Постанова від 13 вересня 2026 р. у справі №600/4651/24-а — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 600/4651/24-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Сіжук Ольга Володимирівна

Суддя-доповідач - Матохнюк Д.Б.

14 вересня 2026 року м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Матохнюка Д.Б.

суддів: Сторчака В. Ю. Граб Л.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (ГУ ПФУ в Чернівецькій області) про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано розпорядження Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області №241670081577 від 13.02.2025 про відмову в призначенні пенсії в разі втрати годувальника.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області повторно розглянути документи про призначення ОСОБА_1 пенсії в разі втрати годувальника на умовах Закону України від 09.04.1992 №2262 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого онука ОСОБА_2 , які надійшли від ІНФОРМАЦІЯ_1 , з урахуванням висновків суду.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернівецькій області та отримує пенсію за віком.

ІНФОРМАЦІЯ_1 надіслав до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області документи про призначення ОСОБА_1 пенсії в разі втрати годувальника на умовах Закону України від 09.04.1992 №2262 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого онука ОСОБА_2 .

За результатами розгляду вказаних документів, 12.07.2024 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області прийнято розпорядження про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії в разі втрати годувальника відповідно до Закону України від 09.04.1992 №2262 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Як слідує із оскаржуваного рішення, підставою для відмови в призначенні пенсії є те, що ОСОБА_1 не належить до кола непрацездатних членів сім`ї ОСОБА_2 . Відповідач вказує, що відповідно до законодавства догляд за ОСОБА_1 повинна здійснювати дочка ОСОБА_3 або онука ОСОБА_4 .

Вказані обставини слугували підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

За результатами встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок щодо обґрунтованості позовних вимог частково.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Так, ст. 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року № 1058-IV (Закон № 1058-IV).

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до абзацу 3 ст. 1 Закону України від 09.04.1992 №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (Закон №2262-XII) члени сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти, мають право на пенсію в разі втрати годувальника.

Тобто, вказаний закон передбачає безумовну гарантію особам, які є членами сімей військовослужбовців, які загинули чи пропали безвісти, отримати право на пенсію в разі втрати годувальника.

Умови призначення пенсій в разі втрати годувальника встановлені статтею 29 Закону України №2262-XII.

Так, пенсії в разі втрати годувальника сім`ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються, якщо годувальник помер у період проходження служби або не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби чи пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служби, а сім`ям пенсіонерів з числа цих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом - якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення її виплати. При цьому сім`ї військовослужбовців, які пропали безвісти в період бойових дій, прирівнюються до сімей загиблих на фронті

Непрацездатними членами сім`ї вважаються, зокрема, дід і бабуся - при відсутності осіб, які за законом зобов`язані їх утримувати.

Статтею 31 Закону №2262-ХІІ визначено, що члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім`ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які самі одержували будь-яку пенсію, мають право перейти на нову пенсію.

Статтею 266 Сімейного кодексу України передбачено, що повнолітні внуки, правнуки зобов`язані утримувати непрацездатних бабу, діда, прабабу, прадіда, які потребують матеріальної допомоги і якщо у них немає чоловіка, дружини, повнолітніх дочки, сина або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що повнолітні внуки, правнуки можуть надавати матеріальну допомогу.

Таким чином, повнолітні внуки повинні мати змогу надавати матеріальну допомогу.

Так, оскаржуваним рішенням відповідача відмовлено позивачу у призначенні пенсії у зв`язку з втратою годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не належить до кола непрацездатних членів сім`ї ОСОБА_2 . Крім того, відповідач вказує, що відповідно до законодавства догляд за ОСОБА_1 повинна здійснювати дочка ОСОБА_3 або онука ОСОБА_4 .

З цього приводу колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Пунктом 10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 №3-1 (Порядок №3-1) передбачено перелік документів для призначення пенсії в разі втрати годувальника, якими є загальних: заява, копія свідоцтва про смерть годувальника, витяг з наказу про виключення годувальника зі списків особового складу у зв`язку зі смертю, висновок про обставини загибелі чи смерті внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних під час проходження служби при виконанні службових обов`язків (обов`язків військової служби), довідка уповноважених органів з місця проживання про перебування членів сім`ї на утриманні померлого (загиблого) годувальника або рішення суду про перебування на утриманні, документи, передбачені абзацами третім, шостим - дев`ятим пункту 7 цього Порядку.

Додатково передбачені й інші документи в залежності від категорії осіб, про яких йде мова в статті 30 Закону №2262-XII.

