Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №553/3031/26 — Подільський районний суд міста Полтави

Справа № 553/3031/26

Провадження № 2/553/2041/2026

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

14.09.2026м. Полтава

Подільський районний суд міста Полтави в складі:

головуючої - судді Подмаркової Ю.М.,

за участі: секретаря судового засідання Макаренка Я.В.,

розглянувши за відсутності учасників справи в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

в с т а н о в и в:

Адвокат Януш А.І. в інтересах позивачки ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 з вимогами: шлюб, зареєстрований 07.05.2022 Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), актовий запис № 491, розірвати.

На обґрунтування позову зазначено, що з 07.05.2022 сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі, від якого мають спільну малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Підставою для розірвання шлюбу є ті обставини, що у подружжя відсутні спільні інтереси, наявні різні погляди на життя, відсутнє взаєморозуміння. Подружжя втратило почуття любові та поваги один до одного. З відповідачем спільне господарство не ведуть. Подальше спільне життя і збереження шлюбу неможливе та суперечить інтересам подружжя. Дитина проживає з матір`ю за її місцем проживання. Питання про подальше проживання спільної дитини подружжям погоджено.

Ухвалою Подільського районного суду міста Полтави від 29.07.2026 відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 14.09.2026.

Представник позивачки ОСОБА_1 , адвокат Януш А.І., надала до суду заяву про розгляд справи без участі позивачки та без її участі за наявними в матеріалах справи документами, позовні вимоги підтримує та прохає задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 надав до суду заяву в якій зазначив, що не заперечує проти розірвання шлюбу та задоволення позову, просить судове засідання проводити без його участі.

Відповідно до частини 3 статті 211 Цивільного процесуального кодексу України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Зважаючи на те, що всі особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явилися, відповідно до частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши доводи позовної заяви, письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного:

Частинами 1, 3 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Статтею 51 Конституції України передбачено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Згідно частини 1 статті 110 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

У відповідністю зі статтею 112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Даними свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), підтверджується, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 07.05.2022, про що складено відповідний актовий запис №491.

Сторони мають спільного малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується актовим записом про народження №240 складеним Подільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Полтаві Північно – Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), номер свідоцтва НОМЕР_2 .

Частиною 1 статті 82 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Суд, з`ясувавши причини розірвання шлюбу та фактичні взаємовідносини подружжя, вважає подальше сімейне життя подружжя і збереження сім`ї неможливим.

Відповідач ОСОБА_2 визнав позовні вимоги про розірвання шлюбу, це не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, що відповідно до частини 4 статті 206 Цивільного процесуального кодексу України є підставою для ухвалення рішення про задоволення позову.

Щодо розподілу судових витрат відповідно до вимог частини 1 статті 142 Цивільного процесуального кодексу України та частини 3 статті 7 Закону України «Про судовий збір» у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Також, з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню судовий збір, сплачений за подання позовної заяви в розмірі 532,48 грн.

Щодо відшкодування витрат на правову допомогу, то суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Така заява була зроблена представником позивача зокрема у позовній заяві.

Представник позивача просить стягнути з відповідача 10 000,00 грн витрат за професійну правничу допомогу. На підтвердження факту наданих послуг правничої допомоги до матеріалів справи долучено: договір про надання професійної правничої допомоги №20260724/1 від 24.07.2025, укладений між адвокатським бюро «Партнери» та позивачем ОСОБА_1 ; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат зі змісту якого вбачається перелік правових послуг та сума гонорару за надання правової допомоги у розмірі 10000 грн; квитанцію №20260724/1, ордер на надання правничої допомоги ОСОБА_1 на підставі договору про надання правничої допомоги №20260724/1 від 24.07.2026 адвокатом Януш А.І.

Згідно з ч. 3 ст. 133 ЦПК до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 зазначеного Закону).

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Витрати на професійну правову допомогу можуть відшкодовуватись незалежно від того, оплачені вони стороною до моменту заявлення вимоги про їх відшкодування, чи будуть оплачені лише в майбутньому (ВС КЦС справа № 686/28627/18 від 27.07.2022 р.) Верховний Суд дійшов висновку, що до понесених стороною витрат на професійну правову допомогу відносяться як витрати, які оплачені стороною/третьою особою до моменту заявлення вимоги про їх відшкодування так і ті, які будуть оплачені нею в майбутньому, якщо це відповідає умовам договору.

