Постанова від 10 вересня 2026 р. у справі №380/3527/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/3527/25 пров. № А/857/23440/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Бруновської Н.В. та Хобор Р.Б.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційні скарги ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) та представника адвоката Каверіна Сергія Миколайовича, діючого на підставі ордеру на надання правничої допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21.05.2025р. в адміністративній справі за позовом представника адвоката Каверіна Сергія Миколайовича, діючого на підставі ордеру на надання правничої допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) та ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною; зобов`язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення (індексацію-різницю) (суддя суду І інстанції: Грень Н.М., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 21.05.2025р., м.Львів; дата складання повного рішення суду І інстанції: не зазначена),-

В С Т А Н О В И В:

22.02.2025р. (згідно із відомостями реєстраційної позначки суду першої інстанції – 24.02.2025р.) за допомогою системи «Електронний суд» представник адвокат Каверін С.М., діючий на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:

визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати індексації-різниці грошового забезпечення ОСОБА_1 за період із 01.03.2018р. по серпень 2020 року включно;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 (Військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію - різницю грошового забезпечення за період із 01.03.2018р. по серпень 2020 року включно у розмірі 4463 грн. 15 коп. на місяць із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб /ПДФО/;

визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_2 ) щодо ненарахування та невиплати індексації - різниці грошового забезпечення ОСОБА_1 за період із вересня 2020 року по 27.06.2021р. включно;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію - різницю грошового забезпечення за період із вересня 2020 року по 27.06.2021р. включно у розмірі 4463 грн. 15 коп. на місяць із одночасною компенсацією сум ПДФО (а.с.1-7).

Згідно ухвали суду від 28.02.2022р. розгляд справи проведено судом першої інстанції в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (а.с.54 і на звороті).

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21.05.2025р. заявлений позов задоволено частково; визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати індексації різниці грошового забезпечення ОСОБА_1 за період із 01.03.2018р. по серпень 2020 року включно; зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_3 (Військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення за період із 01.03.2018р. по серпень 2020 року включно у розмірі 656 грн. 12 коп. на місяць із одночасною компенсацією сум ПДФО; визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_2 ) щодо ненарахування та невиплати індексації-різниці грошового забезпечення ОСОБА_1 за період із вересня 2020 року по 27.06.2021р. включно; зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення за період із вересня 2020 року по 27.06.2021р. включно у розмірі 656 грн. 12 коп. на місяць із одночасною компенсацією сум ПДФО; в задоволені решти позовних вимог відмовлено (а.с.70-74).

Не погодившись із рішенням суду, його оскаржили відповідач ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) та представник адвокат Каверін С.М., діючий на підставі ордеру на надання правничої допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 .

У поданій апеляційній скарзі відповідач ІНФОРМАЦІЯ_4 (Військова частина НОМЕР_1 ), покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що в своїй сукупності призвело до помилкового вирішення спору, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні заявлених позовних вимог щодо нього відмовити (а.с.78-83).

В обґрунтування вимог апеляційної скарги покликається на те, що ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 27.06.2021р. Таким чином, позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення свого права з моменту виключення зі списку особового складу військової частини та всіх видів забезпечення, а тому звернувся до суду із пропуском місячного строку.

Окрім цього, відповідно до постанови КМ України № 704 від 30.08.2017р. «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» з березня 2018 року відбулося збільшення посадових окладів за посадами для всіх військовослужбовців (в тому числі переведених з інших військових частин або в межах військової частини, прийнятих на військову службу і т.д.) та як наслідок встановлення базового місяця. Отже, позивачу за спірний період була нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення в належному розмірі.

Також відповідач вважає твердження позивача щодо права на фіксовану суму індексації грошового забезпечення помилковими, оскільки останній включає до складу грошового забезпечення щомісячну додаткову грошову винагороду, яка не враховується при визначенні розміру грошового забезпечення.

Окрім цього, немає підстав для нарахування та виплати позивачу компенсації сум ПДФО відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового та начальницького складу, затв. постановою КМ України № 44 від 15.01.2004р.

При цьому звертає увагу, що Військова частина НОМЕР_1 є установою, що фінансується з державного бюджету і як розпорядник бюджетних коштів, відповідно до ст.51 Бюджетного кодексу України може брати бюджетні зобов`язання та провадити видатки лише в межах бюджетних асигнувань.

