Постанова від 10 вересня 2026 р. у справі №460/4899/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 460/4899/25 пров. № А/857/22600/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Запотічного І.І.,

суддів: Шинкар Т.І., Валюха В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 01 травня 2025 року (суддя Максимчук О.О., ухвалене в м. Рівне) у справі № 460/4899/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправним зобов`язання вчинення певних дій, –

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернулась в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі – відповідач) про визнання протиправною бездіяльність відповідача, яка полягала в зарахуванні до загального страхового стажу позивача періоду її роботи з 01.01.2004 по 03.10.2021 без застосування подвійного розміру, що передбачено ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», та зобов`язання відповідача перерахувати та виплатити позивачу пенсію з 17.09.2024, зарахувавши до загального страхового стажу (з якого обчислюється пенсія) період роботи з 01.01.2004 по 03.10.2021 у інфекційному закладі охорони здоров`я в подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 01 травня 2025 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, його оскаржив відповідач – Головне управління Пенсійного фонду України Рівненській області, подавши апеляційну скаргу до Восьмого апеляційного адміністративного суду, та з наведених в ній підстав, покликаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняте нове про відмову в задоволенні позову.

Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як установлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 , народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Лінчин Березнівського району Рівненської області, є громадянкою України. З 06.10.2021 позивачу призначено пенсію за вислугу років, що підтверджується даними з наявних у матеріалах справи паспорта громадянина України, пенсійного посвідчення серії НОМЕР_1 від 08.12.2021, листа відповідача від 25.02.2025 №1700-0202-8/12853.

Позивачка 18.02.2025 та 27.02.2025 через свого представника звернулася до відповідача з запитами на отримання публічної інформації.

Вказані запити розглянуті відповідачем, за результатами чого відповідач листами від 25.02.2025 №1700-0202-8/12853 та від 06.03.2025 №1700-0202-8/15496 повідомив позивача, що відповідно до статті 60 Закону №1788-ХІІ робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у психіатричних закладах охорони здоров`я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Згідно з частиною 4 статті 24 Закону періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом (до 01.01.2004), зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше (у даному випадку статтею 60 Закону №1788-ХІІ), крім випадків, передбачених цим Законом. Положення Закону №1788-ХІІ застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії. Зважаючи на викладене, підстав для зарахування до страхового стажу періоду роботи з 01.01.2004 в подвійному розмірі немає. Періоди роботи з 07.06.2002 по 07.09.2003 та з 13.09.2003 по 31.12.2003 зараховано до страхового стажу у подвійному розмірі, згідно з вимогами статті 60 Закону № 1788-ХІІ.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом №1058-IV та Законом №1788-XII.

Тому, оскільки Закон №1058-IV і Закон №1788-XII регулюють одні і ті ж правовідносини, то пріоритет у застосуванні мають норми Закону №1058-IV як акту права, прийнятого пізніше у часі, а норми Закону №1788-XII підлягають субсидіарному (додатковому) застосуванню у разі неурегульованості певного питання у приписах Закону №1058-IV з урахуванням дії норм Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Відповідно до преамбули Закону №1058-IV цей Закон розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Згідно з частини 4 статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до пункту 3 статті 40 Закону №1058-IV у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, то провадиться перерахунок пенсії з врахуванням страхового стажу після призначення пенсії.

Крім того, за правилами пункту 16 Розділу XV "Прикінцеві положення" цього Закону №1058-IV до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом, закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Зазначене вказує на те, що положення Закону №1788-XII в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах (в т.ч. щодо пільг по обчисленню стажу) станом на час звернення позивачки за призначенням пенсії діяли і підлягали застосуванню відповідними суб`єктами під час виконання покладених на них функцій.

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж – період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Отже, відповідно до приписів законодавства, обчислення стажу при розрахунку розміру пенсії здійснюється наступним чином: за період до 01.01.2004 – на підставі записів трудової книжки (статті 56, 60, 62 Закону №1788-ХІІ); починаючи з 01.01.2004 – за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку (ст. 24 Закону №1058-IV).

Вирішуючи поставлене питання в межах спірних правовідносин, суд мотивовано розглянув питання щодо не зарахування відповідачем періоду роботи позивача в інфекційному закладі охорони здоров`я з 01.01.2004 по 03.10.2021 року відповідно до статті 60 Закону №1788-ХІІ.

Суд першої інстанції взяв до уваги наступне.

Статтею 62 Закону №1788-ХІІ встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Пунктом 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, страховий стаж підтверджується записами у трудовій книжці, і лише у випадку їх відсутності встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи та архівними установами, зокрема довідками, які містять відомості про періоди роботи.

