Вирок від 13 вересня 2026 р. у справі №569/12770/26 — Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/12770/26

1-кп/569/2409/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 року м.Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області

в складі головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 (в режимі віеоконферненції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Рівне кримінальне провадження №12020180010004165 від 07.11.2020 за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Костопіль, Костопільського району, Рівненської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та фактичного проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , громадянина України, українця, одруженого, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

В С Т А Н О В И В:

1. Історія провадження

27.05.2026 до Рівненського міського суду Рівненської області надійшли матеріали кримінального провадження №12020180010004165 від 07.11.2020 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Ухвалою суду від 28.05.2026 у даному кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання.

24.06.2026 закінчено підготовче судове засідання, кримінальне провадження призначено до судового розгляду.

2. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним. Стаття закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений

ОСОБА_4 , діючи із злочинною недбалістю, 06 листопада 2020 року, приблизно о 19 год 11 хв, у темну пору добу, на проїзній частині вул. Богоявленської в м. Рівне, яка освітлюється ліхтарями вуличного освітлення, навпроти будинку № 14 даної вулиці, керуючи автомобілем марки «BMW 530», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по правій смузі руху, зі сторони вул. Василя Червонія у напрямку вул. Романа Шухевича, з включеним ближнім світлом фар та швидкістю приблизно 35-40 км/год, у порушення підпункту б) пункту 2.3, пункту 12.3 Правил дорожнього руху, проявив неуважність до дорожньої обстановки, що склалася, неправильно її оцінив, відповідно не відреагував на її зміну і з моменту виникнення небезпеки для руху, яку він міг об`єктивно виявити, своєчасно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу та допустив наїзд на пішохода ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який перетинав проїзну частину зліва направо відносно напрямку руху даного транспортного засобу і поза межами пішохідного переходу, хоча мав технічну можливість уникнути наїзду на ОСОБА_6 при своєчасному прийнятті мір до реагування.

Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження, від яких він ІНФОРМАЦІЯ_3 помер у КНП «Центральна міська лікарня» Рівненської міської ради.

Порушення ОСОБА_4 вимог пункту 12.3 Правил дорожнього руху, що вимагає у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди, перебуває у прямому безпосередньому причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди і суспільно небезпечними наслідками, що настали.

Таким чином, ОСОБА_4 визнається судом винним у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

3. Позиції учасників судового провадження

Обвинувачений ОСОБА_4 вину визнав повністю, підтвердив фактичні обставини вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, що викладені в обвинувальному акті, просив суд здійснювати розгляд з урахуванням вимог ч. 3 ст. 349 КПК України. Йому роз`яснено та зрозуміло неможливість у подальшому оспорити фактичні обставини в апеляційному порядку.

Під час його допиту в судовому засіданні пояснив, що 06 листопада 2022 року, у вечірню пору доби, керував транспортним засобом ««BMW 530», д.н.з. НОМЕР_1 , рухався по правій смузі руху, зі сторони вул. Василя Червонія у напрямку вул. Романа Шухевича, зі швидкістю 30-40 км/год, помітив, як раптово потерпілий ОСОБА_6 перетинає проїзну частину зліва направо відносно напрямку руху авто у невстановленому для цього місці, після чого не встигнув зреагувати, здійснивши наїзд на вказаного пішохода. У вчиненому щиро розкаявся, просив суворо не карати.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 – адвокат ОСОБА_5 просив суд врахувати позитивні характеристики обвинуваченого, наявність пом`якшуючих обставин, відсутність обтяжуючих обставин, звернути уваги на те, що обвинувачений відшкодував шкоду потерпілим, витрати на лікування потерпілого ОСОБА_6 , його поховання та інші, пов`язані з цим витрати, а відтак просив призначити обвинуваченому мінімальне покарання із застосуванням положенням статей 75, 76 КК України, звільнивши ОСОБА_4 від відбування основного покарання з випробуванням, без позбавлення права керування транспортними засобами.

Прокурор підтримала обвинувальний акт щодо вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, просила суд, з урахуванням думки обвинуваченого, здійснювати розгляд, ураховуючи вимоги ч. 3 ст. 349 КПК України, та обмежитись допитом обвинуваченого, дослідженням даних, що характеризують особу обвинуваченого, відомостей щодо процесуальних витрат та речових доказів. Прокурор не оспорила фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення обвинуваченим, їй зрозуміло неможливість у подальшому оспорити ці фактичні обставини в апеляційному порядку.

Потерпілі ОСОБА_7 та ОСОБА_8 звернулися до суду із заявами, в яких просили розгляд справи здійснювати без їхньої участі, вказали, що витрати на лікування потерпілого ОСОБА_6 , його поховання та інші витрати були повністю відшкодовані обвинуваченим ОСОБА_4 , претензій майнового та морального характеру до останнього не мають, просили виконати волю потерпілого ОСОБА_6 та не призначати обвинуваченому покарання пов`язане із позбавленням волі.

4. Мотиви суду

Положенням ч. 3 ст. 349 КПК України визначено, що суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

За приписами ч. 2 ст. 349 КПК України обсяг доказів, які будуть досліджуватися, та порядок їх дослідження визначаються ухвалою суду і в разі необхідності можуть бути змінені.

