Постанова від 13 вересня 2026 р. у справі №240/6642/24 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/6642/24

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Чернова Ганна Валеріївна

Суддя-доповідач - Ватаманюк Р.В.

14 вересня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Боровицького О. А. Курка О. П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомленні-рішення,

В С Т А Н О В И В :

позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.06.2023 №0413144-2411-0616-UA18060170000069581, яким йому визначено податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2022 рік у розмірі 6641,70 грн.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, зокрема, що належні йому об`єкти нерухомості — нежитлова будівля конюшні загальною площею 229,6 кв. м та приміщення складу грубих кормів загальною площею 111,0 кв. м — належать до будівель сільськогосподарського призначення.

Апелянт посилається на рішення Овруцької міської ради сьомої сесії VIII скликання від 14.05.2021 №426 «Про податок на майно на території Овруцької міської територіальної громади та встановлення ставок податку на 2022 рік» та стверджує, що для будівель сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства класу 1271 Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 встановлено ставку податку у розмірі 0 відсотків.

Також апелянт вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував положення підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України та безпідставно пов`язав можливість неоподаткування належної йому нерухомості з необхідністю підтвердження статусу сільськогосподарського товаровиробника.

ГУ ДПС у Житомирській області подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції — без змін.

Відповідач зазначає, що при визначенні податкового зобов`язання застосовано ставку 0,3 відсотка від розміру мінімальної заробітної плати за один квадратний метр, встановлену рішенням Овруцької міської ради від 14.05.2021 №426, а доказів того, що позивач є сільськогосподарським товаровиробником, матеріали справи не містять.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належать об`єкти нежитлової нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: нежитлова будівля конюшні загальною площею 229,6 кв. м та приміщення складу грубих кормів загальною площею 111,0 кв. м.

Загальна площа зазначених об`єктів становить 340,6 кв. м.

ГУ ДПС у Житомирській області визначено позивачу податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2022 рік у сумі 6641,70 грн, про що прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.06.2023 №0413144-2411-0616-UA18060170000069581.

Вважаючи вказане рішення протиправним, позивач звернувся до суду.

Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Згідно з підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

За змістом підпунктів 266.3.1, 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток, а база оподаткування об`єктів, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків.

Відповідно до підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються рішенням сільської, селищної, міської ради залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує встановленої Кодексом граничної величини.

Отже, при визначенні податкового зобов`язання щодо конкретного об`єкта нерухомості контролюючий орган повинен застосовувати ставку податку, встановлену компетентним органом місцевого самоврядування для відповідного типу об`єкта, категорії платника та місця розташування нерухомості.

Рішенням Овруцької міської ради сьомої сесії VIII скликання від 14.05.2021 №426 «Про податок на майно на території Овруцької міської територіальної громади та встановлення ставок податку на 2022 рік» затверджено ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на 2022 рік.

Додаток 1 до вказаного рішення містить диференційовані ставки залежно від виду нерухомого майна, категорії платника та місця розташування об`єкта.

Колегія суддів звертає увагу, що доводи апеляційної скарги про встановлення для належних позивачу об`єктів ставки податку у розмірі 0 відсотків ґрунтуються на неправильному тлумаченні структури таблиці Додатка 1 до рішення Овруцької міської ради №426.

Зміст Додатка 1 необхідно оцінювати не лише за найменуванням відповідного класу будівель та цифровим значенням, наведеним в окремій графі таблиці, а у взаємозв`язку з її заголовками, поділом платників на юридичних та фізичних осіб, місцем розташування нерухомості та примітками до відповідних класів будівель.

Зі змісту Додатка 1 вбачається, що для фізичних осіб щодо відповідних об`єктів нерухомості, розташованих у м. Овруч, застосовною є ставка 0,3 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного року, за один квадратний метр бази оподаткування.

Отже, наведені в інших графах таблиці значення «0» не можуть бути автоматично поширені на належні позивачу об`єкти без урахування категорії платника та територіальної зони, для якої встановлена відповідна ставка.

Таким чином, довід апелянта про те, що рішенням Овруцької міської ради №426 безпосередньо встановлено нульову ставку податку щодо належних йому об`єктів нерухомості, є необґрунтованим.

У 2022 році мінімальна заробітна плата станом на 01 січня становила 6500 грн.

Відповідно ставка 0,3 відсотка становила:

6500 грн Ч 0,3% = 19,50 грн за 1 кв. м.