У своїй апеляційній скарзі представник адвокат Каверін С.М., діючий на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що в своїй сукупності призвело до помилкового вирішення спору (в частині встановлення розміру індексації-різниці), просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким заявлений позов задовольнити (а.с.89-103).

В обґрунтування вимог апеляційної скарги покликається на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що підвищення доходу ОСОБА_1 в березні 2018 року у зв`язку із підвищенням на законодавчому рівні посадових окладів у березні 2018 року військовослужбовцям згідно постанови КМ України №704 від 30.08.2017р. відбулося на суму 3807 грн. 03 коп.

До зазначених висновків суд дійшов, застосувавши нормативне регулювання виплати у спірний період щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою КМ України № 889 від 22.09.2010р.

Водночас, фактичне підвищення доходу позивача в березні 2018 року у зв`язку із підвищенням на законодавчому рівні посадових окладів у березні 2018 року військовослужбовцям згідно постанови КМ України № 704 від 30.08.2017р. не відбулося (оскільки дохід у лютому 2018 року становив 10428 грн. 90 коп., а у березні 2018 року -10423 грн. 27 коп.), що підтверджується відомостями, які відображені в особистій картці грошового забезпечення ОСОБА_1 за 2018 рік, довідках ОК-5 та ОК-7, які містять дані про суми заробітної плати, з якої сплачується єдиний соціальний внесок ЄСВ.

Відповідач ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_2 ) скерував до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу представника адвоката Каверіна С.М., в якому останній вважає її необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення (а.с.175-180).

У свою чергу, представник адвокат Каверін С.М. направив до апеляційного суду відповідь на відзив ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_2 ) на апеляційну скаргу (а.с.189-192).

Апеляційний розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження за правилами ст.311 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційні скарги в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга представника адвоката Каверіна С.М., діючого на підставі ордеру на надання правничої допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , підлягає до задоволення, а апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) належить відхилити з наступних підстав.

Як встановлено під час судового розгляду, позивач ОСОБА_1 проходив військову службу та перебував на грошовому забезпеченні, зокрема, у періоди:

з січня 2018 року по серпень 2020 року включно – у ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 );

з вересня 2020 року по 27.06.2021р. включно - в ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_2 ).

Згідно з витягом з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_2 ) № 181-ОС від 25.06.2021р. ОСОБА_1 виключено із списків особового складу та всіх видів забезпечення з 27.06.2021р. (а.с.10).

Під час проходження військової служби та звільнення з неї, військові частини у яких позивач проходив військову службу та перебував на грошовому забезпеченні, не вчиняли дій щодо нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015р. по 28.02.2018р. включно у законодавчо визначеному порядку та спосіб, що зумовило звернення останнього до суду із відповідними позовами.

З метою досудового врегулювання спору представник позивача звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) із заявою від 03.02.2025р., в якій просив нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю у сумі 4463 грн. 15 коп. щомісячно за період проходження військовій служби та перебування на грошовому забезпеченні у військовій частині за період з 01.03.2018р. по серпень 2020 року включно (а.с.21-22).

Листом № 09/3587-25-Вих від 10.02.2025р. вказаний відповідач повідомив про те, що рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 14.02.2023р. у справі № 600/3592/22а стосовно нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з вересня 2017 року по лютий 2018 року включно із застосуванням базового місяця січень 2008 року, виконано в повному обсязі у вересні 2023 року. Нарахування та виплати індексації-різниці зазначеним рішенням не передбачено, тому відсутні підстави для нарахування індексації-різниці (а.с.23).

З метою досудового врегулювання представник позивача подав аналогічного змісту заяву від 03.02.2025р. до ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_2 ), в якій просив нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю у сумі 4463 грн. 15 коп. щомісячно за період проходження військовій служби та перебування на грошовому забезпеченні у військовій частині за період із вересня 2020 року по 27.06.2021р. включно (а.с.24-25).

За результатами розгляду цієї заяви зазначений відповідач листом № 09/3070-25-Вих від 13.02.2025р. відмовив у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації-різниці у зв`язку із відсутністю правових підстав (а.с.26).

Не погоджуючись із нарахуванням та виплатою індексації за вказані періоди, представник позивача звернувся до суду із розглядуваним позовом.

