Рішення від 08 вересня 2026 р. у справі №570/3295/26 — Рівненський районний суд Рівненської області

Справа № 570/3295/26

Номер провадження 2/570/2641/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

09 вересня 2026 року м.Рівне

Рівненський районний суд Рівненської області в особі судді Штогуна О.С.

за участю секретаря судового засідання Соломицької Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Рівненського районного суду Рівненської області, в порядку заочного розгляду цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ТАЙГЕР ФІНАНС"до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в :

30 червня 2026 року ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ТАЙГЕР ФІНАНС" (далі по тексту - позивач, ТОВ "ФК" "ТАЙГЕР ФІНАНС") звернулось в Рівненський районний суд Рівненської області з позовом до ОСОБА_1 (далі по тексту - відповідач), в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №62314604 від 09 вересня 2024 року у розмірі 18480,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що 09 вересня 2024 року між відповідачем та ТОВ "ФК" "ТАЙГЕР ФІНАНС" укладено кредитний договір №62314604, відповідно до умов якого, відповідачу надано кредит у сумі 4000,00 грн із визначеним строком кредитування та сплатою відсотків. ТОВ "ФК" "ТАЙГЕР ФІНАНС" умови вищевказаного кредитного договору виконало в повному об`ємі, надавши відповідачу в користування грошові кошти, в порядку передбаченому умовами договору. Водночас, відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання за вищевказаним кредитним договором, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 18480,00 грн, з яких: 4000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 12480,00 грн - заборгованість за відсотками, 0,00 грн - прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту, 2000,00 грн - прострочена заборгованість за штрафами.

З урахуванням викладеного, позивач просить суд стягнути з відповідача вищевказану суму заборгованості, а також понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662,40 грн та 8000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Позивач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, явку свого представника в судове засідання не забезпечив, представник позивача в поданій позовній заяві зазначив, що просить розгляд справи проводити без участі їх представника, щодо заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, заяву про відкладення розгляду справи чи розгляд справи без його участі та відзив на позов не подав.

Згідно вимог ч.1 ст.280 Цивільного процесуального кодексу України (далі по тексту - ЦПК України) суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи, що відповідач будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не подав та приймаючи до уваги, що представник позивача не заперечує щодо винесення заочного рішення, суд ухвалив провести заочний розгляд справи та постановити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Розгляд справи здійснювався за відсутності учасників справи, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч.2 ст.247 ЦПК України.

Ознайомившись із позовною заявою, оцінивши дослідженні в судовому засіданні докази, суд приходить до переконання, що позов підлягає до задоволення частково.

З матеріалів справи судом встановлено, що 09 вересня 2024 року ТОВ "ФК" "ТАЙГЕР ФІНАНС" та відповідач уклали договір про споживчий кредит №62314604 (індивідуальна частина) відповідно до умов якого кредитодавець зобов`язується на умовах визначених договором, на строк визначений п.1.3. договору надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п.1.2. договору, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити проценти за користування кредитом відповідно до графіку платежів та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. Кредит надається з метою задоволення потреб позичальника. Типом кредиту є кредит.

Сума (загальний розмір) кредиту становить 4000,00 грн (п.1.2. договору).

Пунктом 1.3. договору визначено, що кредит надається/видається 2024 року загальним строком на 360 днів за умови виконання позичальником графіку платежів, з 09 вересня 2025 року. Строк на який надається окрема частина кредиту встановлюється графіком платежів.

В п.1.4. договору зазначено, що повернення кредиту, сплата процентів за користування кредитом та сплата комісії, має здійснюватися позичальником відповідно до графіку платежів. Остаточний термін (дата) повернення кредиту і сплати процентів за користування кредитом та комісії (за умови дотримання графіку платежів): 01 лютого 2026 року.

Позичальник зобов`язаний здійснити оплату комісії до 08 березня 2025 року та повернути суму кредиту в останній день строку кредитування, яка є датою остаточного повернення кредиту, а саме: 04 вересня 2025 року (п.1.4. договору).

Згідно з п.1.5 договору загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат позичальника, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом (без врахування суми (тіла) кредиту) складає 14340,00 грн в грошовому виразі та 1900,00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка), і включає в себе складові, визначені у п.п.1.5.1 договору. Тип процентної ставки за договором: фіксована. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат позичальника за кредитом складає 18340,00 грн. Денна процентна ставка становить 1,00%.

Пільгова процентна ставка за користування кредитом становить 0,95 % в день. Особливості нарахування пільгової процентної ставки визначені п.п 2.2.2, 2.2.3 цього Договору.

Відповідно до п.1.5.1., 1.6. пільгова процентна ставка за користування кредитом становить: 0,8 відсотків в день. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 350,4 відсотків річних. Особливості нарахування пільгової та стандартної (базової) процентної ставки визначені п.п.2.2.2., 2.2.3. договору.

В п.2.1 договору сторони погодили, що кредитні кошти надаються позичальнику у шляхом безготівкового переказу на банківську платіжну карту особистий рахунок позичальника (уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача).

