Постанова від 13 вересня 2026 р. у справі №120/18990/23 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/18990/23

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Дмитришена Руслана Миколаївна

Суддя-доповідач - Боровицький О. А.

14 вересня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Боровицького О. А.

суддів: Шидловського В.Б. Курка О. П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 13 травня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора Сауляк Наталії Ігорівни, Управління державної реєстрації як стуктурного підрозділу Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання бездіяльності та дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до державного реєстратора Сауляк Наталії Ігорівни, Управління державної реєстрації як стуктурного підрозділу Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання бездіяльності та дій протиправними, зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 13 травня 2024 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач 10.04.2023 звернувся до державного реєстратора речового права Сауляк Н.І. з проханням надати інформацію щодо двох земельних ділянок, сплативши адміністративні послуги 140 грн однією квитанцією.

За доводами позивача, що не заперечується відповідачами, державний реєстратор відмовила у наданні інформації щодо двох земельних ділянок, зіславшись на те, що потрібно надати дві окремі квитанції по 70 грн, оскільки формується дві заяви.

Позивач не погодився із діями державного реєстратора, подав скаргу 11.04.2023 до Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Київ).

Дане звернення зареєстроване Центральним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Київ) 11.04.2023 за №А-4542-23, що підтверджується відповідними доказами.

У відповідь на звернення листом Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) №18196/8.13-23/вх.А-4542-23 від 13.04.2023 повідомлено заявника, зокрема, що відповідно до частини першої ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав, а також дії, пов`язані з автоматичною державною реєстрацією прав, можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Відповідно до частини другої статті 37 Закону Міністерство юстиції України розглядає, зокрема, скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав.

Відповідно до частини четвертої статті 37 Закону скарга на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав подається у письмовій формі та має містити відомості про прізвище, ім`я, по батькові (найменування) скаржника, його місце проживання (місцезнаходження), номер телефону та/або адресу електронноїпошти, суть (реквізити) оскаржуваного рішення, дій або бездіяльності, обставини, якими обгрунтовується порушення прав скаржника, а також прохання (вимоїн) скаржника та дату складення скарги. Якщо з дня прийняття оскаржуваного рішення, здійснення дії або бездіяльності спливло більше двох місяців, а у випадку, передбаченому абзацом другим частини третьої, цієї статті, - більше одного місяця, скарга має містити також відомості про дату, коли скаржник дізнався про порушення своїх прав.

Скарга на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав має бути підписана скаржником. Така, скарга може бути подана в електронній формі за умови підписання її скаржником з використанням засобів електронної ідентифікації з високим рівнем довіри. До скарги, на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав можуть бути додані документи (їх копії), що підтверджують порушення прав скаржника.

Таким чином, Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) роз`яснило заявнику, що з метою захисту його прав, він може оскаржити рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації прав в порядку, передбаченому статтею 37 Закону України «Про державну реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

24.04.2023 позивач звернувся до Міністерства юстиції України зі скаргою відносно державного реєстратора відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно департаменту адміністративних послуг Вороновицької селищної ради Сауляк Наталії Ігорівни. Просив зобов`язати її негайно прийняти заяву про надання інформації та сформувати і надати інформацію на його запит.

Відповідно до доручення від Міністерства юстиції України №52672/А-11300/19.1.4 від 27.04.2023 дане звернення направлене для розгляду за належністю до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та зареєстровано 27.04.2023 за №А-5231-23.

Звернення №А-5231-23 розглянуто Управлінням державної реєстрації Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в порядку Закону України "Про звернення громадян".

Листом №22236/8.13-23/вх.А- 5231-23 від 04.05.2023 позивачу надана відповідь, у якій позивачу роз`яснено порядок надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та норми Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Процедуру надання інформації з Державного реєстру прав, визначено Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон) та Порядком ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2011 року № 1141 (зі змінами) (далі - Порядок).

Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації прав регулюються положеннями ст. 37 Закону в силу якої, рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав, а також дії, пов`язані з автоматичною державною реєстрацією прав, можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Міністерство юстиції України розглядає:

1) скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав;

2) скарги на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України;

3) повідомлення державного реєстратора про виявлений ним факт використання його ідентифікаторів доступу до Державного реєстру прав іншими особами.

Під час розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України здійснюється також перевірка відповідності законодавству у сфері державної реєстрації прав рішень, дій або бездіяльності державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав, що оскаржувалися до відповідного територіального органу.

Територіальні органи Міністерства юстиції України розглядають скарги на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації (крім рішень про державну реєстрацію прав), які здійснюють діяльність у межах території, на якій діє відповідний територіальний орган.

Рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів особою, права якої порушено, протягом двох місяців з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення своїх прав.