Приймаючи рішення по справі та частково задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що згідно довідки щодо нарахованого грошового забезпечення в період з 01.03.2018р. по 27.06.2021р. відповідачі не нараховували і не виплачували позивачу індексацію-різницю; зазначену обставину не спростовано під час судового розгляду.

З огляду на норми діючого законодавства та фактичні обставини справи позивач має право на отримання спірної індексації-різниці в розмірі 656 грн. 12 коп. (визначена як різниця між різниця між сумою можливої індексації (Б) 4463 грн. 15 грн. та підвищення доходу (А) 3807 грн. 03 коп.).

Зважаючи на викладене, відповідачі повинні були нараховувати та виплачувати позивачу індексацію-різницю в розмірі 656 грн. 12 коп. щомісячно, до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби, тобто, в період з 01.03.2018р. по 27.06.2021р.

Також суд дійшов висновку про необхідність зобов`язання відповідачів нарахувати та виплатити позивачу спірні види грошового забезпечення за період із 01.03.2018р. по 27.06.2021р. із одночасною компенсацією сум ПДФО відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затв. постановою КМ України № 44 від 15.01.2004р.

Вирішуючи наведений спір в оскарженій апелянтами частинах, колегія суддів виходить з наступних мотивів.

Предметом спору в цій справі є право позивача ОСОБА_1 на отримання індексації-різниці відповідно до абз.4, 5, 6 п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затв. постановою КМ України № 1078 від 17.07.2003р., за період з 01.03.2018р. по 21.06.2021р., із одночасною компенсацією сум ПДФО відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затв. постановою КМ України № 44 від 05.01.2004р.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частинами першою - третьою ст.9 Закону України № 2011-XII від 20.12.1991р. «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (надалі - Закон № 2011-XII) передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять:

посадовий оклад, оклад за військовим званням;

щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України № 1282-ХІІ від 03.07.1991р. «Про індексацію грошових доходів населення».

Положеннями ст.1 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно зі ст.2 Закону № 1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Статтею 4 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення, у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затв. постановою КМ України № 1078 від 17.07.2003р. (надалі - Порядок № 1078), цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Згідно з пунктом 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (застосовується з 01 січня 2016 року).

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Пунктом 2 Порядку № 1078 обумовлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

У пункті 4 Порядку № 1078 визначено, що у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.

За приписами пункту 5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Згідно з пунктом 10-2 Порядку № 1078 у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.

Аналіз наведених правових норм свідчить, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

При цьому, проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

З огляду на те, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, тому механізм індексації має універсальний характер.

Правове ж регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації.

У постановах від 04.05.2023р. у справі № 640/29759/21, від 19.07.2019р. у справі № 240/4911/18, від 07.08.2019р. у справі № 825/694/17, від 20.11.2019р. у справі № 620/1892/19, Верховний Суд вказав, що виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення.

У цій справі позивач звернувся до суду за захистом права на щомісячну індексацію-різницю за період з 01.03.2018р. по 27.06.2021р., оскільки відповідачі цієї щомісячної індексації-різниці не нараховували і не виплачували, та одночасно з цим не визнавали права позивача на її отримання.

Так, з 01.12.2015р. положення Порядку № 1078 діють із змінами, внесеними постановою КМ України № 1013 від 09.12.2015р. «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі - Постанова № 1013).

За змістом пояснюючої записки до проекту Постанови № 1013 метою цього акту є внесення змін до умов оплати праці працівників установ, закладів, організацій окремих галузей бюджетної сфери, органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, прокуратури та інших органів, а також забезпечення єдиного підходу до проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників.

У зв`язку із цим вказаною постановою удосконалено механізм проведення індексації доходів громадян, у тому числі з урахуванням періодів підвищення заробітної плати працівників (зокрема, пункт 5 викладено у новій редакції).

Внесені зміни, серед іншого, передбачали не лише заміну терміну «базовий місяць» на «місяць підвищення доходу», ці зміни надали іншого значення запровадженому новому терміну із зміною алгоритму визначення такого місяця підвищення.

На відміну від правил визначення «базового місяця» (яким вважався місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної зарплати, пенсій, стипендій виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати) та який визначався у разі, коли збільшувалася заробітна плата внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої постійної складової зарплати), «місяцем підвищення доходу» є місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) і визначається він тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад). При цьому, за новими правилами зростання зарплати за рахунок інших постійних складових зарплати (без підвищення тарифної ставки чи окладу) не впливає на індексацію та не призводить до зменшення суми індексації.