Зокрема, для призначення пенсії в разі втрати годувальника батькам, дружині (чоловіку), діду та бабусі, зазначеним у пунктах «б», «в», «г» статті 30 Закону, додатково подаються такі документи:

-довідка МСЕК (за наявності групи інвалідності);

- копія свідоцтва про народження померлого годувальника або рішення суду про встановлення родинних стосунків;

- довідка уповноваженого органу з місця проживання або рішення суду про перебування на утриманні померлого годувальника (для призначення пенсії вітчиму або мачусі).

Отже, документи, які мають бути подані для отримання відповідного виду пенсії, повинні підтверджувати особисті відомості заявника, родинні відносини з померлим військовослужбовцем та причину його смерті.

Із матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_2 (онук позивача) помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 23.08.2022.

Відповідно до витягу з протоколу №136 від 23.01.2023 засідання 16 Регіональної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишніх військовослужбовців, травма і причина смерті ОСОБА_2 , так, пов`язані із захистом Батьківщини.

Отже, члени сім`ї ОСОБА_2 , мають право на пенсію в разі втрати годувальника, на підставі Закону №2262-ХІІ.

Позивач - ОСОБА_1 є бабою ОСОБА_2 ..

Так, рішенням Кельменецького районного суду Чернівецької області від 24.04.2024 №717/541/24, встановлено факт, що ОСОБА_1 спільно проживала сім`єю із загиблим ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , була пов`язана з ним спільним побутом, вела з ним спільне господарство мала з ним взаємні права та обов`язки з 1995 по день смерті ОСОБА_2 – ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також встановлено той факт, що ОСОБА_1 перебувала на повному утриманні у загиблого ОСОБА_2 станом на день його смерті – ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Крім того, згідно довідки Нелиповецького старостинського округу №14 Кельменецької селищної ради Дністровського району Чернівецької області від 25.08.2022 №716 сім`я ОСОБА_1 складається з: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .

Відповідно до довідки Нелиповецького старостинського округу №14 Кельменецької селищної ради Дністровського району Чернівецької області від 17.01.2023 №48 ОСОБА_2 постійно проживав без реєстрації за адресою АДРЕСА_1 , однією сім`єю з ОСОБА_1 .

Також, із змісту акту обстеження матеріально-побутових умов сім`ї від 01.09.2023 №551, складеного старостою Нелиповецького старостинського округу №14 Кельменецької селищної ради Дністровського району Чернівецької області, вбачається, що ОСОБА_2 до моменту призову на військову службу (моменту смерті) постійно проживав спільно з бабою ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 . Вони дійсно вели спільне господарство, здійснювали догляд за земельними ділянками (паями), утримували птицю, свиню, за час життя ОСОБА_2 , мали спільний бюджет, спільні права та обов`язки.

Крім того, згідно витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 20.09.2024 №207/168, ОСОБА_1 призначено одноразову грошову допомогу у зв`язку з загибеллю ОСОБА_2 – в сумі 15000000 грн. Вказаним протоколом встановлено, що ОСОБА_1 спільно проживала однією сім`єю із загиблим ОСОБА_2 , була пов`язана з ним спільним побутом, вела з ним спільне господарство, мала з ним взаємні права та обов`язки та перебувала на повному утриманні у загиблого.

Таким чином, позивач проживала разом з ОСОБА_2 , та перебувала на його утриманні, про що свідчить рішення Кельменецького районного суду Чернівецької області від 24.04.2024 №717/541/24, а також довідка Нелиповецького старостинського округу №14 Кельменецької селищної ради Дністровського району Чернівецької області від 25.08.2022 №716, довідка Нелиповецького старостинського округу №14 Кельменецької селищної ради Дністровського району Чернівецької області від 17.01.2023 №48, акт обстеження матеріально-побутових умов сім`ї від 01.09.2023 №551 складеного старостою Нелиповецького старостинського округу №14 Кельменецької селищної ради Дністровського району Чернівецької області та протокол засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 20.09.2024 №207/168.

Вказане свідчить про те, що позивач мала законне сподівання на призначення вказаного виду пенсії з огляду на статтю 30 Закону України №2262-XII щодо права членів сім`ї військовослужбовця, який загинув, на отримання пенсії в разі втрати годувальника.

Враховую викладене вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідач, при розгляді заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії в разі втрати годувальника належним чином не з`ясував того, чи є підстави для задоволення поданої заяви, що в свою чергу являється, покладеним на нього законом обов`язком, чим позбавив позивача можливості на реалізацію права на пенсійне забезпечення, що в свою чергу вказує на протиправність оскаржуваного рішення та зобов`язання повторно розглянути заяву позивача щодо призначення пенсії в разі втрати годувальника, з урахування правової оцінки, наданої у судовому рішенні.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими у справі обставинами.

Колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги.

Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Матохнюк Д.Б.

Судді Сторчак В. Ю. Граб Л.С.