У розділі 12 договору зазначено реквізити платіжної карти позичальника: НОМЕР_1 та номер телефону відповідача - НОМЕР_2 .

За змістом п.п.2.2.2., 2.2.3. договору нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату фактичного повернення кредиту (включно) на залишок фактичної заборгованості за день користування, з урахуванням особливостей передбачених п.2.2.3 договору. База для нарахування процентів: 4000,00 грн.

За користуванням кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов:

- пільгова процентна ставка фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0,95% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується лише протягом пільгового періоду користування кредитом. Після закінчення строку пільгового періоду нараховується стандартна процентна ставка.

- стандартна процента ставка фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1,00% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується з першого дня стандартного періоду.

Згідно з п.2.2.3 договору строк пільгового періоду 30 календарних днів, з 09 вересня 2024 року по 09 жовтня 2024 року, пільгова процентна ставка - 0,95 % за один день, строк стандартного періоду 330 календарних днів, з 10 жовтня 2024 року по 04 вересня 2025 року, стандартна (базова) процентна ставка - 1,00 % за один день.

Згідно з графіком платежів за договором про споживчий кредит №62314604 від 09 вересня 2024 року остання дата платежу - 04 вересня 2025 року, сума кредиту за договором - 4000,00 грн, проценти за користування кредитом - 14340,00 грн.

Договір про споживчий кредит та графік платежів підписані відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором 3І92jbfg.

Підписавши вказаний договір, відповідач погодився із зазначеними у договорі умовами та взяв на себе зобов`язання з їх виконання.

09 вересня 2024 року відповідач електронним підписом одноразовим ідентифікатором 3І92jbfg підписав паспорт споживчого кредиту, у якому міститься інформація та контактні дані кредитодавця, основні умови кредитування, інформація щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту, додаткова інформація та інші важливі правові аспекти.

З довідки ТОВ "ФК" "ТАЙГЕР ФІНАНС" від 28 травня 2026 року вбачається, що 09 вересня 2024 року відповідачу на номер телефону НОМЕР_3 відправлено одноразовий ідентифікатор 3І92jbfg.

У відомості про щоденні нарахування ТОВ "ФК" "ТАЙГЕР ФІНАНС" за договором №62314604 від 09 вересня 2024 року зазначено, що 09 вересня 2024 року відповідачу перераховано кошти в розмірі 4000,00 грн.

У листі ТОВ "ФК "Контрактовий дім" №306327-1471199065-20042026 від 20 квітня 2026 року, зазначено, що згідно договору з ТОВ "ФК" "ТАЙГЕР ФІНАНС" №070524/A1-1909 від 07 травня 2024 року успішно виконано операцію про перерахування 09 вересня 2024 року 4000,00 грн (№ транзакції 1471199065), платник - ТОВ "ФК" "ТАЙГЕР ФІНАНС", призначення платежу - видача кредитних коштів.

Позивачем на адресу відповідача направлено претензію №2398/23999898 від 22 травня 2026 року у якій повідомлено про необхідність погашення заборгованості за договором №62314604 від 09 вересня 2024 року.

Відповідно до відомості ТОВ "ФК" "ТАЙГЕР ФІНАНС" про щоденні нарахування та погашення за договором №62314604 від 09 вересня 2024 року заборгованість відповідача станом на 03 вересня 2025 року року складала: тіло кредиту - 4000,00 грн, проценти - 12480,00 грн, штраф - 2000,00 грн.

Доказів повного погашення заборгованості ані перед первісним кредитором, ані перед новим кредитором - позивачем у даній справі відповідач суду не надав.

За змістом ст. 626, 628 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України), договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до вимог ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" (в редакції чинній на день виникнення правовідносин) зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно ч. 3 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію", електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання,- в тому числі електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч.1 ст.3 Закону №675-VIII).

У ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому ЦК України та ГК України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному у ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним у ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті ч. 12 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію", ч.3 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію".

Договір, укладений між сторонами в електронній формі, має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами, які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачем на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між відповідачем та позивачем не було б укладено.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 20 червня 2022 року у справі № 757/40396/20, від 04 грудня 2023 року у справі № 212/10457/21.

Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України "Про електронну комерцію", містять постанови Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19 та від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20.

На підставі вищенаведених правових норм, беручи до уваги те, що вказаний договір підписаний відповідачем електронним підписом, наявність якого разом з підписом та електронним підписом позивача підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх, є доведеним факт укладення між сторонами кредитного договору, та про те, що відповідачка всі умови Договору цілком зрозуміла та підтвердила те, що сторони Договору діяли свідомо, були вільні в його укладенні, вільні у виборі контрагента та умов Договору.

Будь-які докази протиправності дій третіх осіб щодо відповідача, які стосуються підписання договору позики, у матеріалах справи відсутні.

Оскільки вказаний Договір є чинним, у встановленому законом порядку недійсним не визнавався, суд дійшов висновку про те, що між позивачем та відповідачем як позичальником, виникли договірні відносини щодо користування кредитними коштами, а відтак між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов вказаного кредитного договору.