Відповідно до частини четвертої статті 37 Закону скарга на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав подається у письмовій формі та має містити відомості про прізвище, ім`я, по батькові (найменування) скаржника, його місце проживання (місцезнаходження), номер телефону та/або адресу електронної пошти, суть (реквізити) оскаржуваного рішення, дій або бездіяльності, обставини, якими обгрунтовується порушення прав скаржника, а також прохання (вимоги) скаржника та дату складення скарги. Якщо з дня прийняття оскаржуваного рішення, здійснення дії або бездіяльності спливло більше двох місяців, а у випадку, передбаченому абзацом другим частини третьої, цієї статті, - більше одного місяця, скарга має містити також відомості про дату, коли скаржник дізнався про порушення своїх прав.

Скарга на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав має бути підписана скаржником. Така, скарга може бути подана в електронній формі за умови підписання її скаржником з використанням засобів електронної ідентифікації з високим рівнем довіри.

До скарги, на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав можуть бути додані документи (їх копії), що підтверджують порушення прав скаржника.

Таким чином, право особи оскаржити рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації прав здійснюється в порядку, передбаченому статтею 37 Закону України «Про державну реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1128 (із змінами) (далі - Порядок №1128), який визначає процедуру здійснення Мін`юстом та його територіальними органами розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту (далі - скарги у сфері державної реєстрації).

Відповідно до п. 2, 3 Порядку №1128, розгляд скарг у сфері державної реєстрації здійснюється Мін`юстом та його територіальними органами у межах компетенції, визначеної законом.

Розгляд скарг у сфері державної реєстрації на предмет наявності (відсутності) порушень закону у рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту здійснюється колегіально, крім випадку, передбаченого цим Порядком.

Для забезпечення колегіального розгляду скарг у сфері державної реєстрації Мін`юстом чи його територіальними органами утворюються постійно діючі колегії з розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - колегії), положення про які затверджуються Мін`юстом. Склад колегій затверджується Мін`юстом чи відповідним територіальним органом.

Скарга у сфері державної реєстрації реєструється у день її надходження до Мін`юсту чи відповідного територіального органу відповідно до вимог законодавства з організації діловодства у державних органах.

Згідно із п. 7 Порядку №1128, якщо під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації відповідно до пункту 5 цього Порядку встановлено наявність підстав для пересилання її за належністю, Мін`юст чи відповідний територіальний орган не пізніше ніж протягом п`яти днів з дня реєстрації скарги пересилає її відповідному територіальному органу чи Мін`юсту, про що повідомляється скаржнику.

За обставин справи, позивач 24.04.2023 звернувся до Міністерства юстиції України зі скаргою відносно державного реєстратора відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно департаменту адміністративних послуг Вороновицької селищної ради Сауляк Наталії Ігорівни. Просив зобов`язати її негайно прийняти заяву про надання інформації та сформувати і надати інформацію на його запит.

Відповідно до доручення від Міністерства юстиції України №52672/А-11300/19.1.4 від 27.04.2023 дане звернення направлене для розгляду за належністю до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та зареєстровано 27.04.2023 за №А-5231-23.

Звернення №А-5231-23 розглянуто Управлінням державної реєстрації Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в порядку Закону України "Про звернення громадян", оскільки не містило реквізитів оскаржуваного рішення, дій або бездіяльності, та як зазначив відповідач, унеможливило його розгляд в порядку статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Позивачу надана відповідь листом №22236/8.13-23/вх.А- 5231-23 від 04.05.2023, а не листом на який покликається позивач, приєднавши його до матеріалів справи. У долученому позивачем листі чітко вказано, що ОСОБА_2 надається відповідь на лист б/н від 11.04.2023.

З приводу доводів позивача, що розгляд скарги від 24.04.2023 мав здійснюватися колегією створеною Міністерством юстиції України, то суд вважає їх безпідставними в силу того, що рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації прав оскаржуються в порядку, передбаченому статтею 37 Закону України «Про державну реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Зокрема, скарга повинна містити суть (реквізити) оскаржуваного рішення, дій або бездіяльності.

При цьому, вирішуючи спір суд враховує, що скарга від 24.04.2023 направлена позивачем не до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), а до Міністерства юстиції України, яке в свою чергу, з урахуванням підпункту 33 пункту 4 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 №228, надіслало звернення позивача для розгляду в межах компетенції, відповідного реагування та надання відповіді заявнику з одночасним інформуванням Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції.

Згідно з п. п. 33 п. 4 Положення про Міністерство юстиції України, Мін`юст відповідно до покладених на нього завдань організовує розгляд звернень громадян з питань, пов`язаних із діяльністю Мін`юсту, його територіальних органів, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління, а також стосовно актів, які ним видаються.