Судом першої інстанції під час розгляду справи встановлено, що згідно записів трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 позивачка в період з 07.06.2002 по 03.10.2021 працювала на посаді сестри медичної з дієтичного харчування штату загального персоналу КП "Рівненський обласний фтизіопульмонологічний медичний центр" Рівненської обласної ради.

Наведене дало підставу суду першої інстанції дійти мотивованих висновків про те, що протягом спірного періоду позивачка працювала у інфекційному закладі охорони здоров`я.

Відповідно до статті 60 Закону №1788-ХІІ робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у психіатричних закладах охорони здоров`я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

При цьому, стаття 24 Закону №1058-IV не скасовує положення статті 60 Закону №1788-ХІІ та не зупиняє її дію. За правилами статті 60 Закону №1788-ХІІ та в силу приписів пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» період роботи у інфекційному закладі охорони здоров`я підлягає зарахуванню до стажу роботи на пільгових умовах у подвійному розмірі.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 04.12.2019 у справі №689/872/17, від 20.04.2022 у справі №214/3705/17, від 27.04.2023 у справі №160/14078/22, від 11.02.2025 у справі № 420/8637/24, у яких зобов`язано відповідачів зарахувати до страхового стажу в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону №1788-ХІІ періоди роботи позивачів в інфекційних закладах після 01 січня 2004 року, тобто після дати набрання чинності Законом №1058-IV.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, що у постанові від 03.11.2021 року у справі №360/3611/20 Велика Палата Верховного Суду, визначаючи співвідношення між Законом №1058-IV та Законом №1788-ХІІ вказала, що Конституція України не передбачає можливості надання певному закону вищої юридичної сили щодо інших законів, або можливості передбачити законом заборону законодавцю приймати інші закони, що регулюють однопредметні відносини.

Суд взяв до уваги, що Закон №1788-ХІІ був прийнятий раніше за Закон №1058-IV. Крім того, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що якби законодавець мав намір обмежити сферу застосування Закону №1788-ХІІ, то він мав би виключити із Закону №1058-IV усі інші положення, чого зроблено не було.

Судом встановлено, що відповідно до матеріалів справи, зокрема з Форми РС-право, відповідачем було зараховано періоди роботи позивача в тому ж закладі охорони здоров`я з 07.06.2002 по 07.09.2003 та з 13.09.2003 по 31.12.2003 року (до набрання чинності Законом №1058-IV) у подвійному розмірі, однак спірний період роботи позивача з 01.01.2004 по 03.10.2021 відповідачем обрахований без врахування подвійного розміру передбаченого статтею 60 Закону №1788-ХІІ.

Як вірно встановлено судом першої інстанції і визнається відповідачем, що протягом спірного періоду позивач працювала у інфекційному закладі охорони здоров`я на посаді сестри медичної з дієтичного харчування штату загального персоналу, отже за правилами статті 60 Закону №1788-ХІІ та в силу приписів пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV період роботи позивача у інфекційному закладі охорони здоров`я підлягає зарахуванню до його стажу роботи на пільгових умовах у подвійному розмірі.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про те, що незарахування відповідачем до стажу позивача у подвійному розмірі періоду роботи в інфекційному закладі охорони здоров`я з 01.01.2004 по 03.10.2021 не ґрунтується на вимогах чинного законодавства України та є протиправним.

Таке протиправне діяння відповідача полягає в активних діях, а саме, у відмові позивачу зарахувати вказані періоди роботи у подвійному розміру та здійснення перерахунку пенсії.

Водночас, відповідачем не доведено обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і з огляду на викладене та враховуючи сукупність поданих позивачем пенсійному органу документів, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що відповідач протиправно не зарахував до загального страхового стажу позивача період його роботи з 01.01.2004 по 03.10.2021 із застосуванням подвійного розміру, що передбачено статтею 60 Закону №1788-ХІІ.

Враховуючи наведене колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправною відмови відповідача у зарахуванні до загального страхового стажу позивача періоду роботи з 01.01.2004 по 03.10.2021 у подвійному розмірі, що передбачено статтею 60 Закону №1788-ХІІ та зобов`язання відповідача перерахувати і виплатити позивачу пенсію з 17.09.2024 зарахувавши до загального страхового стажу (з якого обчислюється пенсія) період роботи з 01.01.2004 по 03.10.2021 у інфекційному закладі охорони здоров`я в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону №1788-ХІІ.

Згідно ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду з наведених вище мотивів, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

За правилами статті 139 КАС України, судом не вирішується питання про розподіл судових витрат.

Керуючись статтями 308,311,315,316,321,328 КАС України, суд, –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 01 травня 2025 року в справі № 460/4899/25 – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. І. Запотічний

судді Т. І. Шинкар

В. М. Валюх