Постанова від 13 вересня 2026 р. у справі №600/1992/25-а — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 600/1992/25-а

Головуючий у 1-й інстанції: Анісімов Олег Валерійович

Суддя-доповідач: Мацький Є.М.

14 вересня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Мацького Є.М.

суддів: Сушка О.О. Залімського І. Г.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, ОСОБА_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 30 липня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 вернулася до Чернівецького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області в якому просить:

- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 02 квітня 2025 року № 205150010377 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком, в частині того, що в страховий стаж не зараховано та не взято до розрахунку, що дає право на призначення пенсії за віком: трудову книжку НОМЕР_1 від 02.03.1981 року, довідку (архівний витяг) № 26-23/80 від 25.05.2022 р., довідку (архівний витяг) № 26-23/79 від 25,05.2022 р,, догляд за дитиною до 3-х років ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , довідку про народження дитини № НОМЕР_2 від 16.07.2021р. та довідку про реєстрацію шлюбу № 9 від 14.01.2012; не зараховано період перебування у центрі зайнятості з 09.02.2005 р. по 25.06.2005 р, згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 02.03.1981 року та довідки № 13 від 23.05.2022р. та періоди роботи з 19.02.1981 по 22.07.1983 р., з 25.07.1983 р. по 13.09.1983р., з 06.10.1983 по 23.02.1985р., з 13.03.1985р. по 25.04.1987р. та з 12.12.1987 по 04.04.1988 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 02.03.1981 року.

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати ОСОБА_1 в страховий стаж період перебування у центрі зайнятості з 09.02.2005 р. по 25.06.2005 р. згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 02.03.1981 року та довідки № 13 від 23.05.2022р., також, періоди роботи з 19.02.1981 по 22.07.1983 р., з 25.07.1983 р. по 13.09.1983р., з 06.10.1983 по 23.02.1985р., з 13.03.1985р. по 25.04.1987р. та з 12.12.1987 по 04.04.1988 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 02.03.1981 року; взяти до розрахунку, що дає право на призначення пенсії за віком: трудову книжку НОМЕР_1 від 02.03.1981 року, довідку (архівний витяг) № 26- 23/80 від 25.05.2022 р., довідку (архівний витяг) № 26-23/79 від 25.05.2022 р., догляд за дитиною до 3-х років ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , довідку про народження дитини № НОМЕР_2 від 16.07.2021р. та довідку про реєстрацію шлюбу № 9 від 14.01.2012; призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком, з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 30 липня 2026 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 02 квітня 2025 року №205150010377 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період перебування в центрі зайнятості з 09.02.2005 року по 25.06.2005 року згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 02.03.1981 року та довідки №13 від 23.05.22 року.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи на території російської федерації з 19.02.1981 по 22.07.1983 рік, з 25.07.1983 рік по 13.09.1983 рік, з 06.10.1983 рік по 23.02.1985 рік, з 13.03.1985 по 25.04.1987 рік та з 12.12.1987 рік по 04.04.1988 рік.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.03.2025 року про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року № 1058-IV з урахуванням трудової книжки НОМЕР_1 від 02.03.1981 року, довідки (архівний витяг) №26-23/80 від 25.05.2022 р., довідки (архівний витяг) № 26-23/79 від 25.05.2022 р., догляд за дитиною до 3-х років ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , довідки про народження дитини № НОМЕР_2 від 16.07.2021р., довідки про реєстрацію шлюбу №9 від 14.01.2012 та з урахуванням висновків викладених у мотивувальній частині цього рішення.

В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

Позивач, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині, якою відмовлено у задоволенні вимог щодо зобов`язання призначити пенсію , подала апеляційну скаргу в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить скасувати рішення та прийняти нове яким позовні вимоги задовольнити.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове, яким у задоволені позову відмовити в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 звернулась до територіального органу Пенсійного фонду із заявою про призначення їй пенсії за віком на підставі Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року №1058-ІV.