Термін «підвищення тарифних ставок (окладів)» для працівників бюджетної сфери за змістом запроваджених нововведень застосовується у розумінні підвищення, що здійснюється відповідно до законодавства, а не у розумінні підвищення тарифної ставки (окладу) кожному працівнику індивідуально (зокрема, у зв`язку з призначенням на посаду чи переведенням на іншу посаду), як це було передбачено попереднім механізмом індексації. Тобто, за новими правилами місяць підвищення тарифних ставок (окладів) для кожного окремого працівника не визначається індивідуально.

Якщо точкою відліку для обчислення індексу споживчих цін (ІСЦ) для проведення індексації за попереднім механізмом визначався базовий місяць, у якому індекс споживчих цін приймався за одиницю чи 100 %, обчислення ІСЦ розпочиналося із місяця, наступного за базовим, а нарахування індексації провадилося з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін (частини третя і четверта статті 4 Закону № 1282-ХІІ), то зміни, внесені постановою КМ України № 1013, передбачали здійснення обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу та зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.

Тож з 01.12.2015р. відправною точкою для визначення місяця підвищення й початку обчислення індексу споживчих цін (ІСЦ) наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає працівник.

З 01.12.2015р. в абз.3, 4, 5, 6 п.5 Порядку № 1078 по суті йде мова про поняття індексації - різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

Абзаци 3, 4 п. 5 Порядку №1078 у редакціях, які застосовувалися з 01.12.2015р. до 01.04.2021р., передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме:

сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3);

сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).

Цей же абзац 3 з 15.03.2018р. і дотепер діє у редакції постанови Уряду № 141 від 28.02.2018р. та передбачає, що сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Абзац 4 п.5 Порядку № 1078 застосовується з 01.12.2015р. і дотепер у редакції постанови Уряду № 1013 від 09.12.2015р. і встановлює таке правило: якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Абзац 5 п.5 Порядку № 1078 застосовувався з 01.12.2015р. до 01.04.2021р. у редакції постанови Уряду № 1013 від 09.12.2015р. і передбачав, що у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

Цей же абзац діє з 02.04.2021р. у редакції постанови Уряду № 278 від 31.03.2021р. і встановлює, що у разі зростання грошового доходу за рахунок інших його складових без підвищення тарифних ставок (посадових окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення грошового доходу. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (посадового окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові грошового доходу, які не мають разового характеру.

Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (посадових окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 (діє в редакціях постанов Уряду № 1013, № 141 та № 278 і дотепер) додатково указує, що ця сума індексації - різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (посадових окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

Системний аналіз п.1, абз.4, 6 п.5 Порядку № 1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає суду підстави зробити висновок, що нарахування й виплата індексації - різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов`язковим для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

З урахуванням того факту, що 01.03.2018р. набрала чинності Постанова № 704, та з огляду на правила п.п.5, 102 Порядку № 1078 березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.

Системний і цільовий способи тлумачення абз.3, 4 п.5 Порядку № 1078 дають підстави для висновку, що у березні 2018 року, як місяці підвищення доходу позивача, відповідачу належало вирішити питання, чи має остання право на отримання індексації - різниці, а якщо так, то у якій сумі.

Такий правовий підхід відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 23.03.2023р. у справі № 400/3826/21 (з урахуванням ухвали від 30.03.2023р. про виправлення описки), від 29.03.2023р. у справі № 380/5493/21, від 06.04.2023р. у справі № 420/11424/21, від 12.04.2023р. у справі № 420/6982/21 з подібними правовідносинами, яка, в аспекті порушеного у апеляційній скарзі питання, колегія суддів уважає є застосовною і до спірних правовідносин.

Таким чином, з огляду на абз.4 п.5 Порядку № 1078, позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.

Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

Для правильного застосування абз.3, 4, 5, 6 п.5 Порядку № 1078, ураховуючи спосіб застосований Верховним Судом у справі № 400/3826/21, суду в цій справі потрібно було встановити:

розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А) (визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року). В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абз.5 п.5 Порядку № 1078);

суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б) (визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абз.5 п.4 Порядку № 1078));

чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

Сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).

