щодо неправильності розрахунку заборгованості за Кредитним договором, зокрема, з призми іншого розміру сплачених ним коштів у рахунок як погашення тіла кредиту, так і відсотків, що вплинуло б на розмір заборгованості, зокрема, за відсотками.

Що стосується позовної вимоги про стягнення розміру заборгованості за відсотками в сумі 8369,98605 грн (тобто, за період часу з 01.04.2025 до 02.07.2025) суд зазначає про таке.

Згідно п.1.1 Договору факторингу, що укладений між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Українські фінансові операції», останнє як новий кредитор відповідача ОСОБА_1 отримало право грошової вимоги як щодо тієї, строк виконання якої настав, так і щодо тієї, що виникне у майбутньому.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскільки, станом на день укладення Договору факторингу, строк Кредитного договору не закінчився (діє до 01.07.2025), а до позивача як нового кредитора відповідача ОСОБА_1 перейшло право грошової вимоги за Кредитним договором, що виникне в майбутньому, тобто після укладення Договору факторингу (тобто після 31.03.2025), то позивач має право на нарахування та стягнення розміру процентів, розрахованих згідно п.1.4.2 Кредитного договору, до закінчення строку його дії, тобто до 01.07.2025.

У зв’ язку з цим суд дійшов висновку, що позивач має право на нарахування відсотків, а відповідно і на їх стягнення у разі не сплати, за період часу, починаючи з 01.04.2025 до 01.07.2025 включно.

Так, за період з 01.04.2025 до 01.07.2025 включно з урахуванням Закону України «Про споживче кредитування» у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX від 22.11.2013, що набрав чинності 24.12.2023, розмір відсотків, що підлягали нарахуванню позивачем на підставі п.1.4.2 Кредитного договору є таким: 5999,99 грн (сума непогашеного тіла кредиту) х 0,01 (процентна ставка після 21.08.2024 згідно Закону України «Про споживче кредитування» ) = 60 грн (розмір відсотків за 1 день користування кредитом); 60 грн х 92 дні (кількість днів між 01.04.2025 та 01.07.2025) = 5520 грн.

Отже, сукупний розмір відсотків, що підлягали сплаті відповідачем кредитодавцям ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Українські фінансові операції», у період строку кредиту з урахуванням як положень ч.5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», так і розміру сплачених коштів у рахунок погашення відсотків за користування кредитними коштами, складає 20 879,78 грн (5520 грн + 15 359,78 грн).

У зв`язку з цим позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитним коштами підлягає задоволенню частково в розмірі 20 879,78 грн замість 30 417,53605 грн.

Що стосується прохання позивача, що викладене у п.3 прохальної частини позовної заяви, про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 10000 грн, то суд зазначає про таке.

Відповідно до положень ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).

Вирішуючи питання про відшкодування позивачеві судових витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду цієї справи, суд враховує вимоги ч.1,2,3 ст. 137 ЦПК України, якими передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

З аналізу означених положень процесуального права суд робить висновок, що на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу необхідно суду надати такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зробила правовий висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Із досліджених судом матеріалів справи встановлено, що позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано копії таких документів: 1) договору про надання юридичних послуг №01/08/2024-А від 01 серпня 2024 року, укладеного між ТОВ «Українські фінансові операції» та адвокатом Дідухом Є.О. (а.с.26-27); 2) додаткової угоди №1 від 09.12.2025 до договору про надання юридичних послуг №01/08/2024-А від 01 серпня 2024 року (а.с.56); 3) свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС №5972/10 від 24.03.2017 (а.с.72); 4) акту приймання-передачі наданих послуг №4794035 від 12.01.2026 до договору про надання юридичних послуг №01/08/2024-А від 01 серпня 2024 року (а.с.107); 5) детального опису робіт №4794035 від 19.01.2026 (а.с.108); 6) заявки №4794035 від 21.04.2026 на виконання доручення до договору №01/08/2024-А від 01.08.2024 (а.с.109-110).

У зв`язку з дослідженими письмовими доказами на підтвердження надання позивачу правничої допомоги адвокатом Дідухом Є.О. у справі щодо стягнення заборгованості з відповідача ОСОБА_1 суд констатує, що позивачем надано належні та допустимі докази щодо наданої правничої допомоги, її обсягу та вартості.

Проте у постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного цивільного суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17), від 06 листопада 2020 року у справі № 760/11145/18 (провадження № 61-6486св19) зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Крім того, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) звернено увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим («East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (заява № 19336/04, § 268)).

Такий правовий висновок також викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 січня 2021 року у справі № 596/2305/18-ц (провадження № 61-13608св20).

