Вирок від 13 вересня 2026 р. у справі №548/2224/26 — Хорольський районний суд Полтавської області

Справа № 548/2224/26

Провадження №1-кп/548/264/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2026 року Хорольський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

обвинуваченого - ОСОБА_4 ,

захисника - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Хорол кримінальне провадження № 12026170590000070 по обвинуваченню

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Дмитрівка Оржицького району Полтавської області, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, освіта середня, непрацюючого, неодруженого, особи без інвалідності, утриманців не має, раніше судимий: 26.05.2026 Оржицьким районним судом Полтавської області за ч. 4 ст. 246 КК України до позбавлення волі строком 5 років. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбуття покарання з іспитовим строком 1 рік.

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України,

установив:

Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_4 обвинувачується у тому, що при невстановлених слідством обставинах (точної дати, часу та місця досудовим розслідуванням не встановлено) з корисливою метою незаконно придбав наркотичний засіб - канабіс, обіг якого обмежений та який незаконно зберігав при собі з метою збуту.

Продовжуючи свій злочинний умисел, 26.04.2026 приблизно о 17 годині 03 хвилини, ОСОБА_4 , перебуваючи у АДРЕСА_2 , незаконно збув ОСОБА_6 за 2000 грн речовину рослинного походження зеленого кольору, яка є наркотичним засобом, обіг якого обмежено, канабісом, масою у перерахунку на суху речовину 8,767 г.

Так, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України, тобто у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту, а також незаконному збуті наркотичних засобів.

14.09.2026 начальник Хорольського відділу Лубенської окружної прокуратури ОСОБА_3 і обвинувачений ОСОБА_4 , за участю захисника ОСОБА_5 , на підставі ст. 468, 469, 470, 472 КПК України уклали угоду про визнання винуватості, яку у судовому засіданні просили суд затвердити.

Згідно з укладеною угодою про визнання винуватості прокурор та обвинувачений дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 1 ст. 307 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин.

За змістом цієї угоди обвинувачений ОСОБА_4 беззастережно визнає себе винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України, за встановлених і викладених в угоді обставин.

Сторони узгодили покарання у виді чотирьох років позбавлення волі із застосуванням ст. 70 ч.4 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, з подальшим застосуванням до остаточного покарання ст. 75 КК України зі звільненням від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком, з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України. В угоді зазначені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ст. 473 КПК України, наслідки невиконання угоди, встановленні ст. 476 КПК України.

У судовому засіданні прокурор зазначив, що під час укладення угоди про визнання винуватості були враховані обставини, передбачені ст. 470 КПК України, дотримані вимоги процесуального та матеріального права, просив суд затвердити угоду про визнання винуватості та призначити обвинуваченому узгоджене сторонами покарання.

Обвинувачений ОСОБА_4 пояснив, що свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за встановлених досудовим розслідуванням обставин визнає повністю, щиро кається у скоєному. Підтвердив, що розуміє права, визначені п.1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені п.1 ч.1 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид і міру покарання. Просив затвердити угоду про визнання винуватості, яку уклав добровільно.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 не заперечував проти затвердження угоди, зазначаючи, що її умови не суперечать нормам законодавства, угода укладена добровільно, обвинувачений у повній мірі розуміє наслідки укладення угоди.

Заслухавши учасників кримінального провадження, дослідивши надані матеріали кримінального провадження, перевіривши умови укладання угоди про визнання винуватості, суд дійшов висновку про те, що у даному кримінальному провадженні можливо затвердити угоду про визнання винуватості.

Відповідно до ч. 5 ст. 469 КПК України, укладення угоди про визнання винуватості може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особи про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

Так, відповідно до вимог ч. 3 ст. 474 КПК України, якщо угоди досягнуто під час судового провадження, суд невідкладно зупиняє проведення процесуальних дій і переходить до розгляду угоди.

Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості. Згідно ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Суд встановив, що кваліфікація дій обвинуваченого за ч.1 ст. 307 КК України є правильною. Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачений визнав себе винним, у силу вимог ч. 4 ст. 469 КПК України передбачає можливість укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні.