Відповідно до абз.5 п.4 Порядку № 1078 сума індексації за березень 2018 року розраховується як прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.03.2018р. помножена на величину приросту індексу споживчих цін і поділена на 100 %.

Згідно з даними про рівень індексу інфляції, оприлюдненого Держстатом, індекс споживчих цін з січня 2008 року до січня 2018 року становить 353,3 відсотки:

Індекси споживчих цін на місяць: лютий 2008 року = 1,027; березень 2008 року = 1,038; квітень 2008 року - 1,031; травень 2008 року = 1,013; червень 2008 року = 1,008; липень 2008 року = 0,995; серпень 2008 року - 0,999; вересень 2008 року = 1,011; жовтень 2008 року = 1,017; листопад 2008 року = 1,015; грудень 2008 року = 1.021; січень 2009 року = 1,029; лютий 2009 року - 1,015; березень 2009 року = 1,014; квітень 2009 року = 1,009; травень 2009 року - 1,005; червень 2009 року = 1,011; липень 2009 року = 0,999; серпень 2009 року = 0,998; вересень 2009 року = 1,008; жовтень 2009 року = 1,009; листопад 2009 року = 1,011; грудень 2009 року = 1,009; січня 2010 року = 1,018; лютий 2010 року = 1,019; березень 2010 року = 1.009; квітень 2010 року = 0.997; травень 2010 року = 0,994; червень 2010 року = 0,996; липень 2010 року = 0,998; серпень 2010 року = 1,012; вересень 2010 року = 1,029; жовтень 2010 року = 1,005; листопад 2010 року = 1,003; грудень 2010 року = 1,008; січень 2011 року = 1,01; лютий 2011 року - 1,009; березень 2011 року = 1,014; квітень 2011 року = 1,013; травень 2011 року = 1,008; червень 2011 року - 1,004; липень 2011 року - 0,987; серпень 2011 року = 0,996; вересень 2011 року = 1,001; жовтень 2011 року = І; листопад 2011 року = 1.001; грудень 2011 року = 1,002; січень 2012 року - 1,002; лютий 2012 року - 1,002; березень 2012 року = 1,003; квітень 2012 року = 1; травень 2012 року = 0,997; червень 2012 року = 0,997; липень 2012 року = 0,998; серпень 2012 року = 0,997; вересень 2012 року = 1,001; жовтень 2012 року = 1; листопад 2012 року - 0,999; грудень 2012 року - 1,002; січень 2013 року - 1.002; лютий 2013 року = 0,999; березень 2013 року = 1; квітень 2013 року = 1; травень 2013 року = 1,001; червень 2013 року = 1; липень 2013 року - 0,999; серпень 2013 року = 0,993; вересень 2013 року = 1; жовтень 2013 року = 1,004; листопад 2013 року = 1,002; грудень 2013 року = 1,005; січень 2014 року = 1,002; лютий 2014 року = 1,006; березень 2014 року ~ 1,022; квітень 2014 року = 1,033; травень 2014 року = 1,038; червень 2014 року = 1,01; липень 2014 року = 1,004; серпень 2014 року ~ 1,008; вересень 2014 року = 1,029; жовтень 2014 року = 1,024; листопад 2014 року = 1,019; грудень 2014 року = 1,03; січень 2015 року = 1,031; лютий 2015 року = 1,053; березень 2015 року = 1,108; квітень 2015 року = 1,14; травень 2015 року = 1,022; червень 2015 року = 1,004; липень 2015 року = 0,99; серпень 2015 року = 0.992; вересень 2015 року = 1,023; жовтень 2015 року = 0,987; листопад 2015 року - 1,02; грудень 2015 року - 1,007; січень 2016 року = 1,009; лютий 2016 року = 0.996; березень 2016 року - 1,01; квітень 2016 року - 1,035; травень 2016 року = 1,001; червень 2016 року = 0,998; липень 2016 року = 0,999; серпень 2016 року = 0,997; вересень 2016 року = 1,018; жовтень 2016 року = 1,028; листопад 2016 року = 1,018; грудень 2016 року = 1,009; січень 2017 року = 1,011; лютий 2017 року = 1,01; березень 2017 року = 1,018; квітень 2017року = 1,009; травень 2017 року = 1,013; червень 2017 року = 1,016; липень 2017 року = 1,002; серпень 2017 року = 0,999; вересень 2017 року = 1,02; жовтень 2017 року = 1,012; листопад 2017 року = 1,009; грудень 2017 року = 1,01; січень 2018 року = 1.015.

