Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №554/15022/25 — Шевченківський районний суд міста Полтави

Дата документу 14.09.2026Справа № 554/15022/25

Провадження № 2/554/1453/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

14 вересня 2026 року м. Полтава

Шевченківський районний суд міста Полтави у складі:

головуючого судді Михайлової І.М.

за участі секретаря судового засідання Станкевич Н.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Конюшенко М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю та поділ спільно набутого майна,

в с т а н о в и в:

У жовтні 2025 року ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Конюшенко М.А., звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю та поділ спільно набутого майна.

Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 перебувала із відповідачем ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі з 19.07.1996 по 13.05.2004. Під час шлюбу у них народилася спільна донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також відповідач усиновив доньку позивача ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у якої змінено прізвище на « ОСОБА_5 ». У 2004 році шлюб розірвано формально через те, що відповідач є громадянином РФ та залагоджував питання переїзду до України. Позивач побоювалася, що ОСОБА_2 після повномасштабного вторгнення рф почав спілкуватися із родичами з рф, мав намір продати нерухоме майно для допомоги родичам. Разом з тим позивач та відповідач продовжували проживати разом, вели спільне господарство, виховували двох дітей та продовжують спільно проживати однією сім`єю без укладення шлюбу, в період проживання із ОСОБА_2 без укладеного шлюбу сторони набули спільне нерухоме майно. Вважала, що факт спільного проживання із відповідачем протягом останніх 20 років, тобто з червня 2004 підтверджено інформацією з ДРРП на нерухоме майно, зокрема ОСОБА_2 оформив довіреність від 11.05.2004 на позивача щодо відчуження квартири АДРЕСА_1 , у вказаній квартирі ОСОБА_1 наразі зареєстрована та проживає із відповідачем ОСОБА_2 . При цьому ОСОБА_2 зареєстрований у АДРЕСА_2 , проте разом із позивачем проживає у спільному будинку по АДРЕСА_3 . 04.07.2018 позивач оформила кредит на суму 31697 грн та замовляла побутову техніку - телевізор, холодильник - вартістю 17499 грн у квартиру АДРЕСА_4 , а отримувачем вказаної побутової техніки вказано відповідача ОСОБА_2 . Крім того, 02.09.2022 спільно позивачем та відповідачем придбано холодильник, а 21.06.2023 - пральну машину, та доставлено вказану техніку у кв. АДРЕСА_5 , отримувачем також був відповідач ОСОБА_2 . У 2018 сторонами спільно добудовано будинок по АДРЕСА_3 та у 2004 та 2025 позивач сплачувала за послуги користування телебаченням, інтернетом, постачання газу. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 спільно оплачують комунальні платежі, ведуть спільне господарство, відповідач перераховує на банківську карту позивача грошові кошти для купування побутових речей, нещодавно їздили на спільний відпочинок до м. Харкова. Тому просила позов задовольнити, встановити факт проживання однією сім`єю позивача та відповідача, визнати нерухоме майно спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Полтави від 21.10.2025 позовну заяву передано за підсудністю на розгляд до Полтавського районного суду Полтавської області.

Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 28.11.2025 вказану цивільну справу повернуто до Шевченківського районного суду міста Полтави.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Полтави від 29.12.2025 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Полтави від 12.01.2026 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з викликом учасників справи, призначено підготовче судове засідання на 03.02.2026.

30.01.2026 до суду через систему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла заява ОСОБА_2 щодо розгляду справи без його участі. Також надіслано заяву про заперечення проти позову, оскільки нерухоме майно, що є предметом спору придбано ОСОБА_2 за власні кошти і ОСОБА_1 фінансової участі у його придбанні не брала, після розірвання шлюбу із ОСОБА_1 відповідач залишив їй квартиру АДРЕСА_5 , куди також купував техніку, вказаною квартирою користується позивач. Фактично ОСОБА_2 спільно із позивачем ОСОБА_1 проживають в будинку АДРЕСА_3 , який будував відповідач за власні кошти. Розірвання шлюбу із позивачем відбулося формально, оскільки продовжили спільне проживання та виховували разом дітей. ОСОБА_1 не надає дозволу на продаж нерухомого майна, однак відповідач у такий спосіб хотів би допомогти родичам із рф. Просив відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Полтави від 03.02.2026 відмовлено у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Конюшенко М.А. про забезпечення позову у цивільній справі №554/15022/25.

Клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Конюшенко М.А. про виклик свідків задоволено, у судове засідання викликано у якості свідків: 1) ОСОБА_6 , що проживає за адресою: АДРЕСА_6 ; 2) ОСОБА_7 , що проживає за адресою: АДРЕСА_7 ; 3) ОСОБА_8 , що проживає за адресою: АДРЕСА_8 .

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Полтави від 10.02.2026 заяву адвоката Конюшенко М.А. в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення позову залишено без розгляду та повернуто заявнику.

21.04.2026 через систему ЄСІТС «Електронний суд» надійшли заяви представника позивача про участь в судовому засіданні 22.04.2026 в режимі відеоконференції поза межами суду з використанням власних технічних засобів, а також клопотання про долучення до матеріалів справи документів (доказів).

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Полтави від 22.04.2026 закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 08.06.2026.

05.06.2026 ОСОБА_2 надіслав до суду заяву, у якій просив ухвалити рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 без його участі, зазначив, що разом із позивачем мають спільний побут, а також спільне майно. Додав власну заяву ( ОСОБА_2 ) про те, що з 2003 року він знаходиться у цивільному шлюбі із ОСОБА_1 має двох спільних дітей: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , пов`язані спільним побутом, мають спільні права та обов`язки, проживають разом та їх подружнє життя відповідає ст.ст.3, 21, 60 СК України. Заява посвідчена державним нотаріусом Першої полтавської державної нотаріальної контори Грецькою Т.П. 05.06.2026 за реєстр. № 4-67.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Полтави від 08.06.2026 клопотання позивача ОСОБА_1 про витребування доказів задоволено, витребувано у ОСОБА_2 документи, що підтверджують право власності на спірне нерухоме майно та технічну документацію на спірну нерухомість.

09.07.2026 до суду через систему ЄСІТС «Електронний суд» надійшло клопотання ОСОБА_2 про долучення правовстановлюючих документів на нерухоме майно, а також зазначено, що відповідач проживає спільно із ОСОБА_1 , все нерухоме майно у них є спільним, разом виконують ремонт, родина для відповідача найголовніше, а грошові кошти - не мають значення, просив ухвалити законне судове рішення.

У зв`язку із перебуванням на розгляді у головуючого судді клопотань про невідкладні слідчі дії судове засідання у справі, призначене на 15.07.2026 відкладено на 18.08.2026.

В судовому засіданні позивач та представник позивача позов підтримали, просили задовольнити у повному обсязі з підстав, зазначених у позові та заявах по суті справи.

Відповідач про дату та час судового засідання повідомлявся належним чином, подав заяви про розгляд справи без його участі, а також щодо спільного проживання із позивачем однією сім`єю та констатував наявність спільних дітей та спільного майна.

Зокрема, надісланий за місцем реєстрації відповідача рекомендований лист з копією ухвали про відкриття провадження у справі, копією позовної заяви, з повідомленням про розгляд справи, ОСОБА_2 не був вручений, а поштове відправлення повернуто з відміткою «адресат відсутній», а інше поштове відправлення відповідач отримав 04.07.2026 під розписку. Отже, відповідно до п.п.1,4 ч.8 ст.128 ЦПК України відповідач вважається належним чином повідомленим про розгляд судом справи, учасником якої він є.

Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні пояснила, що допомагала родині ОСОБА_5 по господарству, приглядала за дітьми, нічого поганого не помічала, вважала їх однією родиною.

Свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні пояснила, що є рідною донькою позивача та відповідача, їх спільною дитиною. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживають понад 30 років разом, навіть після розірвання шлюбу проживають разом, проводять разом усі свята, відпочинки в колі родини, ведуть спільний побут, мають гарні сімейні стосунки, їздять у подорожі, ходять родиною в ліс по гриби. Батько спілкується із родичами з Бєлгорода рф, які його запрошують повернутися. ОСОБА_1 вживає заходів щодо ремонту спільних квартир, обслуговування, оскільки якісь квартири здаються в оренду, вирішує організаційні питання щодо оренди квартир, при цьому ОСОБА_1 працює, а ОСОБА_2 є ФОП. Батько вважає, що звернення ОСОБА_1 із позовом не матиме серйозних наслідків. На початку війни батьки мали намір знову укласти шлюб, проте їм органи ДРАГС відмовили через те, що відповідач є громадянином рф та не працює реєстр через встановлення заборони внесення актових записів щодо громадян рф.

Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні пояснила, що з 2012 року є колегою позивача, ОСОБА_2 завжди забирав її з роботи, сторони мають гарні стосунки, спільно проживають та ведуть спільний побут, ніхто й не здогадувався, що вони проживають без укладення шлюбу.

Свідок ОСОБА_9 у судовому засіданні пояснила, що наразі проживає в Польщі, проте позивача знає тривалий час, завжди ОСОБА_2 поряд із позивачем, мають теплі родинні стосунки, позивач брала у неї в борг 5 тис. доларів США та 17 тис. доларів США, коли ОСОБА_1 із ОСОБА_2 купували нерухомість. Про те, що позивач і відповідач не одружені не могла подумати, оскільки зовнішнє враження приємне від спільного проживання родиною.

Згідно із ч. 1 ст. 244 ЦПК України, після судових дебатів суд оголошує про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні.

У виняткових випадках залежно від складності справи суд може відкласти ухвалення та проголошення судового рішення на строк не більше десяти днів з дня переходу до стадії ухвалення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення.

18.08.2026 Шевченківським районним судом міста Полтави постановлено перейти до стадії ухвалення судового рішення та відкласти ухвалення та проголошення судового рішення до 10 год. 24.08.2026 проголошення судового рішення відкладено до 14.09.2026.

Заслухавши доводи представника позивача, позивача, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи та письмові докази, оцінюючи докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, суд дійшов такого висновку.

Судом встановлено наступні фактичні обставини у справі.

Згідно із свідоцтвом про розірвання шлюбу, виданим відділом реєстрації актів цивільного стану Октябрського районного управління юстиції м. Полтави 13.05.2004 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано шлюб, актовий запис №222.

Відповідно до повторного свідоцтва про народження ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , серії НОМЕР_1 , виданого 01.07.2004, актовий запис №9, батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Згідно із свідоцтвом про усиновлення серії НОМЕР_2 ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 усиновлена ОСОБА_2 , присвоєно прізвище « ОСОБА_5 ».

Відповідно до повторного свідоцтва про народження, виданого відділом реєстрації актів громадянського стану Октябрського управління юстиції м. Полтави 15.12.2003 про те, що батьками ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , актовий запис №1433.

Особа позивача ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , посвідчена паспортом громадянина України № НОМЕР_3 , виданим органом 5312. Згідно із довідкою про внесення відомостей до Єдиного державного демографічного реєстру № 646485-2021 від 11.02.2021 проживає в АДРЕСА_9 . Пенсіонер відповідно до пенсійного посвідчення № НОМЕР_4 . Встановлена третя група інвалідності відповідно до довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією №531293 серії 12 ААГ.

Відповідач ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 є громадянином рф, згідно із копією паспорту рф серії НОМЕР_5 від 23.09.2002 та 01.07.2017 зареєстрований у АДРЕСА_10 .

Відповідно до посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_6 ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 є громадянином росії, у 2003 прибув з росії в Україну до м. Полтава та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_9 .

Згідно із Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 15.05.2025 №427114678 у власності відповідача ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_7 , перебувають наступні об`єкти речових прав:

1)Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1665663753101, квартира загальною площею 34 кв.м., житловою площею 15,3 кв.м.; у АДРЕСА_11 ;

2)Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1148031353101, квартира загальною площею 64,9 кв.м., житловою площею 32 кв.м.; у АДРЕСА_12 ;

3)Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1013938653101, житловий будинок загальною площею 191,2 кв.м., житловою площею 77,6 кв.м. у АДРЕСА_3 ;

4)Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 546272053101, квартира загальною площею 43,9 кв.м., житловою площею 18,5 кв.м.; у АДРЕСА_13 ;

5)Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 39312253101, земельна ділянка кадастровий номер 5310137000:17:001:0322 у АДРЕСА_3 ;

6)Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 11585411, квартира загальною площею 48,6 кв.м., житловою площею 29,3 кв.м.; у АДРЕСА_2 .

Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки (абз.1 ч.2 ст.3 СК України).

Якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу (ст.74 СК України).

Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто (пункт 3 ч.1 ст.57 СК України).