Суд встановив, що маються обґрунтовані підстави вважати, що укладення обвинуваченим угоди про визнання винуватості є добровільним. Взяті обвинуваченим на себе за угодою про визнання винуватості зобов`язання, очевидно можливі для виконання. Підстав для відмови в затвердженні угоди, визначених в ч.7 ст. 474 КПК України суд не знайшов.

З огляду на викладене, винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України, є доведеною.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого, є щире каяття та активне сприяня розкриттю кримінального правопорушення. Обставиною, що обтяжує покарання - рецедив злочинів.

Ураховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, який раніше судимий, має постійне місце проживання, під наглядом лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, за місцем реєстрації характеризується добре, суд доходить висновку про затвердження угоди про визнання винуватості, укладеної між прокурором та обвинуваченим, та призначення узгодженого сторонами покарання, яке відповідає загальним засадам призначення покарання, передбаченим ст. 65 КК України, у виді п`яти років позбавлення волі із звільненням від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, якщо він на протязі іспитового строку не вчинить нового злочину, виконає покладені на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.

Запобіжний захід обвинуваченому до вступу вироку у законну силу не обирати.

Питання про речові докази підлягають вирішенню відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

З огляду на те, що знаряддя вчинення злочину, а саме мобільний телефон (пошкоджений) марки «Redmi А5» IMEI1 НОМЕР_1 , IMEI2- НОМЕР_2 із сім-картами оператора мобільного зв`язку ПрАТ «Київстар» НОМЕР_3 та НОМЕР_4 не мають ніякої цінності, суд не вбачає підстав для їх спеціальної конфіскації та вважає за необхідне їх знищити.

У рахунок відшкодування витрат на проведення експертиз відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України з обвинуваченого ОСОБА_4 підлягають стягненню 18291,68 грн.

Керуючись ст. 314, 368, 370, 374, 469, 475 КПК України, суд

ухвалив:

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 14.09.2026 між начальником Хорольського відділу Лубенської окружної прокуратури ОСОБА_3 і обвинуваченим ОСОБА_4 , за участю захисника ОСОБА_5 .

Визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України та призначити йому узгоджене сторонами покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.

Згідно ч. 4 ст. 70 КК України призначити ОСОБА_4 остаточне покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання за цим вироком суду більш суворим за вироком Оржицького районного суду Полтавської області від 26.05.2026 за ч. 4 ст. 246 КК України у виді п`яти років позбавлення волі, визначивши остаточне покарання у вигляді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на 2 (два) роки, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину, виконає покладені на нього обов`язки.

У порядку ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 такі обов`язки: не виїжджати за межі України без дозволу уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

Контроль за поведінкою засудженого покласти на уповноважений орган з питань пробації за місцем проживання ОСОБА_4 .

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави 18291 (вісімнадцять тисяч двісті дев`яносно одну) грн 68 коп. витрат на проведення експертиз наркотичних засобів, психотропних речовин їх аналогів та прекурсорів.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід ОСОБА_4 не обирати.

Речові докази:

- наркотичний засіб - канабіс загальною масою 8,767 г; екстракт канабісу у висушеному стані 0,306 г; екстракт канабісу у висушеному стані 0,137 г; екстракт канабісу, в перерахунку на суху речовину 0,004 г; металеве сито із нашаруванням канабісу; екстракт канабісу у перерахунку на суху речовину становить 0,217 г; рослина роду конопля; мобільний телефон (пошкоджений) марки «Redmi А5» IMEI1 НОМЕР_1 , IMEI2- НОМЕР_2 із сім-картами оператора мобільного зв`язку ПрАТ «Київстар» НОМЕР_3 та НОМЕР_4 , які зберігаються у кімнаті речових доказів ВП № 2 Лубенського РВП ГУНП в Полтавської області, знищити;

- дві банківські картки АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_5 та АТ «Райффайзен Банк» № НОМЕР_6 , які зберігаються у кімнаті речових доказів ВП № 2 Лубенського РВП ГУНП в Полтавської області та належать ОСОБА_4 , повернути йому як власнику.

У разі невиконання затвердженої судом угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив угоду, з клопотанням про скасування вироку протягом встановленого строку давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України.

Згідно з ч. 6 ст. 376 КПК України копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, його захиснику та прокурору.

Вирок суду може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ст. 394 КПК України.

Повний текст вироку виготовлений 14.09.2026.

Головуючий