Наростаючий індекс споживчих цін з січня 2008 року по березень 2018 року становить 353,3 %: 1,027 X 1.038 X 1,031 X 1,013 X 1,008 X 0,995 X 0,999 X 1,011 X 1,017 X 1.015 X 1,021 X 1,029 X 1,015 X 1,014 X 1,009 X 1,005 X 1,011 X 0,999 X 0,998 X 1,008 X 1,009 X = 1,011 X 1,009 X 1,018X 1,019 X 1,009 X 0,997 X 0,994 X 0,996 X 0,998 X 1,012 X 1,029 X 1,005 X 1.003 X 1,008 X 1,01 X 1,009 X 1,014 X 1,013 X 1,008 X 1,004 X 0,987 X 0,996 X 1,001 X 1 X 1,001 XI,002 X 1,002 X 1,002 X 1,003 X 1 X 0.997 X 0,997 X 0,998 X 0,997 X 1,001 X 1 X 0,999 X 1,002 X 1,002 X 0.999 X 1 X 1 X 1,001 X 1 X 0,999 X 0,993 X 1 X 1,004 X 1,002 X 1.005 X 1,002 X 1,006 X 1,022 X 1,033 X 1,038 X 1,01 X 1,004 X 1,008 X 1,029 X 1,024 X 1,019 X 1,03 X 1,031 X 1,053 X 1,108 X 1,14 X1.022 X 1,004 X 0,99 X 0,992 X 1,023 X 0,987 X 1,02 X 1,007 X 1,009 X 0.996 X 1,01 X 1,035 X 1,001 X 0,998 X 0,999 X 0.997 X 1,018 X 1,028 X 1,018 X 1,009 X 1.011 X 1,01 X 1,018 X 1,009 X 1,013 X 1,016 X 1,002 X 0,999 X 1,02 X 1,012 X 1,009 X 1,01 X 1,015 (індекси споживчих цін на місяці за період з лютого 2008 року по січень 2018 року включно) = 3,533 (353,3%).

Величина приросту індексу споживчих цін становить 253,3 відсотка (353,3% (наростаючий індекс споживчих цін) – 100%)(розраховано згідно з Додатком 1 Порядку № 1078).

Прожитковий мінімум для працездатних осіб у березні 2018 року складав 1762 грн.

Відтак, сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року становить 4463 грн. 15 коп.: 1762 грн. (розмір прожиткового мінімуму в березні 2018 року) х 253,30 % (величина приросту індексу споживчих цін).

Таким чином, сума можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року склала 4463 грн. 15 коп.

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

У такому випадку відповідно до абз.4 п.5 Порядку № 1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).

Як встановлено з матеріалів справи, грошове забезпечення позивача в лютому 2018 року становило 12306 грн. 10 коп., водночас грошове забезпечення позивача у березні 2018 року склало 12299 грн. 46 коп. (а.с.12).

При цьому апеляційний суд зауважує, що визначальним значенням для врахування видів грошового забезпечення при визначенні розміру доходу позивача у лютому та березні 2018 року для визначення різниці доходу має значення факт виплати у конкретних місяцях складових грошового забезпечення, а не період, за який вони виплачені.

Така позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.11.2021р. у справі № 240/5760/19, від 14.07.2021р. у справі № 240/12040/19.

Розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.

Таким чином, місячний грошовий дохід позивача з 01.03.2018р. не збільшився.

Оскільки розмір грошового забезпечення позивача в березні 2018 року не збільшився, а сума можливої індексації грошового забезпечення позивача за березень 2018 року становить 4463 грн. 15 коп., відтак, сума можливої індексації грошового забезпечення перевищує розмір підвищення доходу.

Таким чином, відповідно до абз.4 п.5 Порядку № 1078, починаючи з березня 2018 року, відповідач повинен був нараховувати та виплачувати позивачу індексацію-різницю в розмірі 4463 грн. 15 коп. щомісячно, до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

При цьому, до чергового підвищення посадового окладу (після березня 2018 року), до визначеної суми індексації «Різниці між сумою індексації і розміром підвищення доходу» повинна додаватися сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації (103 %).

Правильність вказаних розрахунків відповідачем не спростована; також під час судового розгляду судом не встановлена їх неправильність чи помилковість.