Однак, за результатами розгляду заяви позивача відповідачем було відмовлено в призначені пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Згідно даного рішення за доданими документами не взято до розрахунку трудову книжку НОМЕР_1 від 02.03.1981 року, довідку (архівний витяг) № 26-23/80 від 25.05.2022 р., довідку (архівний витяг) № 26-23/79 від 25.05.2022 р., догляд за дитиною до 3-х років ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , довідку про народження дитини № НОМЕР_2 від 16.07.2021р. та довідку про реєстрацію шлюбу № 9 від 14.01.2012, оскільки по-батькові ОСОБА_2 (рос.) не відповідає паспорту ОСОБА_3 (рос.).

До страхового стажу не було зараховано періоди роботи на території російської федерації та період перебування у центрі зайнятості, оскільки згідно ст.24 Закону України передбачено виплату матеріальної допомоги тільки у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації.

Вважає вказану відмову відповідача протиправною, оскільки позивачем було подано увесь необхідний пакет документів для підтвердження необхідного страхового стажу та призначення пенсії за віком.

Відповідно до матеріалів справи та згідно аргументів сторін судом встановлено, що 25.03.2025 ОСОБА_1 звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058- IV (далі - Закон 1058-IV).

Однак, за результатами розгляду заяви позивача від 25.03.2025 року про призначення пенсії, відповідно до екстериторіального розподілу єдиної черги завдань, ГУ ПФУ в Запорізькій області прийнято рішення №205150010377 від 02.04.2025 року про відмову у призначенні пенсії у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу.

Дослідженням вказаного рішення встановлено, що за результатами розгляду документів, доданих до заяви, за доданими документами не взято до розрахунку трудову книжку НОМЕР_1 від 02.03.1981 року, довідку (архівний витяг) № 26-23/80 від 25.05.2022 р., довідку (архівний витяг) № 26-23/79 від 25.05.2022 р., догляд за дитиною до 3-х років ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , довідку про народження дитини № НОМЕР_2 від 16.07.2021р. та довідку про реєстрацію шлюбу № 9 від 14.01.2012, оскільки по-батькові ОСОБА_2 (рос.) не відповідає паспорту ОСОБА_3 (рос.).

Не зараховано період перебування в центрі зайнятості з 09.02.2005 року по 25.06.2005 року згідно довідки №13 від 23.05.22 року, оскільки згідно ст. 24 Закону України передбачено виплату матеріальної допомоги тільки у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації.

Додатково зазначено, що не буде зараховано період роботи на території російської федерації з 19.02.1981 по 22.07.1983 рік, з 25.07.1983 рік по 13.09.1983 рік, з 06.10.1983 рік по 23.02.1985 рік, з 13.03.1985 по 25.04.1987 рік та з 12.121987 рік по 04.04.1988 рік, оскільки згідно ст. 24-1 Закону №1058 періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 року за межами України у республіках колишнього Союзу РСР зараховуються до страхового стажу, особам, які проживають в Україні, за умови нездійснення іншою державою пенсійних виплат таким особам у зазначені періоди.

Страховий стаж заявника становить 4 роки 8 місяців 29 днів.

Вважаючи таку відмову відповідача протиправною, позивач звернулась до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Частиною 1 статті 24 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09 липня 2003 року №1058-IV визначено, що страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно частини 2 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до частини 4 статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України (стаття 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» 05.11.1991 року №1058-IV).

Частиною 1 статті 26 Закону №1058-IV визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.

Згідно частини 2 статті 26 Закону №1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років.

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 15 до 22 років.

Згідно частини 4 статті 26 Закону №1058-IV наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії .

У законодавстві, що діяло до 01.01.2004, зокрема, у статті 56 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-XII) передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Порядок підтвердження стажу регламентовано у ст.62 Закону №1788-XII, яка визначає, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до ст.62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Пунктами 1, 2 Порядку №637 визначено: основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до п.3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.

Згідно з п.17-18 Порядку №637 за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливість їх одержання у зв`язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі. За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку №637, а за відсутності документів про наявний стаж або відсутності архівних даних, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, пов`язаних з заявником спільною роботою.