Відповідно до ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення (ст.71 СК України).

Для застосування статті 74 СК України законодавцем не передбачено обов`язкового пред`явлення окремої позовної вимоги про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу у разі поділу спільного сумісного майна набутого під час спільного проживання жінки та чоловіка однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Тобто, така обставина (факт спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу), у разі пред`явлення позову про поділ спільного сумісного майна набутого під час спільного проживання жінки та чоловіка однією сім`єю без реєстрації шлюбу, встановлюється під час розгляду такого позову. Також не виключається, що така обставина (факт спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу) визнається сторонами.

У ст.74 СК України регулюються тільки майнові права та обов`язки жінки та чоловіка, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі. При цьому на рівні ст.74 СК України передбачено загальне правило: майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності цих осіб, поширюються положення глави 8 СК України.

У ст.74 СК України закріплено спеціальний прийом юридичної техніки для того, щоб уникнути повторення норм СК України. Це означає, що майно, набуте цими особами за час спільного проживання, належить жінці та чоловікові, які проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, на праві спільної сумісної власності.

Тобто і для жінки та чоловіка, які проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, передбачено презумпцію спільності права власності. Ця презумпція може бути спростована й жінка та (або) чоловік можуть оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку.

Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на жінку та (або) чоловіка, який її спростовує. Жінка та (або) чоловік, який заявляє про спростування зазначеної презумпції, зобов`язаний довести обставини, що її спростовують, на підставі належних та допустимих доказів.

Законодавець визначив в статтях 57 та 58 СК України випадки для подружжя, за яких майно є особистою приватною власністю. Такий же підхід має бути застосований і до жінки та чоловіка, які проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі.

Зокрема, особистою приватною власністю для жінки та чоловіка, які проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, є: майно, набуте нею, ним до проживання однією сім`єю; майно, набуте нею, ним за час проживання однією сім`єю, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час проживання однією сім`єю, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Спільною сумісною власністю жінки та чоловіка, які проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з них вони були набуті. Як поділ спільного сумісного майна в натурі, так і визначення розміру часток жінки та чоловіка, може здійснюватися на підставі: (а) договору жінки та чоловіка, які проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі; (б) рішення суду при наявності спору між жінкою та чоловіком, які проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі (постанова Верховного Суду від 10.05.2023 у справі № 215/1191/17 (провадження № 61-9767св22)).

У постанові Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 129/2115/15-ц (провадження № 61-2080св18) вказано, що: «згідно із статтею 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Тобто при застосуванні статті 74 СК України слід виходити з того, що указана норма поширюється на випадки, коли чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно. Крім того, для визнання майна, придбаного під час фактичних шлюбних відносин, спільною сумісною власністю необхідні докази: ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання іншого майна в інтересах сім`ї.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 12.12.2012 у справі № 6-148цс12.

У постанові Верховного Суду від 03.06.2021 у справі № 748/1943/19 (провадження № 61-5155св20) зазначено, що: «при застосуванні статті 74 СК України, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю. Проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом) підставою для виникнення у них певних прав та обов`язків. Для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України, суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу у період, протягом якого було придбано спірне майно.

Позивач обґрунтовує позовну заяву тим, що спільно проживає із відповідачем за однією адресою фактично з 2004 по 2025, веде спільне господарство та має спільне нерухоме майно.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі № 554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19) зроблено висновок, що: «вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України)».

Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду при їх оцінці. Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема докази: спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов`язків, інших доказів, які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин, притаманних подружжю. При цьому факт місця реєстрації (проживання) жінки та чоловіка за однією адресою не є ні головною, ні обов`язковою ознакою наявності фактичного шлюбу. Так само факт спільного проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу не може бути встановлений лише показаннями свідків та наявністю спільних фотографій за відсутності інших доказів (постанова Верховного Суду від 30.08.2023 у справі № 363/3231/18 (провадження № 61-2801св23).

Без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, спільний відпочинок осіб не є достатнім для визнання факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу (пункт 39.3. постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2024 у справі № 760/20948/16-ц (провадження № 14-70цс22)).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19)).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч.ч.1-3 ст.89 ЦПК України).

Згідно із ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.80 ЦПК України).

Згідно із ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з положеннями ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що позивач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_9 .