Відтак, відповідачі, вказуючи про відсутність підстав для виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018р. по 27.06.2021р., врахували лише норми абз.1 та 2 п.5 Порядку № 1078, згідно з якими у разі підвищення тарифних ставок (окладів) значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків, а обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Саме тому, з урахуванням зазначених норм, відповідачі не нараховували та не виплачували позивачу індексацію грошового забезпечення за указаний період.

Однак, відповідачі у межах спірних правовідносин безпідставно оминули норми абз.4, 5, 6 п.5 Порядку № 1078 в частині вирішення питання про наявність підстав для виплати позивачу індексації її грошового забезпечення у місяці підвищення доходу (березень 2018 року); не встановили, чи перевищує розмір підвищення грошового доходу позивача суму індексації, що склалася у місяці підвищення такого доходу, у зв`язку з чим дійшли необґрунтованого висновку про відсутність підстав для виплати позивачу індексації грошового забезпечення за спірний період.

Окрім цього, за усталеною судовою практикою дискреційні повноваження – це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980р. на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, дискреційним є право суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».

Відповідачі не наділені повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд.

Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі «Hasan and Chaush v. Bulgaria» № 30985/96).

Водночас, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 16.09.2015р. у справі № 21-1465а15.

Оцінюючи в сукупності обставини справи та враховуючи вищенаведені положення законодавства, колегія суддів приходить до переконання про наявність правових підстав для зобов`язання відповідачів здійснити перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01.03.2018р. по 27.06.2021р., виходячи з фіксованої величини 4463,15 грн., що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до вимог абз.4, 5, 6 п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затв. постановою КМ України № 1078 від 17.07.2003р.

Водночас, колегія суддів вказує на застереження про врахування відповідачами вже виплачених сум індексації грошового забезпечення, що унеможливить повторне нарахування та виплати таких позивачу.

Щодо вимоги здійснити нарахування та виплату належних позивачу сум індексації із одночасною компенсацією сум ПДФО відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затв. постановою КМ України № 44 від 15.01.2004р., апеляційний суд зазначає наступне.

Пунктом 168.5 ст.168 Податкового кодексу /ПК/ України передбачено, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, у зв`язку з виконанням обов`язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового та начальницького складу, затв. постановою КМ України № 44 від 15.01.2004р., виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Пунктом 3 зазначеного Порядку передбачено, що виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби, що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Згідно п.4 вказаного Порядку виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Відповідно до п.5 зазначеного Порядку грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Звідси, належна до виплати позивачу сума індексації грошового забезпечення відноситься до виплат, право на які позивач набув у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби, тому в розглядуваному випадку підлягає застосуванню вищенаведений Порядок.

У частині дотримання позивачем строків звернення до суду із розглядуваним позовом колегія суддів висновується тим, що заявлені позовні вимог стосуються нарахування та виплати індексації грошового забезпечення, що входить до складу грошового забезпечення військовослужбовця.

Відповідно ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами (ч.1).

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч.2).

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч.3).

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (ч.5).

Водночас, у зазначених положеннях КАС України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати (грошового забезпечення) у разі порушення законодавства про оплату праці.

Відповідно до абз.1 ст.3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Згідно ст.4 КЗпП України законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Відповідно до ч.2 ст.233 КЗпП України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

У пункті 2.3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України № 9-рп/2013 від 15.10.2013р. зазначено про те, що спір щодо стягнення невиплачених власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, є трудовим спором, пов`язаним з недотриманням законодавства про оплату праці. В разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.

Конституційний Суд України при тлумаченні норми ст.233 КЗпП України виходить з того, що право на отримання заробітної плати повинно бути гарантоване незалежно від строку. Таким чином, у цій статті КЗпП України встановлена додаткова гарантія для осіб, що звертаються до суду з вимогами про стягнення заробітної плати.

Отже, строки звернення до суду із позовом про нарахування та виплату грошового забезпечення та його складових частин не застосовувалися.

Законом України № 2352-IX від 01.07.2022р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» внесені зміни до норм КЗпП України.

Зокрема, частини 1 і 2 ст.233 КЗпП України викладені в новій редакції, згідно якої працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті (ч.1).

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116) (ч.2).

Згідно нової редакції ст.234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (стаття 116), минуло не більше одного року.

Закон України № 2352-ІХ від 01.07.2022р. не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності, тобто, його норми не мають зворотної дії в часі.