Так, зокрема, в обґрунтування правомірності оскарженого рішення відповідач зазначає, що ряд поданих позивачем документів, а саме: трудова книжка НОМЕР_1 від 02.03.1981 року, довідка (архівний витяг) № 26-23/80 від 25.05.2022 р., довідка (архівний витяг) № 26-23/79 від 25.05.2022 р., догляд за дитиною до 3-х років ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , довідка про народження дитини № НОМЕР_2 від 16.07.2021р. та довідка про реєстрацію шлюбу № 9 від 14.01.2012 не взято до розрахунку, оскільки зазначене в них по-батькові позивача ОСОБА_2 (рос.) не відповідає паспорту ОСОБА_3 (рос.).

Апеляційний Суд зауважує, що внесення даних до паспорта, трудової книжки та архівних довідок не належить до компетенції позивача. Позивач не несе відповідальність за порушення третіми особами вимог ведення трудових книжок, чи внесення даних до паспорта чи довідки про шлюб. Формальні неточності у документах не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Окрім того, на підставі пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25 листопада 2005 року, в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1, при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

У випадку, якщо поданих позивачем документів про призначення пенсії було не достатньо, то орган пенсійного фонду мав всі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача, провести перевірку, зустрічну перевірку для з`ясування спірних обставин.

Така позиція суду першої інстанції узгоджується також із висновками Верховного Суду в постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17.

З досліджених Апеляційним Судом матеріалів справи вбачається, що додані позивачем до заяви про призначення пенсії документи не містять неправдивих або недостовірних відомостей щодо періодів трудової діяльності.

За таких обставин, Апеляційний Суд критично оцінює доводи відповідача у цій частині, оскільки помилка у правописі по-батькові позивача, жодним чином не може бути перешкодою у врахуванні поданих документів на підтвердження страхового стажу.

Щодо не зарахування до страхового стажу позивача періоду перебування в центрі зайнятості з 09.02.2005 по 25.06.2005, Апеляційний Суд зазначає наступне.

Так, відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 від 02.03.1981 року позивач у період з 23.11.2004 по 25.06.2005 отримувала матеріальну допомогу по безробіттю відповідно до п.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Також, згідно довідки Лозівського міськрайонного центру зайнятості №13 від 23.05.2022 року ОСОБА_1 перебувала на обліку в Близнюківському районному центрі зайнятості та отримувала матеріальні виплати (матеріальну допомогу по безробіттю) в період з 22.04.2004 по 02.06.2011 (та в період з 09.02.2005 по 25.06.2005, зокрема).

Як вже було зазначено вище приписами ст. 56 Закону №1788 передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

До стажу роботи зараховується також: будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків; військова служба.

Відповідно п. «а» ч. 3 ст. 56 Закону №1788 до стажу для обчислення пенсії зараховується період одержання допомоги по безробіттю.

При цьому, зі змісту ст. 24 Закону №1058 вбачається, що підставою для зарахування періоду до 1 січня 2004 року є записи в трудовій книжці, внесені органом державної служби зайнятості населення. За відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи, підтвердити період одержання допомоги по безробіттю можна на підставі відповідної довідки служби зайнятості, що передбачено «Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993.

Після 1 січня 2004 року до страхового стажу зараховуються періоди, коли людина перебувала на обліку в центрі зайнятості і отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності) та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації.

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 20.04.2022 у справі №638/7217/16-а, згідно з ч. 1 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Також, судом вказано, що період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності) та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу. Суд вказав, що законом передбачено можливість зарахування до страхового стажу лише періоду, протягом якого особа отримувала допомогу по безробіттю, а не весь період перебування особи на обліку в центрі зайнятості як безробітного.

Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», чинним на той час, зокрема ч. 1 ст. 28 було встановлено, що безробітним, у яких закінчився строк виплати допомоги по безробіттю, матеріальна допомога по безробіттю надається за умови, що середньомісячний сукупний доход на члена сім`ї не перевищує прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Матеріальна допомога по безробіттю надається протягом 180 календарних днів у розмірі 75 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відтак, враховуючи викладене, Апеляційний Суд зазначає, що записи трудової книжки позивача підтверджують отримання нею матеріальної допомоги по безробіттю згідно положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність не зарахування оскаржуваного періоду до страхового стажу позивача.

