Постанова від 13 вересня 2026 р. у справі №240/22104/24 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/22104/24

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Лавренчук Ольга Володимирівна

Суддя-доповідач - Ватаманюк Р.В.

14 вересня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Сапальової Т.В. Капустинського М.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма ім.Мічуріна" на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 28 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області до Приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма ім.Мічуріна" про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 28.05.2025 позов задоволено.

Стягнуто з Приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма ім.Мічуріна" на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, нараховану за період з листопада 2020 року по червень 2022 року, в загальному розмірі 18766 (вісімнадцять тисяч сімсот шістдесят шість) гривень 70 копійок.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом першої інстанції встановлено, що Приватне сільськогосподарське підприємство "Агрофірма ім.Мічуріна" (код ЄДРПОУ 03743306) зареєстроване в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області, як платник страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Працівники Приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма ім.Мічуріна" були зайняті на роботах, включених до Списку №1 та Списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, та в подальшому їм була призначена пенсія відповідно до пунктів "б"-"з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та пунктів 2-8 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

У зв`язку з цим, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області надсилались Приватному сільськогосподарському підприємству "Агрофірма ім.Мічуріна" розрахунки фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та пунктів 2-8 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за листопад 2020 року- червень 2022 року.

Однак у визначені законом строки фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій, нараховані за період з листопада 2020 року по червень 2022 року, в загальному розмірі 18776,70 гривень Приватним сільськогосподарським підприємством "Агрофірма ім.Мічуріна" сплачені не були, а тому вони набули статусу заборгованості.

Суд першої інстанції виходив з того, що ПСП "Агрофірма ім. Мічуріна" зареєстроване як платник страхових внесків, належним чином отримувало розрахунки витрат та не сплатило заборгованість. Також суд відхилив заперечення відповідача щодо неналежності відповідача, зазначивши, що питання правонаступництва в межах справи не вирішувалося, а уточнену позовну заяву відповідач отримав.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 2 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України від 09.07.2003 №1058 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Покриття витрат Пенсійного фонду на виплату і доставку пенсій за віком, призначених на пільгових умовах відповідно до статей 13 і 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" та призначених відповідно до частин другої і третьої статті 114 цього Закону до досягнення пенсійного віку, визначеного статтею 26 цього Закону, здійснюється у такому порядку: підприємства та організації (крім сільськогосподарських товаровиробників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені підпунктом 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України) вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, крім тих, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України; на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, а також на інших роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до частини другої статті 114 цього Закону, - до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону за раніше діючим порядком.

Відповідно до п. 1 ст. 2, п. 1 ст. 4 Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" суб`єкти підприємницької діяльності, незалежно від форм власності, крім платників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені у підпункті 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України, повинні сплачувати збір на обов`язкове державне пенсійне страхування у 100 % розмірі від об`єкта оподаткування, яким є фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Процедура стягнення заборгованості зі сплати внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а також відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах визначена в Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженій постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 №21-1, зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за № 64/8663 (далі - Інструкція №21-1, в редакції на момент спірних правовідносин).

Згідно з п. 6.1 Інструкції № 21-1 для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 розділу 2 цієї Інструкції (крім платників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені у підпункті 4 пункту 291.4 статті 291 глави 1 розділу XIV Податкового кодексу України), відшкодуванню підлягають фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до набрання чинності Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" та призначених відповідно до частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування":

- особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, крім тих, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за Списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України;

- особам, які були зайняті на інших роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та пунктів 2-8 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, які мають стаж, що дає право на призначення цих пенсій на декількох підприємствах, покриваються цими підприємствами пропорційно стажу роботи.

При цьому стаж роботи на останньому підприємстві враховується у повному розмірі, а з попередніх місць роботи осіб він додається до стажу, необхідного для призначення пенсій на пільгових умовах (п.6.2 Інструкції № 21-1).

Відповідно до п. 6.4 Інструкції №21-1 розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається органами Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 "Прикінцевих положень" Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом місяця з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Пунктом 6.5. Інструкції №21-1 передбачено, що розрахунки складаються на підставі відомостей відділів з призначення пенсій органів Пенсійного фонду України, які подаються згідно з додатком 8 та додатком 8 а до 1 січня поточного року та протягом місяця з дня прийняття рішення про призначення нової пенсії.

Додаткові пенсії, додаткові витрати на виплату підвищеного розміру пенсії відповідно до статті 8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці", доплати, надбавки та підвищення, призначені відповідно до законодавства України, які виплачуються за рахунок інших джерел, ніж кошти Пенсійного фонду України не включаються до розміру фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, що підлягають відшкодуванню (п. 6.6. Інструкції №21-1).

Належними доказами підтверджується, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області на виконання вимог Інструкції №21-1 надсилались Приватному сільськогосподарському підприємству "Агрофірма ім.Мічуріна" розрахунки фактичних витрат на виплату і доставку пенсій призначених відповідно до пунктів "б"-"з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та пунктів 2-8 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" за листопад 2020 року- червень 2022 року.

Доказів оскарження Приватним сільськогосподарським підприємством "Агрофірма ім.Мічуріна" вказаних розрахунків та визначених у них розмірів витрат, що підлягають відшкодування, матеріали справ не містять.