З огляду на загальну площу належної позивачу нерухомості 340,6 кв. м сума податкового зобов`язання становить: 340,6 кв. м Ч 19,50 грн = 6641,70 грн.

Саме така сума визначена контролюючим органом у спірному податковому повідомленні-рішенні.

Разом з тим, встановлення для відповідної категорії нерухомості ставки податку саме по собі не виключає необхідності перевірки того, чи належать спірні об`єкти до об`єктів, які відповідно до Податкового кодексу України взагалі не є об`єктами оподаткування.

Так, відповідно до підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Таким чином, необхідно розмежовувати встановлення органом місцевого самоврядування ставки податку та передбачене безпосередньо Податковим кодексом України виключення певних об`єктів нерухомості з об`єктів оподаткування.

Перше регулюється, зокрема, підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України та відповідним рішенням органу місцевого самоврядування, тоді як друге — підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.

Тому навіть у разі встановлення ненульової ставки податку податкове зобов`язання не виникає, якщо конкретний об`єкт відповідає всім умовам, за яких Податковий кодекс України виключає його з об`єктів оподаткування.

У цьому контексті колегія суддів враховує також примітку 9 до Додатка 1 рішення Овруцької міської ради №426, якою передбачено, що об`єкти нерухомості, які класифікуються за відповідними підгрупами, звільняються повністю або частково від оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відповідно до норм Податкового кодексу України.

Отже, зазначена примітка не встановлює самостійної нульової ставки податку для всіх власників нерухомості відповідного класу, а відсилає до встановлених Податковим кодексом України умов звільнення від оподаткування.

Аналіз підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України свідчить про те, що для його застосування недостатньо лише того, щоб нерухомість за своїми технічними характеристиками або функціональним призначенням належала до класу 1271 ДК 018-2000.

Наведена норма пов`язує виключення нерухомості з об`єктів оподаткування одночасно з характеристикою власника такої нерухомості як сільськогосподарського товаровиробника.

Отже, сама по собі наявність у власності фізичної особи конюшні, складу кормів чи іншої будівлі сільськогосподарського призначення не є достатньою підставою для застосування підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.

Подібний підхід викладений Верховним Судом у постановах від 11.04.2023 у справах №380/2434/20 та №380/18104/21.

Зокрема, Верховний Суд виходив із того, що фізична особа, яка є лише власником нерухомості відповідного класу, однак не займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією, не звільняється від сплати податку на нерухоме майно на підставі підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.

Таким чином, значення має не лише вид і призначення нерухомості, а й діяльність її власника та наявність у нього ознак сільськогосподарського товаровиробника.

Матеріали цієї справи не містять належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 у спірному податковому періоді здійснював виробництво сільськогосподарської продукції, її переробку та реалізацію і, відповідно, мав статус сільськогосподарського товаровиробника у розумінні положень податкового законодавства.

Не надано таких доказів і під час апеляційного перегляду справи.

При цьому сама назва належних позивачу об`єктів — «конюшня» та «склад грубих кормів» — характеризує функціональне призначення нерухомості, однак не доводить здійснення її власником сільськогосподарського товаровиробництва.

Так само матеріали справи не містять доказів фактичного використання позивачем зазначених об`єктів для виробництва сільськогосподарської продукції.

За таких обставин відсутні правові підстави для застосування до спірних об`єктів нерухомості положень підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.

Посилання апелянта на те, що належні йому об`єкти за своїм призначенням відносяться до класу 1271 ДК 018-2000, зазначеного висновку не спростовує, оскільки така класифікація є лише однією з передбачених законом умов для виключення об`єкта з оподаткування.

Колегія суддів також зазначає, що відсутність звернення позивача до контролюючого органу для проведення звірки відповідно до підпункту 266.7.3 пункту 266.7 статті 266 ПК України сама по собі не позбавляє його права оскаржити податкове повідомлення-рішення до суду та не може бути самостійною підставою для відмови у позові.

Водночас ця обставина не впливає на результат вирішення спору, оскільки під час судового розгляду не встановлено неправильності відомостей про площу об`єктів нерухомості, належність їх позивачу або інших фактичних даних, покладених контролюючим органом в основу розрахунку податку.

Отже, перевіривши доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів погоджується з кінцевим висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 05.06.2023 №0413144-2411-0616-UA18060170000069581.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції та не свідчать про неправильне вирішення справи по суті.

Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду — без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно вирішив спір по суті, а наведені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Ватаманюк Р.В.

Судді Боровицький О. А. Курко О. П.