Щодо періоду трудової діяльності на території російської федерації з 19.02.1981 по 22.07.1983 рік, з 25.07.1983 рік по 13.09.1983 рік, з 06.10.1983 рік по 23.02.1985 рік, з 13.03.1985 по 25.04.1987 рік та з 12.12.1987 рік по 04.04.1988 рік, Апеляційний Суд зазначає таке.

При визначені права на пенсійне забезпечення Апеляційний Суд відповідно до частин першої, другої статті 4 Закону №1058-IV, вправі застосовувати міжнародні договори з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, зобов`язання за якою взяли на себе дев`ять держав - учасниць СНД, в тому числі Україна та Російська Федерація.

Так, відповідно до вимог статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.

Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Принагідно суд зазначає, що Постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 року №1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» (далі - Постанова №1328) передбачено вихід України з цієї Угоди, зазначений міжнародний договір України припинив свою дію для України з 19.06.2023 року.

Отже, до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №1328 Україна як держава - учасниця Угоди виконує зобов`язання, взяті згідно Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року.

Припинення дії Угоди або вихід України з неї не можуть бути підставою для неврахування стажу, здобутого до ухвалення відповідних рішень. Навпаки, такий стаж має враховуватися при встановленні права на пенсію та її обчисленні.

Надані позивачем документи не можуть бути відхилені лише з огляду на припинення співпраці з державою-агресором. Відмова відповідача суперечить принципу верховенства права, оскільки право на зарахування стажу не пов`язується з політичними обставинами чи припиненням дипломатичних відносин.

Апелянтом у спірному рішенні вказано як підставу для нарахування до страхового стажу позивача періоду роботи у росії незазначення в заяві про нездійснення пенсійних виплат пенсійним фондом російської федерації.

Згідно з частинами 1, 2 статті 24-1 Закону №1058-IV, періоди трудової діяльності за межами України зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, якщо це передбачено цим Законом або міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 року за межами України у республіках колишнього Союзу РСР зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, за умови нездійснення іншою державою пенсійних виплат таким особам за зазначені періоди. Порядок підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат визначається Кабінетом Міністрів України.

У разі відсутності обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та органами пенсійного забезпечення іншої держави і неможливості документального підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди особа повідомляє про це органи Пенсійного фонду в заяві про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії.

Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат особам, які проживають в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР для зарахування їх до страхового стажу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2025 №562 (далі - Порядок № 562), у разі коли в документах, що подаються особою до територіального органу Пенсійного фонду України для призначення пенсії, зазначено періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР, у заяві про призначення пенсії така особа зазначає інформацію про те, що вона отримує або не отримує пенсійні виплати в інших державах.

У разі коли у заяві про призначення пенсії особа зазначила інформацію про те, що вона не отримує пенсійні виплати в іншій державі, особа додає до заяви про призначення пенсії документи, видані органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в іншій державі, які підтверджують факт неотримання таких виплат.

У разі відсутності документів про неотримання в іншій державі пенсійних виплат особа зазначає причини неможливості їх отримання та може звернутися до територіального органу Пенсійного фонду України за допомогою в поданні до іншої держави запиту щодо відповідних документів.

Якщо відсутня можливість здійснення обміну інформацією між територіальним органом Пенсійного фонду України та органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в іншій державі (міжнародне співробітництво між органами пенсійного забезпечення України та органами пенсійного забезпечення іншої держави не налагоджувалося чи не отримано відповіді на запит МЗС протягом 45 днів з дати його надсилання до іншої держави та органу, що здійснює пенсійне забезпечення в іншій державі), до появи можливості здійснення такого обміну/отримання підтвердних документів про нездійснення іншою державою пенсійних виплат особі, яка проживає в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР, пенсія особі обчислюється з урахуванням періодів роботи в республіках колишнього Союзу РСР. У такому разі в заяві про призначення пенсії особа зазначає інформацію про те, що вона не отримує пенсійних виплат у відповідній державі та не може документально підтвердити нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди.