Водночас, відповідач ОСОБА_2 зареєстрований за вказаною адресою до 28.10.2008, а з 28.10.2008 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Позивач стверджує, що фактично проживає спільно із ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджено заявою ОСОБА_2 , посвідченою державним нотаріусом Першої полтавської нотаріальної контори Грецькою Т.П. 05.06.2026 за реєстр. №4-67.

Сторони у справі мають спільну доньку ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також ОСОБА_2 удочерив доньку позивача - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , якій присвоєно прізвище « ОСОБА_5 », що підтверджено повторним свідоцтвом про народження, виданим відділом реєстрації актів громадянського стану Октябрського управління юстиції м. Полтави 15.12.2003, актовий запис №1433, а також свідоцтвом про усиновлення серії НОМЕР_2 .

04.04.2018 позивач уклала кредитний договір №2019464752 на придбання побутової техніки у ТОВ «Комфі трейд» та отримала споживчий кредит розмірі 31697 грн, заборгованість за яким зобов`язалася погасити згідно із графіком платежів до 04.07.2020.

Відповідно до чеку №ЧPLA2-0041 відповідач ОСОБА_2 отримував побутову техніку на суму 31498 грн (а.с. 53-56).

Згідно із фіскальним чеком від 22.09.2018 позивач придбала побутову техніку на суму 9999 грн (а.с. 46).

Відповідно до платіжних інструкцій АТ КБ «ПриватБанк», наявних в матеріалах справи у 2024-2025 ОСОБА_1 сплачувала за комунальні послуги: користування інтернетом, телебаченням, спожитий газ у АДРЕСА_3 (а.с.36-41).

ОСОБА_2 періодично здійснював перерахування грошових коштів на рахунок позивача, що підтверджено платіжними інструкціями АТ КБ «ПриватБанк» (а.с. 42, 49-50).

Відповідно до договору купівлі-продажу, посвідченого 04.11.1999 державним нотаріусом Другої Полтавської державної нотаріальної контори Луговою Л.П. за реєстр. №1-2932, ОСОБА_1 купила квартиру АДРЕСА_14 , загальною площею 54,10 кв.м.

Згідно із копією трудової книжки ОСОБА_1 у період з 30.06.2003 по 01.09.2011 працювала на посадах юрист-консульта ЗАТ «Мобільні технології», товарознавцем товарного складу ТОВ «ВІС Полтава», керуючого магазином роздрібного магазину в м. Полтава №1 (ТОВ «ТС плюс»). З 2011 року займає посаду директора філії ТОВ «ТС Плюс» та у 2024 році отримала заробітну плату в розмірі 376251,24 грн, у 2025 - 643392,09 грн, у 2026 - 111488,78 грн, що підтверджено довідками про доходи від 24.03.2026 №271, 272, 273, індивідуальними відомостями про застраховану особу форми ОК-7 (а.с.168-172).

Відповідно до сертифікату Кінологічної спілки України №632/18 ОСОБА_1 є власником розплідника; згідно із свідоцтвом Міжнародної ГО «Кінологія» № 2055/2019 від 07.10.2019 ОСОБА_1 має право на розведення шпіца.

На підтвердження факту участі у проведенні ремонту спільної із відповідачем нерухомості та придбання побутової техніки, позивачем надано фіскальні чеки за 2017-2026 (а.с. 177-187).

Судом встановлено, що згідно із договором купівлі-продажу від 28.03.2008 ОСОБА_2 купив квартиру загальною площею 48,6 кв.м., житловою площею 29,3 кв.м.; у АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 11585411;

згідно із витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 11.10.2018 №141073806, ОСОБА_2 09.10.2018 купив квартиру загальною площею 34 кв.м., житловою площею 15,3 кв.м.; у АДРЕСА_11 ; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1665663753101;

згідно із витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 16.01.2017 №78203078, ОСОБА_2 10.01.2017 купив квартиру загальною площею 64,9 кв.м., житловою площею 32 кв.м.; у АДРЕСА_12 ; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1148031353101;

згідно із витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 06.01.2015 №32043601, ОСОБА_2 06.01.2015 купив квартиру загальною площею 43,9 кв.м., житловою площею 18,5 кв.м.; у АДРЕСА_13 ; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 546272053101;

згідно із витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 02.07.2018 №129414979, ОСОБА_2 02.07.2018 купив житловий будинок загальною площею 191,2 кв.м., житловою площею 77,6 кв.м. у АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1013938653101;

згідно із витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 02.07.2018 №129420973, ОСОБА_2 02.07.2018 купив земельну ділянку кадастровий номер 5310137000:17:001:0322 у АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 39312253101.