Згідно з пунктами 6.7 Інструкції №21-1 підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання тощо), органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства у розрахунку, який направляється підприємству в місячний строк з дня прийняття рішення про зміну розміру пенсії або про припинення виплати пенсії.

У разі призначення пенсій на пільгових умовах особам, які мають необхідний стаж роботи не за місцем призначення цієї пенсії, орган Пенсійного фонду за місцем призначення пенсії надсилає розрахунок згідно з додатками, зазначеними у пункті 6.4 цієї глави для зазначених підприємств, у двох примірниках через орган Пенсійного фонду за місцезнаходженням цього підприємства (крім підприємств, місцезнаходженням яких є вільна економічна зона "Крим"). Відшкодування сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, у таких випадках здійснюється підприємством на рахунки органу Пенсійного фонду за місцезнаходженням підприємства (п. 6.8 Інструкції № 21-1).

Відтак суд першої інстанції правильно дійшов висновку про наявність в підприємств та організацій обов`язку відшкодовувати витрати на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених особам відповідно "б"-"з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та пунктів 2-8 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Разом з тим, станом на дату звернення позивача з даним позовом до суду Приватне сільськогосподарське підприємство "Агрофірма ім.Мічуріна" має заборгованість перед Пенсійним фондом України з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та пунктів 2-8 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», нарахованих за період з листопада 2020 року по червень 2022 року, в загальному розмірі 18766,70 гривень, що підтверджується наявним у матеріалах справи розрахунком суми заборгованості.

Докази погашення заборгованості у матеріалах справи відсутні.

Отже, на підставі належних доказів, що містяться в матеріалах адміністративної справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про невиконання Приватним сільськогосподарським підприємством "Агрофірма ім.Мічуріна" вимог пунктами 6.7 Інструкції № 21-1 та пункту 2 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України від 09.07.2003 №1058 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» щодо відшкодування Пенсійному фонду суми фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

При цьому колегія суддів відхиляє довід апеляційної скарги про те, що ПСП "Агрофірма ім. Мічуріна" є неналежним відповідачем через відсутність правонаступництва з СВК ім. Мічуріна.

Суд зазначає, що зі змісту уточненої позовної заяви вбачається, що ГУ ПФУ, первісно помилково пред`явивши позов до СВК ім. Мічуріна (код 03744965), у подальшому визначило належним відповідачем ПСП "Агрофірма ім. Мічуріна" (код 03743306) як самостійного зобов`язаного суб`єкта – роботодавця, у якого відповідні особи набули пільгового стажу. Тому питання правонаступництва між цими двома юридичними особами для вирішення спору значення не має, і суд першої інстанції правильно зазначив, що воно в межах справи не вирішувалося. Додані відповідачем витяги з ЄДР підтверджують лише те, що ПСП "Агрофірма ім. Мічуріна" та СВК ім. Мічуріна є різними юридичними особами (різні коди, організаційно-правові форми, місцезнаходження, склад учасників та органи управління), однак не спростовують обов`язку ПСП "Агрофірма ім. Мічуріна" відшкодувати витрати на виплату пільгових пенсій особам, які набули відповідного стажу, працюючи саме на цьому підприємстві.

Також колегія суддів зауважує, що поштова кореспонденція щодо наявного боргу та розгляду справи надсилалась пенсійним органом та судом першої інстанції на адресу ПСП "Агрофірма ім. Мічуріна", проте, поштові відправлення поверталися відправнику у зв`язку із відсутністю адресата за вказаною адресою.

Щодо доводу про "необґрунтовану заміну відповідача" колегія суддів зазначає таке. Зміна позивачем відповідача з неналежного на належного за своєю процесуальною природою є не уточненням позовних вимог, а заміною неналежного відповідача, порядок якої визначено статтею 48 КАС України і яку суд здійснює за клопотанням позивача, постановляючи відповідну ухвалу. У цій справі суд першої інстанції ухвалою від 26.12.2024 прийняв уточнену позовну заяву до розгляду, фактично допустивши до участі у справі належного відповідача – ПСП "Агрофірма ім. Мічуріна", проте не оформив цю процесуальну дію як заміну неналежного відповідача за статтею 48 КАС України.

Разом із тим за частиною другою статті 317 КАС України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише тоді, коли це порушення призвело до неправильного вирішення справи або унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. У цій справі відповідне процесуальне упущення таких наслідків не мало: ПСП "Агрофірма ім. Мічуріна" було достеменно обізнане про розгляд справи, брало в ньому участь через професійного представника, а саме подавало заяви і клопотання (13.01.2025, 17.01.2025, 06.02.2025), отримало уточнену позовну заяву в електронному кабінеті 15.01.2025, тобто мало реальну можливість реалізувати весь обсяг процесуальних прав відповідача, у тому числі подати відзив і докази, однак цим правом не скористалося. Отже, права відповідача порушено не було, а виявлене процесуальне упущення не вплинуло і не могло вплинути на правильність вирішення спору по суті.

На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма ім.Мічуріна" залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 28 травня 2025 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Ватаманюк Р.В.

Судді Сапальова Т.В. Капустинський М.М.