Частиною 4 ст.263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Визначаючи розмір вартості наданих правових послуг суд враховує, що складання позовної заяви не потребувало аналізу великої кількості документів, а у справах даної категорії наявна усталена судова практика, адвокат не вивчав додаткові джерела права, законодавства, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежна сторона у справі обґрунтовує свої заперечення, позовна заява подана через підсистему «Електронний суд», а справа розглядається у спрощеному позовному провадженні, сторони у судове засідання не з`явилися, тобто, надання правничої допомоги ТОВ «Українські фінансові операції» адвокатом Дідух Є. О. в даній справі зводилося до складання позовної заяви та клопотання про витребування доказів.

У зв`язку з цим суд визначає вартість наданих правових послуг в розмірі 3500 грн., які відповідають критерію реальності адвокатських витрат (підготовка та направлення адвокатського запиту до АТ КБ «Приватбанк», підготовка клопотання до суду про витребування доказів та підготовка позовної заяви без представництва інтересів у судових засіданнях), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, а відповідно такі витрати в означеному розмірі підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Що стосується прохання позивача, викладеного у п.3 прохальної частини позовної заяви, про стягнення з відповідача на користь позивача понесених судових витрат, то суд зазначає про таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 1 ст.141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Із дослідженої платіжної інструкції №1272 від 24.07.2026 (а.с.134) судом встановлено, що позивачем понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2662,40 грн (з урахуванням понижуючого коефіцієнта 0,8). Інших доказів, понесених позивачем судових витрат, матеріали цивільної справи №711/7953/26 не містять.

З огляду на те, що позивачем заявлено до стягнення з відповідача заборгованість за Кредитним договором у загальному розмірі 36417,53 грн, проте судом позовні вимоги ТОВ «Українські фінансові операції» задоволено частково, в розмірі 26 879,77 грн, що складає 73,81% від ціни позову (26 879,77 грн / 36 417,53 грн), тому з відповідача на користь позивача, керуючись ч.1 ст.141 ЦПК України, підлягає стягненню судовий збір у сумі 1 965,12 грн, тобто 73,81% від розміру сплаченого позивачем судового збору (2662,40 грн х 0,7381).

Водночас суд, ухвалюючи рішення про стягнення з відповідача на користь позивача суми судового збору, також зважає на те, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази тому юридичному факту, що відповідач ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору згідно положень ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Українські фінансові операції» до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором підлягають задоволенню частково в розмірі 26 879,77 грн, з яких: 5999,99 грн – заборгованість за основною сумою боргу, та 20 879,78 грн - заборгованість за відсотками (15 359,78 грн, що нараховані первинним кредитодавцем, та 5520 грн – нараховані позивачем). Крім того з відповідача на користь позивача слід стягнути 1965,12 грн судового збору, що визначений пропорційно розміру задоволеним позовним вимогам, а також 3500 грн витрат на професійну правничу допомогу. У іншій частині позовні вимоги слід залишити без задоволення.

Керуючись ст. 527, 530, 599, 610, 626-628, 634, 638, 1046, 1048-1050, 1054, 1056-1, 1077, 1082 ЦК України, ст.8, 12, п.17 розділу 4 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст. 13, 76, 77, 80, 81, 82, 89, 133, 141, 247, 264, 265, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» заборгованість за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4794035 від 07 липня 2024 року в розмірі 26 879 (двадцять шість тисяч вісімсот сімдесят дев`ять) гривень 77 (сімдесят сім) копійок, з яких: 5999 (п`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто дев`ять) гривень 99 (дев`яносто дев`ять) копійок – заборгованість за основним боргом (сумою кредиту), 20 879 (двадцять тисяч вісімсот сімдесят дев`ять) гривень 78 (сімдесят вісім) копійок – заборгованість за відсотками нарахованими первісним кредитодавцем товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» за період з 07.07.2024 до 31.03.2025, та 5520 (п`ять тисяч п`ятсот двадцять) гривень – відсотки нараховані новим кредитором товариством з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» за період з 01.04.2025 до 01.07.2025.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» 1965 (одна тисяча дев`ятсот шістдесят п`ять) гривень 12 (дванадцять) копійок судового збору та 3500 (три тисячі п`ятсот) гривень витрат на професійну правничу допомогу, а всього 5465 (п`ять тисяч чотириста шістдесят п`ять) гривень 12 (дванадцять) копійок.

У іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом цих строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне заочне рішення складене 14 вересня 2026 року.

Сторони у справі:

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції», код ЄДРПОУ: 40966896, місцезнаходження: м. Київ, вул. Глибочицька, 40, приміщення 19, літ. «Н», «П».

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , місце реєстрації проживання: АДРЕСА_1 .

Головуючий: О. В. Петренко