Обов`язковими передумовами можливості здійснення розгляду провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України є: повне визнання вини обвинуваченим, не заперечення фактичних обставин кримінального провадження, кваліфікації дій, правильне розуміння та усвідомлення змісту обставин кримінального правопорушення, в якому обвинувачується особа, правові наслідки розгляду за спрощеною процедурою, а також відсутність сумнівів у добровільності позиції щодо усвідомлення обвинуваченим цих обставин.

Суд, враховуючи повне визнання вини обвинуваченим за ч. 2 ст. 286 КК України, повідомлення ним фактичних обставин вчиненого кримінального правопорушення, які відповідають обставинам, викладеним в обвинувальному акті, заслухавши думки учасників судового провадження, за відсутності заперечень та сумнівів у добровільності їх позицій, на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, та ухвалив обмежитись допитом обвинуваченого, дослідженням даних, що характеризують особу обвинуваченого, документів щодо процесуальних витрат, речових доказів та запобіжного заходу.

При цьому, суд виходить з того, що кримінальне правопорушення, вчинене обвинуваченим, не є складним, є одноепізодним, обвинувачений розуміє суть пред`явленого обвинувачення, розуміє зміст фактичних обставин справи, які не оспорює, усвідомлює неможливість у подальшому оспорити ці фактичні обставини в апеляційному порядку, про що заявив у судовому засіданні. Відтак, у даному випадку у суду відсутні сумніви щодо добровільності й істинності позиції обвинуваченого з цього питання.

Таким чином, відповідно до ст. 22 КПК України, стороною обвинувачення доведено, що ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

5. Мотиви призначення покарання

Відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та наділяють суд правом вибору щодо розміру призначеного покарання, завданням якого є виправлення та попередження нових злочинів.

При призначенні покарання суд приймає до уваги ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України відноситься до тяжких необережних злочинів. Також суд враховує особу обвинуваченого, а саме те, що ОСОБА_4 на обліку у лікаря-психіатра та нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно, одружений, раніше не судимий.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та добровільне відшкодування завданого збитку.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

За таких обставин, суд вважає, що покарання обвинуваченому необхідно призначити в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Враховуючи дані про особу ОСОБА_4 , який є особою молодого віку, має на утриманні 2 малолітніх дітей, позитивно характеризується за місцем проживання, наявність обставин, які пом`якшують покарання, а саме активного сприяння розкриттю кримінального правопорушення, щирого каяття, що ґрунтується на належній критичній оцінці своєї протиправної діяльності, осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалась та нести кримінальну відповідальність за вчинене, добровільного відшкодування завданого збитку, з урахуванням думки потерпілих, які не мають жодних претензій до обвинуваченого, цивільного позову не заявляли, просили суворо його не карати, суд дійшов висновку про можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства та вважає за доцільне застосувати вимоги статей 75, 76 КК України, звільнивши ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням.

На думку суду, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, саме таке покарання буде повністю відповідати ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, конкретним його обставинам та наслідкам, буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та запобіганню скоєнню ним нових кримінальних правопорушень.

6. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку

6.1. Речові докази

Згідно з ч. 9 ст. 100 КПК України питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.

Враховуючи положення ст. 100 КПК України, речові докази по кримінальному провадженню: транспортний засіб марки «BMW 530», реєстраційний номер НОМЕР_1 , суд вирішує повернути ОСОБА_4 .

6.2. Процесуальні витрати

Відповідно до вимог п. 13 ч. 1 ст. 368 КПК України при ухваленні вироку суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат. Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

З огляду на ухвалення обвинувального вироку щодо ОСОБА_4 витрати на проведення судових експертиз у сумі 30525 (тридцять тисяч п`ятсот двадцять п`ять) гривень 30 (тридцять) копійок підлягають стягненню з обвинуваченого.

6.3. Запобіжний захід

Згідно з ч. 4 ст. 374 КПК України суд при ухваленні вироку серед іншого приймає рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили.

Відповідно до ухвали слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 20.05.2026 ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

Суд не вбачає підстав для продовження ОСОБА_4 запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу, а тому обраний щодо нього запобіжний захід підлягає скасуванню.

Цивільний позов у цьому кримінальному провадженні не заявлявся.

На підставі ч. 15 ст. 615 КПК України, в умовах дії воєнного стану, після складання та підписання повного тексту вироку, суд користується своїм правом обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 349, 368, 373, 374, 615 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк 2 (два) роки.

На підставі ст. 76 КК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Строк відбування покарання у виді позбавлення волі із застосуванням звільнення від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України обчислювати з дня проголошення вироку.

Скасувати застосований до ОСОБА_4 ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 20.05.2026 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

Стягнути із ОСОБА_4 на користь держави судові витрати на залучення експертів в розмірі 30525 (тридцять тисяч п`ятсот двадцять п`ять) гривень 30 (тридцять) копійок.

Після набрання вироком законної сили, речовий доказ: транспортний засіб марки «BMW 530», реєстраційний номер НОМЕР_1 , – повернути ОСОБА_4 .

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Рівненський міський суд Рівненської області до Рівненського апеляційного суду.

Суд на підставі ч. 15 ст. 615 КПК України, після складання та підписання повного тексту вироку обмежився проголошенням його резолютивної частини. Копію повного тексту вироку вручити учасникам судового провадження в день його проголошення.

Суддя Рівненського міського суду ОСОБА_9