Відповідач, всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України, не надала суду розрахунку на спростування розрахунку заборгованості, наданого позивачем. При цьому, відповідачем наведений розрахунок не заперечено, власного не проведено, доказів його неправильності не надано. Також відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження погашення нею тіла кредиту та спростування доводів представника позивача про наявність заборгованості по тілу кредиту саме у такому розмірі.

За змістом постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року у справі № 904/5726/19 (провадження № 12-95гс20) у процесуальному та матеріальному законодавстві передбачено обов`язок доказування, який слід розуміти як закріплену міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах. Цей склад фактів визначається нормою права, що регулює спірні правовідносини. Відповідно, звертаючись із позовом на захист свого порушеного права, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами підстави виникнення в боржника обов`язку та зміст цього обов`язку згідно з нормами права, що регулюють спірні правовідносини.

У свою чергу процесуальні обов`язки відповідача полягають також у здійснені ним активних процесуальних дій, наведенні доводів та наданні доказів, що спростовують існування цивільного права позивача. Тож виходячи з принципу змагальності сторін у процесі на позивача за загальним правилом розподілу тягаря доказування не може бути покладено обов`язок доведення обставин, за які відповідає відповідач, зокрема, якщо відповідач нехтує своїми процесуальними обов`язками.

При цьому, як зазначено у постанові Верховного Суду від 08 червня 2022 року №913/618/21, справі про стягнення заборгованості, доказувати факт здійснення відповідачем оплати, заявленої позивачем до стягнення, має саме відповідач, а не позивач.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання),

Згідно з ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватися визначених у договорі строків (термінів), а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18 січня 2022 року у справі №910/17048/17 зазначила, що нарахування процентів за користування кредитом припиняється у день фактичного повернення кредиту незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів. Крім того, Велика Палата Верховного Суду наголошує, що проценти відповідно до ст. 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за "користування кредитом" (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

Аналізуючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 4000,00 грн та суми заборгованості за відсотками у розмір 12480,00 грн підлягають задоволенню.

Водночас, суд дійшов висновку, що вимоги ТОВ "ФК" "ТАЙГЕР ФІНАНС" в частині стягнення з відповідача 2000,00 грн штрафних санкцій не підлягають задоволенню з таких підстав, що відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Оскільки штрафні санкції за даним договором про споживчий кредит нараховані в період дії на території України воєнного стану, то відповідач звільняється від обов`язку її сплатити на користь ТОВ "ФК" "ТАЙГЕР ФІНАНС".

За таких обставин, позовна заява ТОВ "ФК" "ТАЙГЕР ФІНАНС" про стягнення з відповідача заборгованості підлягає частковому задоволенню.

При вирішенні вимоги позивача про стягнення з відповідача судових витрат суд виходить з наступного.

За змістом ч.1, п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача також слід стягнути понесені останнім витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених вимог (16480,00 грн від 18480,00 грн становить 89,18%).

При поданні позову позивач сплатив судовий збір в розмірі 2662,40 грн, що підтверджено платіжною інструкцією в національній валюті №2734 від 25 червня 2026 року. За таких умов з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2374,33 грн (2662,40 * 89,18% = 2374,33).

Частиною 2 ст. 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Заявлені позивачем до стягнення витрати на правову допомогу у зв`язку з розглядом вищезазначеної справи становлять 8000,00 грн.

Відповідно до ч.1, 2 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

На підтвердження понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу до позову долучено договір про надання правової (правничої) допомоги № 0207 від 02 липня 2025 року, укладеним між ТТОВ "ФК" "ТАЙГЕР ФІНАНС" та адвокатським об`єднанням "Апологет", акт № 2399 наданих послуг від 28 травня 2026 року про надання правової (правничої) допомоги у справі щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , відповідно до якого сторони погодили, що сума витрат за надання послуг в даній справі становить 8000,00 грн, детальний опис наданих послуг до акту №2399 від 28 травня 2025 року.

За таких умов з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 7134,40 грн (8000 * 89,18% = 7134,40 грн).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 259, 263-265, 272, 273, 280, 282, 284, 288, 354, 355 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ТАЙГЕР ФІНАНС"до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ТАЙГЕР ФІНАНС" заборгованість за кредитним договором №62314604 від 09 вересня 2024 року в розмірі 16480 (шістнадцять чотириста вісімдесят) грн 00 коп, в тому числі: 4000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 12480,00 грн - сума заборгованості по відсоткам за користування кредитними коштами.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ТАЙГЕР ФІНАНС" судовий збір у розмірі 2374 (дві тисячі триста сімдесят чотири) грн 33 коп та витрати за надання професійної правничої допомоги у розмірі 7134 (сім тисяч сто тридцять чотири) грн 40 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.

Позивач, на рішення може подати апеляційну скаргу безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони справи:

позивач - ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ТАЙГЕР ФІНАНС", місцезнаходження: м.Львів, вул.Смаль-Стоцького, буд. 1, 28 корпус, ЄДРПОУ 43561909;

відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: ( АДРЕСА_1 .

Суддя Штогун О.С.