Отже, цей Закон містить норми прямої дії та поширює свою дію тільки на ті правовідносини, які виникли та існують після набрання ним чинності, зокрема, з 19.07.2022р.

Відповідно до ч.1 ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999р. № 1/99-рп, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно зміст суб`єктивного права особи, у тому числі права особи на звернення до суду, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент виникнення відповідного права.

Водночас, неприпустимість зворотної дії нормативно-правового акта полягає в тому, що запроваджені ним нові норми не можуть застосовуватися до правовідносин, які існували до набрання ним чинності. Отже, приписи нового нормативно-правового акта не можуть змінити обсяг прав, який було встановлено попередніми нормативно-правовими актами.

Таким чином, правила обчислення строку звернення до суду працівника про стягнення належної йому заробітної плати визначаються за тими правилами, які були чинними на момент початку перебігу відповідного строку.

Тривалість строку звернення до суду не змінюється в разі подальших змін законодавства, яке регулює відповідні відносини. Тому строк звернення до суду розпочинається і закінчується з урахуванням тієї тривалості, яка передбачалася на момент початку перебігу відповідного строку.

При цьому тривалість строку звернення до суду не змінюється залежно від того, коли було реалізоване право на позов. Відповідно тривалість строку звернення до адміністративного суду не залежить від того, коли було фактично пред`явлено позов.

За таких умов підстав для застосування змін, внесених згідно Закону України № 2352-IX від 01.07.2022р. до приписів ст.233 КЗпП України, які набрали чинності з 19.07.2022р., колегія суддів не убачає.

На момент виникнення спірних правовідносин (01.03.2018р.-27.06.2021р.) та на час звільнення позивача з військової служби, виключення його зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення (27.06.2021р.) частина 2 ст.233 КЗпП України діяла в редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежувався будь-яким строком.

З огляду на вказане, право позивача на звернення до суду із цим позовом, відповідно до положень ч.2 ст.233 КЗпП України (у редакції, чинній до 19.07.2022р.), не обмежено будь-яким строком.

Висновки колегії суддів узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 27.04.2023р. по справі № 300/4201/22 та від 20.11.2023р. по справі № 160/5468/23, від 01.10.2024р. по справі № 160/21959/23.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги представника адвоката Каверіна С.М., діючого на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування судом норм матеріального права, що в своїй сукупності призвело до помилкового вирішення справи, через що рішення суду підлягає скасуванню із прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Водночас, колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення суду в повному обсязі, оскільки її висновки в частині часткового задоволення позову не відповідають вимогам закону, а також виходячи із процесуальної неможливості усунути такі недоліки судового рішення шляхом його зміни.

Апеляційна скарга відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) не підлягає до задоволення із вищевикладених мотивів.

За правилами ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги (а.с.187) слід покласти на апелянта ІНФОРМАЦІЯ_3 (Військова частина НОМЕР_1 ).

Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ст.311, п.2 ч.1 ст.315, п.п.1, 4 ч.1 ст.317, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника адвоката Каверіна Сергія Миколайовича, діючого на підставі ордеру на надання правничої допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21.05.2025р. в адміністративній справі № 380/3527/25 скасувати та прийняти нову постанову, якою позов представника адвоката Каверіна Сергія Миколайовича, діючого на підставі ордеру на надання правничої допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати індексації - різниці грошового забезпечення ОСОБА_1 за період із 01.03.2018р. по серпень 2020 року включно.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 (Військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію - різницю грошового забезпечення за період із 01.03.2018р. по серпень 2020 року включно у розмірі 4463 (чотири тисячі чотириста шістдесят три) грн. 15 коп. на місяць із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_2 ) щодо ненарахування та невиплати індексації - різниці грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з вересня 2020 року по 27.06.2021р. включно.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію - різницю грошового забезпечення за період із вересня 2020 року по 27.06.2021р. включно у розмірі 4463 (чотири тисячі чотириста шістдесят три) грн. 15 коп. на місяць із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб.

Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) залишити без задоволення.

Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання зазначеної апеляційної скарги покласти на апелянта ІНФОРМАЦІЯ_3 (Військова частина НОМЕР_1 ).

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. М. Шавель

судді Н. В. Бруновська

Р. Б. Хобор

Дата складання повного судового рішення: 11.09.2026р.