З аналізу наведених норм вбачається, що саме на орган, який призначає пенсію, покладено обов`язок належної організації прийому документів, їх перевірки, а також інформування особи про відсутність чи необхідність подання додаткових документів. Невиконання такого обов`язку не може покладатися на заявника як підстава для обмеження його прав у сфері пенсійного забезпечення.

За таких обставин, посилання апелянта на відсутність у заяві позивача відомостей про неотримання пенсійних виплат у російській федерації є безпідставним, оскільки такі недоліки, навіть у разі їх наявності, мали бути усунуті за участю та сприяння органу Пенсійного фонду України у порядку, визначеному Порядком №22-1 та Порядком №562.

Крім того, надана позивачем трудова книжка не може піддаватися сумніву та позбавляти особу права на зарахування відповідних періодів до стажу лише з тих міркувань, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації припинено співробітництво з країною-агресором.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 18 листопада 2024 року у справі № 340/4436/23, від 28 січня 2025 року у справі № 620/3530/22.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в цій частині та не вбачає підстав для скасування рішення суду в частині зарахування зазначених періодів до страхового стажу позивача відтак апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню.

Щодо доводів апеляційної скарги позивача.

Суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позову шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.03.2025 року про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року № 1058-IV з урахуванням трудової книжки НОМЕР_1 від 02.03.1981 року, довідки (архівний витяг) №26-23/80 від 25.05.2022 р., довідки (архівний витяг) № 26-23/79 від 25.05.2022 р., догляд за дитиною до 3-х років ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , довідки про народження дитини № НОМЕР_2 від 16.07.2021р., довідки про реєстрацію шлюбу №9 від 14.01.2012 та з урахуванням висновків викладених у мотивувальній частині цього рішення.

Колегія суддів зауважує, що Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Водночас усі істотні обставини справи встановлені, правова позиція відповідача є визначеною, а спір не потребує додаткового з`ясування фактичних даних.

За таких умов направлення заяви позивачки на повторний розгляд до відповідача не забезпечить ефективного захисту порушеного права та не відповідатиме завданню адміністративного судочинства, визначеному статтею 2 КАС України.

Відповідно до п.2 ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV - у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: зокрема, з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років.

З урахуванням висновків суду страховий стаж позивачки становить 24 роки 2 місяців та 15 дні, що достатньо для призначення в 2025 році пенсії за віком після досягнення 63 років.

Відповідно до статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Оскільки 60 років позивачці виповнилося 20.04.2025 року, пенсія має бути призначена з 21.04.2025 року, тобто з наступного дня після досягнення пенсійного віку.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може визнати бездіяльність суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язати його вчинити певні дії. За змістом частини четвертої цієї статті суд може зобов`язати відповідача прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору не в повному обсязі встановив фактичні обставини справи та не надав їм належної правової оцінки, а доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції та дають правові підстави для скасування оскаржуваного судового рішення.

У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення зокрема є, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що необхідно скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог позивача та прийняти в цій частині нову постанову про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом першої інстанції на користь позивача було стягнуто судові витрати у сумі 605,60 грн, пропорційно задоволеним вимогам.

Таким чином, враховуючи задоволення судом апеляційної інстанції позову в частині відмовлених вимог, колегія суддів дійшла до висновку про стягнення на користь позивача іншої частини сплаченого судового збору за подання позовної заяви в розмірі 605,60 грн та апеляційної скарги в розмірі 1816,80 грн відповідно до приписів ч.1 ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 30 липня 2026 року скасувати в частині відмовлених позовних вимог та щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву позивача.

Прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком з 21.04.2025 року.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги в загальній сумі 2422,40 грн.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Мацький Є.М.

Судді Сушко О.О. Залімський І. Г.