Оцінюючи надані позивачем та відповідачем докази, суд дійшов висновку, що у період з 2004 по 2026 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали однією сім`єю без укладення шлюбу у спільній нерухомості, вказаний факт визнано сторонами у справі. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають спільний бюджет, спільні витрати, взаємні права та обов`язки, що притаманні подружжю, мають двох дітей, ведуть спільне господарство, зокрема спільно набували рухоме майно (побутову техніку, матеріали для ремонту нерухомого майна), сплачували комунальні послуги, що засвідчує реальність сімейних відносин між сторонами та підтверджено письмовими доказами, наявними в матеріалах справи, показами свідків. Також в указаний період позивачем придбано квартиру, а відповідачем набуто у власність декілька об`єктів нерухомого майна, при цьому позивач брала фінансову участь у обслуговуванні та ремонтуванні спірної нерухомості, постійно була офіційно працевлаштована, мала сталий дохід, а оскільки нерухоме майно придбано відповідачем під час проживання однією сім`єю без укладення шлюбу у період з 2004 по 2026, набуте ним за час спільного проживання, тому вказане нерухоме майно належить позивачу та відповідачу на праві спільної сумісної власності, інше не встановлено письмовим договором між ними, відповідно наявні правові підстави для визнання за позивачем права власності на 1/2 частину спірного нерухомого майна.

Суд зазначає, що факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святах, пересилання відповідачем коштів на рахунок позивача, спільні фотографії позивача та відповідача, квитки для поїздки у м. Харків, із урахуванням доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та взаємних прав і обов`язків, можуть свідчити про те, що між цими особами склались та мали місце усталені подружні відносини.

Оскільки первинна заява ОСОБА_2 про те, що нерухоме майно придбано на його особисті кошти, не підтверджена належними та допустимими доказами, презумпція права спільної сумісної власності подружжя залишається непохитною, а тягар доказування у справах цієї категорії покладено на того із подружжя чи ту особу, яка заперечує проти належності майна до об`єктів спільної сумісної власності подружжя чи осіб, які проживають однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Відповідач надіслав до суду заяву, у якій підтвердив факт примирення із позивачем та зазначив про спільне проживання із ОСОБА_1 , ведення спільного побуту, проживання сім`єю без укладення шлюбу, виховання спільних дітей та наявність спільного нерухомого майна.

Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним і достатнім підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду при їх оцінці.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним з найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі (постанова Верховного Суду від 26.05.2022 року у справі № 362/3705/20).

Вирішуючи питання про поділ майна, яке є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільних речей, суди мають застосовувати положення частин четвертої та п`ятої статті 71 СК України щодо обов`язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації можливе лише з підстав, передбачених ст.365 ЦК України, за умови звернення одного з подружжя до суду з відповідним позовом та попереднього внесення відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. У разі якщо жоден із подружжя не вчинив зазначених дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їхніх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя у такому майні без його реального поділу та залишає майно у спільній частковій власності сторін.

Позивач просила задовольнити позов про встановлення факту проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім`єю без укладення шлюбу та поділ спільно набутого майна, встановити рівні ідеальні частки сторін на нерухоме майно.

Згідно із ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є спільною сумісною власністю. Якщо воно оформлене на одного з них, суд може визнати його таким за позовом іншого. У разі поділу майна частки є рівними (1/2), якщо інше не визначено договором.

Визначення «ідеальних часток» (наприклад, 1/2 квартири) без реального поділу чи присудження компенсації є неефективним способом захисту, оскільки не припиняє конфлікт і порушує права власника на користування неподільною річчю. Найбільш ефективне вирішення спору про поділ спільної сумісної власності подружжя досягається тоді, коли вимоги позивача охоплюють усе спільно набуте у шлюбі майно, зокрема й неподільне. Це відповідатиме принципу процесуальної економії, згідно з яким штучне подвоєння судового процесу є неприпустимим, бо вирішення справи у суді має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію.