Даний лист позивача від 24.04.2023 зареєстроване в Мін`юсті як звернення та за дорученням Міністерства юстиції України №52672/А-11300/19.1.4 від 27.04.2023 направлене для розгляду за належністю до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), яке зареєстровано 27.04.2023 за №А-5231-23.

Відтак, за встановлених обставин, суд доходить висновку про відсутність підстав для передачі скарги від 24.04.2023 на розгляд до складу регіональної колегії, створеної Міністерством юстиції України, оскільки останній в силу підпункту 33 пункту 4 Положення про Міністерство юстиції України надіслав звернення позивача для розгляду в межах компетенції до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про що повідомлено позивача листом від 27.04.2023.

Відповідно до положень ст. 37 Закону, рішення, дії або бездіяльність Міністерства юстиції України можуть бути оскаржені до суду.

Дії Міністерства юстиції України щодо направлення для розгляду за належністю скарги позивач не оскаржує, а відтак в межах спірних правовідносин Управління державної реєстрації як стуктурний підрозділ Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) розглянув звернення позивача від 24.04.2023 за нормами Закону України "Про звернення громадян". У відповіді від 04.05.2023 позивачу роз`яснено порядок надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та норми Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Так, зокрема ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09.04.2025 року було витребуваноу державного реєстратора Сауляк Наталії Ігорівни належним чином завірену копію заяви ОСОБА_1 від 10.04.2023 року до державного реєстратора про надання інформації, а також відповідь про прийняття чи відмову у прийнятті вказаної заяви, а також зобов`язано ОСОБА_1 надати копію заяви від 10.04.2023 року до державного реєстратора про надання інформації, однак, не зважаючи на неодноразові нагадування сторонам по справі про надання доказів для повного та всебічного розгляду справи, суду вказаних доказів не було надано.

Крім того, суд апеляційної інстанції звертає уваги на те, що в матеріалах справи відсутня сама заява ОСОБА_1 від 10.04.2023 року до державного реєстратора про надання інформації, а також відсутня відповідь самого державного реєстратора Сауляк Наталії Ігорівни про прийняття чи відмову у прийнятті вказаної заяви, а тому відсутній предмет розгляду щодо неправомірності дій державного реєстратора Сауляк Наталії Ігорівни.

Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що позов в частині визнання протиправною бездіяльність Управління державної реєстрації Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо неналежного розгляду скарги позивача від 24.04.2023 є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Похідна вимога в частині зобов`язання Управління державної реєстрації Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) передати на розгляд його скаргу від 24.04.2023 до складу регіональної колегії, створеної Міністерством юстиції України для її подальшого розгляду, не підлягає задоволенню в силу того, що в задоволенні основної вимоги відмовлено (п.23 ст. 4 КАС України).

Щодо протиправних дій державного реєстратора, то суд зазначає таке.

Відповідно до абзацу 9 пункту четвертого Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2011 року № 1141 (зі змінами), ведення Державного реєстру прав передбачає надання відомостей з нього.

Пунктом 6 Порядку визначено, що формування заяв у сфері державної реєстрації прав у базі даних заяв здійснюється шляхом внесення відомостей, зокрема, про реквізити платежу про справляння адміністративного збору (крім випадків формування заяви щодо суб`єкта речового права, обтяження, який звільнений від сплати адміністративного збору за державну реєстрацію прав).

Згідно з абз. третім частини 2 статті 32 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» зазначено, що інформація з Державного реєстру прав не надається фізичним та юридичним особам у разі невнесення плати за надання інформації або внесення її не в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 34 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» адміністративний збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому подаються відповідні документи для проведення державної реєстрації прав, та округлюється до найближчих 10 гривень.

Згідно з ч. 8 статті 34 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», адміністративний збір справляється за одну надану послугу у сфері державної реєстрації прав.

Таким чином, суд погоджується із доводами відповідача, що надання інформації щодо двох земельних ділянок - це надання двох адміністративних послуг за двома заявами за кожну з яких має бути сплачений адміністративний збір окремо.

Отже, аргументи позивача, що положення Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127 не вказують чітко, що за кожну запитувану інформацію потрібно платити окремими квитанціями, суд відхиляє, оскільки Закон передбачає, що адміністративний збір справляється за одну надану послугу у сфері державної реєстрації прав, а формування заяв у сфері державної реєстрації прав у базі даних заяв здійснюється шляхом внесення відомостей про платіжний документ з унікальними реквізитами.

Суд зазначає, що суб`єкт владних повноважень має діяти виключно в межах та у спосіб, що встановлені законом, оскільки він виконує державні функції, і лише держава шляхом законодавчого регулювання визначає його завдання, межі його повноважень та спосіб, у який він здійснює ці повноваження.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Щодо інших доводі, колегія суддів зазначає, що у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 13 травня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Боровицький О. А.

Судді Шидловський В.Б. Курко О. П.