Компенсації підлягають не лише фактично сплачені витрати. Якщо сторони договору про надання правничої допомоги домовилися про оплату витрат у майбутньому, ці суми також мають бути відшкодовані. І надання до суду банківських документів про сплату адвокатського гонорару не є обов`язковою умовою для стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката. Про це говорять постанови ВС від 26.06.2019 у справі № 813/481/18, від 2.10.2019 у справі №815/1479/18, від 29.10.2020 у справі № 686/5064/20.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 28.06.2023 року у справі № 463/2001/19 де зазначено, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено( п. 1 ч. 2 ст.137та ч. 8 ст.141 ЦПК України).

Як зазначив Верховний суд у своїй постанові 24 січня 2022 року по справі № 757/36628/16-ц, у відповідності до статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Додаткова постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30 червня 2022 року у справі № 915/517/21 містить висновок, що «відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару. Отже, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з нормами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність". У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково. Подібні правові позиції викладено у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 910/14598/20 та додатковій постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18».

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі та встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги. За неможливості встановити умови щодо порядку обчислення, форми та ціни правової допомоги згідно з умовами договору суди, залежно від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково. Такий висновок зроблено у постанові КЦС ВС від 28 вересня 2022 року по справі № 529/201/20.

Також Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Верховний Суд у постанові від 30.09.2020 у справі № 201/14495/16-ц зазначив, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі №362/3912/18.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.

У своїй практиці Європейський суд з прав людини вказує, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа «Гімайдуліна і інші проти України» від 10.12.2009, справа «Баришевський проти України» від 26.02.2015). А також висновки ЄСПЛ, викладені у справах: «East/WestAllianceLimited» проти України» від 02.06.2014р., за змістом яких заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір – обґрунтованим; «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002, за результатом розгляду якої ЄСПЛ вирішив, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд звертає увагу, що дана справа є типовою та нескладною, вказаний позов було подано шляхом його направлення через систему «Електронний суд», розгляд самої справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження, представник позивачки не приймала участі в судовому засіданні, а лише надала надала до суду заяву, в якій просила розглядати справу за її відсутності та за відсутності позивачки. При цьому справа, що розглядається не є складною (предметом є розірвання шлюбу, яка не потребує формування складної правової позиції). А тому заявлена до стягнення сума витрат на правову допомогу визнається судом непропорційною до предмету спору, та є підставою для часткового задоволення заяви.

Суд вважає, що для підготовки даного позову немає необхідності у значній кількості часу, дослідження великого об`єму нормативно-правових актів, збору та аналізу значної кількості документів, а також значного дослідження практики вирішення судами справ даної категорії.

Підсумовуючи викладене, виходячи із критерію реальності адвокатських витрат, зі складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі та її категорії, часу витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, суті позову, обсягу та обґрунтованості підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору (справи), а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи обставини цієї справи, а також положення ЄСПЛ та практику Верховного Суду щодо стягнення витрат на правову допомогу в цілому, суд вважає розмір витрат позивачки є завищеним, неспівмірним, тому зменшує такі витрати на суму до 4 000,00 грн.

Керуючись статтями 12, 13, 76-82, 89, 141, 142, 206, 211, 223, частиною 2 статті 247, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

у х в а л и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , зареєстрований 07 травня 2022 року Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), актовий запис № 491, - розірвати.

Після розірвання шлюбу прізвище сторін залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 532 (п`ятсот тридцять дві) грн 48 к. та витрати на правничу допомогу в розмірі 4 000 (чотири тисячі) грн 00 к.

Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 50% судового збору в розмірі 532 (п`ятсот тридцять дві) грн 48 к., сплаченого при зверненні до суду за квитанцією № 6348-0104-2453-0997 від 24.07.2026 в розмірі 1 064 грн 96 к.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду через Подільський районний суд міста Полтави протягом тридцяти днів з дня його складання.

Повне рішення складено 14.09.2026.

Найменування (ім`я) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження:

позивачка - ОСОБА_1 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована такою, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ;

відповідач - ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований таким, що проживає за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 .

Головуюча Ю.М. Подмаркова