Під час вирішення спору про поділ майна суд може не погодитися із запропонованим варіантом поділу такого майна та провести його поділ у інший спосіб, враховуючи інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставин, що мають істотне значення. Таким чином, обрання судом варіанта поділу майна подружжя, за наявності вимоги про його поділ, відмінного від того, про який просив позивач, не може бути розцінене як вихід судом за межі позовних вимог, оскільки позовна вимога - це поділ майна подружжя і вона є незмінною за будь-якого варіанта його поділу (постанови Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 615/1364/16, від 17.08.2022 року у справі № 522/8676/20).

У справі, яка розглядається, судом встановлено, що спірні квартири та житловий будинок, земельна ділянка, набуті сторонами під час проживання однією сім`єю, хоча й без укладення шлюбу, є об`єктами права спільної сумісної власності подружжя, а обставини, які б спростовували презумпцію спільності такого майна, відсутні.

Отже, дійшовши висновку про неефективність обраного способу захисту, а саме щодо визначення ідеальних часток позивача та відповідача на спірне нерухоме майно, суд ураховує, що спірне нерухоме майно є об`єктами права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, інше не визначено домовленістю між ними, та приходить до висновку, що позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю та поділ спільно набутого майна, підлягає задоволенню у повному обсязі.

За правилами ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову - на відповідача.

При зверненні до суду за позовом позивачем сплачено судовий збір у загальному розмірі (2424 грн + 7872,8 грн) 10296,8 грн, відтак, з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 10296,8 грн.

Керуючись ст.ст. 81, 141, 259, 263-265, 268, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю та поділ спільно набутого майна, - задовольнити у повному обсязі.

Встановити факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у період з 2004 року по 2026 рік однією сім`єю без перебування у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі.

Визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наступні об`єкти речових прав:

Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1665663753101, квартиру загальною площею 34 кв.м., житловою площею 15,3 кв.м.; у АДРЕСА_11 ;

Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1148031353101, квартиру загальною площею 64,9 кв.м., житловою площею 32 кв.м.; у АДРЕСА_12 ;

Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1013938653101, житловий будинок загальною площею 191,2 кв.м., житловою площею 77,6 кв.м. у АДРЕСА_3 ;

Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 546272053101, квартира загальною площею 43,9 кв.м., житловою площею 18,5 кв.м.; у АДРЕСА_13 ;

Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 39312253101, земельна ділянка кадастровий номер 5310137000:17:001:0322 у АДРЕСА_3 ;

Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 11585411, квартира загальною площею 48,6 кв.м., житловою площею 29,3 кв.м.; у АДРЕСА_2 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на частку квартири загальною площею 34 кв.м., житловою площею 15,3 кв.м. у АДРЕСА_11 ; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1665663753101, залишивши у власності ОСОБА_2 частку квартири загальною площею 34 кв.м., житловою площею 15,3 кв.м. у АДРЕСА_11 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на частку квартири загальною площею 64,9 кв.м., житловою площею 32 кв.м. у АДРЕСА_12 ; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1148031353101, залишивши у власності ОСОБА_2 частку квартири загальною площею 64,9 кв.м., житловою площею 32 кв.м. у АДРЕСА_12 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на частку квартири загальною площею 43,9 кв.м., житловою площею 18,5 кв.м. у АДРЕСА_13 ; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 546272053101, залишивши у власності ОСОБА_2 частку квартири загальною площею 43,9 кв.м., житловою площею 18,5 кв.м. у АДРЕСА_13 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на частку квартири загальною площею 48,6 кв.м., житловою площею 29,3 кв.м. у АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 11585411, залишивши у власності ОСОБА_2 частку квартири загальною площею 48,6 кв.м., житловою площею 29,3 кв.м. у АДРЕСА_2 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на частку житлового будинку загальною площею 191,2 кв.м., житловою площею 77,6 кв.м. у АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1013938653101, залишивши у власності ОСОБА_2 частку житлового будинку загальною площею 191,2 кв.м., житловою площею 77,6 кв.м. у АДРЕСА_3 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на частку земельної ділянки кадастровий номер 5310137000:17:001:0322 у АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 39312253101, залишивши у власності ОСОБА_2 частку земельної ділянки кадастровий номер 5310137000:17:001:0322 у АДРЕСА_3 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 10296,8 грн.

Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_9 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ;

відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 .

Суддя І.М. Михайлова